Справа № 308/15328/21
іменем України
14 вересня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідачки Готри Т. Ю.,
суддів Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,
з участю секретарки судового засідання Терпай С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник-адвокат Литвин Степан Йосипович, до Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник-адвокат Литвин Степан Йосипович, на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 січня 2022 року, постановлену суддею Лемак О. В.,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник-адвокат Литвин С.Й., звернулися до суду з позовом до Ужгородської міської ради про визнання незаконними і скасування підпунктів 1.5, 1.6 пункту 1 рішення 4-ої сесії 8-го скликання від 20.05.2021 за № 196 «Про надання згоди на складання технічної земельної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» з подальшою передачею у власність, а саме ОСОБА_3 як учаснику бойових дій земельної ділянки площею 0,0993 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , та ОСОБА_4 як учаснику бойових дій земельної ділянки площею 0,0995 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Лемак О.В. від 23.11.2021 зазначений позов залишено без руху з одночасним наданням позивачам строку для усунення його недоліків, а ухвалою цієї ж судді від 14.01.2022 дану позовну заяву визнано неподаною і повернуто позивачам.
Не погоджуючись із цією ухвалою судді місцевого суду про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник-адвокат Литвин С.Й., подали на неї апеляційну скаргу внаслідок її незаконності через порушення суддею норм процесуального права, оскільки ними було усунуто недоліки позовної заяви, про які вказувалося в ухвалі судді від 23.11.2021.
З огляду на це просили оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Водночас просили поновити їм строк на апеляційне оскарження цієї ухвали судді місцевого суду як пропущеного з поважних причин.
Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 21.02.2022, зокрема поновлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник-адвокат Литвин С.Й., строк на апеляційне оскарження ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.01.2022.
Своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу Ужгородська міська рада не скористалася.
Сторони у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, а тому їх неявка, на думку колегії суддів і відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідачку, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачам суддя суду першої інстанції виходила із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник-адвокат Литвин С.Й., не усунули недоліків позовної заяви, про які вказано в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.11.2021.
Проте колегія суддів із такими висновками судді місцевого суду погодитися не може, оскільки таких суддя дійшла з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.
Судом установлено, що залишаючи без руху позовну заяву суддя місцевого суду виходила із того, що у ній, на порушення вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не зазначено: - відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; - відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; - зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; - попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; - підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Окрім цього, позивачами не залучено до участі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на права або обов'язки яких може вплинути оспорюване рішення Ужгородської міської ради, а також у позовній заяві не визначено їх процесуальний статус.
09 грудня 2021 року на електронну пошту Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області представником позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвокатом Литвином С.Й., на виконання ухвали судді цього ж суду від 23.11.2021 про залишення позовної заяви без руху (отриманої ним 06.12.2021), подано заяву про усунення недоліків позовної заяви щодо її відповідності вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а також зазначено, що не залучення до участі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є підставою для залишення позовної заяви без руху та суд у разі необхідності під час відкриття провадження у справі в порядку ч. 3 ст. 53 ЦПК України управі зі власної ініціативи залучити цих осіб до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
На переконання колегії суддів, позивачами було усунуто недоліки позовної заяви щодо дотримання вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Щодо не зазначення в позовній заяві в якості учасників справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 колегія суддів зауважує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Частиною третьою ст. 53 ЦПК України регламентовано, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Отже, за наведених вище обставин у судді місцевого суду були відсутні правові підстави для визнання цієї позовної заяви неподаною і повернення її позивачам.
До того ж стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить усталена практика ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суддя суду першої інстанції на зазначені вище обставини і вимоги закону уваги не звернула та підійшла до вирішення цього питання формально та передчасно повернула позовну заяву.
Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що доводи апеляційної скарги є слушними, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена ухвала судді, відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, - скасуванню з одночасним направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник-адвокат Литвин Степан Йосипович, задовольнити.
Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 січня 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 15 вересня 2022 року.
Суддя-доповідачка
Судді