Запорізької області
14.07.10 Справа № 11/394/09-17/193/10
Суддя
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України”, 69063, АДРЕСА_1
до відповідача 1: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 69106, АДРЕСА_2
до відповідача 2: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_3
про стягнення 5 968,42 грн.
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: Панченко Є.М., довіреність від 22.09.09 № 531070
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
До господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” (надалі ТОВ “Фінансова компанія “Надія України”) з позовною заявою до відповідачів: 1 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1.), 2 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2.) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором кредиту від 23.06.08 № ДК 729-276 в сумі 5 968,42 грн., з яких: 5 108,57 грн. - основний борг, 550,67 грн. пеня, 78,82 грн. - 3% річних, 230,36 грн. - втрат від інфляції.
У зв'язку із частковим задоволенням постановою Вищого господарського суду України від 13.05.10 у справі № 11/394/09 касаційних скарг ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та скасуванням рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.09 у справі № 11/394/09, а також передачею вказаної справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької області, розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області від 21.06.10 матеріали справи № 11/394/09 передано на новий розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 21.06.10 справу № 11/394/09 прийнято до свого провадження, присвоєно справі № 11/394/09-17/193/10, судове засідання призначено на 14.07.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.
За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 14.07.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач, в особі уповноваженого представника, підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, пояснив наступне. 23.06.08 між ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” та ПП ОСОБА_4 укладено договір кредиту № ДК 729-276, за умовами якого позивачем надано відповідачу 1 кредит у сумі 9 000,00 грн. Відповідач 1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування у розмірі 2,9 % на місяць від суми кредиту за весь термін користування кредитом. Відповідач 1 свої зобов'язання за договором кредиту виконав частково, а саме: за основною сумою кредиту було сплачено 4 500,00 грн., за відсотками сплачено 2 000,00 грн. Таким чином, на думку позивача, сума основного боргу за договором кредиту складає 4 500,00 грн., заборгованість за відсотками - 608,57 грн. За порушення термінів погашення заборгованості за кредитом, оплати відсотків за користування кредитом, відповідачу 1 нараховано пеню в сумі 550,67 грн., 78,82 грн. - 3% річних та 230,36 грн. - індексу інфляції. Враховуючи викладене, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 543, 554, 625, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 196, 199, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, позов задовольнити.
Відповідачі 1, 2 заявлені позовні вимоги не спростували, представники відповідачів в судове засідання не з'явились, правом надати відзив на позов не скористались. Про дату, місце та час судового засідання відповідачі 1, 2 судом повідомлені належним чином.
Згідно із п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвалу про прийняття справи № 11/394/09-17/193/10 до свого провадження та призначення справи до слухання на 14.07.10 була направлена судом відповідачам 1,2 за адресами зазначеними в позовній заяві котрі у т.ч. відповідають адресам відповідачів 1 та 2 вказаним у касаційній скарзі від 11.02.10.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.
Оскільки нез'явлення сторони у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне розглянути спір за наявними у справі матеріалами в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
23.06.08 між товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” (Кредитор) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (Позичальник) укладено договір кредиту № ДК 729-276 за умовами якого (п.2.1) Кредитор зобов'язується надати Позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 9 000,00 грн., з оплатою по процентній ставці 2,9 % на місяць, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором.
Статтею 546 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Згідно із ст. 553 цього Кодексу, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
23.06.08 між товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” (Кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір поруки № 531, відповідно до умов якого (п. 1.1) в порядку та на умовах, визначених цим договором, Поручителі на добровільних засадах зобов'язуються відповідати перед Кредитором за виконання ОСОБА_6 (Позичальник) своїх зобов'язань, що випливають з договору кредиту від 23.06.08 № ДК 729-276, укладеного між Позичальником та Кредитором.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (надалі - Закон), фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
У відповідності до ст. 4 цього Закону, фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.
Приписами ст. 5 наведеного Закону визначено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності). Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.
Згідно із ст. 7 даного Закону, особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ. У разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо: 1) облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами; 2) внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг; 3) професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам.
Судом встановлено, що ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” зареєстровано як фінансова установа відповідно до розпорядження Держфінпослуг, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, яке видано Державною комісією регулювання ринків фінансових послуг України копія якого долучена до матеріалів справи.
Згідно з додатком, який є невід'ємною частиною Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, види фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова компанія без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства, є: надання кредитів за рахунок власних коштів.
Матеріали справи свідчать, що за договором кредиту від 23.06.08 № ДК 729-276 позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 9 000,00 грн., яка (сума) видана за рахунок власних коштів ТОВ “Фінансова компанія “Надія України”.
Відповідно до п. 8.1. Статуту, ТОВ “Надія України” має власний капітал, а саме 12 357 156,00 грн.
Згідно із п. 3 розділу І Положення про внесення інформації про кредитні установи до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.03.08 № 417, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.08 за № 424/15115, кредитна установа надає фінансові кредити за рахунок власних та/або залучених коштів.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.3. Розділу І Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.10.05 № 4802, зареєстрованого Міністерством юстиції України 06.12.05 за № 1459/11739, до залучених коштів не належать кошти, отримані у вигляді внесків до капіталу кредитної установи та діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної установи не потребує отримання ліцензії.
Враховуючи зазначені положення норм матеріального права, суд дійшов висновку, що позивач є фінансовою установою у розумінні приписів Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та має визначені вказаним законом належні правові підстави для надання кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання за спірним договором з боку позивача виконані у повному обсязі. Факт одержання відповідачем-1 кредиту підтверджується видатковим касовим ордером від 23.06.08 № 851 на суму 9 000,00 грн.
Пунктом 3.2 цього договору сторони передбачили, що Позичальник зобов'язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та відсотки за користування ним, до 16 год. 00 хв. 23.04.09 року включно.
Відповідно до п. 4.2.4 договору кредиту від 23.06.08 № ДК 729-276, Позичальник зобов'язався проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з Графіком погашення кредиту і відсотків (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору.
Згідно з графіком сплати кредиту, загальна сума до сплати кредиту складає 11 608,57 грн., з яких: тіло кредиту становить 9 000 грн., а розмір відсотків, які підлягають сплаті за договором кредиту - 2 608,57 грн.
Однак, свої зобов'язання за договором кредиту ФОП ОСОБА_4 виконав частково, а саме: тіло кредиту сплачено у розмірі 4 500,00 грн., відсотки -2 000,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами, копії яких залучені до матеріалів справи.
Таким чином, на момент розгляду справи в суді ФОП ОСОБА_4 має заборгованість перед позивачем у розмірі 5 108,57 грн., з яких: 4 500,00 грн. - основна сума кредиту та 608,57 грн. - відсотки.
Нормою ч. 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Пунктом 2.2 договору поруки від 23.06.08 № 531сторонами визначено, що у випадку невиконання Позичальником взятих на себе зобов'язань по договору кредиту, Поручителі несуть солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу за договором кредиту в сумі 9 000,00 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків. При цьому, Кредитор має право вимоги до Поручителів як солідарно, так і до кожного з них окремо.
Відповідно до ч. 2 ст. 196 Господарського кодексу України, у разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
11.06.09 позивачем надіслана на адресу відповідача 2 вимога про виконання зобов'язань боржника відповідно до договору поруки від 09.12.08 № 134. Вказана вимога відповідачем 2 залишено без відповіді та задоволення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги той факт, що суду не надано доказів сплати відповідачем-1 заборгованості за договором кредиту, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 1,2 заборгованості за договором кредиту від 23.06.08 № ДК 729-276 в сумі 5 108,57 грн., з яких: 4 500,00 грн. - основна сума заборгованості за кредитом та 608,57 грн. - відсотків, доведені, обґрунтовані, підтверджені доданими документами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Пунктом 7.1 договору кредиту встановлено, що у випадку порушення Позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, оплати відсотків за користування кредитом кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом має право нарахувати, а Позичальник зобов'язаний оплатити Кредитору пеню (включаючи перші два дні прострочення платежу) у розмірі 0,50% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості.
У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Факт прострочення матеріалами справи доведений. Пеня в сумі 550,67 грн., а саме за період з 24.12.08 по 26.08.09 розрахована позивачем вірно, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст. 258 ЦК України та підлягає стягненню у повному обсязі.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Враховуючи розрахунок позивача, розмір 3 % річних складає 78,82 грн., інфляційних витрат - 230,36 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний № НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27, к. 88, код ЄДРПОУ 35183669, р/р 26508209688100 в акціонерному комерційному інноваційному банку “УкрСибБанк” м. Харків, МФО 351005) заборгованість за договором кредиту в сумі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., 608 (шістсот вісім) грн. 57 коп. відсотків за користування кредитом, пеню в сумі 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 67 коп., 78 (сімдесят вісім) грн. 82 коп. - 3% річних, 230 (двісті тридцять) грн. 36 коп. інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.Л. Корсун
Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 19.07.2010.