Справа № 357/1308/22
1-кп/357/766/22
20.09.2022 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42021111360000056 від 20.09.2021 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Курінь Бахмацького району Чернігівської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, зі слів має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовцю військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , якому призупинено строк військової служби, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -
Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» визначено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого -самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Відповідно до Указів' Президента України «Про часткову мобілізацію»: від 17 березня 2014 року № 303/2014, затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII; від 06 травня 2014 року № 454/2014, затвердженого Законом України від 06 травня 2014 року № 1240-VII; від 21 липня 2014 року № 607/2014, затвердженого Законом України від 22 липня 2014 року № 1595-VII; від 14 січня 2015 року № 15/2015, затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року № 1 13-VII І, з 18 березня 2014 року в Україні діє особливий період, що охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
ОСОБА_5 07 травня 2020 року уклав контракт з Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_1 терміном на три роки та того ж дня, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07 травня 2020 року № 110-РС ОСОБА_5 призначено на посаду старшого водія-заряджаючого реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи цієї ж військової частини, яка дислокується по АДРЕСА_2 у АДРЕСА_3 області військової частини НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби старший солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ч.ч. 1, 3, 9 ст. 1, ч.ч. 1-4, 6, 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 4, 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою. Згідно із затвердженим командиром розпорядком дня старший солдат ОСОБА_5 повинен з'являтися на службу до військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 о 08 годині 00 хвилин кожного робочого дня з понеділка по п'ятницю. Разом з тим, являючись військовослужбовцем Збройних Сил України, проходячи військову службу за контрактом на вказаній посаді і достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентують проходження ним служби, старший солдат ОСОБА_5 , у порушення вказаних вимог законодавства, бажаючи тимчасово ухилитись від обов'язків військової служби, діючи з прямим умислом, без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників, о 08 годині 00 хвилин 03 вересня 2021 року в умовах особливого періоду, не з'явився вчасно без поважних причин на службу до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується по АДРЕСА_2 , та до 10 години 00 хвилин 04 лютого 2022 року проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби. 04 лютого 2022 року о 10 годині 00 хвилин старший солдат ОСОБА_5 добровільно повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується по АДРЕСА_2 .
Своїми діями, які виразилися у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, особою зазначеною в ч.2 ст. 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби) ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.
В підготовчому судовому засіданні сторони провадження надали суду угоду про визнання винуватості, укладену між ними 20.09.2022, яку просили затвердити.
Відповідно до вказаної угоди про визнання винуватості від 20.09.2022, укладеної між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 якому на підставі ст. 36 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні - з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_5 з іншого боку, в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України, ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, пояснив про причини скоєння кримінального правопорушення.
Крім того, суд переконався у судовому засіданні, що сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_5 за ч.4 ст.407 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: 1) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 2) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 3) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
При цьому обвинуваченому ОСОБА_5 роз'яснено наслідки укладення угоди, а саме обмеження його права на оскарження вироку в апеляційному та касаційному порядку, відмова права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, допиту під час судового розгляду свідків обвинувачення, подачі клопотань про виклик свідків і надання доказів, що свідчать на його користь, крім того, йому роз'яснено наслідки невиконання угоди.
В судовому засіданні з'ясовано, що ОСОБА_5 розуміючи, що кримінальне провадження стосовно нього може бути розглянуте в судовому засіданні і він буде мати при цьому весь обсяг прав, в тому числі допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, які свідчать на його користь, просив затвердити угоду.
При цьому суд переконався, що ОСОБА_5 винуватість визнав добровільно і з розумінням того, що відмовляється від своїх прав, включаючи право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо інкримінованого йому кримінального правопорушення, угода була укладена добровільно, без будь якого примусу.
Судом розяснено ОСОБА_5 наслідки угоди, характер обвинувачення, конкретну міру покарання, передбачену ч. 4 ст. 407 КК України, погоджену сторонами угоди.
При обранні міри покарання суд бере до уваги пом'якшуючі обставини відповідно до ст. 66 КК України - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжуючих обставин по справі відповідно до ст. 67 КК України суд - не вбачає.
Розглянувши угоду, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що угода підлягає затвердженню, оскільки відповідає вимогам ст. 472 КПК України, дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 407 КК України кваліфіковані вірно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, ОСОБА_5 може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості останнім наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.
Речові докази та процесуальні витрати у провадженні відсутні.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не застосовувався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373-376, 468-475 КПК України, суд,-
Угоду про визнання винуватості, укладену 20.09.2022 по матеріалам кримінального провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42021111360000056 від 20.09.2021 - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України:
1) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
2) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
3) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні не обирався.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з моменту проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику.
Суддя: ОСОБА_1