17 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2022 задоволено клопотання прокурора відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо кіберзлочинності управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно, вилучене 15.07.2021 у житловому приміщенні (квартирі) за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Xiaomi», imei: НОМЕР_1 ; мобільний телефон «Samsung GT-S 8530», imei: НОМЕР_2 із сім- картою «Лайфсел» та флеш носієм; мобільний телефон «Nokia», чорного кольору без ідентифікуючих ознак; мобільний телефон «IPHONE 7+», imei: НОМЕР_3 ; SSD-диск WD s/n: НОМЕР_4 ; 4 флеш накопичувачі; жорсткий диск WD, s/n: WCC3F4TAN7SS із зарядним пристроєм; SSD-диск «Kingston», s/n: SA400337/120G; 2 сім-карти оператора «Київстар» та «Лайф»; 2 пакунки від стартового пакету «Київстар» та «Vodafon»; ноутбук «Acer Aspire», s/n NXH4PEU01485202AC53400 із зарядним пристроєм; жорсткий диск WD, s/n WMC1U6676801; мобільний телефон «IPHONE 11», imei: НОМЕР_5 , з метою забезпечення спеціальної конфіскації, із забороною відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.
_____________________________________________________________________ Справа № 757/3774/22-к Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1680/2022 Суддя-доповідач -
ОСОБА_1 погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтовано.
23.10.2021 слідчим вилучено із квартири речі, дозвіл на вилучення яких ухвалою слідчого судді від 30.09.2021 не надавався.
Апелянт звертала увагу на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 18.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, 28.01.2022 прокурор повторно звернувся до Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на раніше зазначене майно з аналогічних підстав, що, на думку апелянта, є безпідставним та незаконним.
Також, апелянт вказувала на незаконність ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2021 про надання дозволу на проведення обшуку, з тих підстав, що в даній ухвалі відсутні відомості про зв'язок родини ОСОБА_9 із кримінальними правопорушеннями, які розслідуються у даному провадженні, не зазначено та не конкретизоване майно, яке має відношення до кримінального провадження та його значення для досудового розслідування.
Крім того, в резолютивній частині вищевказаної ухвали дозвіл надавався на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 по АДРЕСА_2 , а в мотивувальній частині ухвали, слідчий суддя навів доводи про необхідність проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , що є суттєвим протиріччям та грубим процесуальним порушенням.
ОСОБА_7 зазначала, що клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна розглянуто без її повідомлення про дату, час та місце розгляду такого клопотання.
Прокурором не доведено наявність правових підстав та мети накладення арешту на майно.
Оскаржувана ухвала не містить даних про те, що ОСОБА_10 має відношення до кримінальних правопорушень, які розслідуються.
Також, апелянт вказувала на те, що 01.01.2021 вона не могла використовувати зазначену в оскаржуваній ухвалі ІР - адресу НОМЕР_6 , яка входить до діапазону Інтернет-провайдера ТОВ «Сучасні телекомунікаційні мережі», що використовується за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки разом із родиною перебували в туристичному турі з 29.12.2020, тобто поза межами міста Києва та тієї адреси, на яку посилається слідчий суддя. Даний факт підтверджуються договором бронювання туристичних послуг від 29.12.2020, банківськими виписками про здійснення оплат на території ТК «Буковель» з банківського рахунку, що їй належить, фотографій з місця відпочинку, із зазначенням геолокації місця її перебування.
Крім того, 16.03.2021 вона не перебувала в районі АДРЕСА_5 , оскільки в цей день знаходилася на конференції в іншому районі міста Києва.
Органом досудового розслідування не доведено причетність ОСОБА_7 та ОСОБА_11 до кримінальних правопорушень або зв'язок останніх з особами, відносно яких здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.
Також, клопотання прокурора не містить відомостей про зв'язок між вилученим майном та обставинами, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2021 надано дозвіл на вилучення носіїв електронної інформації шляхом зняття їх копій, однак слідчим вилучено всі технічні пристрої з квартири ОСОБА_7 .
Мобільні телефони «Xiaomi», imei: НОМЕР_1 , «IPHONE 7+», imei: НОМЕР_3 , «Samsung GT-S 8530», imei: НОМЕР_2 , із сім-картою «Лайфсел» та флеш носієм, містять дані про приватне життя його власників, а мобільний телефон «IPHONE 11», imei: НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_7 та містить встановлені програми для її особистого користування, особисті дані (фото, записи диктофону, програми здоров'я, банківські програми), а також важливі для неї контакти, призначення лікарів.
Крім того, мобільний телефон «Nokia», чорного кольору без ідентифікуючих ознак належить ОСОБА_12 , на цьому телефоні зберігаються дані про його приватне життя.
Апелянт звертала увагу на те, що позбавлення сім'ї всіх мобільних та комп'ютерних пристроїв порушує нормальне життя, що свідчить про нерозумність та неспіврозмірність накладеного арешту.
Слідчим та прокурором не доведено необхідність накладення арешту на вказане майно та наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Додані до клопотання прокурора матеріали не містять належного підтвердження наявності події кримінальних правопорушень, за фактом вчинення яких розпочато досудове розслідування.
Спірне майно не є і не може бути речовим доказом у розумінні ст. 98 КПК України, зокрема воно не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його сліди, не містить на собі будь-яких відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та не може бути набуте кримінально протиправним шляхом.
Власник майна ОСОБА_7 у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та прокурора ОСОБА_5 , які не заперечували проти розгляду клопотання у відсутності власника майна, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000001779 від 19.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 209 КК України.
Згідно даних клопотання, підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало повідомлення до Генеральної прокуратури України компетентних органів Французької Республіки за фактами кібератак упродовж листопада 2018 - червня 2019 на понад 1200 об'єктів у різних країнах із використанням «програм-вимагачів» «LOCKER GOGA». Зокрема, встановлено, що компанія ALTRAN зазнала нападу (кібератаки) у вигляді шкідливого програмного засобу «ransomwere», тобто дані компанії було заблоковано та в неї вимагали сплатити викуп у вигляді 500 біткойнів (1,5 млн. євро) в обмін на відповідний шифрувальний ключ для отримання доступу до заблокованих даних.
У вказаному кримінальному провадженні створено спільну слідчу групу, до складу якої входять: України, Франція, Норвегія та Великобританія.
У ході досудового розслідування установлено, що шкідливе програмне забезпечення «Ransom.Ryuk» використовується в цілеспрямованих атаках на мережеві об'єкти з подальшим шифруванням інформації, яка на них зберігається та вимаганням викупу за розшифрування.
В ході здійснення протиправної діяльності, 08.06.2019 о 18:37 UTC зловмисники отримали на власний електронний гаманець криптовалюти «Bitcoin» «1EMd8mA3GcLYg2PFSG5ivHZhxupUKVHwxA» зарахування, яке надійшло із електронного гаманця Великобританської компанії «35eNgHRMxZXBfgmtXXnopjJZJ9m4XrsoEF».
У подальшому встановлено, що по блокчейн адресі « ОСОБА_13 » було здійснено 8 транзакцій, серед яких 5 вихідних платежів та 3 вхідні платежі, серед яких вихідний платіж: «1QTHF9QpqsmQXyJKw6eVnkt5S2yQxVARv» 2019-02-27 20:39 0.26942972 BTC.
Поряд із цим, проведено аналіз наявних гаманців та встановлено, що лише гаманець «1QTHF9QpqsmQXyJKw6eVnkt5S2yQxVARv» є біржовим і може бути ідентифікованим.
У подальшому встановлено, що електронний гаманець « НОМЕР_7 » зареєстрований та використовується на онлайн сервісі для обміну крипто валют « ОСОБА_14 » за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». При проведенні аналізу транзакцій вищевказаного криптовалютного гаманця встановлено, що серед транзакцій наявні такі, які пов'язані з магазином « ОСОБА_15 », розміщеним в мережі «Tor».
За інформацією криптовалютної біржі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зазначений рахунок використовується користувачем, який вказав електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та абонентський номер телефону НОМЕР_8 . Поряд із цим встановлено, що із даного гаманця було виконано ряд транзакцій по виводу грошових коштів на банківські карткові рахунки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Також під час здійснення аналізу транзакцій виявлено, що 18.10.2018 року на гаманець « НОМЕР_7 » було відправлено транзакцію в розмірі 0.125 BTC з гаманця « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який є біржовим.
За інформацією крипто валютної біржі «BTCBank.com.ua», гаманець « ІНФОРМАЦІЯ_3 » створений особою, яка під час реєстрації вказала електронну поштову скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_9 .
Поряд із цим встановлено, що причетний до вчинення злочину ОСОБА_10 пов'язаний у своїй діяльності із гр. ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та надає йому послуги з прийому грошових коштів.
У власності ОСОБА_7 перебуває автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT чорного кольору, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_10 .
Також встановлено, що ОСОБА_7 використовувала 01.01.2021 о 16:01:40 використовувала ІР - адресу НОМЕР_6 , яка входить до діапазону Інтернет-провайдера ТОВ «Сучасні Телекомунікаційні мережі». Зазначена ІР-адреса використовується за адресою АДРЕСА_4 та 16.03.2021 о 19:03:03 ІР - адресу НОМЕР_11 , яка належить до діапазону Інтернет-провайдера ТОВ «Глобальні комунікації» та використовується за адресою АДРЕСА_6 , що збігається з офісним приміщенням де зареєстрована компанія ТОВ «ПРОГРЕС-УА».
Як убачається із долучених до клопотання матеріалів, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2021 надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_18 , та в якій фактично проживає ОСОБА_7 .
Згідно даних протоколу обшуку від 23.10.2021, цього ж дня проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено грошові кошти, речі та документи, серед яких мобільний телефон «Xiaomi», imei: НОМЕР_1 ; мобільний телефон «Samsung GT-S 8530», imei: НОМЕР_2 із сім- картою «Лайфсел» та флеш носієм; мобільний телефон «Nokia», чорного кольору без ідентифікуючих ознак; мобільний телефон «IPHONE 7+», imei: НОМЕР_3 ; SSD-диск WD s/n: НОМЕР_4 ; 4 флеш накопичувачі; жорсткий диск WD, s/n: WCC3F4TAN7SS із зарядним пристроєм; SSD-диск «Kingston», s/n: SA400337/120G; 2 сім-карти оператора «Київстар» та «Лайф»; 2 пакунки від стартового пакету «Київстар» та «Vodafon»; ноутбук «Acer Aspire», s/n NXH4PEU01485202AC53400 із зарядним пристроєм; жорсткий диск WD, s/n WMC1U6676801; мобільний телефон «IPHONE 11», imei: НОМЕР_5 .
Постановою слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_19 від 23.10.2021 вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42019000000001779 від 19.08.2019.
25.01.2022 прокурор відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо кіберзлочинності управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Xiaomi», imei: НОМЕР_1 ; мобільний телефон «Samsung GT-S 8530», imei: НОМЕР_2 із сім- картою «Лайфсел» та флеш носієм; мобільний телефон «Nokia», чорного кольору без ідентифікуючих ознак; мобільний телефон «IPHONE 7+», imei: НОМЕР_3 ; SSD-диск WD s/n: НОМЕР_4 ; 4 флеш накопичувачі; жорсткий диск WD, s/n: WCC3F4TAN7SS із зарядним пристроєм; SSD-диск «Kingston», s/n: SA400337/120G; 2 сім-карти оператора «Київстар» та «Лайф»; 2 пакунки від стартового пакету «Київстар» та «Vodafon»; ноутбук «Acer Aspire», s/n NXH4PEU01485202AC53400 із зарядним пристроєм; жорсткий диск WD, s/n WMC1U6676801; мобільний телефон «IPHONE 11», imei: НОМЕР_5 , що належать ОСОБА_7 , з метою забезпечення спеціальної конфіскації, із забороною відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.
Як зазначено у клопотанні прокурора, в ході огляду мобільного телефона «IPHONE 11», imei: НОМЕР_5 , 15.12.2021, виявлено інформацію, яка вказує на організацію ОСОБА_10 конвертаційного центру, який спрямований на легалізацію грошових коштів отриманих злочинним шляхом, обміну електронних валют, незаконну видачу готівки в обмінних пунктах на території України, Російської Федерації, Білорусії, США та інших держав. Органом досудового розслідування встановлено, що вищевказану протиправну діяльність останній здійснює спільно із гр. ОСОБА_20 , ОСОБА_7 та іншими особами під виглядом діяльності фіктивних суб'єктів господарювання, таких як ТОВ «Прогрес-УА», ТОВ «НОВІ СИСТЕМИ», ТОВ «Техпауер», «Хьюмекс», «Укрпром», та ін. У підпорядкуванні ОСОБА_10 перебувають близько 40-ка осіб, які працюють в спеціально-обладнаних орендованих офісних приміщеннях, зокрема 13 офісів за адресою: АДРЕСА_5 та одного офісу за адресою: АДРЕСА_7 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2022 задоволено клопотання прокурора, та накладено арешт на майно, вилучене 15.07.2021 у житловому приміщенні (квартирі) за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Xiaomi», imei: НОМЕР_1 ; мобільний телефон «Samsung GT-S 8530», imei: НОМЕР_2 із сім- картою «Лайфсел» та флеш носієм; мобільний телефон «Nokia», чорного кольору без ідентифікуючих ознак; мобільний телефон «IPHONE 7+», imei: НОМЕР_3 ; SSD-диск WD s/n: НОМЕР_4 ; 4 флеш накопичувачі; жорсткий диск WD, s/n: WCC3F4TAN7SS із зарядним пристроєм; SSD-диск «Kingston», s/n: SA400337/120G; 2 сім-карти оператора «Київстар» та «Лайф»; 2 пакунки від стартового пакету «Київстар» та «Vodafon»; ноутбук «Acer Aspire», s/n NXH4PEU01485202AC53400 із зарядним пристроєм; жорсткий диск WD, s/n WMC1U6676801; мобільний телефон «IPHONE 11», imei: НОМЕР_5 , із забороною відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.
Ухвала слідчого судді мотивована необхідністю арешту вищевказаного майна з метою збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За правилами ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження № 42019000000001779, відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та може підлягати спеціальній конфіскації.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучені мобільні телефони, жорсткі диски та сім-карти, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, пошкоджене, зіпсоване чи знищене.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що клопотання прокурора та ухвала слідчого судді не містять правову підставу та обгрунтування арешту майна, колегія суддів вважає безпідставними. Як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання прокурора та ухвала слідчого судді містять вказівки на мету та правові підставі, зазначені у ст.ст. 171, 173 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, а саме необхідність арешту з метою забезпечення збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.
Колегією судів не встановлено недотримання слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України при постановленні ухвали або невідповідності оскаржуваної ухвали вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені речі та предмети можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження, а тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності події кримінального правопорушення, та непричетності ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_21 до кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування, колегія суддів вважає передчасними.
Викладені апелянтом доводи про те, що 01.01.2021 ОСОБА_7 не могла використовувати зазначену в оскаржуваній ухвалі ІР - адресу НОМЕР_6 у зв'язку із фактичним місцезнаходженням в іншому місці у вказаний час, та 16.03.2021 не перебувала в районі АДРЕСА_5 , підлягають перевірці під час подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000001779.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що арешт на мобільні та комп'ютерні пристрої, які містять особисті дані та дані про приватне життя сім'ї ОСОБА_9 , порушує нормальне життя, колегія суддів вважає такими, що не є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах членів родини, ОСОБА_7 та інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про незаконність, на переконання апелянта,ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2021 про надання дозволу на проведення обшуку, зведені до незгоди із прийнятим слідчим суддею вищевказаним рішенням, яке не є предметом даного апеляційного розгляду.
Посилання апелянта на те, що слідчий суддя розглянув клопотання слідчого у відсутності власника майна, також не можуть бути самостійною підставою для скасування ухвали слідчого судді, з огляду на положення ч.ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, відповідно до яких, неприбуття власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, та слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3