14 вересня 2022 року Справа № 915/754/21(915/1066/21)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua)
в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua)
до відповідача: Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua)
про: стягнення заборгованості,
за участі представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу " Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою 32/16602 від 05.10.2020 про стягнення з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" заборгованості за Договором №276 від 29.11.2018 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в сумі 14891824,00 грн, з яких: основний борг у розмірі 13078230,31 грн, інфляційні втрати в сумі 20497,83 грн, 3% річних в сумі 154308,09 грн, 7% штрафу в сумі 915476,11 грн, пеня з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ в сумі 723311,70 грн та судових витрат в розмірі 223377,36 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. ст. 526, 530, 546, 601, 610, 611, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України та ст. 193, 232 Господарського кодексу України та мотивовано тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг за січень - червень 2020 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2021 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1066/21 та визначено головуючою у справі суддю Семенчук Н.О.
Ухвалою від 19.07.2021 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1066/21 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 21.10.2021 суд постановив матеріали справи № 915/1066/21 за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" до Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 276 від 29.11.2018 у загальному розмірі 14891824,00 грн. передати судді Господарського суду Миколаївської області Ржепецькому В.О. для розгляду спору по суті в межах справи № 915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство".
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №107 від 21.10.2021 у справі №915/1066/21 призначено повторний автоматизований розподіл на підставі ухвали суду від 21.10.2021
Згідно витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 21.10.2021 головуючим у справі №915/1066/21 визначено суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 26.10.2021 справу №915/1066/21 прийнято до свого провадження суддею Ржепецьким В.О. для розгляду в межах справи №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866) та присвоєно їй номер 915/754/21(915/1066/21). Судом постановлено: розгляд справи почати спочатку, підготовче засідання у справі призначити на 23 листопада 2021 року о 10:20 год., встановити сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.
08.11.2021 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Зокрема, відповідач просить суд врахувати майновий стан Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" та зменшити штрафні санкції, що підлягають стягненню з відповідача на 90% відсотків.
В заяві відповідач зазначає, що дійсно у КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" перед Відокремленого підрозділу " Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" існує заборгованість за не сплату спожитих послуг згідно договору купівлі-продажу теплової енергії №276 від 29.11.2018 року. Відповідач вказує, що суму основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних визнає.
12.11.2021 позивачем подано до господарського суду заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Позивач просить суд відмовити відповідачеві у задоволені клопотання, стягнути з відповідача штрафні санкції у повному обсязі.
Позивач зазначає, що відповідно до умов укладеного договору єдиною обставиною, за якою відповідач звільняється від відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу є невиконання зобов'язань за наслідками непереборної сили. Відповідачем обставини непереборної сили не підтверджені, відсутня і винятковість обставин. У відповідача є грошові кошти на банківському рахунку, з яких знято арешт ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 у справі №915/754/21, проте останнім не вживаються заходи щодо погашення заборгованості за Договором.
23.11.2021 судове засідання не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
Ухвалою суду від 29.11.2021 підготовче засідання у справі призначено на 23 грудня 2021 року о 10:20 год.
23.12.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 25 січня 2022 о 10:40 год.
25.01.2022 судове засідання у справі не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
Ухвалою суду від 28.01.2022 судове засідання у справі призначено на 16.02.2022 о 10:20 год.
16.02.2022 розгляд справи відкладено на 14.03.2022 об 11:20 год.
Судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 14 березня 2022 року об 11:20, не відбулося у зв'язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.
25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який на даний час продовжено до 20 листопада 2022 року включно.
Ухвалою суду від 18.08.2022 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14 вересня 2022 року об 11:20 год.
Враховуючи воєнну ситуацію та стан небезпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення балансу між нормами ст. 3 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи, судом створено учасникам умови належного балансу безпеки та ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у вказане засідання необов'язковою.
09.09.2022 позивачем подано до господарського суду клопотання за вих. №32/722 від 29.08.2022 про зміну найменування позивача з Відокремлений підрозділ "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Клопотання позивача від 29.08.2022 підлягає задоволенню.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Судом задоволено клопотання сторін та забезпечено участь їх представників у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
14.09.2022 представником позивача підтримано позовні вимоги у повному обсязі. Представник позивача просить суд задовольнити позов.
Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат, 3% річних, штрафу, пені, вважає незаконними посилаючись на те, що вони нараховані під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.
14.09.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
29 листопада 2018 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (далі - теплогенеруюча організація, позивач) та Комунальним підприємством "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (далі - споживач, відповідач) був укладений договір № 276 купівлі-продажу теплової енергії (код 09320000-8) - пара, гаряча вода та пов'язана продукція) (далі - Договір) (а.с.9-15).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 року у справі № 915/22/19 визнано договір від 29.11.2018 № 276 купівлі-продажу теплової енергії (код 09320000-8 - пара, гаряча вода та пов'язана продукція) укладеним між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" та Комунальним підприємством "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" у редакції Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" з урахуванням протоколу розбіжностей до договору від 29.11.2018 № 276 купівлі-продажу теплової енергії (код 09320000-8 - пара, гаряча вода та пов'язана продукція) в редакції Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", за винятком пунктів 12.9, 12.10, 12.11 (арк. 20-31).
Відповідно до предмету вказаного договору позивач, теплогенеруюча організація, бере на себе зобов'язання у 2019 році постачати споживачу теплову енергію у гарячій воді (далі - теплова енергія) в потрібних обсягах для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання об'єктів споживача, приєднаних до його теплових мереж, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) згідно структури споживачів та у терміни, передбачені цим договором (п.1.1. Договору).
За умовами наведеного Договору:
- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до обсягів споживання теплової енергії кожною категорією споживачів комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (населення, бюджетні установи, релігійні організації, інші споживачі) та за тарифами, встановленими для Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" окремо для кожної категорії споживачів (п.3.1. Договору);
- ціна цього договору становить орієнтовно 23 694 415,46 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 3 949 069, 24 грн за такими складовими:
- виробництво теплової енергії 18 785 391, 52 грн. з ПДВ 20%;
- транспортування теплової енергії 4 824 123, 94 грн. з ПДВ 20%;
- постачання теплової енергії 84 900, 00 грн. з ПДВ 20% (п.3.4. Договору);
- остаточна ціна договору визначається виходячи з фактичного обсягу відпущеної теплової енергії у порядку, визначеному умовами договору і відповідно до вимог п. 7 частини 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" . Ціна договору може змінюватися при зміні регульованих цін (тарифів) (п. 3.5.Договору);
- оплату за фактично спожиту теплову енергію споживач проводить щомісячно на підставі пред'явлених теплогенеруючою організацією рахунків на оплату протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку. (п. 4.1. Договору);
- теплогенеруюча організація направляє споживачу рахунок цінним листом з повідомленням про вручення (п.4.2.Договору);
- розрахунковим періодом є календарний місяць (п.4.4.Договору);
- щомісячно, для фіксації показань приладів обліку, теплогенеруюча організація разом зі споживачем складають акт купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням обсягів спожитої теплової енергії (п.6.3. Договору);
- споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсязі і в терміни, передбачені договором (п.7.2.2. Договору);
- споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію ( п. 7.2.8 Договору).
- у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством (п. 8.2 Договору).
Відповідно до п. 8.2.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей), за порушення строків оплати теплової енергії споживач сплачує теплогенеруючій організації пеню у розмірі 0,1% від вартості спожитої теплової енергії, за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
До договору сторонами складено та підписано Додаток № 1 "Температурний графік", Додаток № 2 від "Обсяги закупівлі теплової енергії" та Додаток № 3 "Акт розмежування балансової належності тепломережі та експлуатаційної відповідальності сторін" (а.с.16-19).
Відповідно до п. 11.1. Договору, договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення печатками та діє з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно в частині постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного розрахунку. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявить про необхідність його перегляду.
Договір з додатками підписано та скріплено печатками сторін.
На виконання умов Договору позивач за період з січня по червень 2020 року включно надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 17617626,10 грн, що підтверджується:
1) актами про обсяги теплової енергії, що надійшли в мережі КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" від ВП "Южно-Українська АЕС": №АК.0.3104ц.1074 від 03.02.2020 за січень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1088 від 02.03.2020 за лютий 2020 року, №АК.0.3104ц. 1095 від 03.04.2020 за березень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1102 від 04.05.2020 за квітень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1107 від 01.06.2020 за травень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1113 від 01.07.2021 за червень 2020 року (а.с.48-53);
2) актами купівлі-продажу теплової енергії:
- №13 від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 5606131,72 грн,
- №14 від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 4597558,82 грн;
- №15 від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 3941578,66 грн;
- №16 від 30.04.2020 за квітень 2020 року на суму 1815581,64 грн;
- №17 від 31.05.2020 за травень 2020 року на суму 955041,38 грн;
- №18 від 30.06.2020 за червень 2020 року на суму 701733,86 грн (а.с.40-45);
3) рахунками на оплату постачання теплової енергії: №РС,20-124 від 31.01.2020 на суму 12200,51 грн, №РС,20-349 від 29.02.2020 на суму 10005,56 грн, №РС,20-5562 від 31.03.2020 на суму 8577,97 грн, №РС,20-727 від 30.04.2020 на суму 3951,22 грн, №РС,20-806 від 31.05.2020 на суму 2078,44 грн, №РС,20-1055 від 30.06.2020 на суму 1527,17 грн (а.с. 54-59);
4) рахунками на оплату за виробництво теплової енергії: №РС,20-123 від 31.01.2020 на суму 4712444,77 грн, №РС,20-348 від 29.02.2020 на суму 3864650,92 грн, №РС,20-5561 від 31.03.2020 на суму 3313242,13 грн, №РС,20-728 від 30.04.2020 на суму 1520155,40 грн, №РС,20-807 від 31.05.2020 на суму 802795,94 грн, №РС,20-1056 від 30.06.2020 на суму 589868,78 грн (а.с. 61-66);
5) рахунками на оплату транспортування теплової енергії: №РС,20-125 від 31.01.2020 на суму 881486,44 грн, №РС,20-350 від 29.02.2020 на суму 722902,34 грн, №РС,20-5563 від 31.03.2020 на суму 619758,56 грн, №РС,20-729 від 30.04.2020 на суму 285475,02 грн, №РС,20-808 від 31.05.2020 на суму 150167,00 грн, №РС,20-1057 від 30.06.2020 на суму 110337,91 грн (а.с. 66-71);
6) актом звірки взаємних розрахунків №7 від 15.07.2020.
На підставі заяви відповідача від 18.02.2020 №05/289 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-123 всього на суму 536186,66 грн (а.с.103).
Крім того, згідно реєстру оплати за Договором відповідач перерахував на рахунок позивача суму 932176,36 грн в рахунок заборгованості за січень 2020 по рахунку №РС,20-123.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за січень 2020 року становить 4137768,70 грн.
На підставі заяви відповідача від 23.03.2020 №05/433 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-348 всього на суму 456417,09 грн (а.с.102).
Крім того, згідно реєстру оплати за Договором відповідач перерахував на рахунок позивача суму 839999,84 грн в рахунок заборгованості за лютий 2020 по рахунку №РС,20-348.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за лютий 2020 року становить 3301141,89 грн.
На підставі заяви відповідача від 16.04.2020 №05/539 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-5561 всього на суму 352093,31 грн (а.с.101).
Крім того, згідно реєстру оплати за Договором відповідач перерахував на рахунок позивача суму 721300,04 грн в рахунок заборгованості за березень 2020 по рахунку №РС,20-5561.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за березень 2020 року становить 2868185,31 грн.
На підставі заяви відповідача від 18.05.2020 №05/708 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-728 всього на суму 197272,69 грн (а.с.100).
Крім того, згідно реєстру оплати за Договором відповідач перерахував на рахунок позивача суму 391915,79 грн в рахунок заборгованості за квітень 2020 по рахунку №РС,20-728.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за квітень 2020 року становить 1226393,16 грн.
На підставі заяви відповідача від 16.06.2020 №05/827 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-807 всього на суму 86,11 грн (а.с.99).
Крім того, згідно реєстру оплати за Договором відповідач перерахував на рахунок позивача суму 73628,17 грн в рахунок заборгованості за травень 2020 по рахунку №РС,20-807.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за травень 2020 року становить 881327,10 грн.
Відповідач перерахував по рахунку №РС,20-1056 суму 38319,71 грн в погашення боргу за теплову енергію за червень 2020.
Таким чином, заборгованість по оплаті за теплову енергію за червень 2020 року становить 663414,15 грн.
Загальна сума заборгованості відповідача по оплаті за теплову енергію за період з січня по червень 2022 року включно становить 13078230,31 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач 12.08.2020 скеровував відповідачу претензію № 32/13065 від 07.08.2020 з вимогою про оплату заборгованості в сумі 13078230,31 грн, яку останній отримав 12.08.2020.
Відповідач на претензію відповіді не надав, зобов'язання щодо оплати теплової енергії за вказаний період у повному обсязі не виконав, чим порушив договірні зобов'язання.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як теплогенеруючої організації, до відповідача, як споживача заборгованості за теплову енергію, а також відсотків річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При вирішенні даного спору судом враховано наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за послуги з постачання теплової енергії закон покладає на споживача.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором суду не надав, доводи позивача не спростував.
З зазначеного витікає, що позовні вимоги в частині стягнення оплати за споживчі послуги за період січень-червень 2020 року є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 13078230,31 грн.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає таке.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційний втрат судом встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування.
Разом з тим, позивачем при нарахуванні інфляційних втрат допущено помилку, а саме: неправильно визначено сукупний індекс інфляції.
За розрахунком суду інфляційні втрати за невиконання зобов'язання по оплаті послуг з постачання теплової енергії за січень 2020 року становлять 41289,16 грн та 3% річних за вказаних період становить 66475,63 грн.
При перевірці розрахунку 3% річних за лютий 2020 року судом встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування та суму 3% річних в розмірі 44376,00 грн.
При перевірці розрахунку 3% річних за березень 2020 року судом встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування та суму 3% річних в розмірі 32913,60 грн.
При перевірці розрахунку 3% річних за квітень 2020 року судом встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування та суму 3% річних в розмірі 11057,64 грн.
При перевірці розрахунку 3% річних за травень 2020 року судом встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування та суму 3% річних в розмірі 5923,67 грн.
При перевірці розрахунку 3% річних за червень 2020 року судом встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування та суму 3% річних в розмірі 2718,91 грн.
За розрахунком суду загальна сума 3% річних становить 163465,45 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних в межах заявленої позивачем суми в розмірі 20497,83 грн та 154308,09 грн відповідно.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення пені в сумі 723311,70 грн та 7% штрафу в сумі 915476,11 грн, суд зазначає таке.
За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.4. Договору, за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором виробник сплачує споживачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. За порушення строків оплати водовідведення споживач сплачує виробнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
Судом перевірено розрахунок пені, заявленої до стягнення та встановлено, що позивачем правильно визначено періоди нарахування та здійснено розрахунок з урахуванням положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 723311,70 грн.
Розрахунок 7% штрафу правильний, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 915476,11 грн.
Заперечення відповідача щодо незаконності нарахування 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій суд не бере до уваги з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Згідно ч. 2 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Частиною 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Судом встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" введений ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021.
Тобто, застосування до відповідача 3% річних, інфляційні витрати, пені та штрафу з 31.08.2021 в період дії мораторію, суперечить положенням ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення сум 3% річних, інфляційних витрат, пені та штрафу, нарахованих до 31.08.2021 - дня відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, являються обгрунтованими, законними та підлягають задоволенню.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
Позивач проти вказаного клопотання заперечив, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Розглянувши клопотання відповідача № 23/1391 від 04.11.2021 про зменшення розміру штрафних санкцій, з урахуванням письмових заперечень позивача № 32/1132 від 11.11.2021, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При вирішенні клопотання відповідача судом враховано наступне: відповідач є комунальним підприємством; позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору № 276 (код 09320000-8) пара, гаряча вода та пов'язана продукція) від 29.11.2018; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору; стягнення з відповідача штрафу та пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені - 361688,85 грн (50% заявленого розміру), а розмір штрафу - 457738,06 грн (50% обґрунтовано заявленого розміру).
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Крім того, відповідно до положень п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
З урахуванням наведеного, з відповідача належить стягнути на користь позивача 223377,36 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua) заборгованість за Договором №276 від 29.11.2018, а саме:
- 13078230,31 грн - основна заборгованість;
- 20497,83 грн - інфляційні втрати;
- 154308,09 грн - 3% річних;
- 457738,06 грн - 7% штраф;
- 361688,85 грн грн - пеня;
- 223377,36 грн - витрати по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
5.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua)
в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua),
відповідач: Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua).
Повний текст судового рішення складено та підписано судом 23.09.2022.
Суддя В.О.Ржепецький