про відмову у відкритті касаційного провадження
05 вересня 2022 року
м. Київ
справа №640/20133/21
адміністративне провадження № К/990/23099/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ромсат» про стягнення заборгованості,
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року позовна заява була повернута.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав відсутності документа про сплату судового збору та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали.
На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2022 року скаржником заявлено клопотання про продовження строку для усунення недоліків, яке обґрунтоване військовою агресією російської федерації проти України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у задоволенні клопотання Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про продовження строку на усунення недоліків відмовлено, апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції протиправно відмовив у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки запровадження воєнного стану є поважною причиною для продовження процесуального строку. Також скаржник зазначає, що Головне управління фінансується лише за рахунок державного бюджету, а тому оплата судового збору за подання апеляційної скарги неможлива у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів по КЕКВ 2800, що підтверджується Випискою від 14 липня 2022 року з Систем дистанційного обслуговування клієнтів Державної казначейської служби України. Скаржник гарантує оплату судового збору в повному обсязі після отримання фінансування по КЕКВ 2800.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду із позовом, апеляційною та касаційною скаргою.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що закон встановлює граничний десятиденний строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки апеляційної скарги. Тобто суд має право на власний розсуд визначати цей строк виключно в межах десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. При цьому, жодних доказів яким чином введення воєнного стану, військова агресія Російської Федерації проти України вплинули на обов'язок своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги скаржник суду апеляційної інстанції не надав. Також апелянт не надає доказів неможливості вчинення процесуальної дії та необхідність більшого часу. Більше того, апелянтом не надано і доказів, що ним взагалі здійснювались будь-які дії для сплати судового збору.
Верховний Суд зауважує, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.
Верховний Суд зазначає, що питання продовження процесуального строку у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що, в свою чергу, обумовило неможливість сплати судового збору.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що в обґрунтування наявності підстав для продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, скаржник посилався на відсутність бюджетних коштів по КЕКВ 2800 та надав до суду апеляційної інстанції відповідні докази, а саме копію виписки від 14 липня 2022 року з Систем дистанційного обслуговування клієнтів Державної казначейської служби України.
Скаржником не надано ні до суду апеляційної інстанції, ні до Верховного Суду жодних доказів вчинення дії у даній справі, спрямованої на усунення недоліків апеляційної скарги.
Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 24 лютого 2021 року у справі №320/6147/19, якою було продовжено скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги для надання суду документа про сплату судового збору, колегія суддів оцінює критично, оскільки обставини у справі №320/6147/19 не є аналогічними даній справі з огляду на те, що в межах справи №320/6147/19 до клопотання про продовження строку на усунення недоліків скаржником було долучено копію службової записки про необхідність сплати судового збору у конкретній справі. Однак, у даній справі №640/6514/20 скаржником було долучено лише виписку по рахунку, що не є доказом вчинення дії у справі, спрямованої на усунення недоліків апеляційної скарги.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Враховуючи, що зміст ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року, свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ромсат» про стягнення заборгованості.
2. Надіслати Головному управлінню Держпродспоживслужби в м. Києві копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Т.Г. Стрелець
Суддя В.М. Шарапа