про залишення касаційної скарги без руху
05 вересня 2022 року
м. Київ
справа №120/6653/21-а
адміністративне провадження №К/990/23013/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2022 року у справі за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави до Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Верховного Суду 25 серпня 2022 року надійшла касаційна скарга заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2022 року.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із бездіяльністю Тростянецької селищної ради щодо не вирішення питання про звільнення від плати за харчування у дошкільних навчальних закладах освіти дітей - інвалідів та батьків або осіб, які їх замінюють, у сім'ях яких сукупний дохід на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку встановлюється законом про Державний бюджет України, які навчаються у закладах дошкільної освіти та закладах загальної середньої освіти Тростянецької об'єднаної селищної територіальної громади.
Судом першої інстанції справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно із пунктом 1 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї статті передбачено, що судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, судові рішення, які прийняті в порядку спрощеного позовного провадження, можуть бути оскаржені у виняткових випадках, доведення яких покладається на скаржника.
Разом з тим, приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень, розглянутих судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв'язку із частиною четвертою цієї статті.
Скаржник посилається на частину першу статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Рзом з тим, скаржником не наведено жодних підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши більш детальні обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Залишити без руху касаційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2022 року у справі за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави до Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії.
2. Надати заступнику керівника Вінницької обласної прокуратури десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.
3. Надіслати заступнику керівника Вінницької обласної прокуратури копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується..
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Т.Г. Стрелець
Суддя В.М. Шарапа