вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" вересня 2022 р. Справа№ 910/5480/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Зубець Л.П.
при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021
у справі № 910/5480/21 (суддя: Бондаренко-Легких Г.П.)
за позовом ОСОБА_1
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Антимонопольний комітет України 08.02.2021 неправомірно відмовив позивачу у розгляді справи за його заявою від 04.11.2020 про порушення, передбачені ст. 13 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", ПП "НДБСЕ "Сантодор" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких умов надання послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, та поширення неправдивої інформації щодо умов надання послуг, що вводить в оману споживачів при здійсненні послуги з дублювання ідентифікаційного номера на транспортному засобі при наявності у споживача всіх передбачених чинним законодавством документів для надання вказаної послуги.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 910/5480/21 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки Комітетом не було доведено, що ПП "НДБСЕ "Сантодор" займає монопольне становище на ринку та не встановлено неправомірності в діях ПП "НДБСЕ "Сантодор" при відмові заявнику у проведенні дублювання ідентифікаційного номера його ТЗ, Комітет дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності в діях ПП "НДБСЕ "Сантодор" ознак порушення, передбаченого ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Зауважив, що Комітетом було встановлено, що розміщена ПП "НДБСЕ "Сантодор" на своєму вебресурсі інформація про надання послуги з дублювання первинного (заводського) ідентифікаційного номера ТЗ за умови виконання положень наказу МВС України № 379 відповідає дійсності, а тому Комітет дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності в діях ПП "НДБСЕ "Сантодор" ознак порушення, передбаченого ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 910/5480/21 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення без врахування всіх фактичних обставин, не вірно застосовано норми процесуального та матеріального права, в повному обсязі не з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не доведено та всебічно не обґрунтовано їх в своєму рішенні, не надано належної оцінки всім доказам. Зокрема скаржник зазначає, що чинним законодавством не передбачено відмови у здійсненні дублювання ідентифікаційного номера ТЗ за наявності висновку ГСЦ про дозвіл на дублювання ідентифікаційного номера автомобіля та висновку експертного дослідження ТЗ, що проводиться фахівцями експертної служби МВС або експертами інших установ, які мають свідоцтво на право проведення криміналістичних досліджень відповідного виду. Наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ПП «НДБСЕ «Сантодор» має право встановлювати додаткову плату за проведення додаткової перевірки, яка ОСОБА_1 не замовлялась та встановлювати розмір оплати за послуги дублювання ідентифікаційного номера ТЗ в розмірі більшому, ніж встановлено постановою Кабінету Міністрів України. Підкреслює, що суд першої інстанції не дослідив наявність документального підтвердження існування альтернативи отримання послуг дублювання ідентифікаційного номера ТЗ, а саме - фактичного надання їх підрозділами експертної служби МВС.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021, апеляційна скарга у справі № 910/5480/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), ОСОБА_2., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 вирішення питання, щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021, відкладено до надходження матеріалів справи № 910/5480/21.
До Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 13.12.2021, надійшли матеріали справи № 910/5480/21.
У зв'язку з звільненням судді ОСОБА_2 у відставку та перебуванням на лікарняному судді Зубець Л.П., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Майданевич А.Г., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 справу № 910/5480/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 прийнято до провадження визначеним складом суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 910/5480/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.02.2022; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
07.02.2022 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Антимонопольний комітет України просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що в ході перевірки обставин зазначених в заяві позивача, Комітету надано інформацію, яка вказує на те, що окрім ПП «НДБСЕ «Сантодор» надання послуг з дублювання первинних заводських ідентифікаційних номерів та нанесення присвоєних МВС спеціальних ідентифікаційних номерів на транспортний засіб можуть здійснювати підрозділи експертної служби МВС. Звертає увагу на те, що обставини справи спростовують твердження позивача щодо незаконності дій ПП «НДБСЕ «Сантодор», оскільки у відповідному випадку автомобіль Toyota RAV 4, номерний знак НОМЕР_1 не може бути об'єктом дублювання не лише у ПП «НДБСЕ «Сантодор», але і у будь - якій іншій установі. Підкреслює, що з огляду на положення Наказу МВС № 379 наявність висновку департаменту ДАІ МВС про дослідження транспортного засобу іншими спеціалізованими установами не може вважатися остаточним рішенням про можливість проведення дублювання і потребує проведення додаткової спеціальної перевірки транспортного засобу, яка є необхідною умовою перед проведенням процедури дублювання.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 р. № 133/2022 передбачено продовження строку дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.
Крім того, у зазначений період часу, головуюча (суддя - доповідач) Алданова С.О. перебувала у відпустці.
Отже, судове засідання у справі №910/5480/21, призначене на 28.02.2022 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 910/5480/21 призначено на 01.08.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 910/5480/21 відкладено на 05.09.2022.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Майданевич А.Г., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 справу № 910/5480/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 прийнято до провадження визначеним складом суду.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.09.2022 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник позивача в судове засідання 05.09.2022 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.
При цьому, 02.09.2022 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.11.2020 позивач звернувся до Комітету із заявою про порушення Приватним підприємством "Науково - дослідне Бюро судових експертиз "Сантодор" законодавства про захист економічної конкуренції, зловживання монопольним становищем, в якій позивач просив:
- розпочати розгляд справи про порушення ПП "НДБСЕ "Сантодор" законодавства про захист економічної конкуренції, про що повідомити ОСОБА_1 у встановлений законодавством термін;
- визнати ПП "НДБСЕ "Сантодор" таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
- визнати вчинення ПП "НДБСЕ "Сантодор" порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- припинити ПП "НДБСЕ "Сантодор" порушення законодавства про захист економічної конкуренції та зобов'язати ПП "НДБСЕ "Сантодор" здійснити дублювання ідентифікаційного номера на транспортному засобі Toyota RAV 4, номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до раніше наданих ОСОБА_1 документів та висновку Головного сервісного центру МВС від 18.09.2020 № 22336.
Згідно із заявою, працівниками ПП "НДБСЕ "Сантодор" заявнику було відмовлено в дублюванні ідентифікаційного номера на належному заявникові на праві приватної власності автомобілі Toyota RAV 4, номерний знак НОМЕР_1 , з підстав того, що експертне дослідження з метою визначення справжності ідентифікаційних номерів транспортного засобу і реєстраційних документів проводилося не в ПП "НДБСЕ "Сантодор", а в Харківському науково - дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса. Зазначена відмова, на думку заявника є протиправною та вказує на наявність ознак зловживання ПП "НДБСЕ "Сантодор" монопольним становищем в ході надання послуг з дублювання первинних ідентифікаційних номерів складових частин транспортного засобу, так як інші спеціалізовані установи, які б здійснювали надання таких послуг на території України відсутні.
Також, ПП "НДБСЕ "Сантодор" не була задоволена в повному обсязі заява заявника про повернення йому грошових коштів сплачених за дублювання ідентифікаційного номера на належному заявникові на праві приватної власності автомобілі, в розмірі 3 800, 00 грн, а було повернуто лише половину сплачених коштів - 1 800, 00 грн, з посиланням на включення до вартості сплаченої заявником послуги двох її складових елементів (1) проведення дослідження та (2) дублювання, адже дослідження автомобіля було проведено. Вказане на думку заявника свідчить про поширення ПП "НДБСЕ "Сантодор" інформації, що вводить в оману споживачів послуг, адже сайт ПП "НДБСЕ "Сантодор" не містить інформації, що послуга дублювання ідентифікаційного номера транспортного засобу складається із двох елементів, що замовлення обох елементів є обов'язковим, та що в кінцевому результаті послуга з дублювання може бути не надана за результатами проведеного дослідження.
Отже, в своїй заяві від 04.11.2020 позивач повідомив Комітет про наявність у діях ПП "НДБСЕ "Сантодор" вчинених по відношенню до позивача порушень передбачених ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
Листом від 08.02.2021 № 130-26.13/07-1941 Комітет повідомив ОСОБА_1 про відмову у розгляді справи, обґрунтовуючи це тим, що:
- за результатами проведеного Комітетом розслідування були встановлені обставини, які спростовують доводи заявника щодо підстав відмови ПП "НДБСЕ "Сантодор" у наданні послуги з дублювання заявнику;
- за результатами проведеного Комітетом розслідування було встановлено, що існує альтернатива отримання послуги дублювання ідентифікаційного номера на транспортному засобі в інших експертних установах, окрім ПП "НДБСЕ "Сантодор";
- за результатами проведеного Комітетом розслідування не доведено, що ПП "НДБСЕ "Сантодор" займає монопольне становище на ринку, натомість зібраними Комітетом доказами доведено, що відмова ПП "НДБСЕ "Сантодор" у наданні позивачу послуги з дублювання була обґрунтована;
- в діях ПП "НДБСЕ "Сантодор" не вбачається ознак порушення передбаченого ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
- за результатами проведеного Комітетом розслідування було встановлено, що повідомлення ПП "НДБСЕ "Сантодор" на своєму вебресурсі щодо надання послуги з дублювання первинного (заводського) ідентифікаційного номера транспортного засобу за умови виконання положень Наказу МВС № 379 відповідає дійсності;
- в діях ПП "НДБСЕ "Сантодор" не вбачається ознак порушення передбаченого ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
На підставі зазначених тверджень Комітет зробив висновок про те, що у нього відсутні підстави для початку розгляду справи про порушення ПП "НДБСЕ "Сантодор" законодавства про захист економічної конкуренції.
Позивач не погоджується із прийнятим Комітетом рішенням про відмову у розгляді справи, вважає, що висновки Комітету про відсутність в діях ПП "НДБСЕ "Сантодор" ознак порушень передбачених ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" є безпідставними та необґрунтованими, а рішення Комітету не базується на положеннях чинного законодавства.
Підставами позову є обставини прийняття рішення з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, не доведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України, зокрема, має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; тощо (п. 1- 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
До відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України застосовується Закон України "Про захист економічної конкуренції" (ч. 2 ст. 2 Закону). До відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, у тому числі у разі вчинення ними дій за межами України, якщо ці дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на її території, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України застосовується Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (ст. 2 Закону).
Законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції (далі - порушення законодавства про захист економічної конкуренції, порушення) органами Антимонопольного комітету України відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції", Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначають Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 N 5.
В пункті 19. Правил розгляду справ визначено, що заява про порушення розглядається протягом 30 календарних днів, а у разі потреби одержання додаткової інформації, яка не може бути надана заявником, строк розгляду заяви може бути подовжений державним уповноваженим, головою відділення на 60 календарних днів, про що письмово повідомляється заявнику.
У разі не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику (п. 20. Правил розгляду справ).
Питання максимально широкої дискреції АМК, зокрема, в питаннях надання формальних відповідей про відмову у розгляді справи за заявами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі за наявності суперечливої та нерелевантної аргументації таких відмов, були предметом судового контролю, в тому числі Великої Палати Верховного Суду (постанова від 02.07.2019 № 910/23000/17), Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (Постанова від 30.09.2019 № 910/23375/17). Зазначені судові рішення містять висновок про те, що навіть у випадку оформлення відмови у розгляді заяви листом, такий лист є рішенням АМК, а отже актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню в судовому порядку.
Колегія суддів зауважує, що із тексту рішення відповідача № 130-26.13/07-1941 від 08.02.2021 вбачається, що правовою підставою для відмови у розгляді справи став п. 20 Правил розгляду справ, тобто Комітетом не було виявлено в діях ПП "НДБСЕ "Сантодор" ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
В своїй заяві позивач стверджував про наявність в діях ПП "НДБСЕ "Сантодор" порушень законодавства про захист економічної конкуренції передбачених ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.
Згідно із положеннями ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.
Позивач в своїй заяві стверджував, що на території України відсутні альтернативні установи, крім ПП "НДБСЕ "Сантодор", які надають послуги з дублювання ідентифікаційного номеру на транспортному засобі та що ПП "НДБСЕ "Сантодор" за відсутності правових підстав відмовив ОСОБА_1 у наданні відповідної послуги.
Криовгуз О.Ю. звернувся до ПП "НДБСЕ "Сантодор" для отримання від останнього послуги з дублювання ідентифікаційного номера на належному йому транспортному засобі Toyota RAV 4, номерний знак НОМЕР_1 .
Здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них відбувається в порядку, визначеному Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них (далі за текстом - Інструкція про порядок державної реєстрації транспортних засобів), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379.
В п. 9.5. Інструкції про порядок державної реєстрації транспортних засобів внормовано, що на зареєстрованих у підрозділах ДАІ ТЗ, ідентифікаційні номери складових частин яких пошкоджені (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) під впливом корозії, знищені (пошкоджені) чи підроблені (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) внаслідок незаконного заволодіння або в разі, коли проведена заміна таких складових частин після дорожньо-транспортної пригоди, здійснюється дублювання первинних ідентифікаційних номерів складових частин (у разі встановлення відповідності ідентифікаційного номера таким засобам) згідно з вимогами міжнародних і державних стандартів.
Згідно із п. 9.5.2. Інструкції про порядок державної реєстрації транспортних засобів за наявності підстав для дублювання ідентифікаційних номерів ТЗ надається власником або уповноваженою ним особою на експертне дослідження ідентифікаційних номерів до спеціалізованих експертних установ.
Експертне дослідження ТЗ проводиться фахівцями експертної служби МВС або експертами інших експертних установ, які мають свідоцтво на право проведення відповідного виду криміналістичних досліджень, а також судовими експертами за постановою органів дізнання, досудового слідства чи суду, які внесені до Реєстру атестованих судових експертів (у разі необхідності проведення судових експертиз) відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу" та наказу МВС від 10.11.2005 N 987 "Про затвердження Інструкції про проведення огляду транспортних засобів та їх реєстраційних документів під час реєстрації, перереєстрації і зняття з обліку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2005 за N 1424/11704 (п. 9.5.3. Інструкції про порядок державної реєстрації транспортних засобів).
За результатами експертного дослідження власнику ТЗ або уповноваженій ним особі експертною установою, яка його проводила, надається відповідний висновок, який повинен містити не менше шести кольорових ілюстрацій - загального вигляду ТЗ та детального вигляду ідентифікаційного номера (номерних позначень) ТЗ (п. 9.5.4. Інструкції про порядок державної реєстрації транспортних засобів).
Якщо за результатами експертного дослідження встановлено повний зміст первинного (заводського) ідентифікаційного номера ТЗ, а також ознаки його нанесення в умовах підприємства-виробника, власник ТЗ або уповноважена ним особа звертається до Департаменту ДАІ МВС щодо можливості дублювання ідентифікаційних номерів ТЗ (п. 9.5.5. Інструкції про порядок державної реєстрації транспортних засобів).
За результатами розгляду поданих матеріалів працівниками Департаменту ДАІ МВС складається аргументований висновок, який затверджується керівництвом Департаменту ДАІ МВС, щодо дублювання ідентифікаційного номера ТЗ або надається письмова обґрунтована відмова в проведенні такого дублювання (п. 9.5.6. Інструкції про порядок державної реєстрації транспортних засобів).
ТЗ з висновком Департаменту ДАІ МВС, відповідними матеріалами підрозділу внутрішніх справ (довідка про факт незаконного заволодіння та перебування в розшуку ТЗ, довідка про дорожньо-транспортну пригоду тощо) надається до Науково-дослідного Бюро судових експертиз "Сантодор" або іншої визначеної МВС спеціалізованої експертної установи, де після проведення необхідної додаткової перевірки ТЗ та документів, що його супроводжують, на металевих невід'ємних складових частинах ТЗ проводиться дублювання ідентифікаційних номерів ТЗ (п. 9.5.7. Інструкції про порядок державної реєстрації транспортних засобів).
Про дублювання ідентифікаційних номерів ТЗ власнику або уповноваженій ним особі видається окрема довідка з фототаблицею місць нанесення дублюючих номерів та їх вигляду. Довідка є невід'ємним додатком до висновку експертного дослідження автомобіля (п. 9.5.8. Інструкції про порядок державної реєстрації транспортних засобів).
Після проведення дублювання ідентифікаційних номерів ТЗ спеціалізована експертна установа, яка його здійснювала, направляє у встановленому порядку до Департаменту ДАІ МВС відповідну інформацію (п. 9.5.9. Інструкції про порядок державної реєстрації транспортних засобів).
У десятиденний термін після проведення дублювання ідентифікаційних номерів ТЗ його власник або уповноважена ним особа відповідно до вимог пункту 4.2 глави 4 цієї Інструкції зобов'язаний провести перереєстрацію ТЗ (п. 9.5.10. Інструкції про порядок державної реєстрації транспортних засобів).
Таким чином, порядок здійснення дублювання ідентифікаційних номерів ТЗ встановлений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379, і зазначеним наказом визначено Науково-дослідне Бюро судових експертиз "Сантодор" установою якій надаються матеріали, необхідні для дублювання та яка здійснює дублювання після проведення необхідної додаткової перевірки ТЗ та документів, що його супроводжують.
Як вбачається з матеріалів справи, Комітет дослідив зазначений нормативний порядок проведення дублювання ідентифікаційних номерів ТЗ та обставини, які супроводжували етапи проведення дублювання ідентифікаційного номера автомобіля Toyota RAV 4, номерний знак НОМЕР_1 , і встановив, що підставою для відмови у проведенні дублювання стало виявлення в ході додаткової перевірки ТЗ ознак невідповідності ідентифікаційного номера автомобіля Toyota RAV 4, номерний знак НОМЕР_1 ідентифікаційному номеру, позначеному на передбачених заводом - виробником інформаційних носіях кузова, про що було складено відповідну доповідну записку від 05.10.2020, яка в свою чергу була направлена із листом від 07.10.2020 № 23 до ГСЦ МВС.
Отже, встановлені Комітетом обставини спростували доводи заявника щодо підстав на яких ПП "НДБСЕ "Сантодор" відмовило позивачу у наданні послуги з дублювання.
Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що автомобіль Toyota RAV 4, номерний знак НОМЕР_1 не міг бути об'єктом дублювання не лише у ПП "НДБСЕ "Сантодор", а й у будь - якій іншій спеціалізованій експертній установі, так як має ознаки невідповідності ідентифікаційного номера.
Крім того, Комітетом було встановлено, що ПП "НДБСЕ "Сантодор" повернуто позивачу частину сплачених за послугу з дублювання коштів, в розмірі 1 900, 00 грн, при цьому підприємством було взято плату за проведення додаткового дослідження ТЗ та документів, яке фактично було виконано.
Щодо відсутності альтернативної можливості звернутися до будь-якої іншої установи, окрім ПП "НДБСЕ "Сантодор", щодо надання послуги з дублювання ідентифікаційного номера на ТЗ, Комітет встановив, що послуга з нанесення спеціальних індивідуальних та дублюючих ідентифікаційних номерів ТЗ може надаватися підрозділами експертної служби МВС, про що зазначено в п. 35 Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 № 795.
Згідно п. 35 Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання вартість послуги з дублювання складає 2 961, 00 грн.
З огляду на зміст положень ст. ст. 12, 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" саме по собі займання монопольного становища на певному ринку не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, порушенням є саме зловживання монопольним становищем. При цьому, кваліфікація порушення, як зловживання монопольним становищем, передбачає необхідність доведення зайняття суб'єктом господарювання монопольного становища на ринку.
Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
Визнання монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на товарному ринку віднесено до виключних повноважень Антимонопольного комітету України (п.11 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"). За результатами розслідування Комітетом не було доведено, що ПП "НДБСЕ "Сантодор" займає монопольне становище на ринку, про що було вказано в оскаржуваному рішенні.
Оскільки Комітетом не було доведено, що ПП "НДБСЕ "Сантодор" займає монопольне становище на ринку та не встановлено неправомірності в діях ПП "НДБСЕ "Сантодор" при відмові заявнику у проведенні дублювання ідентифікаційного номера його ТЗ, Комітет дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності в діях ПП "НДБСЕ "Сантодор" ознак порушення, передбаченого ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
При цьому, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не дослідив наявність документального підтвердження існування альтернативи отримання послуг дублювання ідентифікаційного номера ТЗ, а саме - фактичного надання їх підрозділами експертної служби МВС, колегією суддів оцінюються критично, оскільки відповідно до пункту 35 Постанови Кабінету Міністрів України № 795 послуга з нанесення спеціальних індивідуальних та дублюючих ідентифікаційних номерів ТЗ надається підрозділами експертної служби МВС. Вказане на вимоги Комітету було також підтверджено ГСЦ МВС у листі від 29.12.2020 № 31/28206 та ПП «НДБСЕ «Сантодор» у листі від 24.12.2020 № 30.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Скаржником доказів на спростування встановлених Комітетом обставин ні до суду першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції надано не було.
