справа № 757/30090/20-ц
головуючий у суді І інстанції Ільєва Т.Г.
провадження № 22-ц/824/4047/2022
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
31 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Охромєєва Юрія Геннадійовича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання недійсним свідоцтва та зобов'язання вчинити дії, -
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ДП «Український інститут інтелектуальної власності», у якому просив суд:
визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 для всіх товарів Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він був зареєстрований, від дати публікації відомостей про його видачу, а саме 10 квітня 2019 року;
визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 для всіх товарів Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він був зареєстрований, від дати публікації відомостей про його видачу, а саме 10 лютого 2017 року;
зобов'язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести відомості до державного реєстру свідоцтва України на знак для товарів і послуг про визнання недійсними повністю свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_1 , для всіх товарів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»;
зобов'язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести відомості до державного реєстру свідоцтва України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсними повністю свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_2 , для всіх товарів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
У липні 2021 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов, шляхом заборони власнику прав на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » свідоцтвом України № НОМЕР_1 та на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_2 , здійснювати дії щодо часткової або повної відмови від прав на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_2 повної або часткової передачі прав на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 , заборонити Національному органу інтелектуальної власності України Державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності» вносити до Державного реєстру знаків для товарів і послуг відомості про зміни, пов'язані із зміною особи власника прав на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » свідоцтвом України № НОМЕР_1 та на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » свідоцтвом України № НОМЕР_2 ,частковою або повною відмовою від прав на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_2 , а також не реєструвати будь-які договори про передачу прав на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_2 , не здійснювати публікацію будь-яких відомостей щодо зазначених свідоцтв на знак для товарів і послуг в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що у випадку задоволення позову для відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, необхідно буде докласти значних зусиль, а саме вчинення таких дій полягатиме в проведенні додаткової претензійно-позовної роботи.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Охромєєва Ю.Г. про забезпечення позову.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зі змісту заяви про забезпечення позову реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі можливого задоволення позову не вбачається та судом не встановлено та заявником не доведено.
Доводи позивача на обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на припущеннях, без надання достатньої інформації, що бути здійснена передача прав на користь третіх осіб, тому забезпечення цього позову може потягнути негативні правові наслідки та є передчасним.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Охромєєв Ю.Г. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року та постановити нову, якою задовольнити вимоги заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави та порядок забезпечення позову.
Зауважує, що судом першої інстанції не враховано, що предметом позову є, зокрема, визнання недійсним свідоцтв України на знак для товарів і послуг та свідоцтва України № № НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , тому існує ймовірність передачі відповідачем прав на ці знаки для товарів і послуг на користь третіх осіб або ж відмови власника від цього свідоцтва, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду. У випадку задоволення позову, в зв'язку із наявністю нових власників згаданих свідоцтв на знак для товарів і послуг, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншим позовом для захисту його порушених прав.
Також апелянт посилався на висновки Верховного суду, викладені у постанові від 05 серпня 2018 року у справі № 910/16586/18 та постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/5916/18.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Частиною 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
У справі, що переглядається, предметом спору є визнання недійсними повністю свідоцтв України на знак для товарів і послуг № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 для всіх товарів Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він був зареєстрований, від дати публікації відомостей про його видачу, та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду першої інстанції відмолено у задоволенні заяви про забезпечення позову із посиланням на те, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі можливого задоволення позову.
Однак, такі висновки суду першої інстанції про ненадання заявником доказів існування підстав для забезпечення позову є помилковими, оскільки у справах, які пов'язані з оспорюванням охоронних документів права інтелектуальної власності, можливе застосування заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу-володільцю спірного документа передавати будь-якій особі (особам) право власності на об'єкт інтелектуальної власності та/або надавати будь-якій особі (особам) дозвіл (видавати ліцензію) на використання об'єкта інтелектуальної власності; заборони Державній службі інтелектуальної власності України приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів/свідоцтв України стосовно даного об'єкта інтелектуальної власності, вносити відповідні зміни до даного реєстру та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність».
У випадку відмови від оспорюваного свідоцтва, в силу приписів статті 22 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не буде мати права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва.
У разі виникнення спору щодо використання знаку для товарів та послуг суд, з урахуванням конкретних обставин справи, може заборонити власнику відповідної торговельної марки здійснювати будь-які дії з передачі відповідних прав іншим особам до розгляду справи по суті.
Такі заходи мають на меті, зокрема запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.
Врахувавши, що безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на зареєстрований за оспорюваним свідоцтвом знак для товарів і послуг іншій особі, яка не бере участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Указані висновки відповідають висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 16 серпня 2018 року в справі № 910/5916/18, від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/2226/18, від 19 грудня 2018 року в справі № 910/9254/18, від 05 серпня 2019 року в справі № 910/16586/18.
На указані висновки Верховного Суду також посилається представник ОСОБА_1 - адвокат Охромєєв Ю.Г. в апеляційній скарзі.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційний суд погоджується з тим, що правовідносини у вказаних справах, що знаходилися на перегляді судом касаційної інстанції, мають подібні правовідносини, зокрема, тотожними є предмет спору та матеріально-правове регулювання, а тому такі висновки відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України мають бути враховані під час розгляду цієї справи.
Враховуючи викладене, у суду першої інстанції не було правових підстав відмовляти у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року постановлена з порушенням норм процесуального права відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про застосування заходів забезпечення позову.
При цьому апеляційний суд зауважує, що ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.
Вимоги до виконавчого документа передбачені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», а з формулювання змісту виконавчого документу має вбачатись його примусовість виконання.
У зв'язку з цим, апеляційним судом змінено формулювання змісту заходу забезпечення позову, питання про який порушується у заяві, без зміни його суті, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Охромєєва Юрія Геннадійовича задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Охромєєва Юрія Геннадійовича задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_3 власнику прав на знак для товарів на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_2 здійснювати дії щодо:
часткової або повної відмови від прав на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_2
повної або часткової передачі прав на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 .
Заборонити Державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності»
вносити до Державного реєстру знаків для товарів і послуг відомості про зміни, пов'язані із зміною особи власника прав на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » свідоцтвом України № НОМЕР_1 та на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » свідоцтвом України № НОМЕР_2 , частковою або повною відмовою від прав на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_2 ,
реєструвати будь-які договори про передачу прав на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_2 ,
здійснювати публікацію будь-яких відомостей щодо зазначених свідоцтв на знак для товарів і послуг в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська