Справа № 539/2449/21 Номер провадження 22-ц/814/2120/22Головуючий у 1-й інстанції Хоменко Д. Є. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
15 вересня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., при секретарі: Бродській В.О., -
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Антіховича Володимира Володимировича на заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2021 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка є інвалідом дитинства, -
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка є інвалідом дитинства.
В обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, та мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб було розірвано рішенням суду. Стверджувала, що на даний час син є повнолітнім, однак він є інвалідом з дитинства 2-ї групи, та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Він постійно потребує лікування, одягу, нормальної їжі, оплати комунальних послуг, однак грошей, які вони отримують, їм не вистачає, їх сукупний дохід не складає навіть мінімальної заробітної плати. Позивач не має змоги заробляти кошти, адже опікується хворим сином. Відповідач не працює, проте має мінливий заробіток, тимчасовий підробіток.
Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2022 року позовну заяву задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_3 , який є інвалідом ІІ групи з дитинства, в розмірі 2000 грн, щомісячно, починаючи з 17.06.2021 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.
З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 і 11.05.2022 року подав заяву про перегляд заочного рішення, і, оскільки не були з'ясовані обставини та враховані докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, просив скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2021 року постановлено залишити заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без задоволення, на тій підставі, що відповідач повідомлявся про час та місце слухання справи в передбаченому законом порядку та в заяві про перегляд заочного рішення відсутні достатні посилання відповідача на докази, яка мають істотне значення для справи.
22.06.2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.11.2021 року.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості і підлягає скасуванню.
На підтвердження своєї позиції посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції не взято до уваги майновий стан боржника, стягнуто 2000 грн з мінімальної заробітної плати в 4541 грн щомісячно.
Крім того, апелянт стверджує, що доводи позивача щодо того, що їхній син - ОСОБА_3 став інвалідом з психічним захворюванням через постійне насильство в сім'ї з боку апелянта, не відповідають дійсності. Позивач також не довела, що утримує сина. Натомість син живе самостійним життям, працює різноробочим за разовими договорами та тривалі періоди часу взагалі не з'являється в будинку матері. Стягнуті з апелянта аліменти позивачу необхідні для забезпечення власних потреб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частинами 1, 4 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.05.2007 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0472937 від 21.06.2016 року ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи з дитинства.
Постановою Лубенського міського суду від 07.08.2001 року з ОСОБА_1 стягувалися аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини із всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше Ѕ частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 31.07.2001 року і до його повноліття.
Згідно з протоколом засідання опікунської ради від 29.10.2002 року місце проживання дитини - ОСОБА_3 , 1994 р.н., визначено з його матір'ю ОСОБА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Лубенському об'єднаному управлінні ПФУ в Полтавській області і отримує пенсію за віком, яка становить 2170,09 грн на місяць, сума пенсії за період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року становить 13 420,54 грн.
ОСОБА_3 перебуває на обліку в м. Лубни Полтавської області у Центрі по нарахуванню та здійсненню соцвиплат у Полтавській області та отримує соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства ІІ групи в розмірі 1769,00 грн на місяць, що підтверджується довідкою з Центру по нарахуванню та здійсненню соцвиплат у Полтавській області №02-02/878 від 15.06.2021 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 має необхідність у матеріальній допомозі, а ОСОБА_1 є чоловіком працездатного віку, відомості про незадовільний стан здоров'я відповідача у справі відсутні, а отже має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина.
Проте із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.
Статтею 198 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Разом із тим, із обставин справи не вбачається, що права чи законні інтереси ОСОБА_2 були порушені, а статтею 198 СК України визначено право одного із батьків звертатися до суду для захисту прав повнолітньої непрацездатної дитини. Крім того, із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_3 є недієздатною чи обмежено дієздатною особою, або що він уповноважив матір на звернення до суду, а тому відповідний позов міг подати він сам.
Нормами Сімейного кодексу не визначено поняття «непрацездатна повнолітня дитина». Однак, частиною 3 статті 75 Сімейного кодексу України визначено поняття непрацездатного подружжя. Так, непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Верховний Суд у постанові від 13.04.2016 року у справі №6-3066цс15 дійшов висновку, що право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Згідно із ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року №1082-ІХ, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень.
Як вбачається із довідки від 15.06.2021 року №02-02/878, виданої Центром по нарахуванню та здійсненню соцвиплат у Полтавській області, ОСОБА_3 отримував в грудні 2020 року - травні 2021 року державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства 2 групи у розмірі 1769 гривень. Отже, підстав для реалізації права на утримання (аліменти) у позивача не вбачається.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування заочного рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2022 року, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Одночасно, суд першої інстанції, безпідставно не взяв до уваги, що всі доводи позивача з ключових питань, які вирішуються при призначенні аліментів у таких випадках, не підтверджені останнім будь-якими доказами, що є окремою підставою для відмови у задоволені позову.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, при подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачувався судовий збір у розмірі 1362,00 грн. Оскільки цією постановою у задоволенні позовних вимог відмовлено, з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат у розмірі 1362,00 грн.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню із постановленням нового рішення по суті справи.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Антіховича Володимира Володимировича - задовольнити.
Заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2022 року - скасувати.
Постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка є інвалідом дитинства - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду виготовлено 16 вересня 2022 року.
Головуючий суддя : __________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ С.А. Гальонкін __________________ О.Ю. Кузнєцова