Справа № 463/5617/21 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.
Провадження № 22-ц/811/943/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
06 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
без участі сторін,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Господар» на рішення Личаківського районного суду від 09 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Господар» про відшкодування шкоди,-
19 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Львівського комунального підприємства «Господар» про стягнення з ЛКП «Господар» на її користь 22 164,48 грн. матеріальної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 20.02.2021 за адресою м. Львів, вул. Пекарська, 48 з будинку впало каміння на її автомобіль марки «Мазда» д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи, вартість матеріального збитку становить 22 654,48 грн. Дану суму просить стягнути в примусовому порядку з відповідача, який є управителем будинку з якого впало каміння і який неналежним чином утримує таке майно.
Рішенням Личаківського районного суду від 09 листопада 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Господар» (м. Львів, вул. Личаківська, 75, ЄДРПОУ 20822324) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 22164,48 грн. (двадцять дві тисячі сто шістдесят чотири грн. 48 коп.).
Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Господар» на користь ОСОБА_1 3908 грн. судових витрат.
Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив представник Львівського комунального підприємства «Господар».
Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим. Зазначає, що позивач припаркувала автомобіль в дворі біля будинку № 48 по вул. Пекарській в м. Львові, при цьому позивачкою не надано доказів, які підтверджують, що територія біля будинку АДРЕСА_2 відведена для стоянки автомобілів та що автомобіль знаходився у спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту. Так як автомобіль не був припаркований із дотриманням правил дорожнього руху, а відтак надавач житлово-комунальних послуг не може бути відповідальним за спричинену шкоду автомобілю.
Окрім цього, стверджує, що 20.02.2021 року були наявні погодні умови, які сприяли збереженню снігового покриву в межах 35-38 см., що підтверджується довідкою з Львівського регіонального центру з гідрометеорології. Відтак, за такі погодні явища, які несуть в собі стихійний характер, не може нести відповідальність ЛКП «Господар». Просить Личаківського районного суду від 09 листопада 2021 року скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
11 липня 2022 року від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив по справі, вважає апеляційну скаргу ЛКП «Господар» безпідставною. Зазначає, що відповідачем не наведено жодних доказів, які б свідчили про те, що позивачка своїми діями порушила норми Правил дорожнього руху України, що стосується паркування автомобіля в неналежному місці. Вважає, що управитель майна, яким у даному випадку є відповідач ЛКП «Господар», має забезпечити належні умови утримання будинку. Просить апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Господар» залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду від 09 листопада 2021 року без змін.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 01 вересня 2022 року, є дата складення повного судового рішення - 06 вересня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ЛКП «Господар» до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з тих обставин, що саме з вини ЛКП «Господар» по утриманню будинку у формі неналежного виконання обов'язку щодо простукування та укріплення окремих цеглин, які загрожують падінням, позивачу була спричинена матеріальна шкода у вигляді пошкодження її майна.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. № 2189-VІІІ (далі Закон України «Про житлово-комунальні послуги») управителем багатоквартирного будинку (далі - управитель) визнається фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком включає, забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
При цьому, в силу вимог п. 1 ч. 4 ст. 8 цього Закону, управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.
Житлово-комунальні послуги, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до наказу Державного комітету України з питань Житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року №150затверджено «Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд», відповідно до п. 1.1.5.1. та п. 1.1.5.2. якого передбачено, що утримання будинків і споруд включає в себе - простукування, укріплення окремих цеглин, які загрожують падінню, забивання тріщин у місцях примикання підлоги (даху) балкону до стін.
Наказом Державного комітету України з питань Житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 затверджено «Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій», згідно якого на житлово-експлуатаційні організації покладено обов'язок забезпечувати належне технічне обслуговування жилих будинків.
Отже, нормами спеціального законодавства у сфері житлово-комунальних послуг встановлено обов'язок управителя будинку належним чином виконувати свої зобов'язання щодо утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в тому числі простукування, укріплення окремих цеглин, які загрожують падінням і обов'язку надати такі послуги власними силами або шляхом укладення відповідного договору з юридичними особами на управління майном.
Судом встановлено, що позивачка є власником автомобіля марки «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , в підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
20.02.2021 вказаний автомобіль було припарковано поблизу будинку № 48 по вул. Пекарська у м. Львові.
Управителем зазначеного будинку є відповідач по справі, що сторонами не оспорюється та додатково підтверджується змістом відповіді ЛРА ЛМР від 05.04.2021.
В цей день із комину зазначеного будинку на автомобіль позивачки впало каміння, що також сторонами не оспорюється та додатково підтверджується відповідними фотознімками. Автомобіль зазнав пошкоджень.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля марки «Мазда» д.н.з. НОМЕР_1 становить 22 164,48 грн.
Пунктом 7 частини 1 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право: звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як роз'яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідачів покладено обов'язок доведення відсутності їх вини у завданні шкоди позивачу.
Оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обов'язок по відшкодуванню шкоди має покладатися на ЛКП «Господар» (управителя будинку), відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що до падіння каміння призвели погодні умови або форс-мажорні обставини, а тому суд обґрунтовано виходив з того, що неналежне виконання управителем будинку обов'язків щодо надання послуг із простукування, укріплення окремих цеглин, які загрожують падінням призвело до того, що каміння впало на автомобіль позивачки по справі, чим заподіяно майнову шкоду.
З огляду на те, що відповідачем ні до позовної заяви, ні до апеляційної скарги не долучено документу про засвідчення форс-мажорних обставин, та не вказано, які саме з перелічених у ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини існували в момент заподіяння шкоди, у суду відсутні підстави вважати, що падіння каміння із комину будинку АДРЕСА_2 було викликане форс-мажорними обставинами, а відповідач за належного виконання покладених на нього обов'язків не міг запобігти його падінню.
За наведеного, доводи апеляційної скарги про те, що до падіння каміння із комину будинку АДРЕСА_2 на автомобіль позивачки, призвели форс-мажорні обставини є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивачка припаркувала свій автомобіль з порушенням правил дорожнього руху, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, оскільки будь-яких доказів про те, що позивачкою порушено Правила дорожнього руху щодо паркування автомобіля, та що саме таке порушення призвело до вчинення шкоди не надано, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не можна визнати обґрунтованими.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги скаргою Львівського комунального підприємства «Господар» жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду від 09 листопада 2021 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Господар»- залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду від 09 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 06 вересня 2022 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк