вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" вересня 2022 р. Справа№ 911/3073/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Ворощук А.О.;
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Державного податкового університету
на рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2022 року (повний текст складено 21.02.2022 року)
у справі № 911/3073/21 (суддя: Лутак Т.В.)
за позовом Державного податкового університету
до Фізичної особи-підприємця Орнатського Сергія Володимировича
про стягнення 218 756, 98 грн.
Державний податковий університет звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Орнатського Сергія Володимировича про стягнення 218 756, 98 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на завищення відповідачем вартості виконаних будівельних робіт, внаслідок чого позивачу завдано збитків.
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.02.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням суду, Державний податковий університет звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2022 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що твердження суду першої інстанції, що позивачем не доведено реальність понесення останнім збитків не відповідає дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначив, що завищення вартості виконаних будівельних робіт відповідачем призвело до використання позивачем бюджетних коштів не у відповідності із затвердженими асигнуваннями, що є нецільовим використанням бюджетних коштів та завдало Державному податковому університету збитків на суму 218 756, 98 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 апеляційну Державного податкового університету на рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2022 у справі № 911/3073/21 залишено без руху. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути наведені недоліки, шляхом подання до суду відповідної заяви та доказів.
04.07.2022 на адресу суду від Державного податкового університету надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, подана засобами поштового зв'язку 28.06.2022. До заяви додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 922,03 грн. Отже, скаржником належним чином виконано вимоги ухвали суду у встановлений процесуальний строк.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного податкового університету на рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2022 року у справі № 911/3073/21 та призначено до розгляду на 14.09.2022.
Представник позивача 14.09.2022 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник відповідача у судове засідання 14.09.2022 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою.
Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022, від 17.05.2022), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 14.09.2022.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2022 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державного податкового університету - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, між Університетом державної фіскальної служби України (правонаступником якого є Державний податковий університет) у якості замовника та фізичною особою - підприємцем Орнатським Сергієм Володимировичем у якості виконавця у 2019 та 2020 роках були укладені договори про надання послуг на загальну суму 1 846 134, 50 грн., за умовами яких позивач доручає, а відповідач зобов'язується надати певні послуги, а саме:
1) договір про надання послуг № 19275694 від 21.12.2019 на суму 199 444, 80 грн., у тому числі ПДВ 33 240, 80 грн.;
2) договір про надання послуг № 19275697 від 21.12.2019 на суму 165 198, 00 грн., у тому числі ПДВ 27 533, 00 грн.;
3) договір про надання послуг № 19275696 від 21.12.2019 на суму 102 764, 71 грн., у тому числі ПДВ 17 127, 45 грн.;
4) договір про надання послуг № 19275695 від 21.12.2019 на суму 159 094, 80 грн., у тому числі ПДВ 26 515, 80 грн.;
5) договір про надання послуг № 19275693 від 21.12.2019 на суму 97 954, 80 грн., у тому числі ПДВ 16 325, 80 грн.;
6) договір про надання послуг № 19275684 від 21.12.2019 на суму 106 435, 20 грн., у тому числі ПДВ 17 739, 20 грн.;
7) договір про надання послуг № 19275685 від 21.12.2019 на суму 161 274, 00 грн., у тому числі ПДВ 26 879, 00 грн.;
8) договір про надання послуг № 19275698 від 21.12.2019 на суму 198 085, 00 грн., у тому числі ПДВ 33 014, 17 грн.;
9) договір про надання послуг № 19275699 від 21.12.2019 на суму 198 534, 00 грн., у тому числі ПДВ 33 089, 00 грн.;
10) договір про надання послуг № 19335749 від 26.12.2019 на суму 51 535, 40 грн., у тому числі ПДВ 8 589, 23 грн.;
11) договір про надання послуг № 20335892 від 17.03.2020 на суму 48 606, 00 грн., у тому числі ПДВ 8 101, 00 грн.;
12) договір про надання послуг № 20335899 від 20.03.2020 на суму 21 604, 80 грн., у тому числі ПДВ 3 600, 80 грн.;
13) договір про надання послуг № 20335900 від 20.03.2020 на суму 9 404, 40 грн., у тому числі ПДВ 1 567, 40 грн.;
14) договір про надання послуг № 20336058 від 23.06.2020 на суму 49 776, 00 грн., ПДВ не передбачено;
15) договір про надання послуг № 20276099 від 26.06.2020 на суму 32 331, 00 грн., ПДВ не передбачено;
16) договір про надання послуг № 20276100 від 26.06.2020 на суму 48 506, 40 грн., ПДВ не передбачено;
17) договір про надання послуг № 20276098 від 26.06.2020 на суму 44 578, 04 грн., ПДВ не передбачено;
18) договір про надання послуг № 20276097 від 26.06.2020 на суму 5 382, 00 грн., ПДВ не передбачено;
19) договір про надання послуг № 20276096 від 26.06.2020 на суму 17 397, 16 грн., ПДВ не передбачено;
20) договір про надання послуг № 20336146 від 06.07.2020 на суму 10 841, 99 грн., ПДВ не передбачено;
21) договір про надання послуг № 20336765 від 28.09.2020 на суму 17 500, 00 грн., без ПДВ;
22) договір про надання послуг № 20336766 від 28.09.2020 на суму 29 484, 00 грн., без ПДВ;
23) договір про надання послуг № 20367010 від 08.10.2020 на суму 27 329, 00 грн., без ПДВ;
24) договір про надання послуг № 20367084 від 09.10.2020 на суму 43 073, 00 грн., без ПДВ.
На виконання вищезазначених договорів відповідачем були надані позивачу послуги на загальну суму 1 846 134, 50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року, березень 2020 року, червень 2020 року, липень 2020 року, жовтень 2020 року та листопад 2020 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Позивачем, згідно вищевказаних договорів та актів приймання виконаних будівельних робіт, здійснено оплату за надані відповідачем послуги у розмірі 1 846 134, 50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2149 від 23.12.2019, № 2154 від 23.12.2019, № 2151 від 23.12.2019, № 2152 від 23.12.2019, № 2157 від 23.12.2019, № 2156 від 23.12.2019, № 2155 від 23.12.2019, № 2150 від 23.12.2019, № 2153 від 23.12.2019, № 2212 від 26.12.2019, № 497 від 03.04.2020, № 498 від 03.04.2020, № 622 від 09.07.2020, № 605 від 03.07.2020, № 604 від 03.07.2020, № 603 від 03.07.2020, № 602 від 03.07.2020, № 601 від 03.07.2020, № 600 від 01.07.2020, № 1208 від 28.10.2020, № 1209 від 28.10.2020, № 1207 від 28.10.2020, № 1096 від 15.10.2020, № 1772 від 12.11.2020, копії яких долучено до матеріалів справи.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Державною аудиторською службою України було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Університету державної фіскальної служби України за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року, а з питань повноти та правильності обліку необоротних активів з 01 березня 2015 року по 31 грудня 2020, за результатами якої складено акт № 20-24/1 від 25.02.2021.
Згідно акту № 20-24/1 від 25.02.2021 ревізією, зокрема, встановлено, що між ФОП Орнатським С.В. (виконавець) та Університетом (замовник) протягом 2019 та за січень-жовтень 2020 року укладено 25 договорів про надання послуг на загальну суму 1 846 134, 50 грн., в тому числі протягом 2019 року 10 договорів на суму 1 440 320, 71 грн., за січень-жовтень 2020 року 14 договорів на суму 405 813, 79 грн. Предметом договорів є надання ФОП Орнатським С.В. послуг з проведення поточних ремонтів на об'єктах Університету.
За умовами укладених договорів виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам, що встановлені до даного виду послуг.
Вимоги до якості визначаються відповідно до загальноприйнятих норм, правил безпеки, санітарних та гігієнічних норм, встановлених чинним законодавством України, обов'язкових для сторін.
В укладених договорах зазначена вартість послуг, оплата проводиться замовником на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 робочих днів, з дня підписання акту прийому-передачі наданих послуг.
Додатком № 1 до договорів про надання послуг затверджена специфікація наданих послуг, в якій зазначено: найменування послуг; одиниця виміру; ціна за одиницю; сума; загальна сума послуг; сума ПДВ (визначена не по всіх специфікаціях).
Договори про надання послуг та додаток № 1 (специфікація) до них завірені печатками замовника та виконавця і підписані обома сторонами.
Відділ державних закупівель та договірної роботи Університету (відділ закупівель) оприлюднював договори про надання послуг, що протягом 2019 року та січня-жовтня 2020 року укладались з ФОП Орнатським С.В.
Також, відділом закупівель для ревізії надано копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за якою ФОП Орнатський С.В. зареєстрований 21.06.2019 за ЕДРПОУ 2533212456 та витягу з реєстру платників єдиного податку від 01.07.2019 № 1910313400974, згідно якого ставка єдиного податку ФОП Орнатського С.В. становить 5% до доходу.
Ревізією встановлено, що на виконання умов укладених договорів та підтвердження вартості виконаних робіт ФОП Орнатський С.В. надав акти приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ф.КБ-3 і, в окремих випадках, надавались акти наданих послуг довільної форми.
Під час проведення ревізії досліджені надані акти приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в ФОП Орнатським С.В., за якими встановлено наступне:
1) в порушення п. 5.1 Настанови щодо визначення вартості експлуатації будівельних машин та механізмів у вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.08.2013 № 405 (ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013), до актів виконаних робіт ф.КБ-2в за грудень 2019 року та червень, липень 2020 року ФОП Орнатським С.В. безпідставно включено адміністративні витрати, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 16 674, 08 грн. (з ПДВ), в тому числі грудень 2019 року 14 938, 44 грн.; червень, липень 2020 року 1 735, 64 грн.
2) в порушення п. 6.1.5, п. 6.1.5.6 ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 ФОП Орнатським С.В., який зареєстрований платником єдиного податку за ставкою 5% у 18 випадках до актів ф.КБ-2в безпідставно включено податок на додану вартість за ставкою 20%, що призвело до завищення вартості виконаних робіт/наданих послуг з поточних ремонтів приміщень Університету на загальну суму 202 082, 90 грн., в тому числі: за грудень 2019 року (10 актів ф.КБ-2в) на загальну суму 178 327, 20 грн.; червень, липень 2020 року (8 актів ф.КБ-2в) на загальну суму 23 755, 73 грн.
Також, під час проведення ревізії Держаудитслужбою надано запит до ФОП Орнатського С.В. щодо надання копій документів для підтвердження видатків, включених до актів наданих послуг. На дату завершення ревізії інформація від ФОП Орнатського С.В. не надійшла.
Крім того, в ході ревізії надано запит до Головного управління ДПС у Київській області про надання інформації щодо кількості працевлаштованих ФОП Орнатським С.В. працівників (по цивільно-правовим договорам) за 2018-2020 роки та нараховану і виплачену їм заробітну плату.
Згідно отриманої інформації ФОП Орнатський С.В., відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 24.06.2019 № 66728, перебуває на спрощеній системі оподаткування ІІІ група 5% доходу з 21.06.2019 по теперішній час.
За даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності Університету за надані послуги з виконання поточних ремонтів, акту звірки взаємних розрахунків з ФОП Орнатським С.В., встановлено, що станом на 31.10.2020 дебіторська та кредиторська заборгованість відсутні.
Враховуючи, що оплату за виконані ФОП Орнатським С.В. роботи (надані послуги) Університетом проведено в повному обсязі, внаслідок завищення вартості виконаних будівельних робіт Університету завдано збитків на загальну суму 218 756, 98 грн.
Порушення щодо завищення вартості виконаних робіт допущені колишнім ректором Університету П. Пашком та колишнім в.о. проректора А. Скринником, якими підписані акти виконаних робіт.
09.06.2021 позивачем було направлено відповідачу лист вих. № 1306/01-23 з пропозицією сплатити завищену вартість робіт на загальну суму 218 756, 98 грн.
Проте, відповідач на вищевказаний лист не відповів та завищену вартість робіт не сплатив, у зв'язку з чим позивач вважає, що йому завдано збитків на загальну суму 218 756, 98 грн., що і стало підставою для звернення його з даним позовом до суду.
За змістом п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
У відповідності зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З акту ревізії вбачається, що сторони підписали акти здачі-приймання наданих послуг за договорами про надання послуг, згідно з якими ФОП Орнатський С.В. виконав роботи/надав послуги. Зауваження щодо якості та обсягу робіт з боку Університету ДФС України у матеріалах справи відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що заявлені до стягнення позивачем збитки у загальній сумі 218 756, 98 грн. обґрунтовуються включенням до деяких актів виконаних робіт за формою КБ-2в адміністративних витрат та податку на додану вартість.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Стаття 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов'язання. Так, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Стаття 22 Цивільного кодексу України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов'язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки ч. 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Отже, з викладених приписів вбачається, що предметом доказування наявності збитків є, окрім встановлення самого факту заподіяння збитків, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).
Відповідно до положень ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 73, 76 ГПК України).
З викладеного вбачається, що положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.08.2020 у справі № 922/3582/19.
Виходячи з наведених приписів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними доказами існування жодного з наведених вище елементів складу правопорушення, за яким може наставати відповідальність відповідача, виходячи з наступного.
З акту ревізії вбачається, що вартість робіт (послуг) була встановлена за взаємною згодою сторін та відображена у договорах, яких позивачем до матеріалів справи (як і будь-яких інших доказів на підтвердження обставин виконання вказаних договорів) не надано.
Водночас, матеріали справи не містять доказів недійсності чи розірвання сторонами вищевказаних договорів про надання послуг або зміни їх умов в частині ціни чи обсягів послуг.
Разом з цим, твердження відповідача про належне та повне виконання ним зобов'язань за договорами, які без зауважень були прийняті позивачем, останнім жодним чином не спростовані.
При цьому, позивач як належний і достатній доказ недобросовісного виконання відповідачем своїх зобов'язань за зазначеними вище договорами та завдання позивачу шкоди посилається на акт Державної аудиторської служби України № 20-24/1 від 25.02.2021 ревізії фінансово-господарської діяльності Університету державної фіскальної служби України за період 01.01.2018 по 31.12.2020, та з питань повноти та правильності обліку необоротних активів з 01.03.2015 по 31.12.2020.
Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, такі посилання є необґрунтованими з наступних підстав.
Оскільки правовідносини між сторонами спору є договірними, акт аудиторської служби не є підставою для безспірного визнання наявності порушень та саме в діях відповідача щодо завищення вартості та обсягів робіт, а тому такий доказ має оцінюватись у сукупності з іншими належними доказами.
Згідно з п. 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 р., акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
У даному випадку акт ревізії складено з приводу наявності певних порушень в діяльності Університету державної фіскальної служби України, і вказаний акт містить лише висновки органу, який його склав, він не є рішенням суду, а тому викладені в такому акті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто сам лише акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних останнім відповідно до умов договорів.
Судом враховано, що сам по собі акт ревізії, складений за наслідками проведення перевірки діяльності позивача, не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення.
Цей документ є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
При цьому, обставини, вказані в такому акті ревізії, в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
Водночас, за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 р. у справі № 922/2310/17, від 16.10.2018 р. у справі № 910/23357/17, від 18.10.2018 р. у справі № 917/1064/17, від 26.03.2019 р. у справі № 910/26948/15.
Колегія суддів наголошує, що акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись і як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Водночас, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.
Оскільки, як вбачається з акту ревізії, акти приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договорами, укладеними між відповідачем та позивачем, останні підписали без зауважень та заперечень, і позивач не надав будь-яких доказів, які свідчили б про допущені відповідачем недоліки в наданих послугах чи про завищення їх обсягів або вартості, то правові підстави для стягнення з відповідача 218 756, 98 грн. грошових коштів та, відповідно, для задоволення позовних вимог є відсутніми.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову Державного податкового університету до Фізичної особи-підприємця Орнатського Сергія Володимировича про стягнення 218 756, 98 грн. грошових коштів у повному обсязі з огляду на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного податкового університету на рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2022 року року у справі № 911/3073/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2022 року у справі № 911/3073/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №911/3073/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк
Дата складення повного тексту 19.09.2022