25 серпня 2022 року
справа № 752/11804/21
провадження № 22-ц/824/3056/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,
при секретарі: Кіпрік Х.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ»»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Слободянюк А.В., у справі за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» про визнання недійсним договору позики,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ», в якому просила визнати недійсним договір позики № 102621 від 11.09.2019 р.
У позові зазначено, що договір позики № 102621 від 11.09.2019 р., укладений між позивачем і ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» за допомогою відповідного електронного сервісу на суму 3000,00грн.
Заперечуючи проти укладання даного договору, позивач вказувала, що 11.09.2019 р. в інформаційно-телекомунікаційній системі не реєструвалась; своїх персональних даних та згоди на їх обробку не надавала; заявку на тримання позики на сайті не заповнювала; кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора (коду) не підписувала, грошових коштів не отримувала. 11.09.2019 р. в період часу з 14:15 год. до 15:58 год. її мобільний телефон з СІМ-карткою № НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 був заблокований невідомими особами, також в цей період часу її електронна скринька була зламана, оскільки пошта прив'язана до її номеру телефону. Вказує, що мобільний телефон перебував у володінні невідомих осіб, які скористались персональними даними на електронній пошті та в цей час на її ім'я було видано кредитні кошти в розмірі 3000,00 грн.
За вказаним фактом позивач звернулась до правоохоронних органів, заяву внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження за ч.1 с.190 КК України по факту вчинення невідомими особами шахрайських дій.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» про визнання недійсним договору позики відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, постановити нове про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивач особисто не зверталась до ТОВ «ФК «Гелексі» з метою отримання позики, не здійснювала реєстрацію на сайті, не створювала заявок на отримання коштів та не укладала будь-яких договорів. Зазначає, що на момент укладення договору не мала можливості користуватись сім-картою та перебувала у м. Івано-Франківськ. Позивачем на підтвердження вказаного додано копію протоколу допиту потерпілої, ухвалу Івано-Франківського міського суду про надання тимчасового доступу до інформації, яка перебуває у володінні оператору мобільного зв'язку, протоколу тимчасового доступу до речей і документів. Апелянт зазначає про відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження зарахування на карту позивача кредитних коштів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що позивачем здійснена реєстрація як користувача на сайті відповідача та її ідентифіковано в системі, позивачем заповнено анкету із зазначенням персональних даних, зокрема прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адреса реєстрації, номер телефону, електронна пошта та ОСОБА_1 справжність зазначених даних визнається.
Апелянт зазначає, що сама по собі обставина підключення належної позивачу сім-карти до мобільного телефону за місцезнаходженням в м. Кривий Ріг не підтверджує факту вчинення відносно позивача кримінального правопорушення. Наявний в ЄДР запис про кримінальне провадження також не свідчить про вчинення відносно ОСОБА_1 кримінального правопорушення та непричетність останньої до укладення договору позики.
В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 11.09.2019 р. ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір позики № 102621 (а.с.6-9).
Згідно п. 1.1 договору позики позикодавець надає позичальнику у позику, а позичальник зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк, визначений договором позики.
Підпунктом 1.1.1 договору позики визначена сума позики - 3000,00 грн.
Відповідно до умов п. 1.2 договору позики позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп. 1.1.1 договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).
Підпунктом 1.1.2 договору позики сторонами погоджена плата за користування позикою у вигляді:
- процентів (процентної ставки) в розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики (пп. 1.1.2.1 договору позики),
- комісії (комісійної винагороди) в розмірі 1,59% в день від поточного залишку позики.
Підпунктами 1.1.3, 1.1.4 договору позики обумовлене нарахування процентів та комісії за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
Строк повернення позики (термін платежу) та виконання всіх встановлених договором зобов'язань (щодо сплати процентів і комісії за користування позикою) встановлений пп. 1.1.5 та п. 1.4 договору позики - не пізніше 30 вересня 2019 р.
За змістом п. 4.2 договору позики сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійної винагороди за користування позикою здійснюється згідно графіка розрахунків, який є невід'ємною частиною договору позики.
Графіком платежів до договору позики сторони погодили у грошовому виразі всі суми, що є заборгованістю позивача за договором позики у разі повернення ним позики у встановлені договором строки (30.09.2019 р.), а саме:
- сума позики - 3000,00 грн.;
- проценти за користування позикою - 5,7 грн.,
- комісійна винагорода за користування позикою - 906,3 грн.
- пеня - 0,0 грн.
Загальна сума заборгованості згідно з графіком платежів -3912,0 грн.
Пунктом 5.3 договору позики сторони обумовили, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3% в день від суми позики за кожний день прострочення.
Також сторони погодили, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості (п. 5.4 договору позики).
За змістом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі.
З матеріалів, наданих відповідачем, вбачається, що укладенню електронного договору позики передували поетапні дії позивача з реєстрації як користувача на сайті відповідача шляхом створення унікального аккаунту користувача (особистого кабінету) та заповнення анкети позичальника з його особистими персональними даними, паспортними даними, реєстраційним номером облікової картки платника податків, номерами контактних засобів зв'язку (телефонів), місяця фактичного проживання і місця реєстрації того, а також даних банківської картки НОМЕР_3 (а.с.47).
Відповідно з договором позики, у розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» (а.с.43 оборот) під реквізитами Позичальника (позивачка) містяться електроні дані, введені Позичальником у відповідне вікно на сторінці сервісу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які призначені для ідентифікації Позичальника, використовуються ним як підпис та відповідають вимогам до електронного підпису, встановленим п. 12 ч. 1 cт. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», вимогам до електронного підпису одноразовим ідентифікатором, встановленим п. б ч. 1 cт. З Закону України «Про електронну комерцію», а також вимогам ч. 1 cт. 12 Закону України «Про електронну комерцію» щодо підписів у сфері електронної комерції.
На виконання умов п. 1.2. договору позики відповідачем на банківський рахунок, зазначений позивачем в анкеті позичальника, перерахована сума грошових коштів в розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується електронною квитанцією № 164731029 (а.с.48) від 11.09.2019 про видачу позики на суму 3000,00 грн відправником ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ». Квитанція видана еквайринговою системою Fondi, діяльність якої забезпечує ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» (а.с.50), яким укладено відповідний договір з платіжною організацією AT «АЛЬФА-БАНК» про організацію взаємодії при приймання та перерахуванні платежів. Відповідно до довідки AT «АЛЬФА-БАНК» від 25.05.20201 р. на карту отримувача НОМЕР_3 11.09.2019 р. перераховано грошові кошті у розмірі 3000,00 грн, на підставі чого видана квитанція №164731029 (а.с.49,50,51).
Відповідно до ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 639 ЦК України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 цього Закону визначено форми підписання електронного правочину:
електронним підписом або електронним цифровим підписом відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом п. 6 ч. 1 cт. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, на підтвердження зазначених в позові обставин позивачем надано витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого слідує, що 30.11.2019р. Івано-Франківським ВП ГУ НП в Івано-Франківській області за фактом шахрайських дій щодо позивача внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відкрито кримінальне провадження № 12019090010004041 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та триває досудове слідство (а.с.11-20).
Разом із тим постановою Великої Палати Верховного суду України від 30.06.2020р. у справі № 333/6816/17 зазначено, що є недопустимим, з огляду на завдання цивільного судочинства, ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальній справи.
Саме лише звернення до правоохоронних органів не може бути оцінено як належний та допустимий доказ на обґрунтування позовних вимог.
Обставина вчинення відносно позивачки кримінального правопорушення в силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України може бути підтверджена вироком суду.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність доказів на підтвердження факту отримання позивачем суми позики, зарахування грошових коштів на картковий рахунок спростовується наявними матеріалами справи. Відповідно до довідки, виданої АТ «Альфа-Банк» від 25.05.2021 року грошові кошти у розмірі 3000,00 грн успішно перераховані на карту НОМЕР_4 ( а.с.51) Відповідний номер банківської карти вказаний позивачем в анкеті за договором позики від 11.09.2019 року.
Доводи позивача про те, що вона не укладала договір позики судом не приймається, оскільки в матеріалах справи містять достатньо доказів на підтвердження протилежного та укладення спірного договору в електронній формі, умови якого відповідачем були виконані (а.с.40-51) Договір позики укладено та підписано в електронній формі, такі дії відповідають приписам ст. ст. 6, 627 ЦК України, ст.ст. 11.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку із його недоведеністю.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді