Ухвала від 12.09.2022 по справі 712/13140/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/138/22 Справа № 712/13140/17 Категорія: ч. 1 ст. 121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року колегія суддів Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засіданняОСОБА_5

за участі:

прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

представника потерпілого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та представника потерпілого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2021 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Черкаси, українець, громадянин України, одружений, з вищою освітою, працює інспектором абонентського відділу КП «Черкаська служба чистоти Черкаської міської ради», має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалідом, ліквідатором на Чорнобильській АЕС та депутатом не являється, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, в силу статті 89 Кримінального кодексу України,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначено йому покарання у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 /трьох/ років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ч. 1 п. п. 1, 2, ч. 3 п. 2 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов Черкаської окружної прокуратури в інтересах КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради» задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради» 7653, 78 грн..

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_11 у відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн..

Вирішено долю речових доказів,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку, ОСОБА_7 , 04 лютого 2017 року, близько 17 години 00 хвилин, знаходячись на парковці біля магазину Абсолют, за адресою: АДРЕСА_2 , де в ході конфлікту, що виник на ґрунті раптових неприязних відносин, умисно наніс раніше не знайомому ОСОБА_11 , тяжкі тілесні ушкодження за наступних обставин.

Так, у вказаному місці та час, ОСОБА_7 , під час конфлікту з ОСОБА_11 , що виник у зв'язку із потраплянням їх автомобілів у незначну ДТП, маючи умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх подальших дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків даних дій у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс удар кулаком лівої руки в область голови ОСОБА_11 .. При цьому, цілеспрямований удар кулаком лівої руки прийшовся в область голови ОСОБА_11 , а саме в ліву скроню, внаслідок чого потерпілий короткочасно втратив свідомість та впав на асфальт обличчям догори. Після чого, в той час коли потерпілий знаходився в положенні лежачи обличчям догори, ОСОБА_7 , продовжуючи свої умисні дії, умисно наніс останньому один удар ногою в область голови, та ОСОБА_11 закривав голову руками, а тому удар ногою прийшовся по лівій руці потерпілого.

В результаті зазначених протиправних дій ОСОБА_7 , спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження, у вигляді травми голови з вдавленим переломом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, крововиливом над твердою мозковою оболонкою та набряком головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/364 від 07.03.2017 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя.

Не погоджуючись з вироком суду адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 скасувати та закрити кримінальне провадження. Також апелянт просив відмовити у задоволенні цивільного позову Черкаської окружної прокуратури в інтересах КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради» та потерпілого ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, витрат на лікування.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат ОСОБА_8 зазначив про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги твердження сторони захисту про недопустимість частини доказів і про наявність цілого ряду суперечностей і протиріч, які не тільки ставлять під сумнів їх правдивість, а й, на думку апелянта, доводять невинуватість ОСОБА_7 ..

Захисник ОСОБА_8 вважає оскаржуваний вирок незаконним та необґрунтованим, таким, що ґрунтується виключно на припущеннях та не відповідає вимогам законності, обґрунтованості і вмотивованості, через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, у зв'язку з чим він підлягає скасуванню із закриттям провадження.

Апелянт вважає, що досліджені в судовому засіданні докази свідчать про відсутність в діях ОСОБА_7 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і більшість з доказів сторони обвинувачення є неналежними і недопустимими, як такі, що отримані з грубим та суттєвим порушенням положень КПК України.

Крім того, на думку апелянта, суд вийшов за межі обвинувачення, а саме, без відповідного процесуального документа з боку сторони обвинувачення виключив із обвинувачення частину обставин, які не були належним чином доведені під час судового розгляду справи.

Згідно повідомлення про початок досудового розслідування від 16.02.2017 року, слідчий Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 повідомив Черкаську місцеву прокуратуру про те, що 16.02.2017 року ним за дорученням начальника слідчого відділу розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017251010001229 за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Однак, в матеріалах даного кримінального провадження є один витяг з ЄРДР від 31.08.2017 року, в якому вказано, що відомості до реєстру про кримінальне правопорушення внесені 07.02.2017 року із його правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 121 КК України. При цьому реєстратором зазначено слідчого ОСОБА_13 ..

Крім цього, в матеріалах кримінального провадження є постанова начальника СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області від 07.02.2017 року «Про здійснення досудового розслідування слідчою групою», в резолютивній частині якої слідчим СВ Черкаського ВП доручено здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12017251010001229 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Слідчий ОСОБА_13 в цій постанові не згадується.

Більше того, в фабулі цієї постанови є посилання на висновок судово-медичної експертизи № 02-01/364 який датований 07.03.2017 року і який був отриманий Черкаським ВП лише 13.03.2017 року.

Слід звернути увагу, що саме цей висновок експерта став підставою для перекваліфікації кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 125 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України.

Це свідчить про те, що вказана постанова фактично була винесена і підписана після 13.03.2017 року.

Викладене свідчить, що щонайменше, до 13.03.2017 року в даному кримінальному провадженні не було жодного слідчого, уповноваженого в передбаченому КПК України порядку на здійснення досудового розслідування (не було ні постанови чи в будь-якій іншій формі доручення керівника слідчого відділу та не має витягу з ЄРДР).

Тому, всі процесуальні рішення та слідчі дії, вчинені в цей час є незаконними, а здобуті докази, в силу ст. 86 ЦПК України - є недопустимими.

Таких же висновків дійшов ВС/ККС у Постанові від 12.12.2018 року у справі № 428/2448/16 та Об'єднана палата ККС ВС у Постанові від 04.10.2021 року у справі № 724/86/20 в якій, зокрема, остаточно вирішене питання щодо належної процедури визначення слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у кримінальному провадженні та наслідки недотримання такої процедури.

Водночас витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні.

Таким чином, витяг з ЄРДР не є процесуальним рішенням, а отже, не породжує наслідків щодо визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування.

Об'єднана палата виходить з того, що у разі використання слідчим повноважень з проведення досудового розслідування без винесення процесуального рішення про визначення групи слідчих, до складу якої він входить на підставі такого процесуального рішення, він є неналежним суб'єктом проведення процесуальних дій.

Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані особою, яка не мала на те законних повноважень.

У даному випадку зміст постанови від 07.02.2017 року свідчить про те, що вона була фактично винесена після 13.03.2017 року.

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що до 12.09.2017 року в даному кримінальному провадженні не було прокурора, який би був в передбаченому КПК України порядку, наділений повноваженнями здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Суттєва відмінність підписів ОСОБА_14 та різні бланки, ставлять під обґрунтований сумнів дійсність постанов при призначення групи прокурорів від 07.02.2017 року та від 09.03.2017 року і їх підписання ОСОБА_15 , що свідчить, на думку апелянта, про фальсифікацію матеріалів справи.

Також вчинення процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень не уповноваженим на те прокурором, свідчить про те, що зібрані за його участі докази - отримані з істотним порушенням КПК України, що в свою чергу свідчить про їх неналежність та недопустимість і неможливість посилатися на них суду при прийнятті рішення у справі.

З урахуванням практики ВС/ККС у подібних ситуаціях, витяг з ЄРДР не являється підтвердженням повноважень прокурора, більше того, з урахуванням того, що він датований лише 31.08.2017 року.

Отже, на думку адвоката, всі наявні в матеріалах провадження докази, які були зібрані до 12.09.2017 року - є неналежними і недопустимими.

Таких же висновків дійшов ВС/ККС у Постанові від 11.02.2020 року у справі №761/33311/15-к та Об'єднана палата ККС ВС у Постанові від 22.02.2021 року у справі № 754/7061/15 в якій, зокрема: остаточно вирішене питання щодо належної процедури визначення прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні та наслідки недотримання цієї процедури.

Об'єднана палата дійшла висновку, що за змістом статей 36, 37, 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень.

Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.

У випадку здійснення прокурором, який не визначений керівником органу прокуратури як такий, що здійснюватиме процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні, дій, передбачених ст. 36 КПК, то вони здійснюються неналежним суб'єктом.

Виходячи з наведеного, відсутність постанови про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні в матеріалах досудового розслідування або її не підписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Враховуючи викладене, на думку захисника, незаконними є всі рішення органу досудового розслідування, прийняті до, як мінімум 13.03.2017 року, і, відповідно, неналежними і недопустимими здобуті в цей час докази. Також, незаконними є всі процесуальні рішення, прийняті в даному провадженні прокурорами чи за їх участі до 12.09.2017 року і відповідно неналежними і недопустимими є здобуті на підставі цих рішень докази.

Апелянт ОСОБА_8 зазначив про те, що на його думку, досліджені в судовому засіданні докази свідчать про відсутність в діях ОСОБА_7 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зокрема, з висновку експертів за результатами проведення комплексної судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису та фототехнічної експертизи № 20015/737 від 21.03.2019 року вбачається, що з наданого для дослідження відеозапису «20170204.mp4» можливо встановити куди нанесено удар особою у червоній куртці з білою смугою ( ОСОБА_7 ) особі у темній куртці та світлій шапці ( ОСОБА_11 ) у період часу з «2017-02-04 16:50:27» - «2017-02-04 16:50:28». Виходячи з наданого відеозапису особа у червоній куртці з білою смугою у момент часу «2017-02-04 16:50:28» наносить удар лівою рукою у ліву щоку особі у темній куртці та світлій шапці.

Не зважаючи, що протягом всього досудового розслідування зазначеного кримінального провадження та протягом всього судового розгляду сторона обвинувачення стверджувала про наявність на даному відеозаписі підтверджуючої інформації про нанесення ОСОБА_7 удару кулаком лівої руки у скроню потерпілому ОСОБА_11 , зазначене твердження не знайшло об'єктивного підтвердження.

Підстави для незгоди з вказаним висновком у матеріалах провадження відсутні.

Твердження про неналежність висновку експертів від 21.03.2019 року з боку сторони обвинувачення є безпідставними, оскільки під час дослідження зазначеного доказу судом стороною обвинувачення не були зазначені підстави, які б давали можливість визнавати його необґрунтованим.

Крім того, висновок експертів від 21.03.2019 року узгоджується з іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Зокрема допитані під час судового розгляду у судовому засіданні 22.01.2018 року свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , кожен окремо пояснили суду, що під час конфлікту, який мав місце 04.02.2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , обвинувачений наніс один удар кулаком лівої руки у ліву щоку потерпілому. Жодних ударів у ліву скроню нанесено не було.

Аналогічні покази протягом всього досудового розслідування та під час судового розгляду давав і обвинувачений ОСОБА_7 ..

Зокрема під час проведення слідчого експерименту 16.08.2017 року, який був ініційований стороною захисту, ОСОБА_7 зазначав механізм та детальне місце нанесення удару, а саме у ліву щоку потерпілого, що збігається з висновками експертів за результатами проведення комплексної судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису та фототехнічної експертизи № 20015/737 від 21.03.2019 року.

Відповідно до висновку експерта № 02-01/1853 від 20.10.2017 року, проведеного судово-медичним експертом ОСОБА_18 також за ініціативою сторони захисту, виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_11 не могли виникнути за обставин, зазначених у протоколі проведення слідчого експерименту від 16.08.2017 року за участю ОСОБА_7 . Зазначене у висновках експерт ОСОБА_18 підтвердив також під час судового розгляду у судовому засіданні 21.03.2018 року.

Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Аналіз всіх подій, які мали місце за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_11 дають підстави стверджувати, що під час досудового розслідування та в ході судового розгляду учасники провадження були позбавлені можливості визначити давність отримання тілесного ушкодження потерпілим у зв'язку з відсутністю рентгенівських знімків проведених КТ.

Також з урахуванням наявних доказів не можна виключати можливість отримання

потерпілим ОСОБА_11 тілесного ушкодження за інших обставин. Зокрема не виключається можливість отримання такого ушкодження до моменту конфлікту з ОСОБА_7 , не виключається і можливість отримання такого ушкодження уже після конфлікту з обвинуваченим. Оскільки, безпосередньо 04.02.2017 року ОСОБА_11 до лікувальних закладів не звертався, звернувся уже через 2 дні. Крім того, дивною є позиція потерпілого, який не ініціював допит свідків, які 04.02.2017 року перебували разом з ним у його автомобілі. Ініційований стороною захисту допит вказаних свідків орган досудового розслідування не зміг провести у зв'язку з неможливістю встановити зазначених осіб. Хоча на переконання захисника саме потерпілий, як і сторона обвинувачення, є зацікавленими у підтвердженні власної версії отримання ушкоджень. Проте така ситуація дає можливість стверджувати, що зазначені свідки не змогли б підтвердити версію ОСОБА_11 у зв'язку з її невідповідністю фактичним подіям. Крім того, кожен свідок попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів. Відповідно, наявність вказаного застереження для свідка також може бути перешкодою для проведення його допиту.

Також, не виключається можливість отримання зазначеного тілесного ушкодження потерпілим під час дорожньо-транспортної пригоди, яка також мала місце 04.02.2017 року за участю ОСОБА_11 ..

У свою чергу можливість отримання такого ушкодження внаслідок ДТП підтвердив допитаний у якості свідка у судовому засіданні 29.01.2018 року лікар ОСОБА_19 .. Також не виключав можливість отримання такого ушкодження і лікар ОСОБА_20 , який під час допиту у якості свідка 08.02.2018 року надавав такі пояснення.

Всі ці твердження, на думку автора апеляційної скарги, не дають можливості визначити точний механізм та час отримання потерпілим ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, проте вони дають підстави стверджувати, що 04.02.2017 року таке ушкодження ОСОБА_7 потерпілому не наносив, тому він не може бути притягнутий до відповідальності за дії, яких не вчиняв.

Також апелянт вважає, що висновок експерта № 02-01/364 від 07.03.2017 року за результатами проведення судово-медичної експертизи є недопустимим як доказ, оскільки

експертиза була призначена 28.02.2017 року постановою слідчого Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 , яка, як вже було зазначено вище, не була належним чином уповноважена на здійснення досудового розслідування цього кримінального провадження, а це уже є самостійною, беззаперечною та достатньою підставою для визнання судом цього висновку експерта недопустимим доказом. При цьому, апелянт посилається на Постанову об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 754/14281/17.

Крім того, апелянт зазначив про те, що медичні документи на підставі яких проведена судово-медична експертиза, отримані органом досудового розслідування з порушенням, передбаченого законом порядку (гл. 15 розділу II КПК України) та мають цілий ряд недоліків.

Це, в свою чергу, має наслідком визнання висновку експерта недопустимим доказом, про що і йдеться в постанові ВС/ККС від 27.01.2020 року.

Захисник ОСОБА_8 звертає увагу на те, що згідно Постанови ВС/ККС від 07.08.2019 року у справі № 555/456/18, відсутність в матеріалах справи ухвали про надання доступу до медичних документів свідчить про проведення судово-медичної експертизи по таким документам з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Крім того, на думку апелянта, безпосередньо сама експертиза була проведена з грубим порушенням вимог діючого законодавства.

Згідно п. 4.1. Правил, судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості.

Згідно п. 4.10. Правил, підсумки у висновку експерта (акті) повинні бути результатом аналізу відомостей, що встановлені при проведенні експертизи. Вони повинні бути детальними і науково обґрунтованими.

Складання так званих попередніх висновків, що містять згадане твердження про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, неприпустиме.

Згідно п. 4.13.4. Правил, судово-медичному експерту належить утриматись від встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у випадку відсутності медичних документів, у тому числі результатів додаткових досліджень, без яких не можна судити про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень. У таких випадках судово-медичний експерт у своїх підсумках викладає причини, що не дозволяють визначити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, і зазначає, які дані необхідні йому для вирішення цього питання (медичні документи, результати додаткових досліджень тощо), а також визначає термін повторного огляду.

Цих вимог під час проведення експертизи, на думку апелянта, дотримано не було.

З досліджених у ході судового розгляду письмових доказів вбачається, що ОСОБА_11 звернувся до медичного закладу 06.02.2017 року, тобто через два дні після конфлікту, який мав місце між ним та ОСОБА_7 , що підтверджується поясненнями ОСОБА_11 від 06.02.2017 року, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та наявною медичною документацією. Проте у поясненнях ОСОБА_11 зазначав, що ОСОБА_7 наніс йому удар ногою у скроню ззаду, внаслідок чого потерпілий впав. Також, у первинних показах потерпілого мова йшла про нанесення удару із використанням кастету.

Під час судового розгляду була досліджена медична карта стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_11 , заведена 06.02.2017 року. До медичної карти долучений висновок комп'ютерної томографїї № 214 від 06.02.2017 року, проте самі рентгенівські знімки у медичній карті з невідомих причин відсутні. Хоча саме такі знімки є первинним інструментальним методом дослідження, по якому можна встановити давність виникнення будь-якого перелому, виходячи з візуального вигляду перелому, наявності на ньому сформованого кісткового мозолю.

3 дослідженого висновку експерта № 02-01/364 від 07.03.2017 року було встановлено, що у ОСОБА_11 згідно даних медичної карти, мали місце ушкодження: травма голови з вдавленим переломом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, крововиливом над твердою мозковою оболонкою та набряком головного мозку. Вказані ушкодження виникли від дії тупого предмета, по давності виникнення можуть відповідати часу вказаному в постанові про призначення експертизи, тобто 04.02.2017 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя. Вказані ушкодження виникли не менш як від одного травмуючого удару. Тілесні ушкодження, які виявлені у ОСОБА_11 , могли виникнути за обставин, на які він вказав у протоколі проведення слідчого експерименту від 25.02.2017 року. Не виключається можливість, що виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження за обставин, які зображені на наданому на судово-медичну експертизу відеозапису від 04.02.2017 року.

Виходячи зі змісту самого висновку, та пояснень допитаного у судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_21 вбачається, що до таких висновків експерт прийшов на підставі завіреної копії медичної карти стаціонарного хворого № 1556, яка, як зазначено вище, не містить підтверджуючих рентгенівських знімків про проведення комп'ютерної томограми головного мозку. Відповідно перевірити давність виникнення тілесного ушкодження експерт був позбавлений можливості. Також, в описовій частині висновку експерта зазначено, що при проведенні дослідження ним було враховано протокол КТ від 20.07.2017 року, який до матеріалів провадження не долучений та судом не був досліджений.

Адвокат ОСОБА_8 також вказав на те, що стосується того, що потерпілий ОСОБА_11 під час проведення слідчого експерименту від 25.02.2017 року зазначив, що йому був нанесений удар лівою рукою з лівого боку, потрапивши ОСОБА_11 у скроню з лівого боку і, що ці дані були використані під час проведення експертизи, то це виключно твердження потерпілого, яке не має свого об'єктивного підтвердження іншими належними та допустимими доказами.

В частині використання під час проведення експертизи відеозапису подій від 04.02.2017 року експертом зазначено, що ним даний відеозапис був переглянутий, о 16:50 наносяться удари один чоловік другому. Проте в судовому засіданні 22.02.2018 року судово-медичний експерт ОСОБА_21 повідомив, що визначити місце нанесення удару у нього не було можливості, оскільки наявна у експертів комп'ютерна техніка не дає можливості визначити та деталізувати місце нанесення удару.

За таких обставин, захисник вважає, що такий висновок експерта необхідно оцінювати критично, оскільки він має посилання на неіснуючі докази, відеозапис подій, які мали місце 04.02.2017 року, експертом детально не досліджувався, а був взятий до уваги виключно з урахуванням показів потерпілого.

Відповідно до ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

На підставі ч. 5 ст. 101 КПК України висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Апелянт вважає, що наявність посилання у висновку експерта від 07.03.2017 року на доказ, якого у даному провадженні не існує та ніколи не існувало - протокол КТ ГМ від 20.07.2017 року достатньою підставою для незгоди з ним.

Звертає увагу на те, що покази потерпілого ОСОБА_11 , як протокол слідчого експерименту з його участю, не можуть вважатися належним доказом вини ОСОБА_7 , оскільки покази ОСОБА_11 не тільки суперечать його ж показам, які давались ним протягом всього часу досудового розслідування та судового розгляду, а й суперечать фактичним обставинам справи і іншим доказам, таким як покази свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , висновку комплексної судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису та фототехнічної експертизи № 20015/737 від 21.03.2019 року, покази ОСОБА_7 , результати слідчого експерименту 16.08.2017 року за участю ОСОБА_7 , висновку експерта № 02-01/1853 від 20.10.2017 року.

Таким чином, всі докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовує вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення або являються неналежними і недопустимими, або суперечать один одному, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.

Викладене свідчить про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; про те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; і що ці висновки суду містять істотні суперечності, а це, відповідно до ст. ст. 409, 411 КПК України, є безумовними підставами для скасування оскаржуваного вироку.

Що стосується цивільного позову як Черкаської окружної прокуратури так і ОСОБА_11 апелянт вважає, що вони не підлягають до задоволення, оскільки в порушення положень ЦПК України належним чином не вмотивовані і не обґрунтовані, до них не долучені належні докази, які б підтверджували розмір заподіяних збитків.

Також, в позовній заяві ОСОБА_11 , в порушення ЦК України та судової практики, жодним чином не обґрунтована моральна шкода, не надано доказів її заподіяння.

А тому через необґрунтованість позову і не підтвердження заявлених вимог доказами у його задоволенні слід відмовити.

Не погоджуючись із вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2021 року, щодо ОСОБА_7 лише в частині призначеного покарання прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2021 року, щодо ОСОБА_7 скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі. Також прокурор просив дослідити характеризуючи дані на обвинуваченого ОСОБА_7 та його допитати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначив, що не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважає, що даний вирок є незаконним і підлягає скасуванню через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Так, при призначенні покарання суди повинні суворо дотримуватися вимог ст.ст. 50, 65 КК України стосовно загальних засад його призначення і покарання призначати: у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Оскільки, через ці засади реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, особі, що вчинила злочин, повинно бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і для попереджених нових злочинів (пункт 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»).

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів, критерії якого визначені ст. 12 КК України (невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Натомість, суд, ухвалюючи вирок в частині призначеного обвинуваченому покарання, яке більш наближене до мінімального, визначеного санкцією статті інкримінованого йому кримінального правопорушення, зазначені вимоги закону в достатній мірі не врахував.

Таким, чином для реалізації принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, для обвинуваченого повинно бути призначене покарання у виді позбавлення волі без застосування положень ст. 75 КК України.

Крім того, поза належною увагою суду, залишився ступінь тяжкості скоєного, рівень суспільної небезпечності злочину вчиненого обвинуваченим, а також спосіб його вчинення.

Також, судом не в повній мірі враховано відсутність каяття з боку обвинуваченого, не усвідомлення протиправності своїх дій та невиправданості можливих наслідків, що свідчить про стійке неприйняття засудженим загальновизнаних у суспільстві правил поведінки та моральності.

За наведених обставин, прояв гуманності та поблажливості до засудженого є необґрунтованим та безпідставним, призначене ОСОБА_7 покарання не буде достатньо сприяти усвідомленню ним суспільної небезпеки вчиненого діяння, виправленню та запобіганню вчиненню обвинуваченим нових злочинів.

Ураховуючи викладене, вбачається, що суд дійшов хибного переконання, що саме таке за розміром покарання буде необхідним та цілком достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Представник потерпілого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_9 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 та призначити ОСОБА_7 реальне покарання у виді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України. Також просив цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник потерпілого - адвокат ОСОБА_9 зазначив, що не заперечуючи кваліфікацію даного злочину, а також доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважає, що вирок суду повинен бути скасований через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Крім того, суд не необґрунтовано не задовольнив повністю цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 , а розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 50000 грн. є несправедливим.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд вказав, що врахував відношення обвинуваченого до вчиненого, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, в силу ст.89 КК України, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має міцні соціальні зв'язки, на утриманні малолітню дитину.

На думку сторони захисту, всі наведені дані про особу засудженого та обставини, які визнані такими, що пом'якшують покарання і були враховані судом, у цьому випадку не є такими, які б свідчили про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.

Свою вину ОСОБА_7 під час судового розгляду не визнав, надавав суду пояснення спрямованні на уникнення відповідальності, під час досудового розслідування був оголошений у розшук та жодного відшкодування потерпілому моральної шкоди не здійснив.

Крім того, ОСОБА_7 неодноразово притягався до адміністративної та кримінальної відповідальності, зокрема:

- 19 жовтня 2015 року був засуджений Соснівським районним судом м. Черкаси за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, призначене покарання 2 роки обмеження волі. Обставини вчинення кримінального правопорушення: ОСОБА_7 30.04.2015 року близько 00-20 год., знаходячись поблизу входу в магазин «Абсолют», розташованого за адресою: м. Черкаси вул. В.Чорновола, 122/41 в м. Черкаси та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не реагуючи на законні вимоги працівників міліції щодо припинення порушення громадського порядку, умисно, з метою уникнення відповідальності, усвідомлюючи, що чинить опір працівнику правоохоронного органу, наніс кулаком правої руки один удар в обличчя міліціонеру-водієві спеціального взводу групи затримання № 1 роти міліції охорони УДСО при УМВС України в Черкаській області старшому прапорщику міліції, який згідно добового наряду перебував у складі групи затримання УДСО № 13 та прибув на місце у зв'язку із спрацюванням тривожної кнопки. (Справа № 712/9131/15-к);

- 15 квітня 2016 року Соснівським районним судом м. Черкаси ОСОБА_7 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України (Справа № 712/4384/16-п);

- 03 червня 2016 року Придніпровським районним судом м. Черкаси ОСОБА_7 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (Справа № 711/5049/16-п);

- 24 лютого 2017 року Соснівським районним судом м. Черкаси ОСОБА_7

був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КпАП України (№ 712/1403/17-п );

- 26 квітня 2019 року Придніпровським районним судом м. Черкаси ОСОБА_7 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (Справа № 711/3484/19);

- 03 серпня 2021 року Соснівським районним судом м. Черкаси ОСОБА_7

був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КпАП України (Справа № 712/6793/21);

- 02 вересня 2021 року Соснівським районним судом м. Черкаси ОСОБА_7

був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КпАП України (Справа № 712/6791/21).

Таким чином, вказані обставини свідчать про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства.

Потерпілому від кримінального правопорушення, ОСОБА_11 , була завдана моральна шкода, внаслідок дій ОСОБА_7 , яка виразилася в порушенні його звичайних життєвих зв'язків та способу життя внаслідок тривалого лікування отриманих тілесних ушкоджень, перенесених операцій та постійного відчуття погіршення стану здоров'я.

Також моральна шкода виразилася в багатоденних фізичних стражданнях внаслідок тривалого фізичного болю від травм, отриманого розладу здоров'я та проходження відповідного лікування, що підтверджено відповідним висновком судово-медичної експертизи, та виписками з медичної карти.

Осягнути повною мірою рівень моральних страждань потерпілого, а тим більше оцінити в грошовому виразі надзвичайно важко. Проте, враховуючи всі вищевикладені фактори, потерпілий оцінював заподіяну моральну шкоду у розмірі 200000 грн., яка підлягає стягненню із обвинуваченого ОСОБА_7 ..

Вищевказана моральна шкода є прямим наслідком його злочинних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Сторона захисту вважає, що оскаржуваний вирок Соснівського районного суду м. Черкаси в частині грошового стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 є неспівмірним до тієї моральної шкоди, яку потерпілий отримав внаслідок протиправних дій обвинуваченого.

У запереченні адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ставиться питання про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, оскільки щодо неврахування судом ступеня тяжкості скоєного, рівня суспільної небезпечності злочину, а також способу його вчинення слід зазначити, що з оскаржуваного вироку, на думку захисника, прямо вбачається, що при його винесенні суд врахував всі ці обставини, про що і зазначив. В свою чергу зазначене прокурором є нічим іншим, як незгода з тим, як суд оцінив ці обставини.

Твердження прокурора про неврахування судом відсутності каяття з боку ОСОБА_7 також не відповідає дійсності, оскільки у вироку суд прямо вказав про ставлення обвинуваченого до вчиненого і про врахування цього при призначенні покарання.

Прокурором взагалі не наведено жодного факту, який би заслуговував на увагу і підтверджував позицію прокурора, викладену в його апеляційній скарзі.

Звертає увагу на те, що з часу подій, які є предметом розгляду в даній справі, минуло 5 років. І за цей час ОСОБА_7 не було вчинено жодного кримінального правопорушення. Він офіційно працевлаштований, позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину. Всі ці обставини спростовують твердження прокурора про те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі вчинятиме нові злочини.

Таким чином, все викладене вище свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які просили задовольнити апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та представника потерпілого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 , думку представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 , який просив задовольнити його апеляційну скаргу, при цьому не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, але заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , міркування прокурора ОСОБА_6 , яка просила задовольнити апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 із вказаних у ній підстав, не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 , натомість заперечувала проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та представника потерпілого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення за яке його визнано винним та засуджено відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально досліджені в судовому засіданні і в їх сукупності та взаємозв'язку дана правильна юридична оцінка.

Висновки суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на доказах досліджених і належним чином оцінених судом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння.

Так, винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується:

- даними допиту в суді першої інстанції обвинуваченого ОСОБА_7 , який свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України не визнав, фактичні обставини визнав частково, проте не погодився, що тілесні ушкодження потерпілий отримав від його дій. Суду надав показання про те, що 04.02.2017 він з ОСОБА_16 та ОСОБА_17 їхали на його автомобілі, за кермом був ОСОБА_22 . Під'їжджали до магазину «Абсолют», що розташований за адресою м.Черкаси, вул. Чорновола 120, і їх з-заду вдарив інший автомобіль. Вони вийшли з авто, він запитав у ОСОБА_11 чи треба викликати поліцію, той сказав ні. Вони перепаркувалися і він сказав ОСОБА_11 , що пошкодження оцінює в 2000 грн., а потерпілий сказав, що тоді треба викликати поліцію, бо він не згоден. Він сказав, що це не можливо, бо автомобіль стоїть вже не на місці ДТП, а ОСОБА_11 почав його ображати. Тоді він його вдарив лівою рукою в ліву щоку, один раз, ОСОБА_11 упав, потім піднявся і побіг через дорогу та викрикував нецензурні слова. Оскільки він правша, то удар лівою рукою був несильний, по «касаємій». Свідками подій були Шиш та два його товариші, ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . У той день він випив пляшку пива;

- даними показань допитаного в суді першої інстанції потерпілого ОСОБА_11 , який суду показав, що 04.02.2017 він вийшов з магазину «Абсолют», що розташований за адресою м.Черкаси, вул. Чорновола 120, сів у свою машину і почав здавати назад. Автомобіль ОСОБА_7 підрізав, його і сталося ДТП. Він та хлопці з іншої машини Опель Вектра вийшли подивилися, що пошкодження незначні, і вони вирішили переїхати для розмови в інше місце. Коли розмовляли він почув від хлопців запах алкоголю. Вони озвучили йому суму, яку він повинен їм сплатити за пошкодження. Він сказав, що вони не праві бо ними було перетнуто суцільну лінію. Тоді ОСОБА_7 його вдарив у скроню, він на декілька секунд втратив свідомість, ОСОБА_7 намагався ще його вдарити ногою. Інші хлопці його не били. В той же день він поїхав в Соснівський райвідділ взяв направлення до експерта, але там було зачинено. Він поїхав додому, на вечір йому стало гірше, і на ранок в понеділок 06.02.2017 він поїхав до лікарні. Йому робили операцію на голові, десь тиждень він лежав в лікарні в тяжкому стані, потім пішов на поправку. Через травму у нього погіршилось здоров'я, постійні головні болі. Ніяких відшкодувань з боку ОСОБА_7 йому не було;

- даними показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , який суду показав, що 04.02.2017 він їхав за кермом з ОСОБА_17 і ОСОБА_7 повертав до магазину «Абсолют», що розташований за адресою м.Черкаси, вул. Чорновола 120, а потерпілий ОСОБА_11 виїжджав і вдарив його автомобіль з-заді. Потерпілий запропонував все вирішити на місці. Потім сказав, що там була суцільна смуга і він не буде нічого відшкодовувати, почав виражатися нецензурно в бік ОСОБА_7 , бо той казав, що це його автомобіль. ОСОБА_7 його вдарив лівою рукою в щоку, потерпілий впав, потім піднявся перебіг через дорогу і знову почав нецензурно лаятися. Потім він поїхав ставити автомобіль. Власник транспортного засобу ОСОБА_7 , а за кермом він був, оскільки в той день був тверезий, а ОСОБА_7 випив пляшку пива. Потерпілий після удару свідомість не втрачав;

- даними показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , який суду показав, що 04.02.2017 він з ОСОБА_16 , ОСОБА_7 їхали на автомобілі повертали до магазину «Абсолют», що розташований за адресою м.Черкаси, вул. Чорновола 120, потім їх автомобіль вдарили ззаду. Вони вийшли з автомобіля і почали розмовляти з ОСОБА_11 з приводу ДТП. Потерпілий сказав, щоб не викликати поліцію і вирішити все самим. Вони приїхали на парковку і там між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 виник конфлікт, оскільки потерпілий сказав, що буде викликати поліцію, нецензурно лаявся і ОСОБА_7 його вдарив один раз, потім ОСОБА_11 упав, піднявся і побіг, а ОСОБА_7 побіг за ним. Автомобіль Опель Вектра належав ОСОБА_7 , а за кермом був ОСОБА_22 . Після того як ОСОБА_7 наніс удар ОСОБА_11 , останній свідомість не втрачав. ОСОБА_7 позривав номерні знаки з автомобіля потерпілого, і кинув їх на землю;

- даними показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 , який суду показав, що не пам'ятає точної дати коли в лікарню поступив ОСОБА_11 .. Головний інструментальний метод дослідження був томографічна томографія на якій було виявлено пошкодження, що було показником для оперативного лікування. Після томографії робиться плівка, висновок. Перелом це є забій головного мозку, стиснення це є тяжкою черепно-мозковою травмою. Пацієнт може ходити з об'ємною гематомою і день і місяць. Зараз людина має право сама обирати до якого лікаря їй звертатися, можна без направлення. У ОСОБА_11 була операція і він бачив травми, крововиливи, перелом був свіжий. Є об'єктивна шкала рівня свідомості, у ОСОБА_11 . -15. Якщо при такій травмі не провести оперативне втручання це може привести до тяжких наслідків. Важливий діагноз клінічний, в протоколі він пише те, що сам бачить, він побачив нашарування. Така травма могла виникнути при будь-яких подіях, падінні, удару, тощо. Анамнез записується зі слів пацієнта. Не пам'ятає скільки ОСОБА_11 знаходився на лікуванні;

- даними показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_20 , який суду показав, що працює лікарем в Черкаській обласній лікарні. В лютому 2017 в приймальне відділення лікарні звернувся ОСОБА_11 із скаргами на травми голови, він був обстежений амбулаторно, проведена комп'ютерна томографія, виявлена наявність тяжкої відкритої черепно-мозкової травми. Він був у невідкладному порядку госпіталізований та прооперований. Було проведено стаціонарне лікування. У ОСОБА_11 була тяжка відкрита черепно-мозкова травма, вдавлений перелом черепу, з переходом на основу черепа, крововиливи. Розбіжність у закритій і відкритій формі, була в тому, що на інструментальному дослідженні при проведенні комп'ютерної томографії було виявлено, що лінія перелому переходить на основу черепу, а якщо перелом на основі черепу, то це відкрита черепно-мозкова травма за встановленими стандартами. Після проведення томографії результати були на екрані, на електронних носіях компакт-диск, ренгенплівка, заключення рентгенолога. Відносно ОСОБА_11 традиційна рентгенографія не робилася, бо вона вже не інформативна, комп'ютерна томографія дає більш інформації щодо травм, на рівень більше. На скільки йому відомо ОСОБА_11 до звернення до Черкаської обласної лікарні в інші лікарні не звертався, направлення у нього не було, це було самозвернення. ОСОБА_11 при зверненні в лікарню зазначав, що травма отримана при побитті, декілька ударів при побитті. ОСОБА_11 звернувся до лікарні через 2 доби. Він вважає, що визначити давність отримання травми можливо. Така травма не могла бути отримана за тиждень. У цьому випадку травма відповідала отриманню на протязі 2 доби. При ДТП можливо отримати таку травму. ОСОБА_11 не повідомляв про дорожню пригоду. Механізм отримання травми має значення при встановленні діагнозу та лікуванні. З батьком потерпілого знайомий більше 15 років. Якщо така травма отримана під час ДТП, то автомобіль повинен був би стати непридатним у використанні. Випадки отримання такої травми, як мається у потерпілого від удару руки без застосування якоїсь зброї були;

- даними пояснень допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_21 , який суду показав, що для висновку від 07.03.2017 була надана медична картка, протокол проведення слідчого експерименту, відеозапис. Інструментальними методами дослідження була томографія. ОСОБА_11 поступив 06.02.2017 в лікарню, 04.02.2017 був побитий, всі дані співпадають. У нього була операція, компресійний перелом, гострий період це 3-4 дні. У висновку «опечатка» стосовно дати протоколу КТГМ - 20.07.2017. Ушкодження у ОСОБА_11 виникли від дії тупого предмета. Вказані пошкодження особа не могла отримати під час ДТП, при ДТП зовсім інша картина переломів;

- даними пояснень допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_18 , який суду показав, що він виконував додаткову експертизу по кримінальному провадженні, бо в первинній експертизі були надані матеріали і протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_11 .. А при додатковій був наданий протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 .. Також був наданий висновок первинної експертизи. Був удар кулаком в ліву частину скроневої кістки, в протоколі за участю ОСОБА_7 він вказав, що наніс удар в ділянку лівої щоки. А у того кого вдарили була інша локалізація ушкоджень анатомічних утворень, тобто ліва скронева кістка. Давність настання ушкоджень по знімкам ЕМРТ установити не можливо. Такі ушкодження зазвичай виникають від дії твердих тупих предметів з обмеженою по верхні в ділянку тої кістки в якій виявлено порушення її цілісності. Можливо від кулака руки з достатньою силою;

- даними пояснень допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_24 , яка суду показала, що проводила експертизу №20015/737 від 21.03.2019, до висновку викладеного в ній стосовно удару лівою рукою у ліву щоку прийшла, оскільки багато раз переглядала відеозапис, приближення, із скріншоту №17, збільшити розмір відео-, а саме моменту нанесення удару, не було можливості;

- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24.02.2017, згідно якого вилучено з відеокамери відео-огляду, вилучено відеозапис, здійснений в магазині «Абсолют», що розташований за адресою м.Черкаси, вул. Чорновола 120 за 04.02.2017 (т.1 а.м.к.п. 4-6);

- даними протоколу огляду відеокамери, перегляду відеозапису та перенесення його на цифровий носій від 27.02.2017, згідно якого проведено огляд цифрової камери магазину «Абсолют» за адресою м.Черкаси, вул. Чорновола 120. При перегляді на ньому мається відео на якому зображено події 04.02.2017, зіткнення автомобілів Шевроле Лачетті д.н. НОМЕР_1 та Опель Вектра НОМЕР_2 , в результаті чого ОСОБА_7 наніс два удари лівою рукою ОСОБА_11 , після яких останній впав на землю та один удар ногою. ОСОБА_11 почав тікати після отримання тілесних ушкоджень (т.1 а.м.к.п.7);

- даними оглянутим в судовому засіданні відео з диску DVD+R, на якому видно зіткнення 04.02.2017 автомобілів Шевроле Лачетті д.н. НОМЕР_1 та Опель Вектра НОМЕР_2 та як ОСОБА_7 наніс два удари руками ОСОБА_11 , після яких останній впав на землю, потім ще один удар ногою (т.1а.м.к.п.9);

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.02.2017, згідно якого ОСОБА_11 впізнав на фото №3, особу ( ОСОБА_7 ), яка нанесла йому ушкодження 04.02.2017 (т.1 а.м.к.п.10-12);

- даними протоколу слідчого експерименту від 25.02.2017 та фототаблицями до нього, згідно якого ОСОБА_11 пояснював де та за яких обставин отримав тілесні ушкодження, а саме: що ОСОБА_7 наніс удар кулаком лівої руки з лівого боку, потрапивши у скроню з лівого боку, а правою рукою наніс, але в повній мірі тому не потрапив в голову, через що він впав на землю. Чи було у ОСОБА_7 щось в руках він не бачив, але відчув удар важким предметом (т.1 а.м.к.п.14-20);

- даними протоколу слідчого експерименту від 16.08.2017 та фототаблицями до нього, згідно якого ОСОБА_7 пояснював, коли та як наніс тілесні ушкодження ОСОБА_11 , а саме: що він наніс кулаком лівої руки удар в область лівої щоки (т.1 а.м.к.п.36-40);

- даними протоколу огляду предметів від 23.10.2017, згідно якого об'єктом огляду є медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_11 №1556. Оглядом встановлено, що медична карта складається з 19 основних аркушів та 12 додаткових. В медичній карті зазначено планування оперативного втручання: видалення вдавленого перелому скроневої кістки зліва, результати досліджень, лікарняні призначення (т.1 а.м.к.п.63-92);

- даними протоколу огляду предметів від 23.10.2017, вилучених, згідно ухвали суду від 23.10.2017, згідно якого оглянуто історію хвороби №1556, у відповідності до якої ОСОБА_11 , звернувся до 06.02.2017 в КЗ «Черкаська обласна лікарня», де йому встановлено діагноз ЗЧМТ, вдавлений перелом лівої скроневої ділянки. Забій головного мозку. У зв'язку з чим направлений на госпіталізацію в нейрохірургічне відділення. Проведено діагностику, оперативне лікування (т.1 а.м.к.п.63-93);

- даними висновку експерта №02-01/364 від 07.03.2017, згідно якого спричинені ОСОБА_11 тілесні ушкодження, у вигляді травми голови з вдавленим переломом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, крововиливом над твердою мозковою оболонкою та набряком головного мозку, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя. Вказані ушкодження виникли не менш, як від одного травмуючого удару. Виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження не характерні для тих, які виникають при падінні з висоти власного зросту, при падінні на виступаючу поверхню. У виявлених в ОСОБА_11 тілесних ушкодженнях не відобразились характерні індивідуальні ознаки предмету, яким були заподіяні ушкодження. Для відповіді на питання про положення в якому перебував потерпілий в момент заподіяння пошкоджень по відношенню до травмуючого предмета чи особи, що спричиняла удари - немає судово-медичних даних. Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 міг вчиняти якісь дії з моменту їх спричинення і до поступлення в лікарню. Тілесні ушкодження, які виявлені у ОСОБА_11 могли виникнути за обставин на які він вказав в протоколі проведення слідчого експерименту від 25.02.2017 р. Не виключається можливість, що виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження за обставин, які зображені на наданому на судово-медичну експертизу відеозапису від 04.02.2017 (т.1 а.м.к.п. 24-25);

- даними висновку експертизи № 02-01/1853 від 20.10.2017, згідно якого виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_11 не могли виникнути за обставин вказаних у протоколі проведення слідчого експерименту від 16.08.2017 за участю ОСОБА_7 .. Виставлений в лікарні клінічний діагноз: відкрита ЧМТ, забій-стиснення головного мозку, вдавлений імпресійний перелом черепу в лівій скроневій ділянці з переходом на основу черепу підтверджений інструментальними методами дослідження, а саме: комп'ютерною томографією головного мозку, а також протоколом операції №38 від 06.02.2017, які містять в медкарті стаціонарного хворого №1556 з нейрохірургічного відділення КЗ «ЧОЛ» ЧОР (т.1 а.м.к.п.59-60);

- даними висновку експерта № СЕ-19-20/7736-ФТ від 02.04.2020 згідно якого, збільшити та покращити з подальшим записом відеозапис на лазерному компакт-диску DVD-R «Axent» L23С0407501:58 згідно з графічних показників відеозапису в період часу з 16:50:30, можливо. Отримані збільшені та покращенні кадри відеозображення були записані на диск для лазерних систем зчитування. Відповісти на питання: «Чи можливо надати відповідь на питання в яку частину голови в верхню чи нижню нанесений удар особою у червоній з білою смугою на куртці особі у темній куртці та світлій шапці на відеозаписі «20170204.mp4» в період часу з 16:50:25 по 16:50:30?, не представляється можливим, у зв'язку з тим, що зафіксовані особи знаходяться в русі і розташовані на значній відстані та під кутом зйомки від пристрою фіксації, також кадри відеозапису «20170204. mp4» мають низьку деталізацію елементів зображення (а саме: зображення руки особою у червоній з білою смугою куртці та зображення голови особи у темній куртці та світлій шапці) (т.1 а.к.п.210-225).

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення доведене та, що він обґрунтовано засуджений за вказане кримінальне правопорушення.

На думку колегії суддів апеляційного суду, зазначені та проаналізовані місцевим судом письмові докази у справі зібрані відповідно до вимог кримінально процесуального закону, є допустимими та належними, та такими, що безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 діяння, за яке він засуджений, відповідають показанням потерпілого, свідків та частково обвинуваченого ОСОБА_7 ..

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що письмові докази у кримінальному провадженні разом з показами потерпілого та свідків свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового розслідування.

Тобто, сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про достатність законних підстав для прийняття відповідного процесуального рішення про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні діяння, зазначеного у вироку повністю доведена.

Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Фактичні обставини справи встановлено повно та правильно оцінено докази. Окрім того, у судовому рішенні наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Факт невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 , а визнання фактичних обставин частково, суд першої інстанції обґрунтовано оцінив критично та вважав їх такими, що спрямовані на уникнення відповідальності, оскільки його винуватість підтверджується сукупністю належно зібраних та допустимих доказів у своєму взаємозв'язку.

При цьому, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого суду про те, що покази обвинуваченого ОСОБА_7 в тій частині, що він наніс потерпілому одиничний удар в щоку і від якого не могли настати ушкодження та наслідки від них, з якими ОСОБА_11 звернувся 06.02.2017 до лікарні за медичною допомогою, спростовуються поясненнями, допитаних в судовому засіданні експертів ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , які показали, що такі ушкодження зазвичай виникають від дії твердих тупих предметів з обмеженою поверхньою в ділянку тої кістки в якій виявлено порушення її цілісності. Можливо від кулака руки з достатньою силою.

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими висновки місцевого суду з приводу оцінки проведених експертиз у даному кримінальному провадженні та погоджується із ними, зокрема і щодо висновку про те, що посилання сторони захисту на висновок експертизи № 02-01/1853 від 20.10.2017, проведений експертом ОСОБА_18 , згідно якого виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_11 не могли виникнути за обставин вказаних у протоколі проведення слідчого експерименту від 16.08.2017 за участю ОСОБА_7 (вибрана позиція захисту) не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з висновку експерта №02-01/364 від 07.03.2017, ОСОБА_11 спричинені тілесні ушкодження, у вигляді травми голови з вдавленим переломом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, крововиливом над твердою мозковою оболонкою та набряком головного мозку, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя. І не виключається можливість, що виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження за обставин, які зображені на наданому на судово-медичну експертизу відеозапису події від 04.02.2017.

Колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду стосовно того, що суд першої інстанції не взяв до уваги позицію сторони захисту про недопустимість всіх доказів зібраних стороною обвинувачення до 12.09.2017, у зв'язку з тим, що постанови про призначення групи прокурорів від 07.02.2017 та 09.03.2017 не були підписані уповноваженою собою місцевої прокуратури та оцінив ці доводи критично, оскільки місцевому суду були надані вищевказані процесуальні документи за підписом вказаної особи, а надані стороною захисту копії без підписів та скрін, суд не прийняв до уваги тому, що вказаний факт не підтверджується іншими доказами і з таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції.

Таким чином, що стосується доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 є незаконним та необґрунтованим, таким, що ґрунтується виключно на припущеннях та не відповідає вимогам законності, обґрунтованості і вмотивованості, через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, у зв'язку з чим він підлягає скасуванню із закриттям провадження, то ці доводи до задоволення не підлягають та спростовуються доказами наведеними у вироку суду першої інстанції з якими також погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Що стосується доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що суд вийшов за межі обвинувачення, а саме, без відповідного процесуального документа з боку сторони обвинувачення виключив із обвинувачення частину обставин, які не були належним чином доведені під час судового розгляду справи, то колегія суддів не вважає такі доводи такими на підставі яких необхідно скасувати оскаржуваний вирок, оскільки суд першої інстанції, виключивши деякі обставини не вийшов за межі обвинувачення тому, що це виключення відбулось на користь сторони захисту і обвинуваченого, а відтак колегія суддів апеляційного суду у цьому не вбачає порушень прав людини та істотних порушень КПК України.

Щодо того, що стосується доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що згідно повідомлення про початок досудового розслідування від 16.02.2017 року, слідчий Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 повідомив Черкаську місцеву прокуратуру про те, що 16.02.2017 року ним за дорученням начальника слідчого відділу розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017251010001229 за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Проте в матеріалах даного кримінального провадження є один витяг з ЄРДР від 31.08.2017 року, в якому вказано, що відомості до реєстру про кримінальне правопорушення внесені 07.02.2017 року із його правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 121 КК України. При цьому реєстратором зазначено слідчого ОСОБА_13 , то колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити про те, що у матеріалах кримінального провадження (т.2 а.с.47-48) є витяг з ЄРДР, відповідно до якого зазначено, що дата внесення даних про вчинене кримінальне правопорушення до єдиного реєстру досудових розслідувань - 07.02.2017 14:40. Та обставина, що у цьому витягу у графі правова кваліфікація зазначено ч.1 ст.121 КК України, колегія суддів розцінює як зміну правової кваліфікації вчиненого злочинного діяння після отримання висновків судової медичної експертизи, яка показала наявність тяжких тілесних ушкоджень. У повідомленні про початок досудового розслідування від 16.02.2017 (т.2 а.с.51) зазначено те, що станом на 16.02.2017 була попередня кваліфікація ч.2 ст.125 КК України, а тому колегія суддів апеляційного суду у цьому не вбачає якихось суттєвих порушень норм КПК України.

Що стосується того, що в матеріалах кримінального провадження є постанова начальника СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області від 07.02.2017 року «Про здійснення досудового розслідування слідчою групою», в резолютивній частині якої слідчим СВ Черкаського ВП доручено здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12017251010001229 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Слідчий ОСОБА_13 в цій постанові не згадується і викладене свідчить, що щонайменше, до 13.03.2017 року в даному кримінальному провадженні не було жодного слідчого, уповноваженого в передбаченому КПК України порядку на здійснення досудового розслідування (не було ні постанови чи в будь-якій іншій формі доручення керівника слідчого відділу та не має витягу з ЄРДР). Тому, всі процесуальні рішення та слідчі дії, вчинені в цей час є незаконними, а здобуті докази, в силу ст. 86 КПК України є недопустимими, то колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки, на думку колегії суддів апеляційного суду незважаючи на вказане, у матеріалах даного кримінального провадження письмові докази у провадженні збирались не тільки слідчим ОСОБА_13 , а й іншими слідчими, зокрема ОСОБА_12 (постанова про здійснення досудового розслідування слідчою групою від 07.02.2017, т.2 а.с.49-50) (письмові докази у кримінальному провадженні № 12017251010001229, а.с.2, 4-6, 7, 8-9, 10-13, 14-20 - протокол проведення слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_11 від 25.02.2017 з фототаблицею до нього, який був проведений за участю двох понятих і маються підписи учасників, а.с.21-22 - постанова про призначення судово-медичної експертизи на підставі якої експерт ОСОБА_21 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за відмову або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу свідомо неправдивого висновку експерта за ст.ст. 384, 385, 387 КК України надав висновок №02-01/364 від 07.03.2017, згідно якого спричинені ОСОБА_11 тілесні ушкодження, у вигляді травми голови з вдавленим переломом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, крововиливом над твердою мозковою оболонкою та набряком головного мозку, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя. Вказані ушкодження виникли не менш, як від одного травмуючого удару. Виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження не характерні для тих, які виникають при падінні з висоти власного зросту, при падінні на виступаючу поверхню. У виявлених в ОСОБА_11 тілесних ушкодженнях не відобразились характерні індивідуальні ознаки предмету, яким були заподіяні ушкодження. Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 міг вчиняти якісь дії з моменту їх спричинення і до поступлення в лікарню. Тілесні ушкодження, які виявлені у ОСОБА_11 могли виникнути за обставин на які він вказав в протоколі проведення слідчого експерименту від 25.02.2017 р. Не виключається можливість, що виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження за обставин, які зображені на наданому на судово-медичну експертизу відеозапису від 04.02.2017 (т.1 а.м.к.п. 24-25).

Колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним зазначити про те, що у даному кримінальному провадженні достатньо допустимих та належних доказів для прийняття рішення про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у діянні за яке він засуджений, навіть якщо не враховувати докази здобуті слідчим ОСОБА_13 , зокрема, показання самого обвинуваченого ОСОБА_7 в частині фактичних обставин події (ним не заперечується факт події незначного ДТП 04.02.2017, факт спору з цього приводу та нанесення саме ним удару потерпілому ОСОБА_11 , наявність на місці події свідків - ОСОБА_22 та ОСОБА_23 ), проте обвинувачений ОСОБА_7 не погодився, що такої тяжкості тілесні ушкодження (тяжкі) потерпілий отримав саме від його дій, даними показань свідків також підтверджується факт події і нанесення удару саме обвинуваченим ОСОБА_7 , а висновками експертів встановлена тяжкість тілесних ушкоджень, а тому всі ці дані разом з письмовими доказами у своїй сукупності та взаємозв'язку між собою доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у діянні за яке він засуджений.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вимоги апеляційної скарги про те, що щонайменше, до 13.03.2017 року в даному кримінальному провадженні не було жодного слідчого, уповноваженого в передбаченому КПК України порядку на здійснення досудового розслідування (не було ні постанови чи в будь-якій іншій формі доручення керівника слідчого відділу та не має витягу з ЄРДР), а тому всі процесуальні рішення та слідчі дії, вчинені в цей час є незаконними, а здобуті докази, в силу ст. 86 КПК України є недопустимими, є безпідставними та до задоволення не підлягають з вищенаведених підстав.

Що стосується доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 про те, що до 12.09.2017 року в даному кримінальному провадженні не було прокурора, який би був в передбаченому КПК України порядку, наділений повноваженнями здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, то колегія суддів апеляційного суду вважає такі доводи безпідставними, так як у матеріалах даного кримінального провадження наявні постанови про призначення групи прокурорів від 07.02.2017 (т.2 а.с.52) та від 09.03.2017 (т.2 а.с.53) від 12.09.2017 (т.2 а.с.54).

Що стосується можливих суттєвих відмінностей підписів ОСОБА_14 та різні бланки і, що це, на думку адвоката ОСОБА_8 ставить під обґрунтований сумнів дійсність постанов при призначення групи прокурорів від 07.02.2017 року та від 09.03.2017 року і їх підписання ОСОБА_15 , що свідчить, на думку апелянта, про фальсифікацію матеріалів справи, то колегія суддів вважає такі доводи абсолютно безпідставними, нічим не обґрунтованими та такими, що об'єктивно не підтверджуються матеріалами провадження.

Що стосується того, що вчинення процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень не уповноваженим на те прокурором, свідчить про те, що зібрані за його участі докази - отримані з істотним порушенням КПК України, що в свою чергу свідчить про їх неналежність та недопустимість і неможливість посилатися на них суду при прийнятті рішення у справі, то колегія суддів вважає таке твердження безпідставним, оскільки в матеріалах провадження є постанови при призначення групи прокурорів і вказані прокурори були уповноваженими для прийняття процесуальних рішень, зокрема відповідно до постанови про призначення групи прокурорів від 09.03.2017 (т.2 а.с.53) визначено у кримінальному провадженні № 12017251010001229 від 07.02.2017 групу прокурорів (процесуальних керівників), які здійснюватимуть повноваження прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, в т.ч. прокурора Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_10 , який до того ж був призначеним старшим групи прокурорів і йому було доручено керувати іншими діями.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, повідомлення про підозру (письмові докази у кримінальному провадженні № 12017251010001229, а.с.29-32) обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України складено уповноваженим в передбаченому КПК України порядку слідчим і погоджено уповноваженим в передбаченому КПК України порядку прокурором ОСОБА_10 ..

Те ж саме стосується і прокурора Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_25 , так як у матеріалах провадження є постанова про призначення групи прокурорів від 12.09.2017 (т.2 а.с.54), відповідно до якої визначено у кримінальному провадженні № 12017251010001229 від 07.02.2017 групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, в т.ч. прокурора Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_25 , а в матеріалах провадження є доручення на відкриття матеріалів іншій стороні та виконання вимог ст. 290 КПК України від 30.08.2017.

У матеріалах даного кримінального провадження є й інші процесуальні рішення прийняті належним чином уповноваженими прокурорами, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині та, що відсутність постанови про призначення прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні в матеріалах досудового розслідування або її не підписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень, до задоволення не підлягають.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що з висновку експертів за результатами проведення комплексної судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису та фототехнічної експертизи № 20015/737 від 21.03.2019 року вбачається, що з наданого для дослідження відеозапису «20170204.mp4» можливо встановити куди нанесено удар особою у червоній куртці з білою смугою ( ОСОБА_7 ) особі у темній куртці та світлій шапці ( ОСОБА_11 ) у період часу з «2017-02-04 16:50:27» - «2017-02-04 16:50:28». Виходячи з наданого відеозапису особа у червоній куртці з білою смугою у момент часу «2017-02-04 16:50:28» наносить удар лівою рукою у ліву щоку особі у темній куртці та світлій шапці, а висновок експертів від 21.03.2019 року узгоджується з іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема допитані під час судового розгляду у судовому засіданні 22.01.2018 року свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , кожен окремо пояснили суду, що під час конфлікту, який мав місце 04.02.2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , обвинувачений наніс один удар кулаком лівої руки у ліву щоку потерпілому. Жодних ударів у ліву скроню нанесено не було. Аналогічні покази протягом всього досудового розслідування та під час судового розгляду давав і обвинувачений ОСОБА_7 , то колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, так як вони спростовуються даними висновку експерта № СЕ-19-20/7736-ФТ від 02.04.2020 згідно якого, збільшити та покращити з подальшим записом відеозапис на лазерному компакт-диску DVD-R «Axent» L23С0407501:58 згідно з графічних показників відеозапису в період часу з 16:50:30, можливо. Отримані збільшені та покращенні кадри відеозображення були записані на диск для лазерних систем зчитування. Але відповісти на питання: «Чи можливо надати відповідь на питання в яку частину голови в верхню чи нижню нанесений удар особою у червоній з білою смугою на куртці особі у темній куртці та світлій шапці на відеозаписі «20170204.mp4» в період часу з 16:50:25 по 16:50:30?, не представляється можливим, у зв'язку з тим, що зафіксовані особи знаходяться в русі і розташовані на значній відстані та під кутом зйомки від пристрою фіксації, також кадри відеозапису «20170204. mp4» мають низьку деталізацію елементів зображення (а саме: зображення руки особою у червоній з білою смугою куртці та зображення голови особи у темній куртці та світлій шапці) (т.1 а.к.п.210-225).

При цьому, колегія суддів вважає, що твердження сторони захисту про те, що виходячи з наданого відеозапису особа у червоній куртці з білою смугою у момент часу «2017-02-04 16:50:28» наносить удар лівою рукою у ліву щоку особі у темній куртці та світлій шапці, а висновок експертів від 21.03.2019 року узгоджується з іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема допитані під час судового розгляду у судовому засіданні 22.01.2018 року свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , кожен окремо пояснили суду, що під час конфлікту, який мав місце 04.02.2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , обвинувачений наніс один удар кулаком лівої руки у ліву щоку потерпілому. Жодних ударів у ліву скроню нанесено не було. Аналогічні покази протягом всього досудового розслідування та під час судового розгляду давав і обвинувачений ОСОБА_7 , не заслуговують на увагу, оскільки колегія суддів апеляційного суду розцінює таку поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 , як обраний ним спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення. До даних показань свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 колегія суддів ставиться критично в частині того, що обвинувачений ОСОБА_7 наніс удар кулаком руки в щоку, а не скроню потерпілого ОСОБА_11 , оскільки вони перебували в автомобілі разом з обвинуваченим ОСОБА_7 та є його приятелями або друзями і цілком можливо вони притримуються версії подій, яка була озвучена обвинуваченим ОСОБА_7 ..

Щодо того, що відповідно до висновку експерта № 02-01/1853 від 20.10.2017 року, проведеного судово-медичним експертом ОСОБА_18 також за ініціативою сторони захисту, виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_11 не могли виникнути за обставин, зазначених у протоколі проведення слідчого експерименту від 16.08.2017 року за участю ОСОБА_7 , то колегія суддів вважає, що версія подій озвучена стороною захисту є спрямованою на зменшення ступеня тяжкості нанесених тілесних ушкоджень, а тому за версією подій, озвученою обвинуваченим ОСОБА_7 , на переконання експерта, дійсно не могли виникнути за обставин, зазначених у протоколі проведення слідчого експерименту від 16.08.2017 року. Проте, це ще не свідчить, що версія подій озвучена під час проведення протоколу слідчого експерименту від 16.08.2017 року за участю ОСОБА_7 стороною захисту є вірною та такою, що насправді відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що аналіз всіх подій, які мали місце за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_11 дають підстави стверджувати, що під час досудового розслідування та в ході судового розгляду учасники провадження були позбавлені можливості визначити давність отримання тілесного ушкодження потерпілим у зв'язку з відсутністю рентгенівських знімків проведених КТ, то колегія суддів вважає необхідним зазначити, що допитані безпосередньо судом першої інстанції з приводу проведених експертиз лікарі та експерти надали пояснення про те, що, зокрема:

- головний інструментальний метод дослідження був томографія на якій було виявлено пошкодження, що було показником для оперативного лікування. Після томографії робиться плівка, висновок. Перелом це є забій головного мозку, стиснення це є тяжкою черепно-мозковою травмою. Пацієнт може ходити з об'ємною гематомою і день і місяць. Зараз людина має право сама обирати до якого лікаря їй звертатися, можна без направлення. У ОСОБА_11 була операція і він бачив травми, крововиливи, перелом був свіжий. Якщо при такій травмі не провести оперативне втручання це може привести до тяжких наслідків. Важливий діагноз клінічний, в протоколі він пише те, що сам бачить, він побачив нашарування (свідок ОСОБА_19 );

- у лютому 2017 в приймальне відділення лікарні звернувся ОСОБА_11 із скаргами на травми голови, він був обстежений амбулаторно, проведена комп'ютерна томографія, виявлена наявність тяжкої відкритої черепно-мозкової травми. Він був у невідкладному порядку госпіталізований та прооперований. Було проведено стаціонарне лікування. У ОСОБА_11 була тяжка відкрита черепно-мозкова травма, вдавлений перелом черепу, з переходом на основу черепа, крововиливи. Розбіжність у закритій і відкритій формі, була в тому, що на інструментальному дослідженні при проведенні комп'ютерної томографії було виявлено, що лінія перелому переходить на основу черепу, а якщо перелом на основі черепу, то це відкрита черепно-мозкова травма за встановленими стандартами. Після проведення томографії результати були на екрані, на електронних носіях компакт-диск, ренгенплівка, заключення рентгенолога. Відносно ОСОБА_11 традиційна рентгенографія не робилася, бо вона вже не інформативна, комп'ютерна томографія дає більш інформації щодо травм, на рівень більше. На скільки йому відомо направлення у ОСОБА_11 не було, це було самозвернення. ОСОБА_11 при зверненні в лікарню зазначав, що травма отримана при побитті, декілька ударів при побитті. ОСОБА_11 звернувся до лікарні через 2 доби. Він вважає, що визначити давність отримання травми можливо. Така травма не могла бути отримана за тиждень. У цьому випадку травма відповідала отриманню на протязі 2 доби. При ДТП можливо отримати таку травму. ОСОБА_11 не повідомляв про дорожню пригоду. Якщо така травма отримана під час ДТП, то автомобіль повинен був би стати непридатним у використанні. Випадки отримання такої травми, як мається у потерпілого від удару руки без застосування якоїсь зброї були (свідок ОСОБА_20 );

- для висновку від 07.03.2017 була надана медична картка, протокол проведення слідчого експерименту, відеозапис. Інструментальними методами дослідження була томографія. ОСОБА_11 поступив 06.02.2017 в лікарню, 04.02.2017 був побитий, всі дані співпадають. У нього була операція, компресійний перелом, гострий період це 3-4 дні. У висновку «опечатка» стосовно дати протоколу КТГМ - 20.07.2017. Ушкодження у ОСОБА_11 виникли від дії тупого предмета. Вказані пошкодження особа не могла отримати під час ДТП, при ДТП зовсім інша картина переломів (експерт ОСОБА_21 );

- експерт ОСОБА_18 виконував додаткову експертизу по кримінальному провадженні, бо в первинній експертизі були надані матеріали і протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_11 .. А при додатковій був наданий протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 .. Також був наданий висновок первинної експертизи. Був удар кулаком в ліву частину скроневої кістки, в протоколі за участю ОСОБА_7 він вказав, що наніс удар в ділянку лівої щоки. А у того кого вдарили була інша локалізація ушкоджень анатомічних утворень, тобто ліва скронева кістка. Давність настання ушкоджень по знімкам ЕМРТ установити не можливо. Такі ушкодження зазвичай виникають від дії твердих тупих предметів з обмеженою поверхні в ділянку тої кістки в якій виявлено порушення її цілісності. Можливо від кулака руки з достатньою силою (експерт ОСОБА_18 );

Таким чином у матеріалах даного кримінального провадження є достатньо даних про те, що можливості визначити давність отримання тілесного ушкодження потерпілим були і вона (давність) встановлена, тобто травма відповідала давності звернення потерпілого.

Крім того, лікарі та експерти, будучи безпосередньо допитаними місцевим судом підтвердили той факт, що головний інструментальний метод дослідження був - комп'ютерна томографія на якій було виявлено пошкодження, що в майбутньому слугувало показником для оперативного лікування.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що з урахуванням наявних доказів не можна виключати можливість отримання потерпілим ОСОБА_11 тілесного ушкодження за інших обставин. Зокрема не виключається можливість отримання такого ушкодження до моменту конфлікту з ОСОБА_7 , не виключається і можливість отримання такого ушкодження уже після конфлікту з обвинуваченим. Оскільки, безпосередньо 04.02.2017 року ОСОБА_11 до лікувальних закладів не звертався, звернувся уже через 2 дні, то колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки

об'єктивних доказів про це у сторони захисту та і в інших учасників процесу немає. При цьому, з матеріалів провадження вбачається, що версія подій висловлена потерпілим ОСОБА_11 була завжди однаковою і він весь час стверджував, що вказані травми він отримав лише і саме від удару обвинуваченого ОСОБА_7 , а не від якихось інших травмуючих подій, і саме 04.02.2017. А щодо його звернення до лікарні через два дні після отриманих травм, то це ніяк не впливає на те, що вчинено кримінальне правопорушення щодо нього. Крім того, потерпілий пояснював, що у той же день (тобто 04.02.2017) він поїхав в Соснівський райвідділ поліції, де взяв направлення до експерта, але там було зачинено. Він поїхав додому, на вечір йому стало гірше, і на ранок в понеділок 06.02.2017 він поїхав до лікарні.

Міркування захисника ОСОБА_8 про те, що всі ці твердження не дають можливості визначити точний механізм та час отримання потерпілим ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, проте вони дають підстави стверджувати, що 04.02.2017 року таке ушкодження ОСОБА_7 потерпілому не наносив, тому він не може бути притягнутий до відповідальності за дії, яких не вчиняв є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки вони спростовуються сукупністю зібраних доказів у своєму взаємозв'язку.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що висновок експерта № 02-01/364 від 07.03.2017 року за результатами проведення судово-медичної експертизи є недопустимим як доказ, оскільки експертиза була призначена 28.02.2017 року постановою слідчого Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 , яка не була належним чином уповноважена на здійснення досудового розслідування цього кримінального провадження, а це уже є самостійною, беззаперечною та достатньою підставою для визнання судом цього висновку експерта недопустимим доказом, то колегія суддів вважає такий висновок безпідставним та необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення, оскільки в матеріалах кримінального провадження (т.2 а.с.49-50) є постанова про здійснення досудового розслідування слідчою групою від 07.02.2017, у якій начальник СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_26 доручив здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017251010001229 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України групі слідчих, у т.ч. у складі цієї групи зазначена старший слідчий слідчого відділу Черкаського відділу поліції ГУНП майора поліції ОСОБА_12 .. Отже, колегія суддів не погоджується з доводами адвоката ОСОБА_8 про те, що висновок експерта № 02-01/364 від 07.03.2017 року за результатами проведення судово-медичної експертизи є недопустимим як доказ.

Що стосується вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що згідно п. 4.1. Правил, судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості, то колегія суддів вважає ці доводи безпідставними, оскільки у даному кримінальному провадженні встановлено, що потерпілий ОСОБА_11 , отримавши тілесні ушкодження та звернувшись за медичною допомогою був одразу ж прооперований, це підтвердили допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_19 (лікар) який суду показав, що головний інструментальний метод дослідження був томографія на якій було виявлено пошкодження, що було показником для оперативного лікування. Після томографії робиться плівка, висновок. Перелом це є забій головного мозку, стиснення це є тяжкою черепно-мозковою травмою. Пацієнт може ходити з об'ємною гематомою і день і місяць. У ОСОБА_11 була операція і він бачив травми, крововиливи, перелом був свіжий. Якщо при такій травмі не провести оперативне втручання це може привести до тяжких наслідків. Важливий діагноз клінічний, в протоколі він пише те, що сам бачить, він побачив нашарування; свідок ОСОБА_20 суду показав, що працює лікарем в Черкаській обласній лікарні. В лютому 2017 в приймальне відділення лікарні звернувся ОСОБА_11 із скаргами на травми голови, він був обстежений амбулаторно, проведена комп'ютерна томографія, виявлена наявність тяжкої відкритої черепно-мозкової травми. Він був у невідкладному порядку госпіталізований та прооперований. Було проведено стаціонарне лікування. У ОСОБА_11 була тяжка відкрита черепно-мозкова травма, вдавлений перелом черепу, з переходом на основу черепа, крововиливи. Розбіжність у закритій і відкритій формі, була в тому, що на інструментальному дослідженні при проведенні комп'ютерної томографії було виявлено, що лінія перелому переходить на основу черепу, а якщо перелом на основі черепу, то це відкрита черепно-мозкова травма за встановленими стандартами. Після проведення томографії результати були на екрані, на електронних носіях компакт-диск, ренгенплівка, заключення рентгенолога. Відносно ОСОБА_11 традиційна рентгенографія не робилася, бо вона вже не інформативна, комп'ютерна томографія дає більш інформації щодо травм, на рівень більше. Така травма не могла бути отримана за тиждень. У цьому випадку травма відповідала отриманню на протязі 2 доби.

Таким чином, з матеріалів провадження та показань свідків убачається, що потерпілий ОСОБА_11 після його звернення до лікарні був у невідкладному порядку госпіталізований та прооперований. Після чого знаходився у тяжкому стані в стаціонарі лікувального закладу. Після його звернення за медичною допомогою основним методом дослідження наявності тілесних ушкоджень була комп'ютерна томографія.

Тобто, на думку колегії суддів апеляційного суду, проведення судово-медичної експертизи тільки за медичними документами у даному провадженні відбулось якраз у зв'язку із знаходженням потерпілого ОСОБА_11 у тяжкому стані. Крім того у матеріалах провадження наявні оригінали повноцінних медичних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості.

Крім того, колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує на тому, що об'єктивних підстав не довірять висновкам експертів у неї немає, зважаючи на те, що експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо невірний висновок. Висновки експертів детальні та їхні висновки органічно поєднуються з іншими доказами.

Твердження апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 в частині використання під час проведення експертизи відеозапису подій від 04.02.2017 експертом зазначено, що ним даний відеозапис був переглянутий, о 16:50 наносяться удари один чоловік другому. Проте в судовому засіданні 22.02.2018 року судово-медичний експерт ОСОБА_21 повідомив, що визначити місце нанесення удару у нього не було можливості, оскільки наявна у експертів комп'ютерна техніка не дає можливості визначити та деталізувати місце нанесення удару, а тому такий висновок експерта необхідно оцінювати критично, оскільки він має посилання на неіснуючі докази, відеозапис подій, які мали місце 04.02.2017 року, експертом детально не досліджувався, а був взятий до уваги виключно з урахуванням показів потерпілого, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки наявність та тяжкість тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_11 встановлена не відеозаписом подій від 04.02.2017, а інструментальними методами дослідження, головним із яких була томографія на якій було виявлено пошкодження, що було показником для оперативного лікування та іншими медичними документами та даними висновками експертиз.

Твердження апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 про те, що наявність посилання у висновку експерта від 07.03.2017 року на доказ, якого у даному провадженні не існує та ніколи не існувало - протокол КТ ГМ від 20.07.2017 року достатньою підставою для незгоди з ним, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у цьому висновку зазначено, що першочергово був проведений протокол КТ ГМ від 06.02. із зазначенням які травми отримані, їх локалізація та проведення оперативного втручання, у т.ч. протоколу проведення оперативного втручання було проведено потерпілому ОСОБА_11 .. Тобто те, що у даному висновку є посилання на протокол КТ ГМ від 20.07.2017 року, на думку колегії суддів апеляційного суду, ще не робить цей висновок неналежним або недопустимим доказом, оскільки у даному висновку вказаний також інший протокол КТ ГМ від 06.02., який був першочерговим і на підставі його проведення у т.ч. виставлявся діагноз. Крім того, експерт ОСОБА_21 був попереджений про кримінальну відповідальність за відмову або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу свідомо неправдивого висновку експерта. Підстав не довіряти його висновку у суду апеляційної інстанції немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що покази потерпілого ОСОБА_11 , як протокол слідчого експерименту з його участю, не можуть вважатися належним доказом вини ОСОБА_7 , оскільки покази ОСОБА_11 не тільки суперечать його ж показам, які давались ним протягом всього часу досудового розслідування та судового розгляду, а й суперечать фактичним обставинам справи і іншим доказам, таким як покази свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , висновку комплексної судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису та фототехнічної експертизи № 20015/737 від 21.03.2019 року, покази ОСОБА_7 , результати слідчого експерименту 16.08.2017 року за участю ОСОБА_7 , висновку експерта № 02-01/1853 від 20.10.2017 року. Таким чином, всі докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовує вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення або являються неналежними і недопустимими, або суперечать один одному, а тому не можуть бути взяті судом до уваги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у даному кримінальному провадженні зазначені та проаналізовані місцевим судом письмові докази у справі зібрані відповідно до вимог кримінально процесуального закону, є допустимими та належними, та такими, що безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 діяння, за яке він засуджений, відповідають показанням потерпілого, свідків та частково обвинуваченого ОСОБА_7 ..

Тобто, сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про достатність законних підстав для прийняття відповідного процесуального рішення про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні діяння, зазначеного у вироку повністю доведена.

Що стосується вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що цивільний позов як Черкаської окружної прокуратури так і ОСОБА_11 не підлягають до задоволення, оскільки в порушення положень ЦПК України належним чином не вмотивовані і не обґрунтовані, до них не долучені належні докази, які б підтверджували розмір заподіяних збитків і в позовній заяві ОСОБА_11 , в порушення ЦК України та судової практики, жодним чином не обґрунтована моральна шкода, не надано доказів її заподіяння, а тому через необґрунтованість позову і не підтвердження заявлених вимог доказами у його задоволенні слід відмовити, то колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, так як у матеріалах кримінального провадження

наявні документи, що підтверджують витрати КЗ «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради на лікування потерпілого ОСОБА_11 у сумі 7 653, грн. 78 коп., які підписані посадовими особами лікарні, зокрема головним лікарем та головним бухгалтером, засвідчений печаткою бухгалтерії цього ж лікувального закладу та у ньому наведений детальний розрахунок вказаної суми, яка підлягає до відшкодування (т.1 а.с.22).

Щодо твердження апеляційної скарги з приводу того, що невмотивовано розмір моральної шкоди, жодним чином не обґрунтована моральна шкода і не долучені належні докази, які б підтверджували розмір заподіяних збитків у позовній заяві ОСОБА_11 , то колегія суддів вважає такі доводи неспроможними, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що враховуючи те, що потерпілому з вини обвинуваченого завдано моральних страждань через багатоденний фізичний біль у зв'язку втратою здоров'я, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, необхідно частково відшкодувати з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_11 суму моральної шкоди у розмірі 50000 грн. і з таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається (письмові докази у кримінальному провадженні а.с.77-оборот), що згідно епікризу з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_11 № 1556 йому було проведено лікування, зокрема операція: елевація вдавленого перелому. Отримав курс консервативної відновлювальної терапії, курс ГБО. Рекомендовано: продовжувати лікування у невролога за місцем проживання. Обмеження фізичних та психоемоційних навантажень.

На думку колегії суддів всі ці дані свідчать про спричинення моральної шкоди потерпілому внаслідок отриманих ушкоджень, оперативного та подальшого лікування, а також обмеження фізичних та психоемоційних навантажень, що пов'язано з отриманням тілесних ушкоджень та спричинило додаткові переживання та труднощі, а тому у суду першої інстанції були вагомі підстави для часткового задоволення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просив провести часткове судове слідство, у ході якого дослідити у судовому засіданні апеляційного суду усі зібрані докази у даному кримінальному провадженні, які містяться в матеріалах провадження: допитати обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_11 , свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , за необхідності експертів та дослідити цілий ряд документів, у тому числі процесуальних та висновки експертиз, медичну карту, дослідити вміст флеш накопичувача та інш. документи, на які посилається апелянт у резолютивній частині свого клопотання (т.2 а.м.к.п.193).

Проте, колегія суддів відмовила у задоволенні такого клопотання відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, оскільки за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку таке клопотання обумовлене виключно незгодою з оцінкою доказів місцевим судом.

Крім того, адвокат ОСОБА_8 не навів підстав для проведення судового слідства, передбачених ч.3 ст.404 КПК України.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 про те, що вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2021 року, щодо ОСОБА_7 необхідно скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі та апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 , який просив скасувати вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 та призначити ОСОБА_7 реальне покарання у виді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України, то колегія суддів не вважає такі доводи такими, що слід задовольнити, оскільки при призначенні покарання ОСОБА_7 , на думку колегії суддів апеляційного суду, судом першої інстанції вірно враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є раніше не судимий, в силу статті 89 Кримінального кодексу України, відсутність пом'якшуючих покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні малолітню дитину, а тому із врахуванням всіх цих обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливі в умовах без ізоляції від суспільства із застосуванням ст.75КК України і з таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції.

На думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, місцевим судом не допущено настільки суттєвих істотних порушень норм кримінального або кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування вироку суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та представника потерпілого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2021 року, щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.

Вирок суду вступає в законну силу з моменту проголошення ухвали апеляційним судом, та дані судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі 3-х місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: