Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 758/10758/19
провадження № 61-4931 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Спілка дизайнерів України,
відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна,
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової Ольги Іванівни - Баховський Михайло Михайлович,
треті особи: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Київський територіальний міський осередок Спілки дизайнерів України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової Ольги Іванівни - Баховського Михайла Михайловича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року у складі судді Ларіонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікової С. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року Спілка дизайнерів України звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І., треті особи: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Київський територіальний міський осередок Спілки дизайнерів України, про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що 17 жовтня 1988 року наказом республіканського промислового об'єднання «Укрпромхудожоформлення» (далі - РПО «Укрпромхудожоформлення») № 72-п безоплатно передано з балансу РПО «Укрпромхудожоформлення» на баланс Спілки дизайнерів України будівлю, розташовану по вул. Петропавлівській, 34а у м. Києві. Факт передачі вказаної будівлі підтверджується актом прийому-передачі основних засобів від 17 жовтня 1988 року, затвердженим Спілкою дизайнерів України та РПО «Укрпромхудожоформлення».
Відповідно до вищевказаного акту прийому-передачі основних засобів від 17 жовтня 1988 року, одночасно із передачею будівлі, загальною площею 1 145 кв. м, Спілці дизайнерів України були передані наступні документи: технічний паспорт, інвентаризаційна справа № 1289, проєкт капітального ремонту сантехнічних систем. Відповідно до переданого технічного паспорту та інвентаризаційної справи № 1289, площа будівлі складала 1 145,80 кв. м. Після проведення переобмірів у 2004 році, відповідно до технічного паспорту складеного Київським міським бюро технічної інвентаризації, площа будівлі склала 1 189,9 кв.м.
24 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством «ВІЗА І К» (далі - ПП «ВІЗА І К») був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення, площею 1 189,90 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарбузовим В. Г., реєстровий номер Г-319.
Отже, спірне нерухоме майно відчужено ОСОБА_1 , тобто особою, яка не мала право на це майно, оскільки у 1988 році спірне приміщення передано Спілці дизайнерів України, яка зазначене приміщення не відчужувала, тобто є законним володільцем цього нерухомого майна.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року у справі № 22-4498/2011 апеляційну скаргу представника Спілки дизайнерів України задоволено частково, рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 грудня 2010 року скасовано. Позов Спілки дизайнерів України до ОСОБА_1 , треті особи: Республіканське експериментально-виробниче об'єднання Спілки дизайнерів України, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, ПП «ВІЗА і К», про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 від 24 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «ВІЗА і К», реєстровий номер Г-319. Стягнуто з ПП «ВІЗА І К» на користь ОСОБА_1 200 000 грн. Нежитлову будівлю (літ. «а»), загальною площею 1 145,8 кв. м, по АДРЕСА_1 передано у користування та на баланс Спілки дизайнерів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 року № 1058.
Вищевказане рішення апеляційного суду набрало законної сили та у встановленому законом порядку оскаржено не було.
У травні 2018 року позивач, отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, дізнався, що у період з 2014 року по 2017 рік за ОСОБА_1 на підставі визнаного судовим рішенням недійсним договору купівлі-продажу спірної нежитлової будівлі від 24 лютого 2009 року було неодноразово зареєстровано право власності на будівлю по АДРЕСА_1 , а саме: рішенням від 03 листопада 2017 року індексний № 37926446 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. про державну реєстрацію прав та запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на групу приміщень № 3 літ. «а», площею 289,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1397318180000); рішенням від 02 листопада 2017 року індексний № 37917429 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. про державну реєстрацію прав та запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на групу приміщень № 2 літ. «а», площею 270,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1396779080000); рішенням від 02 листопада 2017 року індексний № 37916870 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. про державну реєстрацію прав та запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на групу приміщень № 1 літ. «а», площею 629,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1396748580000).
ОСОБА_1 , будучи обізнаним про рішення апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року у справі №22-4498/2011, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення від 24 лютого 2009 року, у порушення положень закону звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві із відповідними заявами про реєстрацію за ним права власності на вищевказану будівлю, а останніми було здійснено таку реєстрацію. ОСОБА_1 , з метою незаконного виведення з-під арешту спірного приміщення, здійснив розділ єдиного об'єкту нерухомого майна на декілька, фактично незаконно створив нові приміщення, не маючи на такі приміщення жодних прав.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09 листопада 2009 року у справі № 2-5329/09 накладено арешт на будівлю, площею 1 145,8 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 . Заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії, у тому числі укладати будь-які правочини, що стосуються спірної нежитлової будівлі, здійснювати державну реєстрацію таких правочинів або реєстрацію прав на вказане майно за будь-якими іншими особами.
Тобто, державна реєстрація права власності на спірну будівлю здійснювалася за ОСОБА_1 з порушення обтяження, накладеного ухвалою Подільського районного суду м. Києва у справі №2-5329/09, арешт не скасований, інформація щодо якого наявна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Крім того, у серпні 2019 року, отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, позивач довідався, що інформація про реєстраційну дію, проведену у 2014 році Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не відображається. З яких підстав вказана інформація була вилучена із реєстру невідомо.
Отже, реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна є незаконними, оскільки здійснені з порушення прав Спілка дизайнерів України, тому що здійснені на підставі визнаного судом недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі під час дії обтяження накладеного на нього судовим рішенням.
З урахуванням викладеного Спілка дизайнерів України просила суд скасувати: рішення від 02 листопада 2017 року індексний № 37917429 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. про державну реєстрацію прав та запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на групу приміщень № 2 літ. «а», площею 270,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1396779080000); скасувати рішення від 02 листопада 2017 року індексний № 37916870 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. про державну реєстрацію прав та запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на групу приміщень № 1 літ. «а», площею 629,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1396748580000); рішення індексний від 03 листопада 2017 року № 37926446 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. про державну реєстрацію прав та запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на групу приміщень № 3 літ. «а», площею 289,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1397318180000).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року позов Спілки дизайнерів України задоволено. Скасовано рішення від 03 листопада 2017 року індексний № 37926446 державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. про державну реєстрацію прав та запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на групу приміщень № 3 літ. «а», площею 289,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1397318180000).
Скасовано рішення від 02 листопада 2017 року індексний № 37917429 державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. про державну реєстрацію прав та запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на групу приміщень № 2 літ. «а», площею 270,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1396779080000).
Скасовано рішення від 02 листопада 2017 року індексний № 37916870 державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. про державну реєстрацію прав та запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на групу приміщень № 1 літ. «а», площею 629,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1396748580000).
Стягнуто з ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. на користь Спілки дизайнерів України судовий збір у розмірі по 2 881,50 грн з кожного.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 24 лютого 2009 року, який визнано недійсним рішенням апеляційним судом м. Києва від 12 квітня 2011 року у справі №22-4498/2011, є протиправним та таким, що вчиненим з порушенням положень закону.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він є добросовісним набувачем спірного майна безпідставні, оскільки рішенням апеляційним судом м. Києва від 12 квітня 2011 року у справі № 22-4498/2011 встановлено, що договір на пайову участь у будівництві від 01 вересня 2003 року № 122-Х, на підставі якого майно перейшло у власність ПП «ВІЗА і К», яке у подальшому продало спірне майно ОСОБА_1 , був направлений на заволодіння чужим майном, тому є нікчемним. Крім того, у справі № 22-4498/2011 встановлено, що спірна будівля, яка була предметом договору купівлі-продажу від 24 лютого 2009 року, нібито збудована у 2003-2004 роках, проте насправді побудована з 1987-1988 років й передана на баланс Спілки дизайнерів України.
Посилання відповідачів на пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними, оскільки позивачем доведено, що він дізнався про порушення своїх прав лише у 2018 році.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційні скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно на підставі правочину, який рішенням апеляційного судому м. Києва від 12 квітня 2011 року у справі № 22-4498/2011 визнано недійсним, тому обґрунтованими є вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав ОСОБА_1 на спірне майно. Доводи ОСОБА_1 про те, що він є добросовісним набувачем нерухомого майна, на увагу не заслуговують, так як рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року у справі № 22-4498/2011 встановлено, що договір на пайову участь у будівництві від 01 вересня 2003 року № 122-Х, на підставі якого майно перейшло у власність ПП «ВІЗА і К», яке у подальшому продало спірне майно ОСОБА_1 , був направлений на заволодіння чужим майном, тому є нікчемним.
Позивачем строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами, не пропущено, оскільки про порушення своїх прав він довідався лише у 2018 році.
Посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на те, що позивачем не доведено право власності, право користування спірною нежитловою будівлею, на увагу не заслуговують, оскільки рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року у справі № 22-4498/2011 це нерухома майно передано у користування та на баланс Спілці дизайнерів України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. - Баховський М. М. просить оскаржувані судові рішення у частині задоволення вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у цій частині позовних вимог Спілки дизайнерів України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У серпні 2022 року від представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. - Баховського М. М. надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
ОСОБА_1 судові рішення в касаційному порядку не оскаржив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 758/10758/19 з Подільського районного суду м. Києва.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова О. І. при прийнятті оскаржуваних рішень виконала свій обов'язок реєстрації поділу майна за рішенням його власника відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». ОСОБА_3 , як власником нерухомого майна, було надано увесь пакет документів для здійснення державної реєстрації прав поділу нерухомого майна, тому у приватного нотаріуса, як державного реєстратора, були відсутні правові підстави для відмови у проведенні державної реєстрації.
Державний реєстратор перевіряє наявність обов'язкових документів, проте до його обов'язків не входить перевірка їх достовірності.
Зазначається, що обраний позивачем спосіб судового захисту є невірним і неефективним для нього, а судами не застосовані відповідні правові позиції Верховного Суду, оскільки позивач не заявляв жодних вимог щодо захисту права власності.
Касаційна скарга також мотивована посиланням на принцип пропорційності втручання у право мирного володіння спірним нерухомим майном та на відповідні рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо захисту права власності.
Доводи особи, яка подала відзив
У квітні 2022 року Спілка дизайнерів України подала відзив на касаційну скаргупредставника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. - Баховського М. М., посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Оскаржувані рішення приватного нотаріуса про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на спірне нерухоме майно є незаконними, оскільки винесені на підставі договору купівлі-продажу від 24 лютого 2009 року, який у судовому порядку визнано недійсним. Права позивача порушені як державним реєстратором, так і ОСОБА_1 . Спосіб судового захисту позивачем обрано вірно і такий спосіб захисту для нього є ефективним.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 жовтня 1988 року наказом РПО «Укрпромхудожоформлення» № 72-п безоплатно передано з балансу РПО «Укрпромхудожоформлення» на баланс Спілки дизайнерів України будівлю, розташовану по вул. Петропавлівській, 34а у м. Києві. Факт передачі вказаної будівлі підтверджується актом прийому-передачі основних засобів від 17 жовтня 1988 року, затвердженим Спілкою дизайнерів України та РПО «Укрпромхудожоформлення».
Відповідно до вищевказаного акту прийому-передачі основних засобів від 17 жовтня 1988 року, одночасно із передачею будівлі, загальною площею 1 145 кв. м, Спілці дизайнерів України були передані наступні документи: технічний паспорт, інвентаризаційна справа № 1289, проєкт капітального ремонту сантехнічних систем. Відповідно до переданого технічного паспорту та інвентаризаційної справи № 1289, площа будівлі складала 1 145,80 кв. м. Після проведення переобмірів у 2004 році, відповідно до технічного паспорту складеного Київським міським бюро технічної інвентаризації, площа будівлі склала 1 189,9 кв. м.
24 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ПП «ВІЗА І К» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення, площею 1 189,90 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарбузовим В. Г., реєстровий номер Г-319.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року у справі № 22-4498/2011 апеляційну скаргу представника Спілки дизайнерів України задоволено частково, рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 грудня 2010 року скасовано. Позов Спілки дизайнерів України до ОСОБА_1 , треті особи: Республіканське експериментально-виробниче об'єднання Спілки дизайнерів України, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, ПП «ВІЗА і К», про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 від 24 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «ВІЗА і К», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарбузовим В. Г., реєстровий номер Г-319. Стягнуто з ПП «ВІЗА І К» на користь ОСОБА_1 200 000 грн. Нежитлову будівлю (літ. «а»), загальною площею 1 145,8 кв. м, по АДРЕСА_1 передано у користування та на баланс Спілки дизайнерів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 року № 1058.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна у період з 2014 року по 2017 рік за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 24 лютого 2009 року було неодноразово зареєстровано право власності на будівлю по АДРЕСА_1 , а саме: рішенням від 03 листопада 2017 року індексний № 37926446 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. про державну реєстрацію прав та запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на групу приміщень № 3 літ. «а», площею 289,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1397318180000); рішенням від 02 листопада 2017 року індексний № 37917429 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. про державну реєстрацію прав та запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на групу приміщень № 2 літ. «а», площею 270,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1396779080000); рішенням від 02 листопада 2017 року індексний № 37916870 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. про державну реєстрацію прав та запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на групу приміщень № 1 літ. «а», площею 629,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1396748580000).
Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у відзиві на позов було заявлено про застосування позовної давності (а.с. 153-156, т. 1).
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О. І. у відзиві на позов було заявлено про застосування позовної давності (а.с. 33-39, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 2 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Пунктами 1-3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.
Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Проте згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.
Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, провадження № 61-13586 св 20.
Отже, скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до положень закону (за наявності таких прав).
Спілка дизайнерів України є правонаступником Української республіканської організації Спілки дизайнерів СРСР.
17 жовтня 1988 року наказом РПО «Укрпромхудожоформлення» № 72-п безоплатно передано з балансу РПО «Укрпромхудожоформлення» на баланс Спілки дизайнерів України будівлю, розташовану по вул. Петропавлівській, 34а у м. Києві. Факт передачі вказаної будівлі підтверджується актом прийому-передачі основних засобів від 17 жовтня 1988 року, затвердженим Спілкою дизайнерів України та РПО «Укрпромхудожоформлення».
Судом установлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться спірні записи про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: групу приміщень № 3 літ. «А», площею 289,9 кв. м (реєстраційнийномер об'єкта нерухомого майна 1397318180000), групу приміщень № 2 літ. А, площею 270,8 кв. м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1396779080000) та групу приміщень № 1 літ. А, площею 629,2 кв. м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1396748580000) (а.с.211-218, т. 1). Дата державної реєстрації щодо вказаних записів 31 жовтня 2017 року.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14 травня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлову будівлю літ. А, площею 1 189,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 436440780000). Дата державної реєстрації щодо вказаного запису 14 серпня 2014 року. Описі об'єкту нерухомості зазначено, що «Об'єкт в процесі поділу».
Отже, підставою виникнення права власності ОСОБА_1 , як у 2014 році, так і у 2017 році, був договір купівлі-продажу від 24 лютого 2009 року, реєстровий номер Г-319, який рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року у справі № 22-4498/2011 визнано недійсним. Цим судовим рішенням встановлено, що позивачу,Спілці дизайнерів України, спірну нежитлову будівлю передано у користування та на баланс відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 року № 1058 «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам» (а.с. 11-15, т. 3).
Крім того, судом установлено, що відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу від 24 лютого 2009 року спірна будівля нібито збудована у 2003-2004 роках, проте вона існує з 1987 року, а з 1988 року передана на баланс Спілки дизайнерів України.
У зв'язку з викладеним колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновками судів про те, що права позивача порушені як ОСОБА_1 , так і державним реєстратором, який не звернув уваги на вказані обставини.
У касаційній скарзі містяться доводи про те, що обраний позивачем спосіб судового захисту є невірним і неефективним для нього, а судами не застосовані відповідні правові позиції Верховного Суду, оскільки позивач не заявляв жодних вимог щодо захисту права власності.
Верховний Суд не погоджується такими доводами з таких підстав.
Відповідно до правового висновку Конституційного Суду України право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002).
Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8); право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
У судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанова Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16 та інші).
Колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є сумісним з вимогами статей 2, 4 і 5 ЦПК України, відповідає способам захисту порушеного права.
Спілка дизайнерів України звернулася з вимогою про скасування рішень державного реєстратора та відповідних записів щодо спірних трьох окремих частин будівлі, проте їй фактично не потрібно реєструвати своє право на ці частини будівлі, оскільки вони створені незаконно ОСОБА_1 , а позивачу на праві власності належить уся спірна будівля, як єдиний об'єкт нерухомого майна, який ніколи не вибував з власності Спілки дизайнерів України та постійно перебуває в її користуванні.
При цьому у відзиві на касаційну скаргу Спілка дизайнерів України зазначає, що саме вона залишається єдиним законним володільцем спірного приміщення на сьогоднішній день. Такі доводи нею наводилися і в судах при розгляді справи. Отже, обраний позивачем спосіб судового захисту є ефективним і поновлює позивача у порушених правах.
Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. від 02 листопада 2017 року індексний № 37917429, від 02 листопада 2017 року індексний № 37916870, від 03 листопада 2017 року індексний № 37926446 про державну реєстрацію прав та запис про реєстрацію права власності, оскільки внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно було здійснено на підставі договору купівлі-продажу від 24 лютого 2009 року, який визнано недійсним рішенням апеляційним судом м. Києва від 12 квітня 2011 року у справі №22-4498/2011, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині.
Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що позивачем строк позовної давності не пропущено, про застосування якого заявлено відповідачами, так як він довідався про порушення своїх прав лише у 2018 році. Цим обставинам суди дали належну правову оцінку, переоцінювати які Верховний Суд не має повноважень (стаття 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги про порушення принципу пропорційності втручання у право мирного володіння спірним нерухомим майном не свідчать про незаконність судових рішень, оскільки відсутні докази того, що ОСОБА_1 , який судові рішення не оскаржив, уповноважував представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. - Баховського М. М. представляти його інтереси у суді касаційної інстанції та захищати його право власності.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, стягнення витрат на професійну правничу допомогу, немає.
Отже, у задоволенні клопотання представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. - Баховського М. М. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової Ольги Іванівни - Баховського Михайла Михайловича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Касаційну скаргу представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової Ольги Іванівни - Баховського Михайла Михайловича залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець