1 Справа № 11- а 971 Категорія КК: ч. 1 ст. 115
Головуючий у першій інстанції Колесник Л.А.
Доповідач Лясковська В.І.
25 травня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Боголюбської Л.Б.,
суддів - Лясковської В.І., Мороза І.М.,
за участю прокурора - Тертичного О.А.,
засудженої - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженої ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 9 березня 2010 року, -
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженку м. Києва, яка зареєстрована по АДРЕСА_1 та проживає в АДРЕСА_2, раніше не судима,
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на вісім років позбавлення волі.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду 14 серпня 2009 року близько 23 години 50 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в АДРЕСА_2, під час ініційованої нею сварки з ОСОБА_3, який також проживав в даній квартирі, на ґрунті неприязних стосунків, які раптово виникли, вчинила його умисне вбивство. Під час своїх злочинних дій вона умисно нанесла потужні удари кулаками в голову ОСОБА_3, а коли той впав, продовжила його бити ногами по тулубу та голові. Побачивши, що ОСОБА_3 піднявся з підлоги, ОСОБА_2А взяла дерев'яну табуретку та нанесла нею два потужні удари в голову. Потерпілому вдалося піднятися та піти в свою кімнату, але засуджена, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, збила його з ніг та знову умисно нанесла ногами велику кількість ударів по тулубу та голові і двічі стрибнула на грудну клітину. Діями засудженої ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, у тому числі і тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя. Смерть потерпілого настала внаслідок закритої внутрішньочерепної травми з крововиливом під оболонки і в шлунки головного мозку приблизно через час після нанесення тілесних ушкоджень.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженої ОСОБА_2, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, посилаючись на те, що призначене засудженій покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та її особі внаслідок м'якості. При цьому зазначає, що суд недостатньо врахував кількість нанесених потерпілому ударів та їх локалізацію, що засуджена не зайнята суспільно-корисною працею, вчинила злочин в стані алкогольного сп'яніння.
Просить постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_2 - дев'ять років позбавлення волі.
На апеляцію прокурора засуджена ОСОБА_2 подала заперечення.
Засуджена ОСОБА_2 в апеляції просить вирок суду змінити, покарання пом'якшити, оскільки вона не бажала смерті потерпілого. ОСОБА_2 зазначає, що суд не врахував її позитивні характеристики, щире каяття, наявність неповнолітньої дитини і батьків-пенсіонерів, та що злочин було вчинено через аморальну поведінку потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і заперечував проти задоволення апеляції засудженої, засуджену ОСОБА_2, яка підтримала свою апеляцію і заперечувала проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи, доводи апеляцій, провівши судові дебати і надавши засудженій останнє слово, колегія суддів вважає, що жодна з апеляцій не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, протоколу судового засідання, висновки суду про винуватість засудженої ОСОБА_2 в умисному позбавленні життя людини є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, яким суд дав належну оцінку.
Так, засуджена в своїх показаннях неодноразово зазначала, що 14 серпня 2009 року приблизно о 23 годині 50 хвилин, посварившись з потерпілим ОСОБА_3 , який прийшов додому п'яний, почала його бити. Вона в різних приміщеннях квартири нанесла потерпілому безліч ударів руками та ногами в різні частини тіла, у тому числі і в голову, та декілька разів вдарила табуретом, від чого той зламався, стрибала на грудях ОСОБА_3. Наступного ранку вона виявила смерть потерпілого, яка настала саме внаслідок її умисних дій. Свої дії пояснює тим, що ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, а його спосіб життя викликав у неї роздратованість. Однак вона через перебування в стані алкогольного сп'яніння погано пам'ятає подробиці злочину, але стверджує, що не бажала смерті потерпілого.
Свідок ОСОБА_4, який був присутнім під час вчинення злочину, стосовно обставин його скоєння засудженою на досудовому слідстві давав аналогічні показання. За його словами, він неодноразово намагався зупинити ОСОБА_1, проте вона продовжувала бити потерпілого. Побачивши вранці, що потерпілий помер, він з ОСОБА_2, аби приховати злочин, одягли на потерпілого інші штани та змили з підлоги кров (а.с. 57-61, 62-64).
Показання засудженої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 підтверджуються також даними: рапорту оперуповноваженого ВКР Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві від 15 серпня 2009 року та протоколу огляду місця події і фототаблиць до нього про те, що по АДРЕСА_2 в квартирі потерпілого ОСОБА_3 було виявлено його труп з ознаками насильницької смерті та плями бурого кольору (а.с.7-13, 15); протоколу відтворення обстановки і обставин події про те, що ОСОБА_2 на місці злочину показала та докладно розказала про обставини вчинення нею злочину (а.с. 67-69); висновку судово-медичної експертизи, згідно якого на трупі ОСОБА_3 виявлені закрита внутрішньочерепна травма з крововиливом під оболонки і в шлунки головного мозку, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і від якої приблизно через час після нанесення тілесних ушкоджень настала смерть, а також множинні садна та крововиливи, переломи ребер (а.с.73-78).
Отже, кількість ударів, їх множинність, локалізація, спосіб їх заподіяння та предмет, який для цього застосовувався (табурет, що від ударів зламався), відношення засудженої до наслідків своїх дій привели суд першої інстанції до правильного висновку про те, що умисел ОСОБА_2 був направлений саме на вбивство ОСОБА_3, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Такий висновок суду першої інстанції не викликає сумніву і у колегії суддів. Тому доводи засудженої в апеляції на те, що вона не бажала смерті потерпілого безпідставні і суперечать наявним у справі доказам.
Дії ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.
Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженої, яка позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, зізналася у вчиненому і щиро розкаялася. Суд також врахував, що злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, посилання засудженої ОСОБА_2 на неврахування судом як обставин, що пом'якшують покарання та перебування на її утриманні малолітньої дитини свого підтвердження в матеріалах справи не знайшли. Дитина в паспорті засудженої не записана, свідоцтва про її народження також немає. Крім того, як зазначала ОСОБА_2, вона не працює, дитина живе з її батьками.
Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 9 березня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни , а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженої ОСОБА_2 - без задоволення .
Судді
Боголюбська Л.Б. Лясковська В.І. Мороз І.М.
Відповідає оригіналу
Суддя Лясковська