Щодо повідомлення споживачам неправдивої та неповної інформації, що може вплинути на намір осіб щодо придбання (замовлення) послуги чи товару, та/або вводить в оману споживачів, то АМК також в результаті проведеного розслідування, не встановлено ознак вказаного порушення.
Відповідно до ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.
Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:
містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;
містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;
приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;
містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
Згідно заяви позивача до АМК на офіційному сайті ПП "НДБСЕ "Сантодор" розміщена інформація про те, що вказана установа здійснює послуги з дублювання ідентифікаційного номера на ТЗ за умови виконання споживачами положень наказу МВС та отримання висновку Головного сервісного центру МВС, яка, на його думку, не відповідає дійсності, оскільки при зверненні заявника до ПП "НДБСЕ "Сантодор" для отримання послуги з дублювання, йому було надано відповідь, що ПП "НДБСЕ "Сантодор" не надає відповідну послугу, якщо експертне дослідження проводиться не в ПП "НДБСЕ "Сантодор". Також, згідно розміщеної інформації на сайті ПП "НДБСЕ "Сантодор" приписані повноваження та права, якими ПП "НДБСЕ "Сантодор" не наділено, зокрема: право ПП "НДБСЕ "Сантодор" відмовити у наданні послуги з дублювання ідентифікаційного номера ТЗ споживача. Крім того, зазначено, що ПП "НДБСЕ "Сантодор" здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на судову експертну діяльність від 01.07.1996 № 1/1, яка наразі є недійсною.
Комітетом, в ході перевірки заяви позивача, встановлено, що повідомлення ПП "НДБСЕ "Сантодор" на своєму вебресурсі щодо надання послуги з дублювання первинного (заводського) ідентифікаційного номера ТЗ за умови виконання положень наказу МВС України № 379 - відповідає дійсності. Оскільки з огляду на зміст нормативно - правових актів, якими регулюється сфера дублювання ідентифікаційних номерів на ТЗ, при наявності висновку ГСЦ МВС установа не може відмовити у наданні послуги з дублювання, однак може прийняти рішення про неможливість проведення технічної процедури дублювання, як частини цілісної послуги.
Також, важливим фактором для кваліфікації порушення за ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", необхідне встановлення обставин, що певна недостовірна інформація надає конкурентні переваги суб'єкту, який поширює інформацію. А сам факт поширення недостовірної інформації не є достатнім для кваліфікації порушення за ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
Оскільки Комітетом було встановлено, що розміщена ПП "НДБСЕ "Сантодор" на своєму вебресурсі інформація про надання послуги з дублювання первинного (заводського) ідентифікаційного номера ТЗ за умови виконання положень наказу МВС України № 379 відповідає дійсності, Комітет дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності в діях ПП "НДБСЕ "Сантодор" ознак порушення, передбаченого ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що Комітет діяв у відповідності до статті 19 Конституції України, а саме в межах та у спосіб, передбачених законодавством України, з урахуванням всіх обставин та об'єктивним дослідженням всіх матеріалів справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що встановлення наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, що в силу приписів ч. 1 ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для прийняття розпорядження про початок розгляду справи та є виключною компетенцією органів Антимонопольного комітету України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17, оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту, зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".
Колегія суддів враховує правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 07.07.2021 у справі № 910/6319/19, що поняття дискреційних повноважень, наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;
2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
З наведеного слідує, що дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Суд зазначає, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши обставини справи в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення, яке оформлено листом №130-26.13/07-1941 від 08.02.2021, Комітет діяв у межах своїх дискреційних повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у рішенні від 28.10.2010 «Трофимчук проти України» у Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, колегією суддів оцінюються критично, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення без врахування всіх фактичних обставин, не вірно застосовано норми процесуального та матеріального права, в повному обсязі не з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не доведено та всебічно не обґрунтовано їх в своєму рішенні, не надано належної оцінки всім доказам, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 910/5480/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 910/5480/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 910/5480/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на ОСОБА_1 .
4. Справу № 910/5480/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.09.2022.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.Г. Майданевич
Л.П. Зубець