ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.08.2022Справа №910/4211/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"
про визнання недійсним одностороннього правочину
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:Мазаєв С.О.
У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг", в якому просить суд визнати недійсним одностороннє розірвання (відмову від) договору фінансового лізингу №210915-2/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021, оформлене Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" повідомленням №1141 від 14.04.2022.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" вказує, що ним на підставі договору фінансового лізингу №210915-2/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021 було одержано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" в лізинг автомобіль Peugeot, моделі 301, 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Однак у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану позивач, як лізингоодержувач, повідомив відповідача, як лізингодавця, про неможливість виконання своїх зобов'язань у зв'язку з дією форс-мажорних обставин.
Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" вважає, що надіславши дане повідомлення №1141 від 14.04.2022, лізингодавець зловживає правами, передбаченими пунктом 6 договору фінансового лізингу №210915-2/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021 та частиною четвертою статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", порушує частину першу статті 8 Конституції України, пункт 8.1 договору фінансового лізингу №210915-2/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021, статтю 203 Цивільного кодексу України.
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у орієнтовному розмірі 7 000,00 грн., докази чого надасть суду в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 відкрито провадження у справі №910/4211/22; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору; призначено підготовче засідання на 07.07.2022.
07.07.2022 через відділ діловодства суду та 11.07.2022 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що сторонами укладено 40 договорів лізингу та позивач з 18.03.2022 є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань зі сплати лізингових платежів за вказаними договорами. Також відповідач вказує, що з 18.03.2022 позивачем було скасовано доступ лізингодавця (відповідача) до пристрою спостереження за рухомими об'єктами системи стільникового зв'язку GSM-900/1800, який був встановлений на об'єкті лізингу, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" було вивезено об'єкт лізингу (автомобіль) в Республіку Польща і ввезено в Україну лише 29.03.2022. Крім того, за твердженнями відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" відмовилось надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" інформацію про стан та адресу базування об'єкту лізингу посилаючись на військову агресію Російської Федерації. Як вказує відповідач, наведені порушення умов договору фінансового лізингу №210915-2/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021 стали підставою для надсилання лізингодавцем лізингоодержувачу повідомлення про розірвання цього договору, а тому останній є розірваним з 25.04.2022. У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" зазначає, що очікує понести витрати у справі №910/4211/22 на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., які будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 28.07.2022.
19.07.2022 засобами електронного зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що об'єкт лізингу (автомобіль) в добровільному порядку був повернути на територію України, в той час як перетин кордону був обумовлений необхідністю евакуації осіб через військову агресію Російської Федерації. Позивач стверджує, що мети вивезення цих автомобілів закордон у позивача не було та такі дії були вчинені ним за існування обставин непереборної сили. Крім того, позивач звертає увагу суду, що у повідомленні відповідач зазначає підставою для односторонньої відмови від договору фінансового лізингу №210915-2/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021 несплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" лізингових платежів, а про перетин об'єктом лізингу кордону не зазначається. В свою чергу, позивач вказує, що неналежне виконання ним умов спірного договору і неможливість викупу об'єктів лізингу обумовлена існуванням обставин непереборної сили, що засвідчено листом Торгово-Промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 закрито підготовче провадження у справі №910/4211/22; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи по суті на 18.08.2022.
02.08.2022 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що позивачем було ввезено об'єкт лізингу на територію України лише після одержання вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" та попередження про кримінальну відповідальність. При цьому, на думку відповідача, для розірвання договору з підстав перетину кордону об'єктом лізингу без дозволу лізингодавця немає значення чи повернувся такий об'єкт на територію України та не мають значення обставини, що спонукали позивача до вивезення об'єкту лізингу. Також відповідач зазначає, що не зобов'язаний роз'яснювати у повідомленні лізингоодержувачу обставини, які стали підставою для розірвання договору. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" звертає увагу суду, що позивач своєчасно не повідомив його про настання обставин, які, на думку позивача, є форс-мажорними, а також не надав сертифікат Торгово-Промислової палати України та не підтвердив неможливість виконання зобов'язання через військову агресію Російської Федерації проти України. До того ж, на думку відповідача, настання форс-мажорних обставин не звільняє сторін від виконання ними своїх обов'язків за договором, а лише може бути підставою для звільненні від відповідальності за допущені порушення зобов'язань.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 оголошено перерву у судовому засіданні до 23.08.2022.
23.08.2022 через відділ діловодства суду та засобами електронного зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач вказує, що 19.03.2022 направив позивачу листи, в яких попереджав про недопустимість вивезення об'єкту лізингу поза межі України без дозволу лізингодавця, проте Товариством з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" було проігноровано листи та вивезено автомобіль на територію Республіка Польща. При цьому, відповідач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" порушувало і інші умови укладених сторонами договорів фінансового лізингу, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 у справі №910/3304/22 з нього стягнуто штрафні санкції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг".
Також 23.08.2022 відповідачем було подано до суду доповнення до додаткових пояснень, в яких відповідач зазначає, що 10-денний строк для переговорів між сторонами для врегулювання питання щодо подальших дій, пов'язаних із настанням форс-мажорних обставин, закінчився 05.04.2022, проте сторонами не було досягнуто домовленості, у зв'язку з чим лізингодавець надіслав повідомлення про розірвання договору.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 поновлено відповідачу строк на подання доказів та долучено докази, додані до додаткових пояснень, до матеріалів справи; задоволено клопотання позивача та оголошено перерву в судовому засіданні до 30.08.2022.
В судове засідання, призначене на 30.08.2022, з'явився представник відповідача, надав пояснення по суті спору, за змістом яких проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Позивач явку свого представника у судове засідання 30.08.2022 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом його представника у розписці від 23.08.2022 про оголошення перерви в судовому засіданні до 30.08.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вказані приписи господарського процесуального закону та враховуючи відсутність від позивача повідомлень щодо неможливості забезпечити явку свого представника у засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент".
В судовому засіданні 30.08.2022 судом завершено розгляд справи №910/4211/22 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін (наданими, в тому числі у попередніх засіданнях), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" (лізингоодрежувач) укладено Договір фінансового лізингу №210915-2/ФЛ-Ю-А (надалі - Договір), за умовами якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування об'єкт лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на об'єкт лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством).
Специфікацією до Договору передбачено, що об'єктом лізингу є автомобіль марки Peugeot 301, 2021 року випуску, вартістю 289 312,50 грн., крім того ПДВ 20% - 57 862,50 грн., разом з ПДВ 20% - 347 175,00 грн.
Пунктом 1.2 Загальних умов Договору передбачено, що строк користування лізингоодержувачем об'єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в Додатку "Графік сплати лізингових платежів" до Договору (надалі -Графік) та починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.
У Додатку до Договору сторонами узгоджено Графік сплати лізингових платежів, у якому визначено періоди лізингу, лізингові платежі, розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, винагороду (комісію) лізингодавця за отриманий в лізинг об'єкт лізингу та загальний лізинговий платіж.
Згідно з п. 2.1.7 Загальних умов Договору число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору.
Відповідно до п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання Акту. (Наприклад: дата підписання сторонами Акту - 04.02.2021. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24.02.2021. Наступні чергові лізингової платежів - кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.
Як встановлено у п. 2.4 Загальних умов Договору, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує вихідному (святковому та ін.) дню.
У п. 3.4 Загальних умов Договору зазначено, що приймання лізингоодержувачем об'єкта лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту. Підписання лізингоодержувачем акту підтверджує в т.ч. належну якість, комплектність, справність об'єкта лізингу і відповідність об'єкта лізингу вимогам лізингоодержувача та умовам договору. З моменту підписання сторонами акту до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням об'єктом лізингу (в тому числі ризики, випадкового знищення чи пошкодження об'єкта лізингу, ризики пов'язані з відшкодуванням збитків та шкоди, завданої третім особам внаслідок користування об'єктом лізингу). З моменту підписання акту лізингоодержувач несе погану цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує у повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну внаслідок експлуатації об'єкта лізингу, несе відповідальність за порушення правил дорожнього руху, правил зупинки, паркування та стоянки за участю об'єкта лізингу (в т.ч. зафіксованих у автоматичному режимі, а також за допомогою фото та відеофіксації). Ризик невідповідності об'єкта лізингу цілям використання цього об'єкта лізингу несе лізингоодержувач. Лізингодавець залишає у себе один комплект ключів від об'єкта лізингу та зберігає його протягом всього строку дії договору (якщо об'єкт лізингу - транспортний засіб).
Пунктом 4.3 Загальних умов Договору визначено, що до припинення даного договору об'єкт лізингу не може вивозитись чи будь-яким іншим чином переміщуватись за межі території України бути переданим (відчуженими лізингоодержувачем за будь-якими договорами, обтяженим будь-якими обтяженнями будь-якими особами без письмової згоди лізингодавця).
За умовами п. 4.4 Загальних умов Договору лізингоодержувач має право експлуатувати, зберігати, переміщувати Об'єкт лізингу по всій території України, окрім: тимчасово окупованих територій, визначених відповідно до Закону України від 18.01.2018 №2268-VІІІ "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" та Закону України від 15.04.2014 №1207-VІІ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в т.ч. відповідних територій Донецької і Луганської областей, а також усієї території Автономної Республіки Крим); території (зон) проведення Операції об'єднаних сил, території введення надзвичайного чи військового стану у разі запровадження на такій території такого заходу правового режиму, як примусове відчуження майна.
Пунктом 4.4.1 Загальних умов Договору визначено, що у випадку зміни адреси базування об'єкта лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повідомити про це лізингодавця протягом трьох робочих днів.
Згідно п.п. 5.2.1, 5.2.2 Загальних умов Договору лізингоодержувач зобов'язаний: щомісяця (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення попереднього місяця) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком "Довідка" до договору та фото спидометра та всіх чотирьох сторін (а у разі повідомлення/направлення інформації про пошкодження додатково надавати фото пошкоджень з декількох ракурсів та фото після усунення таких пошкоджень). В разі настання з об'єктом лізингу пошкоджень та/або викрадення, лізингоодержувач зобов'язаний негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв'язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком "Довідка" до договору. У разі недотримання умов цього пункту лізингоодержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 10 (десяти) відсотків остаточної загальної вартості об'єкта лізингу, за кожен випадок. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості Об'єкта лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 10 (десять) відсотків від розміру остаточної загальної вартості об'єкта лізингу Окрім цього, лізингодавець мас право в будь-який момент вимагати від Лізингоодержувача надати на огляд об'єкт лізингу, а лізингоодержувач отримавши повідомлення про необхідність надання об'єкта лізингу для огляду зобов'язаний доставити його для огляду в зазначений лізингодавцем місце та час; забезпечити безперешкодний доступ предстагзникам лізингодавця та/або фінансуючої установи до об'єкта лізингу для проведення його інспектування та наявність об'єкта лізингу за останньою адресою базування, що була повідомлена лізингоодержувачем лізингодавцю згідно умов цього договору на час проведення інспектування, призначений лізингодавцем.
У пункті 6 Загальних умов Договору контрагентами визначено умови зміни умов правочину, виконання та припинення договору.
У п. 6.1 Загальних умов Договору сторони погодили, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити умови цього договору в таких випадках:
6.1.1 лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі;
6.1.2 лізингоодержувач порушує умови страхування, пункти 2.9, 4.1.1-4.1.2, 4.3, 4.4 Загальних умов;
6.1.3 лізингоодержувач протягом строку дії цього договору порушує умови будь-яких договорів фінансового лізингу, оперативного лізингу (оренди), користування прокату та інших договорів, укладених сторонами;
6.1.4 у разі порушення справи про банкрутство лізингоодержувача. або прийняття рішення про ліквідацію чи реорганізацію лізинтоодержувача;
6.1.5 у випадку викрадення або втрати об'єкта лізингу незалежно від того був такий випадок визнаний страховим чи ні;
6.1.6 у випадку, якщо об'єкт лізингу знищений, пошкоджений і не може бути відновлений (в т.ч. при повній конструктивній загибелі об'єкта лізингу), незалежно від того був такий випадок визнаний страховим чи ні;
6.1.7 лізингоодержувач прострочив приймання об'єкта лізингу на строк понад 30 (тридцять) календарних днів;
6.1.8 у випадках та з підстав, передбачених Законом України від 06.12.2019 №361-1Х "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" - в частині вимог про припинення ділових відносин).
Пунктом 6.3 Загальних умов Договору унормовано, що у випадках передбачених пунктами 6.1.1-6.16, 6.1.8 загальних умов, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача сплатити викупний лізинговий платіж на умовах пункту 6.4, загальних умов, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити викупний платіж. У випадках, передбачених пунктами 6.1.5.-6.1.6 Загальних умов, право лізингоодержувача на придбання об'єкта лізингу згідно умов цього договору припиняються.
За умовами п. 6.6 Загальних умов Договору у будь-якому випадку, незважаючи на те, вирішить лізингоодержувач скористатися можливістю здійснити викупний платіж, або не вирішить, лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) та вилучити об'єкт лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1 - 6.1.4 , 6.1.8 загальних умов.
У разі порушення лізингоодеожувачем умов пунктів 4.4, 6.5, 9.3 Загальних умов Договору лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від договору та вилучити об'єкт лізингу у лізингоодержувача в наступному порядку: лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення об'єкта лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання договору (зобов'язань по договору) щодо повернення лізингоодержувачем об'єкта лізингу є місцезнаходження лізингодавця лізингоодерягувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення об'єкта лізингу, повернути об'єкт лізингу лізингодавцю незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити об'єкт лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації , ремонту тощо) об'єкта лізингу без будь-яких погоджень або дозволів лізингоодержувача або будь яких інших осіб з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат. Лізингоодержувач вважається повідомленим про відмову від Договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем відправлення лізингодавцем відповідного про це повідомлення та з цього моменту цей договір є розірваним.
Пунктами 8.1, 8.2 Загальних умов Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов'язання або невиконання своїх обов'язків за договором, і якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов'язків за договором. Сторони зобов'язані письмово, не пізніше 10 діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України.
Згідно п. 10.1 Загальних умов Договору даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами (в тому числі, обов'язкового підписання сторонами додатків "Загальні умови Договору", "Специфікація", "Довідка", "Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на об'єкт лізингу", "Графік сплати лізингових платежів", "Технічний асістанс", "Поняття нормального зносу", "Акт огляду (Типова форма)" до договору).
Пунктом 10.9 Загальних умов Договору передбачено, що усі повідомлення та вимоги та інша кореспонденція направляються поштою рекомендованим або цінним повідомленням, чи кур'єрською доставкою в разі, якщо лізингоодержувач змінить місцезнаходження та/або фактичну адреси (які вказані у договорі) та не повідомить про такі зміни у порядку, визначеному цим договором, усі повідомлення та інша кореспонденція, направлена лізингодавцем та адреси лізингоіздержувача, зазначені у цьому договорі вважаються належним чином направленими лізингодавцем та отриманими лізингоодержувачем. При цьому, достатнім доказом направлення сторонами одна одній повідомлень, вимог та іншої кореспонденції є розрахунковий документ (касовий чек) про направлення рекомендованого повідомлення.
У разі прийняття лізингодавцем рішення про направлення повідомлення, вимоги чи іншої кореспонденції іншій стороні засобами електронної пошти е-mail повідомлення та або іншими каналами телекомунікацій, в тому числі, з використанням додатків (sms, viber, whats app, telegram) сторони в порядку ст. 10, 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", сторони домовились що вказані повідомлення вимоги чи інша кореспонденція вважаються такими що надані/надіслані в письмовій формі та доставлені/одержані лізингоодержувачем, якщо: а) документи направлені з електронної пошти лізингодавця (що вказана в цьому Договорі та/або електронну адресу office@bestleasing.com.ua) на електронну пошту лізингоодержувача (або його уповноваженої/контактної особи), що вказана в цьому договорі та/або взяту з заяви-анкети на одержання послуг фінансового лізингу електронну пошту та/або в офіційних письмових документах (в тому числі, бланку), підписаних лізингоодержувачем власноруч (або електронним цифровим (кваліфікованим електронним) підписом лізингоодержувача; б) документ підписано електронним цифровим підписом лізингодавця (відсканований власноручний підпис на від сканованому документі, що міститься у вкладенні е-mail повідомлення та/або електронний підпис уповноваженої особи лізингодавця під текстом/супровідним листом лізингодавця та/або електронним цифровим підписом (кваліфікованим електронним) підписом лізингодавця, що міститься у вкладенні е-mail повідомлення.
29.10.2021 сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі об'єкта лізингу в користування за Договором №210915-2/ФЛ-Ю-А, відповідно до якого лізингодавець передав об'єкт лізингу, а саме: новий загальний легковий седан Peugeot, моделі 301, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) VF3DDNFP0MJ802719, а лізингоодержувач прийняв вказаний об'єкт лізингу в користування (фінансовий лізинг).
У відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію серії СХА №964559 від 28.10.2021 автомобілю Peugeot 301 присвоєно державний номерний знак НОМЕР_1 .
14.04.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" повідомлення №1141 від 14.04.2022 про розірвання (відмову від) Договору, укладеного між сторонами та повернення об'єкту лізингу. Підставою дострокового розірвання договору лізингодавцем визначено п.п. 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 Загальних умов Договору фінансового лізингу №210915-2/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що правочин розірвання Договору, оформлений повідомленням №1141 від 14.04.2022 є зловживанням правами, передбаченими пунктом 6 договору фінансового лізингу №210915-2/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021 та частиною четвертою статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", вчинений з порушеннями частини першої статті 8 Конституції України, пункту 8.1 договору фінансового лізингу №210915-2/ФЛ-Ю-А від 15.09.2021, статті 203 Цивільного кодексу України, а відтак підлягає визнанню недійсним.
Згідно із частиною 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Предметом спору є недійсність одностороннього правочину відмови від договору лізингу, оскільки позивач вказує про відсутність підстав для такої відмови.
За змістом ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Тобто, в предмет доказування у даному спорі входить обставина існування права на таку відмову у договорі або законі, оскільки відсутність такого права на момент вчинення правочину зумовлює висновок про його недійсність.
Відповідач обґрунтував спірний правочин а) порушенням умов Договору в частині здійснених оплат і порушенням умов Договору, які полягали у вивезенні автомобіля за кордон без дозволу лізингодавця та знятті GPS трекінгів, що є передбаченими п.п. 6.1.1-6.1.13 Загальних умов Договору підставами для розірвання в односторонньому порядку договору; б) пунктами 8.1-8.3 Загальних умов Договору.
Позивач зазначив про а) звільнення від відповідальності через невиконання вимог договору через існування форм-мажору, б) недотримання процедури відмови від договору по процедурі форс-мажору (ст. 6 Загальних умов Договору).
Відповідач заперечив: а) війна не перешкоджала використанню об'єкту лізингу, а про форс-мажор відповідач повідомив наприкінці березня, а не 24 лютого 2022 року; б) чіткої процедури перемовин по ст. 8 Загальних умов Договору не міститься, а перемовини велися протягом березня, а тому він правомірно на у другій декаді квітня 2022 року відмовився від Договору з дотриманням визначених строків.
Перед судом постали такі питання:
1) Чи потребує доказуванню наявність причино-наслідкового зв'язку неможливості виконання зобов'язання у зв'язку із конкретним форс-мажором?
2) Чи пов'язане можливість сторони посилання на таку форс-мажорну обставину, як повномасштабна військова агресія однієї країни проти іншої, для звільнення від відповідальності у зв'язку із повідомленням одна одну про неї з прикладанням сертифікату ТПП?
3) Від якого виду відповідальності за невиконання вимог Договору звільняється сторона за умови доведення існування форс-мажорних обставин?
Щодо першого питання.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер.
Тобто, обставина, приклад якої наведено в ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов'язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов'язань.
Відтак, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану та комендантської години самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.
Вони можуть набути статусу форс-мажорних виключно за умови правової кваліфікації їх такими судом в межах вирішення кожного окремого спору.
Іншими словами, повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, та зумовлені цими діями наслідки, є обставиною, яка за умови доведення неможливості виконання учасником цивільних правовідносин своїх договірних зобов'язань, може бути кваліфікована судом як форс-мажор та бути підставою для звільнення такої особи від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
В даному спорі Договір укладався з метою використання позивачем, як лізингоодержувачем, автомобіля (об'єкту лізингу) для надання послуг таксі, а з перелічених обставин, які можуть визнаватися форс-мажорними та розпочали свою дію з 24.02.2022, - є введення комендантських годин, яке могло унеможливлювати надання послуг таксі у містах.
При цьому, для вирішення даного спору не має потреби в переліченні конкретних часових меж введених у місті Києві комендантських годин з 24 лютого по 14 квітня 2022 року, адже загальновідомим фактом є те, що такі години були тимчасовими (переважно в нічний час, і лише інколи вводилися на більш ніж один день).
Тобто, обставина введення комендантської години має ознаки форс-мажорної для сторін договору, проте перешкоджала можливості лише часткового використання об'єкту лізингу, тобто впливала на право сторони, проте не зобов'язання. Доказів впливу перелічених обставин на неможливість виконання грошових зобов'язань, позивачем не доведено.
Підстав вважати, що введення воєнного стану знаходиться у причино-наслідковому зв'язку із неможливістю виконання а) грошового зобов'язання за Договором, б) зобов'язання не вивозити автомобіль за межі країни, в) зобов'язання не обмежувати доступ лізингодавця до GPS трекінгу позивачем не доведено, а судом не встановлено.
Посилання на лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 (міститься на сайті ТПП), що введення воєнного стану є форс-мажорною обставиною з 24.02.2022 до його офіційного закінчення для безпосередньо позивача в частині його грошових зобов'язань є хибним. Зі змісту листа, вбачається, що ТПП засвідчило форс-мажор для зобов'язань за умови, якщо їх виконання настало і стало неможливим у встановлений строк у зв'язку із такими обставинами. Тобто, по суті засвідчено те, що введений воєнний стан за умови доведення причинно-наслідкового зв'язку може бути для певних зобов'язань форс-мажором, а правову кваліфікацію такій обставині має надати суд без звільнення особи, яка на таку обставину посилається, від необхідності доведення впливу на неможливість виконання зобов'язання.
Щодо другого питання.
Компетентними органами щодо засвідчення обставин непереборної сили законодавством визначено Торгово-Промислову палату України та 25 регіональних торгово-промислових палат: 24 обласних та міста Києва.
Згідно із ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-Промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та п. 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-Промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі також - Регламент ТПП) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Вказані норми містять відповідний перелік обставин непереборної сили, до яких включено віднесено збройний конфлікт, ворожі атаки, блокади, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, вторгнення, введення комендантської години.
Згідно із п. 3.3. Регламенту ТПП сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.11. Регламенту ТПП).
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (п. 76 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17).
Тобто, виключне право для правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних для конкретних спірних правовідносин має лише суд, а сертифікат ТПП є одним із доказів якими можуть підтверджуватися такі обставини.
Сутність повідомлення іншого учасника правовідносин про настання форс-мажорних обставин полягає в інформуванні його про виникнення у однієї із сторін правовідносин обставин неможливості виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини повномасштабної військової агресії відносно України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, з боку Російської Федерації, а також зумовлені такими діями вторгнення, руйнування інфраструктури, людські жертви, блокади, введення мобілізації та воєнного стану, а також введення комендантських годин на різних територіях країни є загальновідомими обставинами та не підлягають окремому доведенню.
Попри наведене, як зазначалось, настання таких обставин не є безумовною підставою неможливості виконання зобов'язань. Відтак, особа може розраховувати на виконання іншою стороною своїх зобов'язань навіть після початку повномасштабної військової агресії, якщо остання не перешкоджає господарській діяльності контрагента, та відповідно здійснювати свою діяльність з розрахунку того, що такі зобов'язання будуть виконані.
Отже, у разі якщо настали обставини, які унеможливлюють виконання стороною своїх зобов'язань, відповідна сторона як добросовісний суб'єкт господарювання зобов'язана повідомити контрагента про неможливість виконання зобов'язань та про обставини, які перешкоджають виконанню таких зобов'язань.
В свою чергу, враховуючи масштабність таких обставин та величезну кількість суб'єктів, на яких вплинули такі дії, суд приходить до висновку про необов'язковість одержання сертифікату ТПП (який для суб'єктів не малого підприємництва видається не безкоштовно) для підтвердження таких обставин, адже відсутні підстави вважати, що інша сторона договору могла не знати про настання таких обставин одночасно з другим контрагентом.
Таким чином, позивач повинен був повідомити відповідача про настання форс-мажору та обставини, які обумовили настання такого форс-мажору, проте надання ним відповідного сертифікату ТПП на підтвердження таких обставин було необов'язковим.
Відповідно до частини 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Очевидно, що із настанням описаних обставин, посадовці та працівники суб'єкта господарювання, який не може виконати свої цивільні зобов'язання, першочергово дбають про своє життя, здоров'я та безпеку, а не цивільні зобов'язання.
Проте, дані обставини не можуть слугувати підставою для нехтування особою своїм обов'язком з повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин при першій можливості (навіть після спливу кількох днів, навівши при цьому поважні причини несвоєчасного повідомлення).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" стверджує, що поінформувало Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" про настання форс-мажорних обставин листом б/н від 30.03.2022, проте даний лист був складений в якості відповіді на запити відповідача щодо об'єктів лізингу.
Суд допускає, що позивач не мав можливості (навіть через внутрішній суб'єктивний стан його працівників) повідомити відповідача про неможливість виконання своїх зобов'язань 24 лютого 2022 року чи у лютому 2022 року, проте критично ставиться до тверджень позивача, що перша можливість повідомлення відповідача про неможливість виконання своїх зобов'язань через настання форс-мажорних обставин виникла лише наприкінці березня 2022 року.
Очевидно, що впродовж кількох тижнів після настання форс-мажорних обставин позивач мав можливість проінформувати відповідача про неможливість виконання своїх зобов'язань, а відтак саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" покладається настання у зв'язку із цим негативних наслідків через несвоєчасне повідомлення іншого учасника правовідносин про неможливість виконання зобов'язань через настання форс-мажорних обставин, в той час як неодержання чи несвоєчасне одержання сертифікату ТПП про такі обставини жодним чином не впливає на обов'язок позивача повідомити відповідача про неможливість виконання своїх зобов'язань.
Разом із цим, це не виключає обов'язку доведення причинно-наслідкового зв'язку такої обставини із неможливістю виконання зобов'язання, що робить таку обставину форс-мажорною.
Отже, для звільнення особи від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань через настання форс-мажорних обставин має існувати сукупність наступних умов: а) настання обставини, яку можна визначити як форс-мажорну; б) причиново-наслідковий зв'язок між такою обставиною та неможливістю виконання зобов'язання; в) своєчасне повідомлення контрагента про неможливість виконання зобов'язань або наявність поважних причин неможливості своєчасного повідомлення контрагента про її настання.
Щодо третього питання.
Відповідно до ч.1 ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
За системним аналізом статей 538, 543, 545, 598, 615, 651 Цивільного кодексу України передбачені ситуації як повного так і часткового виконання зобов'язання.
В аспекті відповіді на попереднє питання, суд вважає, що обставина може бути форс-мажорною як щодо всіх зобов'язань за договором, так і щодо певних зобов'язань, а також призводити як до повної, так і часткової неможливості виконання зобов'язань. Вказане обумовлене змістом суті форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили), змістом ст. 617 Цивільного кодексу України та розміром впливу такої обставини на можливість виконання зобов'язання.
В даному випадку судом не встановлено обставин, які б повністю чи часткового призводили до неможливості виконання зобов'язань сторін за Договором через обставини непереборної сили.
По-перше, пунктом 4.3 Загальних умов Договору передбачено, що до припинення даного договору об'єкт лізингу не може вивозитись чи будь-яким іншим чином переміщуватись за межі території України бути переданим (відчуженими лізингоодержувачем за будь-якими договорами, обтяженим будь-якими обтяженнями будь-якими особами без письмової згоди лізингодавця).
З листа вих. №719-02/19-02-02/13/610 від 20.04.2022 Державної митної служби України вбачається, що автомобіль Peugeot 301, державний номерний знак НОМЕР_1 перетнув державний кордон та виїхав за межі території України, а 29.03.2022 транспортний засіб повернувся на територію України.
Сторонами визнаються обставини що Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" не було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Оазіс Парк" дозволу на вивезення об'єкту лізингу за межі території України.
В свою чергу, позивачем не доведено, яким чином його зобов'язання погодити вивезення автомобіля за кордон неможливо було виконати через збройну агресію чи воєнний стан. Мова йде саме про його обов'язок погодити, адже не надано навіть доказів ініціювання такого погодження.
Суд не виключає, що теоретично вивезення автомобіля за межі території України за певних обставин могло бути зумовлене необхідністю забезпечення його цілісності, проте із матеріалів справи вбачається, що це мало місце наприкінці березня 2022 року, тобто майже через місяць після початку агресії. Крім того, підстав вважати, що перебування автомобіля на західній Україні загрожувало його схоронності наприкінці березня 2022 року, а тим більше зумовлювало таке вивезення без ініціювання одержання згоди власника автомобіля, у суду немає, а позивачем не доведено.
По-друге, доказів на спростування твердження відповідача, викладеного у відзиві, про відключення GPS-трекінгу на автомобілі позивачем не надано, і за змістом ч. 4 ст. 165, ч. 3 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України така обставина є встановленою. Так само і не надано доказів впливу воєнного стану на припинення доступу відповідача до GPS-трекінгу на автомобілі. При цьому, суду більш ймовірним видається версія того, що порушення такого зобов'язання здійснено саме з метою приховування вивезення авто за кордон та його експлуатації за призначенням, що з урахуванням припинення сплати платежів не може бути визнано добросовісним.
По-третє, обставина, з якою погодився суд, - існування переважно нічних комендантських годин у спірний період, призводили до часткової неможливості використання об'єкту лізингу (автомобіля для служби таксі) у часи таких комендантських годин, що не виключало можливості використання у інший час. В даному випадку йде мова про право, а не обов'язок позивача.
Позивач помилково ототожнює власне право на використання об'єкту лізингу, яке дійсно частково було обмежене, та зобов'язання по сплаті платежів.
Доказів знаходження причинно-наслідкового зв'язку обставин, які розпочалися з 24.02.2022, до його зобов'язання по сплаті платежів судом не встановлено.
Неможливість реалізації прав за Договором, які кореспондуються з невиконаними зобов'язаннями, регулюється іншими нормами права, відмінними від ст. 617 Цивільного кодексу України.
Відтак, підлягає застосуванню ч. 6 ст. 762 Цивільного кодекс України, яка передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Адже стаття 617 Цивільного кодексу України застосовується до відносин, коли зобов'язання виникло, проте невиконано внаслідок випадку або непереборної сили (тобто, поза волею боржника). В той час, як за змістом неможливості користування об'єктом найму (лізингу) через обставини, за які він не відповідає, виключає виникнення зобов'язання з оплати, а відтак ст. 617 Цивільного кодексу України не може бути застосовна до зобов'язання, яке не виникло.
Доказів неможливості використання автомобіля в часи, коли комендантська година була відсутня, позивач не надав, а загальновідомим є факт, що послуги таксі в місті Києві у березні-квітні 2022 року надавалися.
Оскільки до відносин лізингу застосовується правовідносини найму в частині, яка стосується використання об'єкту лізингу, в той час як більшу частину часу позивач мав можливість використовувати об'єкт лізингу без обмежень, а тому в нього виникав обов'язок сплачувати лізингові платежі.
Наведена норма не надавала можливості припинити виконання грошового зобов'язання в повному обсязі чи сподіватися на звільнення від відповідальності у зв'язку із настанням форс-мажорної обставини.
З огляду на наведене вбачається, що має місце прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" лізингових платежів, яке станом на 14.04.2022 тривало більше 30 днів.
Крім того, позивачем не спростовано фактів а) вивезення транспортного засобу за межі території України, що підтверджено листом Державної митної служби України №19-02/19-02-02/13610 від 20.04.2020 та суперечить п. 4.3 Загальних умов Договору; б) припинення доступу лізингодавця до пристрою спостереження GPS-трекінгу, що суперечить п. 5.3 Загальних умов Договору.
Наведені обставини визначені п.п. 6.1.1-6.1.3 Загальних умов Договору як такі, що дають право лізингодавця в односторонньому порядку змінити умови договору.
Твердження позивача, що відповідач мав право тільки на зміну, проте не на припинення (розірвання) договору судом відхиляються з огляду на наступне.
По-перше, за змістом п. 6.6 Загальних умов Договору лізингодавцеь має право відмовитися від договору (розірвати) в односторонньому порядку у разі порушення п.п. 4.4, 6.5, 9.3 Загальних умов Договору.
Зміст п. 4.4 Загальних умов Договору дозволяє використання об'єкту лізингу виключно на території України, крім тимчасово окупованих територій. Судом встановлено порушення умов цього пункту Договору, зумовлене вивезенням автомобіля за межі України. Повернення автомобіля назад не нівелює порушення пунктів 4.3., 4.4 Загальних умов Договору.
По-друге, у п. 6.6 Загальних умов Договору вказано, що незважаючи на те, вирішить лізингоодержувач скористатися можливістю здійснити викупний платіж, або не вирішить, лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) та вилучити об'єкт лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1 - 6.1.4 , 6.1.8 загальних умов.
Тобто, право на вилучення об'єкту лізингу, що безумовно зумовлює припинення договору лізингу, передбачено п.п. 6.9, 6.10 Загальних умов Договору та обумовлене простроченням повної або часткової сплати лізингових платежів протягом 30 днів, що мало місце станом на 14.04.2022.
В контексті наведеного суд звертає увагу, що вимога до лізингоодержувача здійснити викупний платіж є правом лізингодавця, а не його обов'язком, та реалізація чи нереалізація цього права ніяким чином не впливає на право у односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) та вилучити об'єкт лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1 - 6.1.4 , 6.1.8 загальних умов.
Відтак, відповідач правомірно відмовився від Договору шляхом направлення позивачу повідомленням №1141 від 14.04.2022, а тому підстав для недійсності такого одностороннього правочину судом не встановлено.
Таким чином, підстав для звільнення позивача від відповідальності за порушення умов договору, порушення (невиконання) яких не знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із обставинами, які могли б бути визнані форс-мажорними, не спростовує право лізингодавця використати такий вид відповідальності - як одностороння відмова від договору.
Посилання відповідача на застосування розділу 8 Загальних умов Договору щодо неможливості виконання договору через форс-мажорні обставини у строк більше 30 днів є хибним, адже судом не встановлено перебування таких обставин в причинно-наслідковому зв'язку із виконанням сторонами своїх зобов'язань за договором. Відтак, підстави для застосування п. 8.3 Загальних умов Договору були відсутні, що не нівелює можливість відмови від договору за інших підстав, які наведені в повідомленні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в їх заявах по суті спору не спростовують висновків суду.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий збір, сплачений позивачем за подання даного позову, та витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог повністю.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент" (03110, Київська обл., Солом'янський район, м. Київ, вул. Пироговського, 19, корпус 4; ідентифікаційний код 43400158) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, Київська обл., Шевченківський район, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 (літера Б); ідентифікаційний код 33880354) про визнання недійсним одностороннього правочину відмовити повністю.
2. Судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору та витрат на оплату професійної правничої допомоги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі Рент".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 09.09.2022.
Суддя Р.В. Бойко