Житомирський апеляційний суд
Справа №278/3124/21 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Категорія 55 Доповідач Павицька Т. М.
27 вересня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/3124/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - квартирно - експлуатаційний відділ м. Вінниця, вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М. в м. Житомирі,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в особі її житлової комісії щодо перенесення дати перебування його, старшого прапорщика запасу, на квартирному обліку з 19 липня 1990 року на 29 червня 1993 року зі складом сім'ї три особи та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 24.12.2020, оформлене протоколом №27 в частині, що стосується його;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України в особі житлової комісії Вінницького гарнізону поновити його, старшого прапорщика запасу, на квартирному обліку у Вінницькому гарнізоні для забезпечення житлом в порядку загальної черги з 19 липня 1990 року, у списку осіб загальної черги зі складом сім'ї три особи (він, його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 ).
В обґрунтування позову зазначає, що він з 18.04.1979 по 29.12.2004 проходив військову службу в Збройних силах України. Вказує, що наказом Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 16.12.2004 №17 його звільнено з військової служби у запас (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу, у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України із залишенням у гарнізонній черзі для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України. Зазначає, що з 19.07.1990 житловою комісією військової частини НОМЕР_3 його було зараховано на квартирний облік. Вказує, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 17.09.2011 у справі №2-984/2011, яке набрало законної сили 27.09.2011 було зобов'язано житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити його у списках загальної черги квартирного обліку даної військової частини з 19.07.1990.
Зазначає, що з 2019 року він звертався до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 з усіма необхідними документами для вирішення питання про надання йому грошової компенсації за належне йому житло. Вказує, що протоколом засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №23 від 23.06.2020 військовою частиною НОМЕР_1 прийнято рішення про направлення документів до КЕВ м. Вінниця для подальшого виділення грошової компенсації. Стверджує, що оскільки КЕВ м. Вінниця тривалий термін не розглядала документи стосовно виплати йому грошової компенсації він звернувся до суду. Зазначає, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/11588/20 від 27.01.2021 зобов'язано КЕВ м. Вінниця виконати вимоги інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями щодо забезпечення його та членів його сім'ї житлом. Вказує, що в січні 2021 року він вкотре звернувся до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та дізнався, що рішенням комісії з контролю за забезпеченням житлом в гарнізонах Збройних Сил України №27 від 24.12.2020 було вирішено перенести дату його перебування на квартирному обліку з 19.07.1990 на 29.06.1993 із складом сім'ї три особи: він, ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син) та відмовлено у виплаті грошової компенсації. Вважає вказане рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Враховуючи вищевикладене просить задовольнити його позов в повному обсязі.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в особі житлової комісії щодо перенесення дати перебування на квартирному обліку старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 з 19.07.1990 року на 29.06.1993 року із складом сім'ї три особи, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (дружини), ОСОБА_3 (син). Скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2020 року, оформлене протоколом №27 в частині, що стосується ОСОБА_1 . Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України в особі житлової комісії Вінницького гарнізону поновити старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 на квартирному обліку у Вінницькому гарнізоні для забезпечення житлом в порядку загальної черги з 19.07.1990 року у списку осіб загальної черги зі складом сім'ї три особи, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (дружини), ОСОБА_3 (син). Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у даній справі і не може виконати вимоги ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що з березня 2021 року не дислокується на території Вінницького гарнізону. Зазначає, що діючі військовослужбовці були переведені на військову службу у військову частину НОМЕР_4 , а військовослужбовці запасу були зняті з житлового обліку і зараховані на військовий облік до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Вказує, що військова частина НОМЕР_1 діяла в межах законодавства щодо перенесення ОСОБА_1 в черзі квартирного обліку, оскільки ОСОБА_1 вступив до лав військовослужбовців Збройних Сил України у червні 1993 року. Зазначає, що військова частина НОМЕР_1 не має законодавчо врегульованої можливості поновити позивача в черзі, а тому житлова комісія військової частини НОМЕР_1 не може ставити на розгляд питання стосовно прийняття рішень по житловій справі ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 липня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, звільненим з військової служби в запас та є учасником бойових дій. Наведене підтверджується витягом з наказу Головнокомандувача повітряних сил Збройних Сил України від 16.12.2004 та посвідченням серії НОМЕР_5 , виданого 21.01.1998.
З витягу із послужного списку старшого прапорщика ОСОБА_1 №12/1/81 від 20.02.2020 встановлено, що останній на військову службу призваний 18.04.1979 Вінницьким РВК Вінницької області; 29.12.2004 звільнений з військової служби у запас за пунктом 63, підпунктом «В» (за станом здоров'я) у зв'язку з реформуванням ЗС України.
Відповідно до виписки з протоколу №17 житлової комісії військової частини НОМЕР_3 від 19.07.1990 ОСОБА_1 у складі 3-х осіб поставлено на квартирний облік з 19.07.1990.
Зі змісту довідки №118 від 03.08.1990 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_3 з 19.07.1990 року; проживав у 2-х кімнатній (29 кв.м.) квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки №12, 1/241 від 19.09.2018 старший прапорщик ОСОБА_1 , старшина розвідувальної роти окремого розвідувального батальйону, звільнений із займаної посади, виключений із списків особового складу Збройних Сил Російської Федерації та відряджений у розпорядження Міністра Оборони України.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2011 року у справі №2-984/2011 зобов'язано житлову комісію військової частини НОМЕР_1 зарахувати ОСОБА_1 у загальний термін перебування на квартирному обліку за попередніми місцями служби в інших гарнізонах з 19.07.1990 та поновити його у списках загальної черги військової частини НОМЕР_1 з 19.07.1990.
Відповідно до витягу із протоколу №46 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2011 зараховано ОСОБА_1 в загальну чергу перебування на квартирному обліку в період перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби в інших гарнізонах з 19.07.1990 та поновлено його у загальній черзі військової частини НОМЕР_1 з 19.07.1990.
Згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (м. Вінниця) №27 від 24.12.2020 перенесено дату перебування на квартирному обліку старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 , з 19.07.1990 на 29.06.1993, із складом сім'ї 3 (три) особи, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2021 року у справі №127/11588/20, яке залишено в силі постановою Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2021 року зобов'язано КЕВ м. Вінниці виконати вимоги Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, щодо забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім'ї житлом.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (м. Вінниця) від 25.03.2021 знято з черги старшого прапорщика ОСОБА_1 , у зв'язку з реорганізацією в/ч НОМЕР_1 та переходу її в підпорядкування до в/ч НОМЕР_4 .
Розглядаючи даний спір колегія апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі №823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі №137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі №826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі №263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі №520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі №1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах №368/561/19 (пункт 22) і №712/5476/19 (пункт 19), від 8 жовтня 2020 року у справі №9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі №640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі №175/1571/15 (пункт 72)).
Пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся з позовом для захисту своїх житлових прав.
Однак при цьому суд першої інстанції залишив поза увагою, що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на порушення його прав та гарантій військовослужбовця, а саме невиконанням відповідачем обов'язку забезпечення належним жилим приміщенням (перенесення з черги на отримання житла), які є складовою системи соціального захисту військовослужбовців відповідно до приписів Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Крім того, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач, посилаючись на протиправні дії відповідача, просив, визнати протиправними дії щодо перенесення дати перебування його на квартирному обліку з 19 липня 1990 року на 29 червня 1993 року зі складом сім'ї три особи та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 24.12.2020, оформлене протоколом №27 в частині, що стосується його; зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України в особі житлової комісії Вінницького гарнізону поновити його на квартирному обліку у Вінницькому гарнізоні для забезпечення житлом в порядку загальної черги з 19 липня 1990 року, у списку осіб загальної черги зі складом сім'ї три.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службовою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, Статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Наведені норми права передбачають, що військова служба належить до служби публічної.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року (далі - Інструкція №380), передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 визначено механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення (далі військовослужбовці) та членів їх сімей.
Пунктом 3 Порядку №1081 визначено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Пункту 24 Порядку №1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Згідно з пунктом 29 Порядку №1081 (у редакції, чинній на час звернення до суду) військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, у спірних правовідносинах відповідачі у межах та у порядку, встановленому Інструкцією №1081, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.
Оскільки у справі, що переглядається, спір стосується проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а саме забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, а відповідач у цих правовідносинах виконує публічно-владні управлінські функції, спір, що виник між сторонами, є адміністративно-правовим, а тому така справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі №362/643/21, які в подальшому враховані Верховним Судом, зокрема у постановах від 27 липня 2022 року в справі №569/5974/20, від 03 серпня 2022 року в справі №362/6167/20.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга статті 377 ЦПК України).
Частиною четвертою статті 377 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Оскільки порушення правил юрисдикції загальних судів є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги, а висновки по суті вирішення спору мають бути зроблені судом належної юрисдикції (судом встановленим законом), колегія суддів не дає оцінки доводам апеляційної скарги щодо правильності вирішення спору.
Враховуючи наведене, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частиною першою статті 377 цього Кодексу.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 липня 2022 року скасувати.
Провадження у цивільній справі №278/3124/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - квартирно - експлуатаційний відділ м. Вінниця, вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він має право звернутися до Житомирського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 27 вересня 2022 року.
Головуючий
Судді