Справа №760/32787/21
2/760/796/22
12 вересня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Горупа В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернулась з позовом до відповідача та просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .
У вказаній квартирі, крім неї, зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Однак, ОСОБА_2 не проживає в житловому приміщенні понад один рік, не сплачує комунальні послуги, в утримані житла участі не приймає, особистих речей в квартирі немає.
На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20.12.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
У встановлений ухвалою строк відзив від відповідача не надійшов.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 10.03.1994 року.
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва виданого Відділом з питань реєстрації місця перебування фізичних осіб Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 10.09.2021 року №69327950 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позивач просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 , на що слід зазначити наступне.
Встановлено, що ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживає понад один рік. Речі відповідача у квартирі відсутні, витрати по утриманню житлово-комунальних послуг не несе.
Вказане підтверджується копією акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 02.12.2021 року, складеного ЖЕД №904, копією довідки про не проживання особи за адресою місця реєстрації від 02.12.2021 року №904-173, виданою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» ЖЕД №904.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріально права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, яким власник вважає прийнятим. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєї власності. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК УРСР слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення ст. 405 ЦК України, ст. 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад рік.
Отже, на думку суду, позивач яка в установленому законом є власником квартири АДРЕСА_1 , має право вимагати визнання ОСОБА_2 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.
Таким чином, ОСОБА_2 будучи зареєстрованим в квартирі, що на даний час належить позивачу на праві власності, порушує її права та законні інтереси, як власника на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном.
Згідно п. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Отже, рішення суду є підставою для зняття відповідача з реєстраційного обліку.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З урахуванням ч задоволення позову, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 908,00 грн.
Керуючись ст. ст. 316, 317, 383, 391, 405 ЦК України, ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», ст.ст. 64, 150, 156 ЖК УРСР, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , суму сплаченого судового збору 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя