Запорізької області
30.06.10 Справа № 18/174/10
Суддя
за позовом Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області, (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164)
до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1, (72351, с. Соснівка Мелітопольського району Запорізької області, АДРЕСА_1)
про стягнення 1 300,00 грн. штрафу
суддя Носівець В.В.
За участю представників:
від позивача -Мала Н.В. -довіреність № 02/12 від 19.01.2010 р., паспорт серія НОМЕР_2 від 16.04.1998 р.; Кущ Н.В. -довіреність № 02/28 від 22.02.2010 р., паспорт серія НОМЕР_3 від 19.05.1995 р.
від відповідача -ОСОБА_1 -свідоцтво серія НОМЕР_4 від 14.09.2001 р., паспорт серія НОМЕР_6 від 30.09.2000 р.; ОСОБА_4 -довіреність б/н від 30.06.2010 р., паспорт серія НОМЕР_5 від 11.01.2000 р.
21.06.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулася Державна організація “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області”, м. Запоріжжя (ДО “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області”) з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_1, с. Соснівка Мелітопольського району Запорізької області (ПП ОСОБА_1.) про стягнення 1 300,00 грн. штрафу за нецільове використання фінансової допомоги.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.06.2010 р. порушено провадження у справі № 18/174/10, судове засідання призначено на 30.06.2010 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.
В судовому засіданні 30.06.2010 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, за погодженням з представниками позивача та відповідача вступну і резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст.ст. 525, 526, 610, 611, 615 ЦК України, ст.ст. 188, 193, 206 ГК України і полягають в тому, що 15.09.2009 р. позивачем та відповідачем був укладений договір про фінансування № 144, за умовами якого позивач зобов'язався здійснити фінансування у вигляді фінансової підтримки проекту відповідача в сумі 13 000,00 грн. терміном на 2 роки з моменту перерахування позивачем коштів на рахунок відповідача. На виконання умов договору позивачем кошти в сумі 13 000,00 грн. були переказані відповідачу згідно платіжного доручення № 135 від 16.09.2009 р. Відповідно до пункту 3.2.5 договору відповідач зобов'язався щоквартально до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, надавати позивачу звіт з ефективності використання фінансової допомоги (форма № 2 додаток № 2), а також до 15.12.2009 р. надати позивачу звіт за формою № 1 (додаток № 2). 22.03.2010 р. листом за вих. № 02/54 позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати належним чином вимоги п. 3.2.5 договору та надати інформацію про використання фінансової допомоги на 15.12.2009 р. і звіт про ефективність використання фінансової допомоги на 15.12.2009 р. та 15.03.2010 р. На вказану вимогу відповідач надіслав два звіти Аналіз використання фінансової допомоги (за формою №1) та Звіт про ефективність використання фінансової допомоги, які були неналежним чином оформлені та з яких неможливо було зробити висновок про дотримання відповідачем умов договору та виконання інвестиційного проекту. 07.04.2010 р. позивачем відповідачу була направлена претензія за вих. № 02/67 про усунення порушень договору та сплату штрафу в розмірі 2% від суми договору -за порушення п. 3.2.4 та п. 3.2.5 в сумі 260,00 грн. та про відповідальність за нецільове використання коштів у вигляді сплати штрафу в розмірі 10 % від суми фінансування. 14.06.2010 р. відповідачем на адресу позивача були надані документи, які свідчать про використання ним фінансової допомоги, наданої за договором про фінансування №144 від 15.09.2009 р. та звіти про ефективність використання фінансової допомоги за формою № 1 та № 2. При цьому, як зазначає позивач, звіти станом на 31.05.2010 р., 28.02.2010 р. та 30.11.2009 р. містили дані, що суттєвим чином відрізнялися від даних, зазначених у звітах, що надійшли від відповідача поштою 26.03.2010 р. З аналізу наданих відповідачем документів позивачем було встановлено, що фінансова допомога використана не у відповідності з інвестиційним проектом (додаток № 1 до договору). Так, по-перше, інвестиційним проектом передбачалося на першому етапі розвитку бізнесу провести благоустрій будинку, розробку маршрутів та промо-акцій у перший місяць з моменту отримання фінансової допомоги (16.09.2009 р.) Як вбачається зі звітів, станом на 31.05.2010 р. відповідачем витрачено на ремонт садиби 11 877,00 грн., залишок коштів -1 123,00 грн. не витрачалися на проведення розробки маршрутів, промо-акцій. По-друге, відповідачем не була розпочата діяльність з надання послуг зеленого туризму, що суперечить розділу 2 інвестиційного проекту. По-третє, з наданих відповідачем товарних чеків не вбачається кому саме був проданий товар (не вказано даних покупця). На вимогу позивача накладні на всі товари відповідачем надані не були. Крім того, відповідачем були надані неналежні докази використання майже половини суми фінансової допомоги в розмірі 5 105,00 грн., які були використані ним, як свідчать надані чеки, до перерахування суми фінансової допомоги. Таким чином, відповідач не досяг головної мети надання фінансової допомоги, що свідчить про порушення відповідачем умов п.п. 1.3, 3.1.2, 3.2.3 договору. Згідно з п. 4.2 договору при встановленні факту нецільового використання фінансової допомоги та недотримання умов додатку № 1 в частині: 1) використання отриманої фінансової допомоги виключно відповідно до розділу 6 “Організаційний план”; 2) досягнення фінансових показників, значених в розділі 8 “Фінансовий план”, а саме: показників прибутку, рентабельності, позивач має право: 1) стягувати з відповідача штраф в розмірі 10 % від суми фінансової допомоги та 2) достроково розірвати договір та стягнути суму фінансової допомоги. З урахуванням наведеного, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 1 300,00 грн. штрафу за нецільове використання фінансової допомоги.
Відповідач позов не визнав, заявлені вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, що мотивує наступним. Вважає безпідставним твердження позивача, що на вимогу вих. № 02/54 від 22.03.2010 р. ним були подані звіти (форми № 1 та № 2) заповнені неналежним чином (відсутні дати подачі звітів, реквізити підприємця та дані про договір; звіти подані на суму, що не відповідає сумі договору про фінансування № 144 від 15.09.2009 р.; зі звітів позивач не може зробити висновок про виконання інвестиційного проекту; додані до звітів копії товарних чеків не містять даних про платника, а також не можуть бути доказами витрачання фінансової допомоги відповідно до умов інвестиційного проекту). Спростовуючи викладене відповідач просив суд врахувати, що договором про фінансування № 144 від 15.09.2009 р. затверджені лише форми вказаних звітів та умова щодо їх обов'язкового подання. Проте договір не містить жодної умови щодо порядку заповнення вказаних звітів. Сама форма звітів не містить таких реквізитів як: дата подачі звіту, дані про особу, яка надає звіт, дані про договір. Надання звіту на суму, що не відповідає сумі договору про фінансування № 144 від 15.09.2009 р. відповідач пояснюється тим, що у зв'язку з неналежним проведенням позивачем роз'яснювальної роботи щодо порядку заповнення звітів, відсутністю чітких та конкретних умов їх заповнення у договорі, відповідачем, з метою доведення реалізації ним інвестиційного проекту та обґрунтування витрачання фінансової допомоги, до звітів було включено всі фактичні витрати понесені ним з метою реалізації інвестиційного проекту на момент подання звіту, включаючи, як суми фінансової допомоги, так і витрачені власні кошти. Крім того, позивач не скористався, наданим йому п. 3.1.2 договору, правом здійснення перевірки відповідача з метою встановлення ефективності використання фінансової допомоги та реалізації інвестиційного проекту. Позивач мав право здійснити виїзд на місце діяльності відповідача та впевнитись у тому, що кошти були витрачені відповідно до напрямків передбачених інвестиційним проектом. Щодо товарних чеків, які додані до звітів, які не можуть бути доказом витрачання фінансової допомоги відповідно до умов інвестиційного проекту, то відповідач вважає за необхідне зазначити, що договором про фінансування № 144 від 15.09.2009 р. не визначено конкретну форму підтверджуючого документу щодо витрачання суми фінансової допомоги. Форма товарного чеку на даний час нормативно не затверджена та не передбачає зазначення в ньому даних про платника (покупця). Також відповідач просив суд врахувати, що крім договору про фінансування № 144 від 15.09.2009 р. сторонами у справі був укладений договір про вступ Учасника до Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва у Запорізькій області” від 15.09.2009 р. № 176. За вказаним договором сторони взяли на себе зобов'язання забезпечувати один одного інформацією, необхідною для здійснення діяльності сторін. Позивач зобов'язався забезпечувати відповідача необхідною інформацією, як по запиту, так і самостійно. Не зважаючи на це, а також на те, що правильність оформлення звітів для позивача має важливе значення, позивачем не було проведено жодного семінару, не надано жодного роз'яснення щодо порядку оформлення відповідних звітів. Щодо виконання розділу 6 “Організаційного плану” інвестиційного проекту, то згідно цього розділу здійснення благоустрою будинку за рахунок суми фінансової допомоги заплановано на серпень 2009 р., а не перший місяць з моменту отримання фінансової допомоги, як зазначає позивач. Стосовно надання послуг зеленого туризму, то відповідач просив суд врахувати, що у період з вересня 2009 р. по теперішній час відповідачем діяльність з надання послуг зеленого туризму в повному обсязі не проводилась, так як, у зв'язку з проведенням ремонтних робіт у будинку тимчасове розміщення туристів було не можливе. Проте, відповідачем активно надавались туристам інші послуги в рамках зеленого туризму, як-то: проведення екскурсій на діючу пасіку, надання практичних навичок (майстер-класів) з бджільництва, здійснення екскурсійних подорожей по Старобердянському лісництву та інші. Вказані обставини, а також суспільна значимість діяльності відповідача для територіальної громади підтверджуються листами від Новопилипівської сільської ради від 30.06.2010 р. № 417/01-10, громадської організації “Запорізьке обласне відділення спілки сприяння розвитку сільського, зеленого туризму в Україні” від 29.06.2010 р. № 5. При розгляді питання про досягнення відповідачем показників прибутку та рентабельності, позивачем не були враховані погоджені з ним та прописані в інвестиційному проекті фактори ризику, які вплинули на реалізацію проекту відповідачем -зменшення попиту на послуги зеленого туризму, необхідність у терміновому проведенні ремонту будівлі. Враховуючи викладене, відповідач просив суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
15.09.2009 р. Державною організацією “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області” (позивачем у справі) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем у справі) був укладений Договір про фінансування № 144 (далі за текстом -Договір) з відповідними додатками до нього.
Згідно пунктів 1.1 та 3.1.1 Договору позивач (фонд) зобов'язався здійснити фінансування у вигляді фінансової підтримки проекту відповідача (підприємець) у сумі 13 000,00 грн. строком на 2 роки з моменту перерахування коштів на рахунок відповідача.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що фінансова допомога надається відповідачу на цілі, визначені у додатку № 1 (затверджений інвестиційний проект), що є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п. 1.3 Договору фінансування здійснюється за принципами строковості, повернення, забезпечення, цільового використання та ефективності реалізації інвестиційного проекту у частині: 1) використання отриманої фінансової допомоги виключно відповідно до розділу 6 “Організаційний план”; 2) досягнення показників, зазначених у розділі 8 “Фінансовий план”, а саме: показників прибутку, рентабельності.
У відповідно до розділів 2.3 та 4 інвестиційного проекту(додаток № 1 до Договору) метою проекту є використання потенціалу пасіки та особистого будинку ОСОБА_1 для створення у с. Соснівка суспільно значимої госпрозрахункової структури з надання якісних послуг зеленого туризму, що передбачає приймання туристів, промо-акції, розробку маршрутів.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що фінансування здійснюється шляхом грошового переказу із спеціального рахунку позивача на поточний рахунок відповідача. Напрямки і суми фінансування визначаються в додатку № 1.
Матеріалами справи підтверджується, що грошові кошти в сумі 13 000,00 грн., платіжним дорученням № 135 від 16.09.2009 р., були переказані та зараховані на розрахунковий рахунок відповідача.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.
Згідно з п.п. 3.1.2 і 3.1.4 Договору позивач має право вимагати від відповідача необхідну інформацію щодо ходу виконання ним проекту та цільового використання коштів, здійснювати перевірки фінансового стану відповідача на підставі первинних бухгалтерських документів, що відображають господарську та фінансову діяльність відповідача, та перевіряти хід виконання проекту та цільового використання коштів, звертаючись письмово або з'являючись особисто.
В свою чергу, відповідно до умов Договору відповідач взяв на себе наступні обов'язки:
- виконати умови додатку № 1 (затверджений інвестиційний проект) у частині: 1) використання отриманої фінансової допомоги виключно відповідно до розділу 6 “Організаційний план”; 2) досягнення фінансових показників, значених в розділі 8 “Фінансовий план”, а саме: показників прибутку, рентабельності (пункт 3.2.3 Договору);
- на підставі письмового звернення позивача своєчасно (в строк, вказаний позивачем) надавати необхідні бухгалтерські документи своєї господарської та фінансової діяльності за певний період, що визначається позивачем (оригінали та їх ксерокопії на вимогу та вибір позивача); надавати звіт з ефективності використання фінансової допомоги відповідно до додатку № 1 (затверджений інвестиційний проект), що є невід'ємною частиною Договору (пункт 3.2.4 Договору);
- щоквартально до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, надавати позивачу звіт з ефективності використання фінансової допомоги (форма № 2, додаток № 2), а також до 15.12.2009 р. надати позивачу звіт за формою № 1 (додаток № 2) (пункт 3.2.5 Договору).
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору з метою перевірки виконання відповідачем інвестиційного проекту та цільового використання наданої фінансової допомоги 22.03.2010 р. листом за вих. № 02/54 позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати належним чином вимоги п. 3.2.5 Договору та надати інформацію про використання фінансової допомоги на 15.12.2009 р. і звіт про ефективність використання фінансової допомоги на 15.12.2009 р. та 15.03.2010 р.
На вказану вимогу 26.03.2010 р. відповідач надіслав два звіти Аналіз використання фінансової допомоги (за формою № 1) та Звіт про ефективність використання фінансової допомоги. Зазначені звіти відповідачем належним чином оформлені не були, зокрема не було зазначено дату подачі звітів, реквізити відповідача, дані про договір, звіти були подані на суму, що не відповідає сумі фінансування. У зв'язку із цим, позивач не мав можливості зробити висновок про дотримання відповідачем умов Договору та виконання інвестиційного проекту.
У зв'язку із цим, 07.04.2010 р. позивачем відповідачу була направлена претензія за вих. № 02/67 про усунення порушень договору та сплату штрафу в розмірі 2% від суми договору -за порушення п. 3.2.4 та п. 3.2.5 в сумі 260,00 грн. та про відповідальність за нецільове використання коштів у вигляді сплати штрафу в розмірі 10 % від суми фінансування.
У відповідь на вказану претензію 14.06.2010 р. відповідачем на адресу позивача були надані документи, які свідчать про використання ним фінансової допомоги та звіти про ефективність використання фінансової допомоги за формою № 1 та № 2.
При цьому, Звіти станом на 31.05.2010 р., 28.02.2010 р. та 30.11.2009 р. містять дані, що суттєвим чином відрізнялися від даних, зазначених у звітах, що надійшли від відповідача поштою 26.03.2010 р., зокрема відповідачем зазначено, що збережених робочих місць не має, в аналізі використання фінансової допомоги (звіт форми № 1) вказано різні суми та напрямки використання наданих коштів.
З аналізу наданих відповідачем документів вбачається, що фінансова допомога використана не у відповідності з інвестиційним проектом, а саме:
по-перше, інвестиційним проектом (розділ 6) передбачалося на першому етапі розвитку бізнесу провести благоустрій будинку, розробку маршрутів та промо-акцій починаючи з моменту отримання фінансової допомоги (16.09.2009 р.) Однак, як вбачається з наданих відповідачем звітів, станом на 31.05.2010 р. ним витрачено на ремонт садиби 11 877,00 грн., залишок коштів - 1 123,00 грн. на проведення розробки маршрутів, промо-акцій не витрачав;
по-друге, відповідачем не була розпочата діяльність з безпосереднього надання послуг зеленого туризму, що суперечить розділу 6 інвестиційного проекту, в якому вказано конкретний період початку надання туристичних послуг -вересень, жовтень 2009 року;
по-третє, з наданих відповідачем товарних чеків не вбачається кому саме був проданий товар (не вказано даних покупця). На вимогу позивача накладні на всі товари відповідачем надані не були. Крім того, відповідачем були надані неналежні докази використання майже половини суми фінансової допомоги в розмірі 5 105,00 грн., які були використані ним, як свідчать надані чеки (чек від ПП Чеботарьова на суму 2 005,00 грн. від 02.09.2009 р. та чек від ОСОБА_5 на суму 3 100,00 грн. від 01.09.2009 р.), до перерахування суми фінансової допомоги (16.09.2009 р.).
Наведені обставини дають суду підстави вважати, що надані відповідачем звіти від 28.02.2010 р. та 31.05.2010 р. свідчать, що діяльність саме з надання послуг зеленого туризму відповідачем розпочата не була, що прямо суперечить затвердженому інвестиційному проекту, оскільки його безпосередньою метою був сам по собі не ремонт садиби, а надання послуг зеленого туризму.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не досяг головної мети надання фінансової допомоги, що свідчить про порушення ним умов п.п. 1.3, 3.2.3 Договору про фінансування № 144 від 15.09.2009 р.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач належних доказів виконання розділу 6 “Організаційний план” інвестиційного проекту, тобто доказів, що ним були вжиті всі передбачені інвестиційним проектом заходи по організації надання послуг зеленого туризму, суду не надав.
Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують факту нецільового використання ним фінансової допомоги у розмірі 13 000,00 грн., наданої за договором про фінансування № 144 від 15.09.2009 р., оскільки інвестиційним проектом передбачалося використання наданої фінансової допомоги як на благоустрій будинку, так і на розробку маршрутів та промо-акцій, тобто надання послуг зеленого туризму.
Стосовно доводів відповідача, що у період з вересня 2009 р. по теперішній час діяльність з надання послуг зеленого туризму ним у повному обсязі не проводилась, так як, у зв'язку з проведенням ремонтних робіт у будинку тимчасове розміщення туристів було не можливе, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 3.2.8 Договору відповідач був зобов'язаний повідомити позивача про виникнення будь-яких обставин, що можуть тим чи іншим чином негативно вплинути на виконання ним своїх обов'язків за Договором.
Відповідач не надав суду доказів того, що ним вживалися заходи попередження позивача про неможливість своєчасного та повного виконання ним зобов'язань за Договором про фінансування № 144 від 15.09.2009 р.
Отже, матеріалами справи доведено нецільове використання ПП ОСОБА_1 фінансової допомоги в сумі 13 000,00 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4.2 Договору при встановленні факту нецільового використання фінансової допомоги та недотримання умов додатку № 1 в частині: 1) використання отриманої фінансової допомоги виключно відповідно до розділу 6 “Організаційний план”; 2) досягнення фінансових показників, значених в розділі 8 “Фінансовий план”, а саме: показників прибутку, рентабельності, позивач має право:
1) стягувати з відповідача штраф в розмірі 10 % від суми фінансової допомоги;
2) достроково розірвати договір та стягнути суму фінансової допомоги.
Із посиланням на зазначений пункт Договору позивач просив суд стягнути з відповідача 1 300,00 грн. штрафу за нецільове використання фінансової допомоги. Суд вважає дану вимогу обґрунтованою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У відповідності зі ст. 233 ГК України, у разі якщо штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Приймаючи до уваги вищезазначене, суд визнав за можливе зменшити розмір штрафу за нецільове використання фінансової допомоги на 700,00 грн. Отже, позовна вимога підлягає задоволенню судом в частині стягнення з відповідача 600,00 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини. При цьому судом приймається до уваги, що відповідно до п. 6.3 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 частини другої статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані за сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, ст. ст. 525, 526, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (72351, с. Соснівка Мелітопольського району Запорізької області, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_7 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО НОМЕР_8) на користь Державної організації “Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області”, (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164, код ЄДРПОУ 25742263, р/р № 2650810385201 в АБ “Мета Банк”, МФО 313582) 600 грн. 00 коп. штрафу за нецільове використання фінансової допомоги, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя В.В.Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “12” липня 2010 р.