16 серпня 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіБалацької Г.О.,
суддів Горб І.М.,Сілкової І.М.,
секретар судового засідання Соляник А.В.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Криничне Устимівського району Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого: 28.09.2018 Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень,
засудженого вироком Обухівського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов?язків, передбачених ст. 76 КК України,
за участю прокурора Бургели В.В., -
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 22.02.2022 відмовлено в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 про скасування звільнення від покарання з випробуванням засудженого ОСОБА_2 .
Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції вказав, що заявник як на підставу скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням вказує на те, що ОСОБА_2 не відшкодовує спричинену шкоду за вироком суду, однак зазначений обов'язок не входить до переліку обов'язків, які необхідно виконувати засудженому у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень ст. 76 КК України.
Також суд першої інстанції зазначив, що питання щодо скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування покарання, призначеного вироком, не стосується безпосередньо прав, обов?язків чи законних інтересів потерпілого, який звернувся з відповідним клопотанням.
Судом також враховано те, що засуджений знятий з обліку Обухівського РВ з питань пробації ФДУ "Центр пробації" у місті Києві та Київській області 30.03.2021 у зв'язку з пересиланням особової справи до Кременчуцького районного відділу Державної установи "Центр пробації" в Полтавській області, а тому потерпілий мав би звертатись до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений.
Не погоджуючись з ухвалою суду, потерпілий ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить:
- задовольнити клопотання потерпілого про витребування відомостей та підтверджуючих документів, зокрема про сімейний стан (наявність чи ні малолітніх) дітей у засудженого, а також витребувати особову справу засудженого;
- скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22.02.2022 про відмову в задоволенні клопотання потерпілого;
- задовольнити клопотання потерпілого ОСОБА_1 в повному обсязі та скасувати звільнення від покарання з випробуванням;
- направити засудженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , для відбування покарання призначеного вироком Обухівським районним судом Київської області від 31.10.2019 та оголосити в розшук ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, потерпілий стверджує, що в порушення правил КПК України, не було оголошено про повну фіксації судового розгляду клопотання потерпілого технічними засобами, а тому, на переконання потерпілого, така фіксація не здійснювалася судом, що, у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
Крім того потерпілий стверджує, що процедура розгляду, зокрема відсутність особової справи засудженого, позиція прокурора та судова відмова в задоволенні клопотання потерпілого у даній категорії справ, з підстав нібито відсутності в Національному законодавстві України права потерпілого на звернення до суду та відмова в задоволенні клопотання у зв'язку зі спором про підсудність, - виключає розумний сумнів потерпілого у відсутності механізму поза окладного заохочення як службовців кримінально виконавчої інспекції, так і суду, саме у зв'язку з відсутністю права потерпілого на подання клопотання про скасування звільнення від покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування покарання, призначеного вироком та права контролю у потерпілого за дотриманням засудженим обов'язків, передбачених ст. 76 КК України та покладених судом, у тому числі в навмисному утворенні спору про підсудність за даною категорією справ, а саме передача справи засудженого іншій контролюючій інспекції без повідомлення про таке потерпілого, - окрім вчиненого проти потерпілого злочину, додатково порушує право потерпілого на захист судом у відповідності до цілей і завдань КК України.
Також потерпілий вказує, що після отримання копії оскаржуваної ухвали він надасть додаткові письмові пояснення в обґрунтування і уточнення підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Проте, будь-яких доповнень до апеляційної скарги потерпілим ОСОБА_1 до початку апеляційного розгляду не подано.
У судове засідання потерпілий ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_2 не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, неявка яких не перешкоджає розгляду провадження за приписами ч. 4 ст. 405 КПК України, ще і за тим, що 13.06.2022 до Київського апеляційного суду надійшла заява потерпілого ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі (а.п. 105-106 т. 2).
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог, вважаючи ухвалу суду законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції на предмет його законності, обґрунтованості та вмотивованості відповідно до положень ст. 370 КПК України, в межах апеляційної скарги, як передбачено ч. 1 ст. 404 КПК України, з урахуванням доводів сторін в суді апеляційної інстанції.
Зокрема, за нормою ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів досліджуваного провадження, розглянутого в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України, видно, що вироком Обухівського районного суду Київської області від 31.10.2019 ОСОБА_2 засуджено за ч. 4 ст. 296 на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов?язків, передбачених ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_2 , що перебував в Державній установі "Київський слідчий ізолятор", звільнено з-під варти.
Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь - 2.000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь ОСОБА_1 - 1.124 грн. 59 коп. матеріальної шкоди та 10.000 грн. моральної шкоди, а всього 11.124 грн. 59 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У провадженні вирішена доля речових доказів (а.п. 36-41 т. 2).
Потерпілий ОСОБА_1 брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції та вирок суду стосовно ОСОБА_2 - не оскаржив, отже погодився з застосуванням до нього положень ст.ст. 75, 76 КК України.
04.12.2019 Обухівський районний суд Київської області направив начальнику Обухівського РВ з питань пробації ФДУ "Центр пробації" у місті Києві та Київській області розпорядження про виконання вироку Обухівського районного суду Київської області від 31.10.2019 стосовно ОСОБА_2 , що набрав законної сили - 01.12.2019 (а.п. 53 т. 2), що і було прийнято до виконання (а.п. 58 т. 2).
Водночас, місцевий суд 04.12.2019 направив ОСОБА_1 виконавчий лист для подальшого звернення у відділ ДВС для стягнення коштів на відшкодування шкоди (а.п. 56 т. 2), за зверненням якого 07.08.2020 було відкрито виконавче провадження (а.п. 68 т. 2).
01.04.2021 до Обухівського районного суду Київської області надійшло повідомлення начальника Обухівського РВ з питань пробації ФДУ "Центр пробації" у місті Києві та Київській області Гончарука О.О. про те, засуджений вироком Обухівського районного суду Київської області від 31.10.2019 ОСОБА_2 знятий з обліку Обухівського РВ з питань пробації ФДУ "Центр пробації" у місті Києві та Київській області - 30.03.2021 у зв'язку з пересиланням особової справи до Кременчуцького районного відділу ДУ "Центр пробації" в Полтавській області (а.п. 63 т. 2).
10.02.2022 до Обухівського районного суду Київської області надійшло клопотання потерпілого ОСОБА_1 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженого ОСОБА_2 та його направлення для відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Обухівського районного суду Київської області від 31.10.2019 (а.п. 64-70, 71 т. 2).
Згідно ч. 1 ст. 166 КВК України, що якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України "Про пробацію", а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
У свою чергу, за нормою ч. 2 ст. 78 КК України, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
При скасуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням - є встановлення умислу засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також інші обставини, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Отже, системний аналіз вказаних норм закону, а також положення ч. 4 ст. 76 КК України, вказують на те, що нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, що виключає здійснення контролю за засудженими - фізичними особами, навіть потерпілими, зокрема ОСОБА_1 .
Крім того, з апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_1 не видно, у який передбачений законом спосіб, він має/може контролювати не вчинення засудженим ОСОБА_2 протягом визначеного судом іспитового строку нового злочину, чи засуджений виконає, покладені на нього обов?язки, що передбачені ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Водночас, як видно з заяви потерпілого ОСОБА_1 , він як на підставу скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням вказав лише на те, що ОСОБА_2 не відшкодовує спричинену йому шкоду у визначеному вироком суду розмірі, однак, зазначена підстава не входить до переліку обов?язків, які необхідно виконувати засудженому у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень ст. 76 КК України, що не підлягають розширенню чи довільному тлумаченню, і які до того ж, не стосується безпосередньо прав, обов?язків чи законних інтересів потерпілого ОСОБА_1 .
На правильність даних висновків не можуть вплинути доводи потерпілого ОСОБА_1 щодо "виключення його розумного сумніву у відсутності механізму поза окладного заохочення як службовців кримінально виконавчої інспекції, так і суду, саме у зв'язку з відсутністю права потерпілого на подання клопотання про скасування звільнення від покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування покарання, призначеного вироком та права контролю у потерпілого за дотриманням засудженим обов'язків, передбачених ст. 76 КК України та покладених судом", - які також носять характер недопустимих висловлювань.
Вирішення питань щодо зобов?язань повідомлення органом пробації потерпілого про передачу справи засудженого іншій контролюючій інспекції - не знаходиться в площині вирішення судом питань в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України, як фактично і зобов?язання органу державної виконавчої служби у порядку кримінального процесуального закону здійснити примусове виконання вироку суду у частині задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_1 , що не перешкоджає його зверненню в порядку іншого судочинства реалізувати своє порушено право.
Разом з тим, згідно з положеннями ч. 1 ст. 539 КПК України, у порядку вирішення питань, пов?язаних з виконанням вироку, зокрема потерпілий та цивільний позивач, мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів, коло яких визначено ст. 537 КПК України, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений та продовжує виконуватися вирок за нормою ч. 2 ст. 539 КПК України, що роз?яснено потерпілому у оскаржуваному судовому рішенні.
Доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_1 про скасування вироку суду першої інстанції в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме, що судом першої інстанції не було оголошено про повну фіксації судового розгляду клопотання потерпілого технічними засобами, а тому на переконання потерпілого така фіксація не здійснювалася судом - є необґрунтованими, оскільки в матеріалах даного провадження містяться журнал даного судового засідання та технічний носій з інформацією запису судового засідання від 22.02.2022 (а.п. 79-80, 85 т. 2).
Інших ґрунтовних доводів, які б слугували підставою для скасування звільнення від покарання з випробуванням засудженого ОСОБА_2 , потерпілим ОСОБА_1 у клопотанні - не викладено.
Отже, дослідивши з достатньою повнотою докази у провадженні, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про відмову у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 про скасування звільнення від покарання з випробуванням засудженого ОСОБА_2 .
За викладеним, апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженого ОСОБА_2 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Балацька Г.О. Горб І.М. Сілкова І.М.