Іменем України
31 липня 2009 року Справа № 2 - а - 5675/09/2270/3
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
при секретарі Сенькові О.О.,
за участю позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача Вонсовича М. М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у М. Хмельницькому в залі судових засідань адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24 листопада 2008 року № 0033511700/0 та № 0033521700/0,
В поданій до суду позовній заяві позивач ОСОБА_2 зазначила, що в період з 21 жовтня 2008 року по 3 листопада 2008 року посадовими особами відповідача була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів за період з 1 липня 2005 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 2029-17-2425303021 від 10 листопада 2008 року. На підставі вказаного акту перевірки 24 листопада 2008 року відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення № 0033511700/0, яким визначена сума податкового зобов'язання за основним платежем 514400 грн. з податку на додану вартість і 26910 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення - рішення № 0033521700/0, яким визначена сума податкового зобов'язання за основним платежем 19 грн. зі збору за використання водних ресурсів та 1530 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Вважає, що вказані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем неправомірно, тому просить визнати їх протиправними і скасувати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час проведення невиїзної перевірки відповідач встановив порушення позивачем ст. 19 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме те, що нею було перевищено суму виручки в 300000 грн. за останні 12 календарних місяців (без врахування ПДВ). Проте, такий висновок відповідача не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства України. Загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), сплачена за період з 01.11.2006 року по 31.10.2007 року складає 305234, 19 грн. з врахуванням ПДВ. Без врахування ПДВ вказана сума становить 257201, 56 грн., отже обсяг операцій з поставки товарів перевищено не було. Крім того, відповідно до акту перевірки позивачем не подавались звіти за використання водних ресурсів, починаючи з 2005 року, однак, відповідно до ст. 250 ГК України, до неї можуть бути застосовані штрафні санкції лише за останні 12 місяців, тобто за 4 квартал 2007 року та 1 і 2 квартали 2008 року.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги, підтвердили зазначені в позовній заяві обставини. Представник відповідача позов не визнав.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як слідує із акту № 2029-17-2425303021 від 10 листопада 2008 року «Про результати виїзної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів за період з 1 липня 2005 року по 30 червня 2008 року», загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, сплачена фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 покупцями товарів, послуг за період з 1 листопада 2006 року по 31 жовтня 2007 року сукупно складає 305234, 19 грн., а отже ОСОБА_5 підлягала обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість у відповідності до п.п. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», але в порушення цього ОСОБА_5 перебувала на загальній системі оподаткування.
Згідно п.п. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Пунктом 9.3 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).
За період з листопада 2007 року по червень 2008 року приватний підприємець ОСОБА_2 реалізувала товарів на суму 257202 грн., які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, через що відповідач своїм рішенням донарахував ОСОБА_2 податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 51440 грн., що становить 20% від отриманого доходу та штрафні санкцій в сумі 25720 грн. Також за неподачу позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за вказаний період позивачу було нараховано штрафну санкцію в сумі 1190 грн.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 та її представник зазначають, що із вищевказаної суми 305234, 19 грн., яка була отримана ОСОБА_2 від поставки товарів (послуг) за період з 1 листопада 2006 року по 31 жовтня 2007 року необхідно відмінусувати 20% - розрахункову суму податку на додану вартість, про що зазначено в п.п. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ця сума вже закладена у вартості придбаних нею товарів (послуг). Тому ОСОБА_5 не підлягала обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість, а повинна перебувати на загальній системі оподаткування.
Судом ці заперечення до уваги не прийняті, оскільки в п.п. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» мова йде лише про загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) та нарахованої (сплаченої, наданої) такій особі. Положення цієї статті ніяким чином не можуть стосуватися закупівлі товарів (послуг) підприємцем та сплати нею за це коштів, тобто не можуть тлумачитись розширено. Крім того, в зазначений період позивач не була зареєстрована як платник податку на додану вартість, зазначеного податку не сплачувала.
Із матеріалів перевірки також слідує, що відповідно до договору з приватним підприємцем ОСОБА_2 від 7 листопада 2005 року підприємство «Водоканал» подало для позивача 129 куб.м води для обслуговування кафе «Вітерець» за період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2008 року. При цьому було занижено нарахування збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 19 грн. Також позивачем не було подано розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів за 3 - 4 квартали 2006 року, 1-2 квартали 2007 року та 1 - 2 квартали 2008 року, через що було нараховано штрафні санкції в сумі 1530 грн.
Не оспорюючи самі факти порушень, позивач та її представник зазначають, що відповідно до ст. ст. 233, 250 Господарського кодексу України такі санкції можуть бути застосовані лише на останні 12 місяців, тобто за 4 квартал 2007 року та 1 - 2 квартали 2008 року.
Однак судом дані заперечення не прийняті до уваги, так як застосовані податковим органом санкції не є адміністративно-господарськими, а податковими, оскільки застосовані за порушення норм податкового законодавства.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з Дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
А згідно п.п. 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
За таких умов суд вважає, що дії посадових осіб відповідача щодо винесення оскаржуваних повідомлень - рішень були вчинені в межах наданих їм повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.
Враховуючи зазначене, на підставі п.п. 2.3.1 п.2.3 ст. 2, п. 9.3 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 233, 250 ГК України, п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4, п.п. 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 2.1. розділу II Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства економіки України від 1 жовтня 1999 року № 231/539/118/219, керуючись ст. ст. 7 - 12, 17, 18, 70, 71, 86, 99, 100, 158 -163, 186, 254 КАС України, суд
В задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 24 листопада 2008 року
№ 0033511700/0 про визначення ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок йа додану вартість від підприємницької діяльності в сумі 78350 (сімдесят вісім тисяч триста п'ятдесят) грн. 00 коп. та
№ 0033521700/0 про визначення ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: збір за використання водних ресурсів в сумі 1549 (одна тисяча п'ятсот сорок дев'ять) грн., -відмовити, за безпідставністю заявлених вимог.
Про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана заява до Львівського апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Протягом двадцяти днів після подання такої заяви може бути подана апеляційна скарга на постанову суду з одночасним надсиланням її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання такої заяви,
Постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги
Постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова складена в повному обсязі 5 серпня 2009 року.