Номер провадження: 11-кп/813/1729/22
Справа № 522/6236/22, 1-кп/522/1633/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29.08.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 25.07.2022 якою в межах кримінального провадження № 12021163510000021 від 26.01.2022, відносно:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, громадянина України, офіційно не працюючого, із середньою освітою, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 18.11.2019 Суворовським райсудом м. Одеси за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років 4 місяці, звільненого 07.08.2020,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 2 місяці, тобто до 25.09.2022 з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор»,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою суду було задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою на 2 місяці, тобто до 25.09.2022 з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», із застосуванням раніше обраного розміру застави в розмірі 124 050 грн.
Мотивуючи своє рішення, суд 1-ої інстанції послався на те, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, а саме ОСОБА_6 може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити вчиняти інші злочини.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений посилається на незаконність оскарженої ухвали та стверджує, що відсутні ризики, які б могли слугувати підставою для продовження строку тримання його під вартою, оскільки він має місце проживання та родичів, з якими він проживає в одному будинку. Окрім того, він не визнає свою вину та з часу звільнення за попереднім вироком не притягувався до будь-яких видів відповідальності. Також звертає увагу суду, що він віл-інфікований та потребує лікування.
В судове засідання апеляційного суду представник прокуратури та захисник не з'явилися, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, водночас обвинувачений не порушував питання про участь в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, колегія суддів, керуючись вимогами ст. 422-1 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності учасників провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Приморському райсуді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
Обґрунтовуючи необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 суд 1-ої інстанції послався на те, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти інші злочини
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти власності.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання обвинуваченого відносно того, що він має місце проживання та родичів, однак вказані обставини не є безумовною підставою для застосування менш суворого запобіжного заходу.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 відносно того, що він не визнає свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів не зменшують існування заявлених ризиків.
Колегія суддів приймає до уваги доводи обвинуваченого відносно стану його здоров'я, водночас, зауважує, що він має змогу отримувати лікування в умовах ДУ «ОСІ», що свідчить про можливість утримання осіб із таким діагнозом в умовах ізоляції від суспільства.
Враховуючи те, що застосування запобіжних заходів має на меті забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, за обставин наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, врахування обставин, передбачених ст. 178 КПК України, Приморський райсуд м. Одеси обґрунтовано дійшов до висновку, що у даному випадку застосування виняткового запобіжного заходу, а саме тримання під вартою є доцільним та достатнім для забезпечення завдань кримінального процесуального закону на даному етапі кримінального провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також характеру інкримінованого злочину та особи обвинуваченого, судом 1-ої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а стосовно ОСОБА_6 на теперішній час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.
Відповідно до положень п.1) ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу від 25.07.2022 - без змін, як законну та обгрунтовану.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 183, 199, 331, 370, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 25.07.2022 якою в межах кримінального провадження №12021163510000021 від 26.01.2022, ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25.09.2022 з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», із застосуванням раніше обраного розміру застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4