1[1]
05 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Ковальської В.В.,
суддів Сітайло О.М., Худика М.П.,
за участю секретаря Руденко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Бовнегри І.В. на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, строком на 60 днів, тобто до 13 жовтня 2022 року, -
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, серед іншого, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13 жовтня 2022 року 10 год. 00 хв.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, тим що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даний час не забезпечить дотримання обвинуваченими процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник Бовнегра І.В. просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та звільнити останнього з-під варти в залі суду.
Захисник вважає, що з огляду на текст вступної та резолютивної частини ухвали, яка була оголошена та вручена 15 серпня 2022 року, і яка слугувала "законною" підставою для застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя наведених обов'язкових вимог ст. 196 КПК України не виконала. Викладення лише вступної та резолютивної частини судового рішення про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою (без наведення мотивів, обґрунтування, доказів тощо), є таким, що не відповідає вимогам Конвенції, Конституції України, які містять норми про виключно мотивоване судове рішення, як на єдину підставу для тримання особи під вартою. В зв'язку з цим захисник вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною.
Окрім того, захисник зазначає, що під час судового засідання стороною захисту було встановлено відсутність доказів у сторони обвинувачення, якими б остання підтверджувала свою правову позицію відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що приводить до одного єдиного та беззаперечного висновку про сумніви в твердженнях прокурора, що відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України, має тлумачитись виключно на користь обвинуваченого.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, яка набрала чинності 14.01.2021, у зв'язку з відсутністю клопотання захисника про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали за апеляційною скаргою захисника, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року щодо підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так, суд, задовольняючи клопотання прокурора про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, послався на наявність ризиків, перелічених у ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого тяжкого злочину, вчиненого відносно малолітнього, немає постійного заробітку, а тому є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд врахував тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, і прийшов до висновку, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, які у даному провадженні полягають у тому, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 15 серпня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, колегія суддів погоджується з висновком суду про існування підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що викладення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, без наведення мотивів та обґрунтування не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Конституції України, не свідчить про незаконність ухвали суду, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 КПК України, якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, що мало місце у даному випадку.
Посилання захисника на відсутність доказів у сторони обвинувачення, якими б остання підтверджувала свою правову позицію відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, є безпідставними, оскільки у клопотанні прокурора щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, вказано, що ОСОБА_1 не має постійного джерела доходу, не працює, суспільно-корисною працею не займається, а тому з метою наживи може продовжити свою протиправну діяльність та вчинити нові умисні корисливі кримінальні правопорушення.
Доводи захисника про те, що відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви в твердженнях прокурора мають тлумачитись виключно на користь обвинуваченого є безпідставними, позаяк вимоги ст. 17 КПК України стосуються презумпції невинуватості, а у даному провадженні розглядається питання щодо обрання запобіжного заходу і посилання прокурора на наявність підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під ватрою відносно ОСОБА_1 підтверджуються наявними у провадженні матеріалами.
Окрім того, з оскаржуваної ухвали суду убачається, що суд не погодився з позицією захисника щодо можливості застосування відносно ОСОБА_1 менш суворого запобіжного заходу у виді домашнього арешту та не знайшов підстав для застосування такого запобіжного заходу, зазначивши, що захистом не надано будь-яких стримуючих даних для поведінки обвинуваченого.
Прийняте судове рішення суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника про можливість застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов'язаного із тримання під вартою, є неспроможними, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
Отже, ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року в частині обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року в частині обрання ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 13 жовтня 2022 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Бовнегри І.В. - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.
В.В. Ковальська О.М. Сітайло М.П. Худик
Справа №760/9921/22
Провадження №11-кп/824/3265/2022
Головуючий у першій інстанції Педенко А.М.
Доповідач Ковальська В.В.