14 вересня 2022 року Справа № 915/754/21(915/1125/21)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua)
в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua)
до відповідача: Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua)
про: стягнення 7063001,98 грн,
за участі представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
20.07.2021 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 32/781 від 05.07.2021 (вх. № 11156/21), в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" заборгованість у сумі 7063001,98 грн., у тому числі 5629146,49 грн. - основного боргу за договором № 278 (код 90430000-0) видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення) від 29.11.2018, 595146,33 грн. - інфляційних втрат, 99420,73 грн. - 3% річних, 394040,23 грн. - 7% штрафу, 345248,20 грн. - пені, а також 105945,03 грн. - судового збору.
Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. ст. 526, 530, 546, 601, 610, 611, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України та ст. 193, 232 Господарського кодексу України та мотивовано тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг за липень - грудень 2020 року в сумі 5629146,49 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1125/21 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.
Ухвалою суду від 26.07.2021 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалою суду від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 23.09.2021 суд постановив передати матеріали справи № 915/1125/21 судді Господарського суду Миколаївської області Ржепецькому В.О., в провадженні якого перебуває справа № 915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866), для розгляду спору по суті в межах цієї справи.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №100 від 18.10.2021, з урахуванням розпорядження №101 від 18.10.2021, у справі №915/1125/21 призначено повторний автоматизований розподіл на підставі ухвали суду від 23.09.2021.
Згідно витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 18.10.2021 головуючим у справі №915/1125/21 визначено суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою від 25.10.2021 судом постановлено: прийняти справу №915/1125/21 до свого провадження для розгляду в межах справи №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866) та присвоїти їй номер 915/754/21(915/1125/21), розгляд справи почати спочатку за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 15 листопада 2021 року о 10:45 год.
08.11.2021 відповідачем подано до господарського суду клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90% з врахуванням майнового стану КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", до якого додано докази на підтвердження фінансового стану, а саме:
- звіт про фінансові результати за І півріччя 2021 року;
- баланс (звіт про фінансовий стан) на 31 березня 2019 року;
- постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 18.03.2020 та від 19.12.2017;
- копію Статуту підприємства.
12.11.2021 позивачем подано до суду заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Позивач просить суд відмовити відповідачеві у задоволені клопотання оскільки відповідачем не підтверджено обставини непереборної сили. Позивач вважає безпідставним посилання відповідача на невідповідність тарифів для населення та інших споживачів. Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основну суму заборгованості в сумі 5629146,49 грн, інфляційні втрати в сумі 595146,33 грн, 3% річних в сумі 99420,73 грн, 7% штрафу в сумі 394040,23 грн, пеню в сумі 345248,20 грн та судові витрати в сумі 105945,03 грн.
15.11.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.
Ухвалою суду від 29.11.2021 підготовче засідання у справі призначено на 23 грудня 2021 року о 10:40 год.
23.12.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 25.01.2022 об 11: 00 год.
25.01.2022 судове засідання у справі не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
Ухвалою суду від 28.01.2022 судове засідання у справі призначено на 15.02.2022 о 10:45 год.
15.02.2022 розгляд справи відкладено на 15.03.2022 о 10:20 год.
Судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 15 березня 2022 року о 10:20, не відбулося у зв'язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.
25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який на даний час продовжено до 20 листопада 2022 року включно.
Ухвалою суду від 18.08.2022 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14 вересня 2022 року о 10:40 год.
Враховуючи воєнну ситуацію та стан небезпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення балансу між нормами ст. 3 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи, судом створено учасникам умови належного балансу безпеки та ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у вказане засідання необов'язковою.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Судом задоволені клопотання сторін та забезпечено участь їх представників у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
14.09.2022 представником позивача підтримано позовні вимоги у повному обсязі. Представник позивача просить суд задовольнити позов.
Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат, 3% річних, штрафу, пені, вважає незаконними посилаючись на те, що вони нараховані під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.
14.09.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
29 листопада 2018 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" та Комунальним підприємством "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" був укладений договір № 278 (код 90430000-0) видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення) (далі - Договір).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 у справі № 915/25/19 вказаний договір визнано укладеним у редакції Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" з урахуванням протоколу розбіжностей до договору від 29.11.2018 № 278 (код 90430000-0) видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення) в редакції Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", за винятком пунктів 11.11., 11.12., 11.13.
Відповідно до предмету вказаного договору позивач, як виробник, бере на себе зобов'язання у 2019 році приймати від споживача на очистку господарсько-побутові стічні води (водовідведення) в потрібних йому обсягах, а відповідач, як споживач, зобов'язується сплачувати за очистку господарсько-побутових стічних вод (далі - стічні води) за встановленим тарифом в терміни, передбачені цим договором (п.1.1. Договору).
За умовами наведеного Договору:
- виробник приймає від споживача на очистку стічні води в обсязі 2800000 м3, що є лімітом водовідведення. Фактична потреба споживача в водовідведенні складає 2300000 м3 (п. 1.2);
- обсяги закупівлі водовідведення можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3);
- при виконанні умов договору сторони зобов'язались керуватись "Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Міністерства з питань ЖКГ України № 190 від 27.06.2008 (п. 2.2);
- обсяг водовідведення за звітний період встановлюється з 1 по 31 (30) число поточного місяця (п. 3.1);
- розрахунки за водовідведення здійснюються згідно з діючими тарифами. Порядок встановлення і застосування тарифів регулюється уповноваженими органами відповідно з вимогами чинного законодавства. При зміні тарифів розрахунки проводяться за новими тарифами з дня їх ведення. Виробник письмово повідомляє споживача про зміну тарифів. Повідомлення являється невід'ємною частиною договору. Тариф на момент укладення даного договору тариф складає 6,24 грн за 1 м3 водовідведення, без урахування ПДВ 20 %. Орієнтована вартість послуг по договору складає 17222400,00 грн з урахуванням ПДВ 20 % 2870400,00 грн (п. 3.2);
- остаточна ціна договору визначається виходячи з фактичного обсягу водовідведення у порядку, визначеному умовами договору і відповідно до вимог п. 7 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Ціна договору може змінюватися при зміні регульованих цін (тарифів) (п. 3.3);
- оплату за фактичний обсяг водовідведення споживач проводить щомісячно на підставі виставленого виробником рахунку на оплату протягом 30- календарних днів з дня отримання рахунку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Виробник направляє споживачу рахунки цінним листом з повідомленням про вручення. Грошові кошти перераховуються споживачем по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред'явленому виробником до оплати (п. 4.1);
- виробник приймає від споживача на очистку господарсько-побутові стічні води з 01 січня по 31 грудня 2019 року (п. 5);
- за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором Виробник сплачує Споживачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. За порушення строків оплати водовідведення Споживач сплачує Виробнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п. 7.4);
- Договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами та скріплення печатками і діє з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно в частині водовідведення, а в частині розрахунків - до повного розрахунку (п. 10.1);
- Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна зі сторін письмово не заявить про необхідність його перегляду (п. 10.3).
Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
На виконання умов Договору позивач за період з липня по грудень 2020 року включно надав відповідачу послуги з водовідведення на загальну суму 7222003,78 грн, що підтверджується актами: №АК.0.3104ц. 1117 від 31.07.2020 за липень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1128 від 31.08.2020 за серпень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1146 від 30.09.2020 за вересень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1074 від 30.10.2020 за жовтень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1192 від 01.12.2020 за листопад 2020 року, №АК.0.3104ц. 1200 від 04.01.2021 за грудень 2020 року (а.с.38-43) та виставив рахунки на оплату: №РС,20-1210 від 31.07.2020 на суму 1192920,77 грн, №РС,20-1365 від 31.08.2020 на суму 1175713,34 грн, №РС,20-1559 від 30.09.2020 на суму 1169678,02 грн, №РС,20-1678 від 31.10.2020 на суму 1244655,36 грн, №РС,20-1917 від 30.11.2020 на суму 1152021,31 грн, №РС,20-2158 від 31.12.2020 на суму 1287014,98 грн (а.с. 44-55).
На підставі заяви відповідача від 13.07.2020 №05/1049 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-1210 всього на суму 246803,48 грн (а.с.65).
Таким чином, заборгованість по оплаті наданих послуг за липень 2020 року по рахунку №РС, 20-1210 становить 946117,29 грн.
На підставі заяви відповідача від 09.09.2020 №05/1162 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-1365 всього на суму 241610,05 грн (а.с.63).
Таким чином, заборгованість по оплаті наданих послуг за серпень 2020 року по рахунку №РС, 20-1365 становить 934103,29 грн.
На підставі заяви відповідача від 16.10.2020 №05/1347 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-1559 всього на суму 250450,24 грн (а.с.66).
Таким чином, заборгованість по оплаті наданих послуг за вересень 2020 року по рахунку №РС, 20-1559 становить 919227,78 грн.
На підставі заяви відповідача від 09.11.2020 №05/1439 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-1678 всього на суму 299314,58 грн (а.с.67).
Таким чином, заборгованість по оплаті наданих послуг за жовтень 2020 року по рахунку №РС, 20-1678 становить 945340,78 грн.
На підставі заяви відповідача від 14.12.2020 №05/1587 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-1917 всього на суму 282391,76 грн (а.с.64).
Таким чином, заборгованість по оплаті наданих послуг за листопад 2020 року по рахунку №РС, 20-1917 становить 869629,55 грн.
На підставі заяви відповідача від 14.12.2020 №05/33 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-2158 всього на суму 272287,18 грн (а.с.62).
Таким чином, заборгованість по оплаті наданих послуг за грудень 2020 року по рахунку №РС, 20-2158 становить 1014727,80 грн.
Загальна сума заборгованості відповідача по оплаті за послуги за період з липня по грудень 2020 року включно становить 5629146,49 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач 31.03.2021 скеровував відповідачу претензію № 32/5541 від 29.03.2021 з вимогою про оплату заборгованості в сумі 5629146,49 грн.
Відповідач на претензію відповіді не надав, зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав, чим порушив договірні зобов'язання.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виробника, до відповідача, як споживача заборгованості за видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення), а також відсотків річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При вирішенні даного спору судом враховано наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за послуги з приймання стічних вод закон покладає на споживача.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором не представив, доводи позивача не спростував.
Таким чином, відповідач не спростував вимоги позивача, заборгованість перед Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" в частині основної заборгованості визнав.
З зазначеного витікає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 5629146,49 грн.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає таке.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 99420,73 грн та інфляційні нарахування в сумі 595156,33 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем правильно визначено період та нараховано 3% річних та інфляційні втрати.
Разом з тим, при визначені загальної суми інфляційних втрат позивачем допущено арифметичну помилку. За розрахунком суду загальна сума нарахованих позивачем інфляційних втрат становить 409925,99 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 99420,73 грн підлягають задоволенню в повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 409925,99 грн, в решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 185220,34 грн слід відмовити.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення пені в сумі 345248,20 грн та 7% штрафу в сумі 394040,23 грн, суд зазначає таке.
За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.4. Договору, за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором виробник сплачує споживачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. За порушення строків оплати водовідведення споживач сплачує виробнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
Судом перевірено розрахунок пені, заявленої до стягнення та встановлено, що позивачем здійснено розрахунок з урахуванням положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, правильно визначено періоди нарахування пені.
Разом з тим, за розрахунком суду за визначені позивачем періоди з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, загальна сума пені становить 345318,85 грн, а саме:
- щодо заборгованості за наданні послуги у липні 2020 року за період з 12.09.2020 по 15.03.2021 пеня становить 57735,47 грн;
- щодо заборгованості за наданні послуги у серпні 2020 року за період з 10.10.2020 по 12.04.2021 пеня становить 57742,39 грн;
- щодо заборгованості за наданні послуги у вересні 2020 року за період з 15.11.2020 по 18.05.2021 пеня становить 59421,38 грн;
- щодо заборгованості за наданні послуги у жовтні 2020 року за період з 14.12.2020 по 16.06.2021 пеня становить 63387,30 грн;
- щодо заборгованості за наданні послуги у листопаді 2020 року за період з 17.01.2021 по 02.07.2021 пеня становить 54322,07 грн;
- щодо заборгованості за наданні послуги у грудні 2020 року за період з 18.02.2021 по 02.07.2021 пеня становить 52710,24 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в межах заявленої позивачем суми в розмірі 345248,20 грн.
Розрахунок 7% штрафу правильний, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 394040,23 грн.
Заперечення відповідача щодо незаконності нарахування 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій суд не бере до уваги з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Згідно ч. 2 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Частиною 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Судом встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" введений ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021.
Тобто, застосування до відповідача 3% річних, інфляційні витрати, пені та штрафу з 31.08.2021 в період дії мораторію, суперечить положенням ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення сум 3% річних, інфляційних витрат, пені та штрафу, нарахованих до 31.08.2021 - дня відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, являються обгрунтованими, законними та підлягають задоволенню.
Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
Позивач проти вказаного клопотання заперечив, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Розглянувши клопотання відповідача № 23/1392 від 04.11.2021 про зменшення розміру штрафних санкцій, з урахуванням письмових заперечень позивача № 32/1131 від 11.11.2021, вислухавши думки представників сторін у судовому засіданні, суд вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При вирішенні клопотання відповідача судом враховано наступне: відповідач є комунальним підприємством; позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору № 278 (код 90430000-0) видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення) від 29.11.2018; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору; стягнення з відповідача штрафу та пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені - 172624,10 грн (50% заявленого розміру), а розмір штрафу - 197020,12 грн (50% обґрунтовано заявленого розміру).
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Крім того, відповідно до положень п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
З урахуванням наведеного, з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру правомірно та обґрунтовано заявлених позовних вимог) 103166,73 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua) заборгованість за Договором №278 від 29.11.2018, а саме:
- 5629146,49 грн - основна заборгованість;
- 409925,99 грн - інфляційні втрати;
- 99420,73 грн - 3% річних;
- 394040,23 грн - 7% штраф;
- 345248,20 грн - пеня;
- 103166,73 грн - витрати по сплаті судового збору;
3.Відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 185220,34 грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua)
в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua),
відповідач: Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua).
Повний текст судового рішення складено та підписано судом 23.09.2022.
Суддя В.О.Ржепецький