Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 212/5562/20
провадження № 61-633св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: Покровський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро), Державне підприємство «Інформаційний Центр» Міністерства юстиції України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро) на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року у складі судді Чайкіна І. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2021 рокуу складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро), Державного підприємства «Інформаційний Центр» Міністерства юстиції України про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 46965 від 26 січня 2015 року було реалізовано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач став переможцем цих торгів та придбав квартиру за ціною 207 972,27 грн. На рахунок Жовтневого ВДВС ним було перераховано 197 573,66 грн. В якості гарантійного внеску за участь у електронних торгах сплачено також грошові кошти у розмірі 10 398,61 грн на рахунок ДП «Інформаційний центр».
Згідно свідоцтва від 06 лютого 2015 року № 118 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності
№ 33258591 від 06 лютого 2015 року, власником квартири за вищевказаною адресою було визнано позивача ОСОБА_1 .
Разом з тим, рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року визнано проведені
26 січня 2015 року електронні торги із реалізації арештованого майна - спірної квартири в системі «СЕТАМ» недійсними; визнано недійсним протокол № 46265 від 26 січня 2015 року про проведення електронних торгів та акт про проведення прилюдних торгів від 05 лютого 2015 року.
Посилаючись на вказане, позивач вважав, що оскільки прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, протокол їх проведення та акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки - нерухомого майна визнані в судовому порядку недійсними, правова підстава для набуття грошових коштів відпала, а тому вони мають бути повернуті позивачу.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути на його користь з:
- Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро) грошові кошти у розмірі 197 573,66 грн, а також 25 016,06 грн 3% річних та 68 360,48 грн інфляційних витрат (з розрахунку за період прострочення зобов'язання з 12 лютого 2016 року по 15 березня 2021 року), всього 290 950,20 грн.,
- Державного підприємства «Інформаційний Центр» Міністерства Юстиції України грошові кошти сплаченого гарантійного внеску у розмірі
10 398,61 грн, 3% річних за період з 12 лютого 2016 року по 15 березня
2021 року - 1 588,85 грн та інфляційні втрати в розмірі 3 597,91 грн, а всього 15 585,37 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнено з Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 197 573,66 грн, 3% річних - 25 016,06 грн, суму інфляційних втрат - 68 360,48 грн, а всього 290 950,20 грн.
Стягнено з Державного підприємства «Інформаційний Центр» Міністерства Юстиції України на користь ОСОБА_1 грошові кошти сплаченого гарантійного внеску у розмірі 10 398,61 грн, 3% річних - 1327,32 грн, інфляційних втрат - 3 597,91 грн, а всього 15 323,84 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що державне підприємство «Інформаційний Центр» Міністерства юстиції України під час укладення на публічних торгах (аукціоні) договору купівлі-продажу виступало представником Відділу державної виконавчої служби, на теперішній час - Покровський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), який за змістом протоколу був продавцем. За таких обставин заявлену у позові суму, яку ОСОБА_1 сплатив продавцю та організатору публічних торгів, слід стягнути на його користь в порядку частини другої статті 216 ЦК України, а той факт, що на рахунку виконавчої служби вже відсутня вказана сума, не спростовує його обов'язку повернути безпідставно отримані кошти, оскільки недійсний правочин не породжує позитивних юридичних наслідків.
Крім того, суд дійшов висновку, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, а тому позивач має право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за період з 14 грудня 2016 року (наступний день після набрання законної сили рішенням апеляційної інстанції) по 15 березня 2021 року (в межах заявлених позовних вимог).
Також, суди виходили з того, що сплачений позивачем гарантійний внесок у розмірі 10 398,61 грн на рахунок державного підприємства «Інформаційний Центр» Міністерства юстиції України підлягає поверненню у відповідності до положення пункту 2 Розділу Х Порядку № 2831/5, так як ці кошти надійшли від позивача і залишилися у розпорядженні вказаної юридичної особи, і внаслідок визнання електронних торгів недійсними підлягають поверненню.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Жовтневого районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, провадження
№ 61?5639св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права, оскільки суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що у зв'язку із поданням позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог та її прийняття судом, справа не могла розглядатися в порядку спрощеного провадження, а тому судом першої інстанції порушено вимоги частини п'ятої статті 274 ЦПК України, відповідно до якої суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, ухвала суду першої інстанції від 29 березня 2021 року про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, була отримана відповідачем лише 20 квітня 2021 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції, тобто вже після винесення оскаржуваного рішення суду.
Апеляційний суд на вказані обставини уваги не звернув, хоча відповідно до вимог пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
При цьому, апеляційний суд мав підстави для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, оскільки порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Розмір стягнутих судовими рішеннями грошових коштів заявник не оспорює.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник позивача - адвокат Довгаль С. В. просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що відповідно до частини другої статті 274 ЦПК України будь-яка справа, за виключенням частини четвертої цієї статті, може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, а відповідач не наводить жодного обґрунтування, чому вказана справа не могла бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 лютого 2015 року головним державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС Криворізького міського управління юстиції Свистуном П.О. складено акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири, розташованої на 4 поверсі 9-ти поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,8 кв. м, житловою площею 42,3 кв. м. Арештоване майно було реалізоване 26 січня 2015 року засобами системи електронних торгів через веб-сайт. Вищевказану квартиру придбав ОСОБА_1 за 207 972,27 грн.
Відповідно до Протоколу № 46265 проведення електронних торгів вбачається, що торги нерухомого майна за адресою:
АДРЕСА_1 відбулися 26.01.2015 року. Переможцем електронних торгів став ОСОБА_1 . Ціна продажу квартири
207 972,27 грн. Сума сплаченого гарантійного внеску - 10 398,61 грн, суму яку необхідно перерахувати на рахунок Жовтневого відділу ДВС Криворізького МУЮ - 197 573,66 грн, що дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди організатора прилюдних торгів за цим лотом в сумі 10 398,61 грн. Організатором торгів є Державне підприємство «Інформаційний центр» МЮУ.
Також судами установлено, що переможець торгів ОСОБА_1 розрахувався за придбане майно. Грошові кошти були отримані Жовтневим відділом ДВС Криворізького МЮУ, який у наступному провів їх розподіл та перерахував стягувачу у виконавчому провадженні ОСОБА_2 згідно виконавчого листа 2/212/2810 від 18 грудня 2013 року, а також були спрямовані на сплату виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та витрат на експертний висновок у виконавчому проваджені, що підтверджується випискою та платіжним дорученням № 251 від 11 березня 2015 року.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 33258591 від 06 лютого 2015 року квартира
АДРЕСА_2 була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів Серії НАМ № 034574 від 06 лютого 2015 року.
Разом з тим, рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року у цивільній справі
№ 212/12256/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Головного управління юстиції в Дніпропетровській області Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Рукавіцин І. А., Реєстраційна служба Криворізького міського управління юстиції, про визнання електронних торгів недійсними, визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя позов задоволено частково.
Визнано проведенні 26 січня 2015 року електронні торги з реалізації арештованого майна, а саме: трикімнатної квартири, розташованої на 4-му поверсі 9-ти поверхового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 в системі «СЕТАМ» недійсними.
Визнано недійсними протокол № 46265 від 26 січня 2015 року про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна та акт про проведення електронних торгів від 05 лютого 2015 року, складений головним державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, згідно якого ОСОБА_1 визнано покупцем вказаної квартири.В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня
2016 року рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в частині визнання проведених 26 січня 2015 року електронних торгів з реалізації арештованого майна в системі «СЕТАМ» недійсними та визнання недійсними протоколу № 46265 від 26 січня
2015 року про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна та акту про проведення прилюдних торгів від 05 лютого 2015 року залишено без змін.
Визнано вказану вище квартиру спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Поділено майно, що є об'єктом спільної сумісної власності, набуте подружжям за час шлюбу, визнано право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - за кожним по Ѕ частини вказаної квартири. Витребувано її від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Судом касаційної інстанції враховано, що спір є малозначним, проте касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктом г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, а саме посилання щодо віднесення справи до категорії малозначних помилково.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заявник у касаційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. В свою чергу суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, хоча вказане порушення є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Таким чином, єдиним доводом касаційної скарги є порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного, а не загального позовного провадження.
Перелік справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у статті 274 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому збатьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.
Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин, та ціною позову.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом, позивач заявив дві вимоги майнового характеру, а саме просив суд стягнути: з Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) грошові кошти у розмірі 197 573,66 грн, 20 745,22 грн три відсотки річних та 58 086,65 грн інфляційних втрат, всього 276 405,53 грн; з Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України грошові кошти сплаченого гарантійного внеску у розмірі 10 398,61 грн.
Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина дев'ята статті 19 ЦПК закріплює, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
В статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»
від 14 листопада 2019 року № 294-IX передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року становить 2102,00 грн.
З наведеного вбачається, що на момент звернення до суду ціна позову становила 286 804,14 грн (276 405,53 грн + 10398,61 грн), що не перевищувало двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102,00 грн * 250 = 525 500,00 грн), тобто справа могла бути визнана малозначною на підставі пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Як вбачається з ухвали від 30 липня 2020 року, при відкритті провадження у справі суд згідно правил частини шостої статті 19 ЦПК України визнав, що зазначений спір є малозначним, й дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанції, відповідач не наводить доводів щодо помилкового віднесення справи до категорії малозначних.
У пункті 2 частини четвертої 4 статті 277 ЦПК України визначено, якщо відповідач у встановлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро) не скористався правом, наданим йому процесуальним законодавством, і не подав заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною п'ятою статті 274 ЦПК України суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідно справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
З наведеної норми вбачається, що суд зобов'язаний постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у випадку, якщо після прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог справа перестає бути малозначною або виникають інші обставини, що унеможливлюють її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути: з Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) грошові кошти у розмірі 197 573,66 грн, 25 016,06 грн три відсотки річних та 68 360,48 грн інфляційних втрат, всього 290 950,20 грн; з Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України грошові кошти сплаченого гарантійного внеску у розмірі
10 398,61 грн, 1 588,85 грн три відсотки річних та 3 597,91 грн інфляційних втрат, всього 15 585,37 грн.
Ухвалою від 29 березня 2021 року заява про збільшення позовних вимог прийнята до розгляду по суті.
Після прийняття заяви про збільшення позовних вимог ціна позову по справі збільшилася та становила 306 535,57 грн, однак, не перевищувала двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених в 2021 році (2270,00 грн * 250 = 567 500,00 грн). У зв'язку з наведеним, відсутні підстави вважати, що справа перестала бути малозначною, що унеможливлювало б її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження та вимагало постановлення ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Крім того, колегія суддів зазначає, що сторони не були позбавлені права подати суду докази на обґрунтування, висловити свої доводи та заперечення позиції. Матеріали справи містять пояснення Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на позовну заяву. Як вбачається з квитанції, доданої до позовної заяви про збільшення позовних вимог, її копія була направлена відповідачу 16 березня
2021 року (а.с. 98).
Крім того, відповідач скористався своїм правом та подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, проте доводів щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права така не містила.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувався у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а представник відповідача Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Корсак О. Ю. просив відкласти розгляд справи у зв'язку з його перебуванням на самоізоляції, однак доказів його перебування на самоізоляції (довідка медичного закладу, належним чином оформлений наказ роботодавця щодо віддаленої роботи або оформлення відпустки, тощо) та поважних причин неможливості прибути у судове засідання іншого представника юридичної особи суду не надав, а тому колегія суддів суду апеляційної інстанції визнала неявку представника позивача відповідача Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) такою, що (у відповідності до частини другої статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Таким чином, заявлені відповідачем в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389, пунктом 2 частини третьої статті 411 ЦПК України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, тобто є необґрунтованими.
Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, провадження № 61?5639св18, на яку посилається заявник у касаційній скарзі.
Інших доводів касаційна скарга не містить. Обставин, за яких відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України оскаржувані судові рішення в цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, касаційним судом не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
Виходячи з меж доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович