Справа № 527/856/22 Номер провадження 33/814/1283/22Головуючий у 1-й інстанції Мицик С.А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП
19 вересня 2022 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Бродській В.О., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Завезіона Євгена Леонідовича на постанову судді Глобинського районного суду Полтавської області від 15 серпня 2022 року,-
Постановою судді Глобинського районного суду Полтавської області від 15 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 28.05.2022 року о 19 годині 20 хвилин за адресою Полтавська область, Кременчуцький район, смт Градизьк по вул. Підгірній він керував автомобілем MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у Глобинській міській лікарні. Стан алкогольного сп'яніння підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння N 3. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив захисник ОСОБА_1 - адвокат Завезіон Євген Леонідович, подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Глобинського районного суду Полтавської області від 15 серпня 2022 року, та закрити провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується лише відеозаписом за відеореєстратора, який не може вважатися належним та допустимим доказом, з урахуванням позиції Верховного Суду (постанова ВС від 13.02.2020 року у справі №524/9716/16-а. Огляд на стан сп?яніння проведено з численними порушеннями.
Крім того, апелянт зазначає, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, що само по собі становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.05.2022 року о 19 годині 20 хвилин за адресою Полтавська область, Кременчуцький район, смт. Градизьк по вул. Підгірній він керував автомобілем MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у Глобинській міській лікарні. Стан алкогольного сп'яніння підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння N 3. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9а) ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено протоколом про адміністративне правопорушення серія ААБ №006388 від 28.05.2022 року (а.с.1), відеозаписом з відеореєстратора 70 mai, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського №1011113030404/24, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.05.2022 року №3 (а.с.4).
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.9а) ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.9а) ПДР України, за що ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Доводи апелянта про те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується лише відеозаписом за відеореєстратора, який не може вважатися належним та допустимим доказом, з урахуванням позиції Верховного Суду (постанова ВС від 13.02.2020 року у справі №524/9716/16-а, суд вважає неприйнятними з наступних підстав.
В зазначеній постанові Верховний Суд дійшов наступного висновку щодо належності та допустимості відеозапису як доказу вчинення адміністративного правопорушення: «Стосовно недотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в частині не зазначення технічного засобу, яким здійснено відеозапис, що долучений відповідачем до матеріалів справи, Суд погоджується з висновками, зробленими судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення. Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення».
Згідно із ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Відповідно до п.4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 року №1395, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно із п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС від 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що дії працівників поліції відповідали вимогам Закону України «Про Національну поліцію», були виправданими та відповідали обстановці, працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП, без застосування насилля, на поліцейському автомобілі доставили ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я та після проведення медичного огляду, привезли його додому.
До того ж, в протоколі про адміністративне правопорушення чітко вказано в графі «До протоколу додаються»: відео з відеореєстратора 70mai, відео з нагрудної бодікамери №1011113030404/24, висновок лікаря на стан алкогольного сп'яніння №3, що відповідає процедурі, встановленій нормами чинного законодавства.
Крім того, із відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що відео є безперервним, та на ньому зафіксовано, що саме ОСОБА_1 був водієм автомобіля MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_1 , заїхав у свій двір і після цього вийшов із зазначеного автомобіля.
Доводи апелянта про те, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, що само по собі становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, суд вважає неприйнятним на підставі того, що апелянт на підтвердження своєї позиції посилається на відеозапис, який, на його ж думку, не є належним та допустимим доказом.
Доводи апелянта щодо порушення порядку проведення огляду на стан сп?яніння працівниками лікарні, не заслуговують на увагу, оскільки зібрані докази вказують на те, що огляд проводів лікар, якому допомагала медична сестра. При цьому використовувався газоаналізатор який приданий до використання. Інші доводи є лише припущеннями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, які не спростовують доведеність вини останнього.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами у сукупності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішення ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Завезіона Є.Л. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Завезіона Євгена Леонідовича - залишити без задоволення.
Постанову судді Глобинського районного суду Полтавської області від 15 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин