Справа № 757/23104/21 Головуючий 1 інстанція - Ільєва Т.Г.
Провадження №22-ц/824/5589/2022 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
Іменем України
17 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Сушко Л.П., Олійника В.І.
за участю секретаря: Рудик О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Держана продовольчо - зернова корпорація України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення,-
29.04.2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Так, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 19.03.2021 року відповідачем його було звільнено на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Однак, позивач вважає таке звільнення незаконним та таким, яке порушує його права, що зумовило останнього звернутись до суду за захистом своїх прав.
Таким чином, позивач просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279) №302-К від 19 березня 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту закупівель Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України";
- стягнути з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 . адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи із 19.03.2021 року до дня ухвалення судового рішення у розмірі 70 000, 00 грн (сімдесят тисяч гривень 00 коп.);
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту закупівель Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України";
- стягнути з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1) судові витрати, зокрема судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 03 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Держана продовольчо - зернова корпорація України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою. Вважає, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та судом допущено неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що судом при прийнятті рішення не були належним чином досліджені докази по справі та не дано їм належної оцінки. Вважає, що службова записка та акт «Про відсутність ОСОБА_1 , на робочому місці» не можуть бути належними доказами відсутності позивача на робочому місці більше трьох годин. Окрім того, відповідно дло позицій Верховного Суду відповідність працівника за станом здоров'я може підтверджуватися довідкою та іншими доказами, а не тільки листом непрацездатності.
Представником Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова компанія України» подано відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року - залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом першої інстанції встановлено,що 19.03.2021 року на підставі наказу №302-К позивача звільнено з посади заступника директора департаменту закупівель АТ "ДПЗКУ" у зв'язку з прогулом згідно з п.4 ст.40 КЗпП України.
Як встановлено, підставами для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади стали: службова записка заступника директора департаменту - начальника управління системного адміністрування та розвитку мереж департаменту програмно-технічного забезпечення Рудіка О. акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці від 18.03.2021 року; акт про надання пояснень щодо відсутності на робочому місці ОСОБА_1 від 19.02.2021 року.
Так, позивач вважає, що при його звільненні з посади заступника директора департаменту закупівель, відповідачем не враховано рівень кваліфікації, продуктивність праці, високі показники в роботі, тривалий стаж та успішний досвід роботи позивача на керівних посадах АТ "ДПЗКУ". Серед іншого, не враховані поважні причини, які обумовили відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.
Позивач вважає, що наказ №302-К від 19.03.2021 року складено з порушенням норм діючого законодавства, а також відповідачем не дотримано процедури звільнення.
Зазначено, що 15.01.2021 року, на підставі Наказу №37-К, підписаного в.о. Правління Власенко А. , за взаємною згодою позивача переведено на посаду заступника директора департаменту закупівель з 16.01.2021 року, з посадовим окладом у розмірі 70 000, 00 грн на місяць.
Також, 15.01.2021 року, на підставі наказу №332-АГ від 19.11.2020 року "Про карантинний режим роботи" в.о. голови Правління Власенком А. видано Наказ №44-К від 15.01.2021 року, яким позивачеві дозволено тимчасово дистанційну (надомну) роботу із дотриманням встановленого в товаристві режиму роботи: понеділок-четвер з 09:00 до 18:00, п'ятниця з 09:45 до 16:45, обідня перерва з 13:00 до 13:45 щодня, без зміни інших умов праці строком на 42 робочих дні з 16.01.2021 до 16.03.2021 року включно.
У лютому позивачеві стало відомо про утворення Департаменту торгівельної діяльності АТ "ДПЗКУ", який є аналогічний, та на виконання пункту 2 Наказу АТ "ДПЗКУ" від 12.02.2021 року №50, керуючись статтею 43 Конституції України, статтями 42 49-2 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 подано письмову пропозицію (заяву) від 12.02.2021 року щодо переведення на рівнозначну посаду заступника директора Департаменту торгівельної діяльності АТ "ДПЗКУ", з урахуванням змін в організації виробництва і праці та введенням в дію з 15.02.2021 року штатного розпису (із збільшенням чисельності штату).
Тобто, відповідачем на товаристві створювався цілком аналогічний Департамент із аналогічними завданнями та цілями, при цьому, збільшується чисельність штату, що обумовлює виникнення нових робочих місць.
Дану заяву було відмовлено прийняти нарочно, тому 12.03.2021 року лист направлено засобами поштового зв'язку та в подальшому зареєстровано відповідачем за вхідним № 14/К від 15.02.2021 року. Станом на 12.03.2021 року позивачем не було отримано відповіді на раніше надіслану пропозицію (заяву).
Водночас, позивачеві стало відомо, що 12.02.2021 року Наказом в.о. голови Правління АТ "ДПЗКУ" №146-К на посаду заступника директора департаменту торгівельної діяльності, без дотримання вимог КЗпП України та п.2 Наказу АТ "ДПЗКУ" від 12.02.2021 року № 5-шр призначено заступником директора департаменту торгівельної діяльності Гайдара Романа Анатолійовича, чим порушено право на працю та право на переважне право позивача на залишення на роботі у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
12.03.2021 року позивачем нарочно подано в.о. голові Правління Власенку А. доповідну записку, яку зареєстровано за вхідним №439/3 від 12.03.2021 року, в якій позивач просив, враховуючи високу кваліфікацію, досвід та продуктивність праці, перевести його на іншу рівнозначну посаду заступника директора департаменту або директора департаменту АТ "ДПЗКУ".
Натомість, 18.03.2021 року позивач отримав персональне попередження від 18.03.2021 року, за підписом в.о. голови Правління Власенко А.
19.03.2021 року керівництвом АТ "ДПЗКУ" складений Наказ про звільнення позивача, у зв'язку із прогулом, який відбувся 18.03.2021 року, тобто у день, коли ОСОБА_1 отримав персональне повідомлення щодо скорочення посади останнього та щодо наявного у нього строку у 3 дні на вибір вакантних посад. Про отримання листа, позивач особисто проставив підпис саме 18.03.2021 року.
Таким чином, на думку позивача, дії відповідача є незаконними та порушують його права.
Позивач звертає увагу, що в Наказі №302-К від 19 березня 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 не вказано дня та часу прогулу, що свідчить про недотримання вимог законодавства під час складання останнього, що вважається підставою для його скасування.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України однією з підстав для припинення трудового договору, укладеного на невизначений чи визначений строк, передбачено прогул без поважних причин. Прогулом вважається, зокрема, відсутність на роботі понад 3 годин протягом робочого дня (сумарно за день).
Основною обставиною, яка враховується роботодавцем при застосуванні звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України є наявність чи відсутність поважних причин відсутності на робочому місці працівника.
Згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Звільнення за прогул без поважних причин є одним із заходів стягнення за порушення трудової дисципліни. Порядок застосування дисциплінарних стягнень власником або вповноваженим ним органом визначено ст. 149 КЗпП.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України однією з підстав для припинення трудового договору, укладеного на невизначений чи визначений строк, передбачено прогул без поважних причин.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 6 листопада 1992 року, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Частиною першою статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установленому законом порядку) про його тимчасову непрацездатність.
19.03.2021 року на підставі наказу №302-К позивача звільнено з посади заступника директора департаменту закупівель АТ "ДПЗКУ", у зв'язку з прогулом згідно з п.4 ст.40 КЗпП України.
Факт відсутності заступника директора департаменту закупівель ОСОБА_1 18 березня 2021 року з 9.00 до 10.30 та з 15.36 до кінця робочого дня (18.00) на роботі та на робочому місці, без погодження із керівництвом та попереднім повідомленням про причини своєї відсутності, підтверджується, зокрема, актом від 18 березня 2021 «Про відсутність ОСОБА_1 на робочому місця», складеним працівниками АТ «ДПЗКУ», службовою запискою заступника директора департаменту - начальника управління системного адміністрування та розвитку мереж Рудіка О. про надання інформації з системи контролю та управління доступом стосовно відвідування ОСОБА_1 адмінбудівлі АТ «ДПЗКУ, актом від 19 березня 2021 року «Про надання пояснень щодо відсутності на робочому місці ОСОБА_1 ».
На підтвердження вимог причин відсутності позивача на робочому місці, разом із позовною заявою надано до суду довідку Товариства з обмежено відповідністю «АРС ВІВЕНДІ», що ОСОБА_1 був з 16.00 до 17.30 на прийомі у лікаря стоматолога.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така довідка не є належним доказом у справі, оскільки ніяким чином не підтверджує, що апелянт, 18 березня 2021 року, за станом здоров'я не міг перебувати на роботі і виконувати свої службові обов'язки, а іншого в спростування даної позиції апелянтом не надано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що звільнення апелянта відбулося без порушення його трудових прав, при звільненні був дотриманий порядок, встановлений трудовим законодавством, правових підстав для поновлення апелянтана посаді апеляційним судом не встановлено, адже поновлення може бути застосовано у випадку незаконного звільнення працівника, що не було доведено апелянтом достатніми доказами, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не має.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Коленія суддів вважає, що суж першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтівз висновком суду щодо їх оцінки. Рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 25 серпня 2022 року
Головуючий: Є.М. Суханова
Судді: Л.П. Сушко
В.І. Олійник