Справа № 444/2939/21 Головуючий у 1 інстанції: Олещук М.М.
Провадження № 22-ц/811/1106/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
06 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
без участі сторін,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (збільшення) розміру аліментів на неповнолітню дитину та стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину,-
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину та стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Жовківського районного суду у справі №444/1512/16-ц від 04.08.2016 року її позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користь його матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , що працює викладачем в Рава-Руській музичній школі, паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 1500 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 20.07.2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначає, що 03.10.2008 року в Рава-Руській міській раді Жовківського району Львівської області вона з відповідачем зареєструвала шлюб актовий запис №2. За час спільного проживання в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка посилається на ст.192 Сімейного кодексу України, відповідно до якої розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Позивачка стверджує, що відповідач на даний час працює в Польщі - їздить на сідельному тягачі (тірі) та возить товари по Європі, має дохід близько 3500 злотих, що становить близько 25000 гривень. Сума, яка була визначена судом раніше не відповідає його сьогоднішнім доходам, а діти ростуть і тому зростають витрати на їх утримання. Зазначає, що в неї народилася ще одна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вона є одинокою матір'ю, і їй стало значно тяжче матеріально. Син розвивається і бажає ходити в Рава-Руську музичну школу, це створює додаткові витрати у вигляді оплати за школу, інструмент, концертний одяг. В 2021 році син мав їхати з бабцею на відпочинок в Туреччину, батько усно давав згоду на виїзд дитини, стверджував, що дасть такий дозвіл коли за сина буде оплачено, вона оплатила, надала йому копію квитанції про таку оплату, тоді батько сина повідомив, що радіє, що мама витратилася, а дозволу на вивіз дитини не дасть і не дав, син плакав та дзвонив до нього, просив дати такий дозвіл, однак він перестав з ним спілкуватися.
Позивачка зазначає, що довідкою КП Рава-Руське управління № 2 при Рава-Руській міській раді від 02.09.2021 року №1977 стверджується, що вона проживає в АДРЕСА_2 та разом з нею проживають неповнолітні дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і перебувають на її утриманні.
Позивачка просить змінити розмір аліментів встановлених рішенням Жовківського районного суду у справі №444/1512/16-ц від 04.08.2016 року, а саме стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користь його матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі, в розмірі 4000 гривень 00 коп. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та стягнути на її користь кошти (додаткові витрати на сина) в сумі 1550 гривень 00 коп. з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за навчання ОСОБА_3 .
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
В позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (збільшення) розміру аліментів на неповнолітню дитину, а саме сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину, а саме сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 775 (сімсот сімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок, який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Рішення суду в апеляційному порядку 10 травня 2022 року оскаржила позивачка ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним. звертає увагу на відсутність доказів з сторони відповідача про те, що він не в змозі сплачувати аліменти в розмірі якому вона просить. Також зазначає, що в період військового стану він як водій має можливість влаштуватися на високооплачувану роботу водієм, яка зараз є дефіцитною. Зазначає, що у зв'язку з війною, ціни на всі товари виросли. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 01 вересня 2022 року, є дата складення повного судового рішення - 06 вересня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині таким вимогам відповідає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з тих обставин, що з моменту постановлення рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів в розмірі 1500 грн., позивачкою не доведено виникнення обставин які є підставою для збільшення розміру аліментів. Окрім цього, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача половини вартості додаткових витрат понесених на навчання дитини - ОСОБА_3 в Рава-Руській дитячій музичній школі.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 30 листопада 2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , який був укладений 03 жовтня 2008 року в Рава-Руській міській раді Жовківського району Львівської області, актовий запис № 42. Прізвище дружини після реєстрації розірвання шлюбу залишено дошлюбне - " ОСОБА_7 " (арк. 8).
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , в сторін у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син - ОСОБА_3 , батьком зазначено ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_8 (арк. 7).
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 04.08.2016 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, паспорт НОМЕР_1 , ІПН - НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягувати такі в користь його матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , що працює викладачем в Рава-Руській музичній школі, паспорт НОМЕР_3 , ІПН - НОМЕР_4 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 1 500 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 20.07.2016 року і до досягнення дитиною повноліття (арк. 18-19).
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07.12.2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04.08.2016 року залишено без змін (арк. 20).
Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 7 грудня 2016 року залишено без змін (арк. 21-22).
Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
У Постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Аналогічні висновки містяться в Постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).
Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Необхідність збільшення розміру стягуваних аліментів позивач аргументує тим, що визначений до сплати попереднім рішенням суду розмір аліментів є недостатній для задоволення потреб їх з відповідачем сина, а оскільки відповідач працює закордоном в державі ОСОБА_9 та їздить на сідельному тягачі і має дохід близько 25 000 грн., то позивач вважає, що відповідач повинен сплачувати аліменти на сина в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Разом з тим вказані обставини без долучення відповідних доказів самі по собі не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанцій про те, що ОСОБА_1 не надала до суду належних та допустимих доказів на підтвердження зміни матеріального становища або сімейного стану ОСОБА_2 , погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін та інших випадків, передбачених статтею 192 СК України, тому її вимоги щодо збільшення розміру аліментів не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, слід зазначити наступне, що одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
У Постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
У Постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналогічний висновок міститься в Постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).
На підтвердження понесених витрат позивачем надано суду копії квитанцій про здійснення внесення коштів платником ОСОБА_1 через АТ «Укргазбанк» за навчання сина ОСОБА_3 у Рава-Руській дитячій музичній школі на загальну суму 1550 грн. 00 коп. (а.с. 9-17). Про те, що неповнолітній син позивачки та відповідача навчається в Рава-Руській дитячій музичній школі і має здібності до малювання сторони в судовому засіданні не заперечили.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанцій про те, що витрати за оплату навчання неповнолітнього ОСОБА_3 в Рава-Руській дитячій музичній школі є додатковими витратами, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково, стягнувши половину таких витрат в сумі 775 грн. 00 коп. з відповідача ОСОБА_2 .
При зверненні до суду з апеляційною скаргою скаржником не вказано норму права, яка б вказувала, що додаткові витрати на дитину повинен нести одноособово один з батьків.
Окрім цього, наявність заборгованості зі сплати аліментів у відповідача не може бути підставою для збільшення розміру аліментів раніше визначених судовим рішенням, так само як і не є підставою для збільшення розміру аліментів введення в Україні воєнного стану.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Жовківського районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 рокузалишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 06 вересня 2022 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк