25 серпня 2022 року
справа № 752/10924/19
провадження № 22-ц/824/2861/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.
при секретарі: Кіпрік Х.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2 , Державний реєстратор КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкін Олександр Васильович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Мазура Ю.Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Державного реєстратора КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича про визнання протиправними та скасування рішень та записів державного реєстратора щодо реєстрації права власності на нерухоме майно
У травні 2019 року позивач звернулася суду із вищевказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що 24 липня 2012 року між нею, як позичальником, та ОСОБА_4 , як позикодавцем, був укладений Договір позики № 24/07 в сумі 3 972 667 грн, що є еквівалентом 496 000 доларів США. Позичальник зобов'язаний повернути отриману суму позики в гривнях, а також винагороду в гривнях, вказану в договорі, позикодавцю до 24 січня 2013 року включно. Отримання позики оформляється та підтверджується розпискою позичальника. З метою забезпечення повернення суми позики 24 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
07 грудня 2018 року державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкін Олександр Васильович прийняв рішення про припинення обтяження у вигляді арешту на квартиру (індексний номер рішення: 44487060 від 07.12.2018 р. 17:10:11).
07 грудня 2018 року державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкін Олександр Васильович прийняв рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (індексний номер: 44487131 від 07.12.2018 р. 17:11:37). Підставами прийняття рішення Державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру зазначено: звіт про оцінку від 07.12.2018 р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, лист-вимога від 18.10.2018, Іпотечний договір.
Позивач вважає незаконними вказані рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича у зв'язку з тим, що оцінка майна була проведена без огляду майна, державним реєстратором не було перевірено наявність заборгованості за Договором позики та були наявні підстави, передбачені п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для відмови у проведенні державної реєстрації прав, а саме наявність арешту, накладеного на квартиру АДРЕСА_1 .
Враховуючи наведене, позивач просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44487131 від 07.12.2018;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 29330414, який внесений на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44487131 від 07.12.2018;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділ щодо об'єкта нерухомого майна 1715482380000, який відкритий на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44487131 від 07.12.2018;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича № 44487060 від 07.12.2018;
- стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у справі.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.06.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Державного реєстратора КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича про визнання протиправними та скасування рішень та записів державного реєстратора щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме:
Скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1715482380000.
Скасовано заборону ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та будь-якого іншого обтяження) щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1715482380000.
Скасовано заборону ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам до вирішення спору по суті здійснювати будь-які дії щодо перешкоджання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вчиняти будь-які дії щодо виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивач не отримувала грошових коштів від ОСОБА_2 та розписку про їх отримання не надавала.
Стверджує, що договір позики є неукладеним, а тому відсутні підстави для виконання умов договору іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зазначає, що на час прийняття державним реєстратором Прошкіним О.В. не існувало п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на який посилається суд першої інстанції як на підставу правомірності прийняття рішення державним реєстратором.
Вказує, що державним реєстратором без законних підстав прийнято рішення про припинення обтяження у вигляді арешту на квартиру та здійснено реєстрацію спірної квартири за ОСОБА_5 , а в подальшому за ОСОБА_2 .
Апелянтом також зазначено, що позивач, як власник майна, не уповноважувала іпотекодержателя чи інших осіб проводити оцінку нерухомого майна, а тому звіт складений з порушенням вимог законодавства та не може бути належним доказом.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає про те, що позивач не виконувала своїх зобов'язань за договором позики, у зв'язку із чим відповідач реалізував своє право в примусовому порядку шляхом звернення до державного реєстратора щодо реалізації іпотечного договору. Крім того, вказує, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації допускається з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав. Вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав у Державного реєстратора КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 за п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», оскільки обтяження на квартиру, яка є предметом іпотеки, було зареєстровано після реєстрації Іпотечного договору, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Однак повністю погодитись із висновком суду не можна.
Судом встановлено, що 24 липня 2012 року між ОСОБА_1 , як позичальником, та ОСОБА_2 , як позикодавцем, був укладений Договір позики № 24/07.
Відповідно до п. 1 Договору, позикодавець надає позичальнику позику в сумі 3 972 667 грн, що є еквівалентом 496 000 доларів США станом на день надання позики, а позичальник приймає позику, і зобов'язується повернути надану позику, а також винагороду в сумі, встановленій договором, у визначений договором строк.
Згідно із п. 2 Договору позики, за користування позикою позичальник сплачує позикодавцю винагороду в розмірі 2% за місяць від суми винагороди.
Відповідно до п. 4 Договору позики, позичальник зобов'язаний повернути отриману суму позики в гривнях, а також винагороду в гривнях, вказану в договорі, позикодавцю до 24 січня 2013 року включно.
Згідно із п. 6 Договору позики, отримання позики оформляється та підтверджується розпискою позичальника. Повернення позики та отримання винагороди підтверджується нотаріально оформленою заявою позикодавця.
Відповідно до п. 10 Договору позики, з метою забезпечення повернення суми позики позичальник передає в іпотеку на користь позикодавця нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .
24 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір, що був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М.
Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя за Договором позики, а згідно з п. 1.2 Іпотечного договору - предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .
07 грудня 2018 року державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкін Олександр Васильович прийняв рішення про припинення обтяження у вигляді арешту на квартиру (індексний номер рішення: 44487060 від 07.12.2018 р. 17:10:11).
07 грудня 2018 року державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкін Олександр Васильович прийняв рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (індексний номер: 44487131 від 07.12.2018 р. 17:11:37). Підставами прийняття рішення Державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру зазначено: звіт про оцінку від 07.12.2018 р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, лист-вимога від 18.10.2018, Іпотечний договір.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.
Спірні правовідносини виникли з приводу того, що у зв'язку з неналежним виконанням позивачем укладеного з відповідачем договору позики утворилася заборгованість. На забезпечення виконання зобов'язання за договором відповідач звернув стягнення на предмет іпотеки.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.
При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).
Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).
Такий позов не був заявлений, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено у пункті 5 частини третьої статті 2 та статті 13 ЦПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV право власності підлягає державній реєстрації.
Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.
Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).
У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача права володіння майном; відсутність або наявність в особи права володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
Заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності не впливають і не можуть вплинути на права позивача щодо права на предмет іпотеки.
Тому в позові необхідно відмовити.
Відповідний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №199/8324/19.
Суд першої інстанції вищенаведеного не врахував та помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності у Державного реєстратора КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 за п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності не впливають і не можуть вплинути на права позивача щодо права на предмет іпотеки, відтак позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, викладених у даній постанові.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року в частині відмови позовних вимог скасувати.
Постановити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді