14 вересня 2022 року
м. Київ
справа №810/2726/18
адміністративне провадження № К/9901/8010/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020, прийняту у складі колегії суддів: Чаку Є.В. (головуючий), Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
І. Суть спору
1. Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (далі - КП ПБМР "Білоцерківтепломережа") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018 № 0014911402, № 0015001402, № 0014991402.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги КП ПБМР "Білоцерківтепломережа" зазначило, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що у період з 04.04.2018 по 23.04.2018 (з урахуванням перенесення термінів проведення перевірки у зв'язку з необхідністю отримання копій вилучених на підставі слідчого судді документів) на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва Сергієнко Г.Л. від 15.03.2018 у справі № 760/6784/18, посадовими особами ГУДФС у Київській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка КП ПБМР "Білоцерківтепломережа" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
4. У ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено:
- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток (задекларованих збитків) по декларації за 2017 рік у розмірі 12 540 499 грн.;
- п. 198.1 ст.198, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до завищення від'ємного суми від'ємного значення (рядок 21) за грудень 2017 року у розмірі 125 386 грн.;
- п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2 180 318 грн.
5. Результати перевірки оформлені Актом від 02.05.2018 року №354/10-36-14-02/04654336.
6. На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом було винесено, податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018:
- № 0014911402 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (задекларованих збитків) по декларації за 2017 рік у розмірі 12 540 499грн.;
- № 0015001402 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 270 477грн., у тому числі за основним платежем - 2 180 318грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1 090 159 грн.;
- № 0014991402 про зменшення від'ємного значення ПДВ за грудень 2017р. в сумі 125 386 грн.
7. Позивач, уважаючи податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018 № 0014911402, № 0015001402, № 0014991402 протиправними звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 30.09.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовив.
9. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.02.2020 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив повністю.
IV. Касаційне оскарження
10. У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їх рішення, прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
11. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 1 частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
12. У поданому до суду відзиві на касаційну скаргу представник позивача вказав, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, та просив закрити провадження у справі.
13. 14.09.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання від представника відповідача про розгляд справи в порядку загального провадження.
14. Відповідно до положень частини першої статті 344 КАС України, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.
15. Розгляд справи у суді касаційної інстанції в порядку загального провадження цим Кодексом не передбачено, у зв'язку з чим підстави для задоволення клопотання відсутні.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
17. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
18. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
19. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.
20. Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
21. Пункт 198.1. статті 198 ПК України
22. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
23. а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
24. б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
25. в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
26. г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
27. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України
28. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
29. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
30. дата отримання платником податку товарів/послуг.
31. Пункт 198.3 статті 198 ПК України
32. кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
33. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
34. Пункт 198.6 статті 198 ПК України
35. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
36. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
37. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
38. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
39. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
40. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
41. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
42. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
43. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
VІ. Оцінка Верховного Суду
44. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 18.05.2018 № 0014911402, № 0015001402, № 0014991402, які ґрунтуються на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Ліфтрембуд", ПП Фірма "Мангуст", ТОВ "Білоцерківтеплоенерго", ПП ТД "Юніверсал Трейдінг Компані" та ТОВ "Держ-Буд".
45. Такі доводи контролюючого органу ґрунтуються, зокрема, на наявності негативної податкової інформації, протоколах допитів окремих осіб, відсутності трудових та кваліфікаційних ресурсів, відсутності основних фондів.
46. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
47. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
48. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
49. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
50. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
51. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
52. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
53. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
54. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
55. Згідно з установленими судами обставинами справи між позивачем та його контрагентами ТОВ "Ліфтрембуд", ПП Фірма "Мангуст", ТОВ "Білоцерківтеплоенерго", ПП ТД "Юніверсал Трейдінг Компані" та ТОВ "Держ-Буд", а саме: - з ТОВ "Ліфтрембуд" (виконавець) було укладено 12 договорів, згідно умов яких виконавець зобов'язувався виконати роботи по модернізації насосного обладнання на об'єктах КП ПБМР "Білоцерківтепломережа" за адресами які погоджено сторонами, а замовник в свою чергу зобов'язувався прийняти виконані виконавцем роботи та оплатити їх;
- з ПП Фірма "Мангуст" (виконавець) укладено 10 договорів, згідно умов яких виконавець зобов'язувався виконати режимно - налагоджувальні роботи та еконологічно-технічні випробування котлів, а також виконання робіт з виготовлення проектної документації на об'єктах КП ПБМР "Білоцерківтепломережа" за адресами які погоджено сторонами, а замовник в свою чергу зобов'язувався прийняти виконані виконавцем роботи та оплатити їх;
- з ТОВ "Білоцерківтеплоенерго" (виконавець) укладено 105 договорів, згідно умов яких виконавець зобов'язувався виконати роботи по виготовленню планів локалізації і ліквідації можливих аварій в газовому господарстві позивача, здійснити комплексне налагоджування систем центрального опалення і ГВП від котелень, та водопідготовки на котельнях позивача, комплексне налагоджування систем ГВП від ТП на об'єктах КП ПБМР "Білоцерківтепломережа" за адресами які погоджено сторонами, а замовник в свою чергу зобов'язувався прийняти виконані виконавцем роботи та оплатити їх;
- з ПП ТД "Юніверсал Трейдінг Компані" (виконавець) укладено договір, згідно умов якого виконавець зобов'язувався виконати роботи по налагодженню лінійного об'єкту теплових мереж та абонентських вводів від котельні по вул. Гайова,4а, яка належить КП ПБМР "Білоцерківтепломережа", а замовник в свою чергу зобов'язувався прийняти виконані виконавцем роботи та оплатити їх;
- з ТОВ "Держ-Буд" (виконавець) укладено договір, згідно умов якого виконавець зобов'язувався виконати роботи по заміні дільниці теплової магістралі "ТЕЦ-місто" (від ТК-7 в напрямку ТК_6, від ТК-4 в напрямку ТК-3), яка належить КП ПБМР "Білоцерківтепломережа", а замовник в свою чергу зобов'язувався прийняти виконані виконавцем роботи та оплатити їх.
56. Найменування, вартість та обсяг робіт за вказаними Договорами визначались відповідними Додатками до Договорів. Зміни в обсяг та склад робіт мав право вносити Замовник. Будь-які додаткові роботи, не передбачені цими Договорами можуть виконуватись виключно за згодою Замовника.
57. На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем надано до суду: договори, договірну ціну, локальний кошторис, технічні завдання, акти приймання-здачі виконаних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, платіжні доручення, які підтверджують оплату за отримані ремонтні роботи, підсумкові відомості ресурсів, акти вартості устаткування, що придбавалось виконавцем, специфікації, рахунки фактури, видаткові накладні.
58. Реальність придбання послуг з виготовлення проектної документації підтверджується наявними у матеріалах справи технічними звітами - Робочими проектами «Модернізація теплових мереж котельні».
59. Реальність придбання робіт (послуг) по виготовленню планів локалізації і ліквідації можливих аварій в газовому господарстві підтверджується кошторисами на виконання робіт, актами приймання - здачі виконаних робіт, планами локалізації та ліквідації аварійних систем та аварій по кожному об'єкту.
60. У податковому обліку суми ПДВ відображені у відповідних податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
61. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що КП ПБМР "Білоцерківтепломережа" має всі необхідні фізичні, технічні та технологічні можливості, зокрема: підприємство має основні засоби та власні виробничі активи (будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар); середня кількість працюючих, у тому числі виробничого персоналу, який має кваліфікований рівень у 2016-2017 році складала 613 осіб; товариство є балансоутримувачем основних засобів, на яких проводилися роботи (послуги).
62. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції встановив, що наявні у справі господарські договори та складені на його виконання первинні бухгалтерські та податкові документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі, дійсність і достовірність яких не була спростована відповідачем.
63. Дані докази повністю підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами та правомірність відображення ним цих операцій у податковому обліку за вказані звітні періоди, спростовують висновки перевірки про заниження податку на додану вартість.
64. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, цей суд визнав їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.
65. Cуд апеляційної інстанції відхилив доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшов висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентами-постачальниками, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.
66. Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 зробив висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
67. Згідно з правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 у справі № 809/2918/13-а, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
68. Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
69. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.
70. Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.
71. Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов'язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.
72. При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб'єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов'язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.
73. Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.
74. Разом з тим, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
75. Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб'єкта господарювання податкового кредиту.
76. Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
77. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб'єкта господарювання, а також податкова інформація надану іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
78. Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.
79. Що стосується лише наявності кримінальних проваджень варто вказати, що належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому.
80. До постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
81. Крім того, доказів, які б свідчили про наявність такого, що набрав законної сили вироку суду відносно позивача та/або контрагента, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано.
82. На підставі наведеного колегія суддів підтримує висновки суду апеляційної про те, що господарські операції позивача з вказаними контрагентами є реальними та підтверджуються долученими до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.
83. Переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
84. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
85. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
86. Колегія суддів уважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, скільки вони здійснені за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами у кожній конкретній справі в підтвердження складу податкових правопорушень.
87. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).
88. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
89. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року справі № 810/2726/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко