1 Справа № 11- а 1015 Категорія КК: ч. 2 ст. 190
Головуючий у першій інстанції Журавська О.В.
Доповідач Лясковська В.І.
2 червня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Лагнюка М.М.,
суддів - Лясковської В.І., Матієк Т.В.,
за участю прокурора - Гуменюк Л.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 9 березня 2010 року, -
Цією постановою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, зі стадії судового слідства повернуто прокурору Деснянського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування через порушення досудовим слідством вимог п. 2 ч. 1 ст. 45 КПК, а саме, провадження досудового слідства без участі захисника щодо особи, яка має психічні вади.
В апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, посилаючись на безпідставність повернення справи на додаткове розслідування, просить постанову суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд. При цьому прокурор зазначає, що оскільки органам досудового слідства не було відомо про наявність у ОСОБА_2 психічних вад, а сам ОСОБА_2 про те, що він страждає легкою розумовою відсталістю не повідомляв і не просив призначити йому захисника, що про його діагноз стало відомо лише в суді, то право обвинуваченого на захист на досудовому слідстві порушено не було.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 45 КПК України, роз'яснень, які містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» участь захисника є обов'язковою при провадженні дізнання, досудового слідства у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист. Під такими особами необхідно розуміти, зокрема, осіб які хоча і визнані осудними але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.
Як видно з висновку проведеної в суді судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 в період вчинення злочину (3 жовтня 2009 року) та на момент проведення експертизи (11 лютого 2010 року) страждав легкою розумовою відсталістю. По своєму психічному стану міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Отже, оскільки ОСОБА_2 в період вчинення діянь, за які його притягнуто до відповідальності, мав психічні вади, досудове слідство повинно було проводитися з обов'язковою участю захисника незалежно від думки обвинуваченого. Проте, слідчий вимоги закону не виконав, чим порушив право обвинуваченого на захист.
Вказана неправильність досудового слідства не може бути усунута у судовому засіданні, оскільки необхідно провести слідчі дії з участю захисника, а тому справа судом першої інстанції на законних підставах повернута прокурору на додаткове розслідування.
Посилання прокурора на те, що досудовому слідству не було відомо про психічні вади ОСОБА_2 і сам обвинувачений про це не заявляв, а тому його право на захист порушено не було, не ґрунтуються на законі. Як видно з висновку судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_2 страждав розумовою відсталістю і під час проведення досудового слідства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 9 березня 2010 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, повернуто прокурору Деснянського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування - залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок - без задоволення.
Судді:
Лагнюк М.М. Лясковська В.І. Матієк Т.В.