Справа № 199/4556/22
(2/199/2218/22)
Іменем України
13.09.2022
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 12.10.2013 р. він взяв шлюб із відповідачем; від шлюбу подружжя має дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як зазначається позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом, спільне життя не склалося через відсутність взаєморозуміння, різні погляди подружжя на сімейні відносини, части вживання з боку відповідача алкогольними напоями, витрачання більшої частини доходу не на потреби сім'ї, шлюбні відносини були припинені 10.07.2022 р.
Предмет позову становить вимога про ухвалення рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також про повернення відповідачу дошлюбного прізвища ОСОБА_4 .
В судове засідання, в якому ухвалено судове рішення, позивач не з'явився, в окремо поданій заяві просив розглядати справу у його відсутність, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив їх задовольнити.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечувала проти зазначених позивачем причин розірвання шлюбу, зазначив, що перелічені позивачем причини є надуманими та в розумінні ч. 6 ст. 81 ЦПК України вважаються припущенням.
Відповідач вважає причиною невдалого сімейного життя із позивачем постійне втручання у їх сімейні стосунки матері чоловіка ОСОБА_5 , яка постійно проживала по сусідству; спочатку вона наговорювала того, що не було, ображала відповідача у її присутності, втручалася у побутові питання родини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , постійно була у центрі їх сумісного життя.
У відзиві на позовну заяву відповідач також повідомила про випадок домашнього насилля відносно неї, коли її чоловік та його матір побили відповідача на очах у їх дитини, що мало наслідком звернення відповідача до поліції, після чого ОСОБА_1 просив її забрати заяву про побиття з поліції, обіцяючи в свою чергу, що він не буде заперечувати проти того, щоб донька подружжя проживала разом із відповідачем.
Відповідач просила суд розірвати шлюб та відмовити в задоволенні вимоги позову про зміну її прізвища з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_4 ».
Позивач не скористався правом надання відповіді на відзив на позовну заяву.
Як встановлено судом, 12.10.2013 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 був зареєстрований шлюб, про що зроблений відповідний актовий запис та видано свідоцтво, що підтверджується відповідною копією свідоцтва.
Від шлюбу подружжя має неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюбні відносини між подружжям припинені 10.07.2022 р. через відсутність взаєморозуміння (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
11.07.2022 р. ОСОБА_2 зверталася до поліції через те, що 10.07.2022 р. в ході сварки побив її чоловік ОСОБА_1 та його матір ОСОБА_5 , що підтверджується відповідним талоном - повідомленням єдиного обліку №5129.
Судом на підставі висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи від 11.07.2022 р. №12-14/99-ЛЗ/22 встановлено отримання ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень.
Правовідносини між учасниками справи виникли з сімейних правовідносин, зокрема, із розірвання шлюбу та регулюються ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст. 51 Конституції України, ст. 24, ч. 2 ст. 104, ч. 1 ст. 110 СК України.
Суд, дослідив докази, надані у порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, в межах позовних вимог, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя; згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Положення ст. 24 СК України, яка визначає однією з основних ознак шлюбу його добровільність, передбачають, що примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є право особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28 січня 2003 року).
Таким чином, суд, з'ясував фактичні взаємини подружжя, зокрема те, що відсутня вільна згода позивача на шлюб із відповідачем, а також дійсні підстави позову про розірвання шлюбу (відсутність взаєморозуміння між подружжям),які у свою чергу вплинули на шлюбні стосунки та призвели до припинення шлюбних відносин, дійшов до висновку, що зазначене має істотне значення, тому позов підлягає задоволенню.
Всі інші наведені позивачем підстави розірвання шлюбу ним не доведені.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд також бере до уваги, що відповідач не скористалася правом брати участь у судових засіданнях та не подавала заяву про надання строку на примирення, навпаки у відзиві на позовну заяву просила суд про розірвання шлюбу, в якому, заперечуючи проти зазначених позивачем обставин, повідомила про причини, з яких збереження їх шлюбу неможливо.
Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-79 ЦПК України, встановлено, що мало місце звернення ОСОБА_2 до поліції у зв'язку із застосуванням відносно неї з боку її чоловіка - ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_5 фізичного насилля, відтак, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам обох подружжя та їх дитини, тому позов підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про повернення відповідачу дошлюбного прізвища ОСОБА_4 , то відповідно до ст. 1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Звернення до суду ОСОБА_1 мало місце шляхом подання позовної заяви, у зв'язку з чим її розгляд відбувався в порядку позовного провадження (за ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву).
Стаття 265 ЦПК України не містить норми, якою передбачено зазначення у рішенні суду про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається у цивільних справах про розірвання шлюбу, розглянутих у порядку позовного провадження.
Така норма встановлена для розгляду цивільних справ в порядку окремого провадження про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей (ч. 8 ст. 294 ЦПК України ) та згідно ч. 6 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» той з подружжя, який бажає відновити своє дошлюбне прізвище, повинен заявити про це в органі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.
Таким чином, підстави для задоволення вимоги про повернення після розірвання шлюбу відповідачу дошлюбного прізвища « ОСОБА_4 » відсутні.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до приписів ЦПК України (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України): з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, ч. 1 ст. 274 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований12 жовтня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції у Харківській області під актовим записом №300.
Відмовити в задоволенні вимоги позову про повернення ОСОБА_2 дошлюбного прізвища.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Дата складення повного судового рішення 19.09.2022 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї