Постанова від 31.08.2022 по справі 906/1155/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року Справа № 906/1155/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

в судове засідання 29.08.2022 представники сторін не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 12.05.2022, повне рішення складено 26.05.2022, у справі № 906/1155/21

за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (м. Київ)

до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" ( м.Житомир)

про стягнення 3124 984,10 грн

та

за зустрічним позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (м. Житомир)

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (м. Київ)

про визнання недійсним договору поставки №762 від 20.09.2019

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.05.2022 у справі № 906/1155/21, серед іншого:

1. У зустрічному позові Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про визнання недійсним Договору поставки №762 від 20.09.2019 - відмовлено.

2. Первісний позов Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про стягнення 3124 984,10 грн задоволено.

3. Стягнуто з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт": 2860000,00 грн заборгованості за Договором поставки № 762 від 20.09.2019, 191580,82 грн пені, 37202,73 грн інфляційних втрат, 36200,55 грн 3% річних, 46874,77 грн судового збору.

Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 12.05.2022 у справі № 906/1155/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про стягнення 3 124 984,10 грн та задовольнити зустрічний позов Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про визнання недійсним договору поставки № 762 від 20.09.2019.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує:

- договір поставки № 762 від 20.09.2019 має ознаки фіктивності, оскільки метою його укладення були не правові наслідки, обумовлені договором, а легалізація нестачі товарів ДП "Укрспирт";

- фіктивність оспорюваного договору державне підприємство вбачає у тому, що видаткові накладні на отримання товару від ДП "ЖЛГЗ" підписано Куракіним А.Д. на підставі довіреності від 11.10.2019, тоді як товар, який частково відповідає цим накладним, надійшов до ДП "ЖЛГЗ" 30.08.2019 без оформлення між сторонами договірних відносин. Факт отримання товарів саме 30.08.2019 підтверджується наказом про відрядження № 67 "г" від 27.08.2019, товарно-транспортною накладною №Р50 на автомобіль, подорожнім листом № 208 від 30.08.2021 та відповідними записами у Книзі виїзду автотранспорту ДП "ЖЛГЗ" від 30.08.2019;

- судом не надано ДП «ЖЛГЗ» можливості провести судову експертизу;

- податкова накладна як доказ може оцінюватись судом лише у сукупності з іншими доказами.

Апеляційну скаргу подано через суд апеляційної інстанції.

Листом № 906/1155/21/3372/22 від 23.06.2022 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Житомирської області.

11.07.2022 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 906/1155/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.05.2022 у справі № 906/1155/21 - залишено без руху. Зобов'язано апелянта усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки.

25.07.2022 (вх.№4469/22) ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на виконання вимог ухвали суду від 12.07.2022 подало до суду докази сплати 73 717,14 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

На підставі розпорядження від 26.07.2022 № 01-05/264 керівника апарату суду у зв'язку з перебування у відпустці судді-члена колегії по справі № 906/1155/21 - Тимошенка О.М. у період з 04.07.2022 по 31.07.2022 включно, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 906/1155/21 між суддями, протокол від 26.07.2022, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Юрчук М.І., Коломис В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.05.2022 у справі № 906/1155/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 29.08.2022 об 12:00 год.

16.08.2022 Державне підприємство «Укрспирт» подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5001/22), в якому заперечує проти апеляційної скарги та просить з підстав викладених у ньому відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та залишити рішення Господарського суду Житомирської області від 12.05.2022 у справі № 906/1155/21 без змін. Крім того вказує, що ДП «Укрспирт» не має можливості забезпечити участь представника в судовому засіданні у зв'язку з віддаленістю суду /т. 3 а.с. 63-64/.

29.08.2022 Державне підприємство «Укрспирт» явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечило, про дату, час і місце розгляду справи повідомлене належним чином.

29.08.2022 Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечило, ухвала суду від 27.07.2022 про відкриття апеляційного провадження надіслана скаржнику на вказану в апеляційній скарзі електронну адресу e-mail: zt_kodex@ukr.net.

Отже за наведених вище обставин колегія суддів вважає, що апеляційним судом було вжито належних заходів щодо повідомлення апелянта про час і місце судового засідання 29.08.2022.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 27.07.2022 явка представників сторін в судове засідання 29.08.2022 обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників учасників справи, оскільки їхня неявка не перешкоджає перегляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.09.2019 між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 762 на таких основних умовах:

- продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях , а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах даного договору (п. 1.1);

- найменування ( асортимент), кількість, одиниці виміру, ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару , що підлягає поставці визначаються сторонами у Специфікаціях , що є додатками до цього Договору та становлять невід'ємну частину цього Договору (п. 1.2);

- загальна сума Договору складається з суми вартості товару поставленого на умовах цього Договору протягом строку його дії (п. 3.1);

- оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки товару покупцеві (п. 3.2);

- днем оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 3.5);

- поставка кожної окремої партії товару може здійснюватися або на умовах DDP склад покупця, або на умовах FCA склад продавця відповідно до правил "Інкотермс-2010" (п. 4.2);

- кожна партія товару повинна супроводжуватися належно оформленими відповідно до вимог нормативно-правових актів України товаросупровідними документами, що передбачені законодавством України при обороті(реалізації) замовленого покупцем товару (п. 4.6);

- продавець зобов'язаний надавати покупцю податкові накладні, складені в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавств, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 4.7);

- право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 4.8);

- датою поставки відповідної партії товару вважається дата виписки видаткової накладної, підтверджена підписом уповноваженої особи покупця або особою перевізника покупця про прийняття товару (п. 4.8);

- під час отримання товару, представник покупця підписує видаткову накладну (або) накладні) на партію товару, завіряє її печаткою, та надає продавцеві належним чином оформлену довіреність на отримання товару представником покупця та пред'являє паспорт такого представника (п. 4.10);

- в разі виникнення розбіжностей між фактично поставленим товаром і документацією покупець зобов'язаний в той же день повідомити продавця (представника продавця) про такі обставини та скласти за участю представника продавця акт про виявлені розбіжності (п. 4.12);

- договір чинний з дати його підписання та діє до 31.01.2020, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання (п. 9.1) /т. 1 а.с. 23-25/.

До Договору поставки № 762 від 20.09.2019 сторони Специфікації не погодили; асортимент, кількість, ціну та місце поставки товару визначили у 31 видатковій накладній з наступним складанням продавцем податкових накладних, а саме:

від 21.10.2019 в/н №УСУС0000059 на суму 47432,88грн, п/н № 1021001 від 21.10.2019;

від 21.10.2019 в/н №УСУС0000060 на суму 160636,56 грн, п/н № 1021002 від 21.10.2019;

від 21.10.2019 в/н №УСУС0000061 на суму 15030,72 грн, п/н № 1021003 від 21.10.2019;

від 21.10.2019 в/н №УСУС0000062 на суму 1796,55 грн, п/н № 1021004 від 21.10.2019;

від 21.10.2019 в/н №УСУС0000072 на суму 585773,76 грн, п/н № 1021005 від 21.10.2019;

від 21.10.2019 в/н №УСУС0000076 на суму 265,89 грн, п/н № 1021006 від 21.10.2019;

від 22.10.2019 в/н №УСУС0000075 на суму 1451,58 грн, п/н № 1022002 від 22.10.2019;

від 23.10.2019 в/н №УСУС0000065 на суму 313944,47 грн, п/н № 1023008 від 23.10.2019;

від 23.10.2019 в/н №УСУС0000066 на суму 459308,16 грн, п/н № 1023003 від 23.10.2019;

від 23.10.2019 в/н №УСУС0000067 на суму 211563,92 грн, п/н № 1023004 від 23.10.2019;

від 23.10.2019 в/н №УСУС0000071 на суму 327537,30 грн, п/н № 1023007 від 23.10.2019;

від 23.10.2019 в/н №УСУС0000074 на суму 277811,49 грн, п/н № 1023005 від 23.10.2019;

від 23.10.2019 в/н №УСУС0000078 на суму 1737,58 грн, п/н № 1023001 від 22.10.2019;

від 01.11.2019 в/н №УСУС0000077 на суму 657,19 грн, п/н № 1101001 від 01.11.2019;

від 07.11.2019 в/н №УСУС0000080 на суму 16303,00 грн, п/н № 1107001 від 07.11.2019;

від 07.11.2019 в/н №УСУС0000081 на суму 12357,10 грн, п/н № 1107004 від 07.11.2019;

від 07.11.2019 в/н №УСУС0000082 на суму 7297,85 грн, п/н № 1107002 від 07.11.2019;

від 07.11.2019 в/н №УСУС0000083 на суму 122834,25грн, п/н № 1107003 від 07.11.2019;

від 11.11.2019 в/н №УСУС0000084 на суму 13523,65 грн, п/н № 1111001 від 11.11.2019;

від 15.11.2019 в/н №УСУС0000087 на суму 11172,19грн, п/н № 1116001 від 16.11.2019;

від 20.11.2019 в/н №УСУС0000088 на суму 250964,10грн, п/н № 1120001 від 20.11.2019;

від 25.11.2019 в/н №УСУС0000073 на суму 229497,10 грн, п/н № 1023006 від 23.10.2019;

від 25.11.2019 в/н №УСУС0000089 на суму 3690,65грн, п/н № 1125001 від 25.11.2019;

від 25.11.2019 в/н №УСУС0000090 на суму 2151,60грн, п/н № 1125002 від 25.11.2019;

від 25.11.2019 в/н №УСУС0000091 на суму 420,60грн, п/н № 1125003 від 25.11.2019;

від 25.11.2019 в/н №УСУС0000092 на суму 521,85грн, п/н № 1125004 від 25.11.2019;

від 25.11.2019 в/н №УСУС0000093 на суму 473,49грн, п/н № 1125005 від 25.11.2019;

від 25.11.2019 в/н №УСУС0000094 на суму 528,00грн, п/н № 1125006 від 25.11.2019;

від 25.11.2019 в/н №УСУС0000095 на суму 630,27грн, п/н № 1125007 від 25.11.2019;

від 25.11.2019 в/н №УСУС0000096 на суму 2675,88грн, п/н № 1125008 від 25.11.2019;

від 25.11.2019 в/н №УСУС0000097 на суму 1690,50грн, п/н № 1125009 від 25.11.2019 /т. 1 а.с. 47-104, т. 2 а.с. 1-55/.

Всього позивач поставив товару на загальну суму 3082486,07 грн.

Державне підприємство "ЖЛГЗ" у період з 11.03.2021 до 20.05.2021 здійснило 45 платежів на загальну суму 222486,07 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: п/д №8530 від 11.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №8545 від 12.03.2021 на суму 5486,07 грн; п/д №8592 від 15.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №8640 від 16.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №8681 від 17.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №8722 від 18.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №8722 від 18.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №8757 від 19.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №8798 від 22.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №8836 від 23.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №8876 від 24.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №8936 від 25.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №8972 від 26.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9017 від 29.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9041 від 30.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9073 від 31.03.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9093 від 01.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9122 від 02.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9159 від 05.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9211 від 06.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9254 від 07.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9285 від 08.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9315 від 09.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9350 від 12.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9400 від 13.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9449 від 14.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9508 від 15.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9552 від 16.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9601від 19.04.2021р. на суму 5000,00 грн; п/д №9648 від 21.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9689 д 21.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9751 від 22.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9785 від 23.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9817 від 26.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9860 від 27.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9889 від 28.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9912 від 29.04.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №9997 від 06.05.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №10033 від 07.05.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №10073 від 11.05.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №10120 від 12.05.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №10172 від 13.05.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №10229 від 17.05.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №10259 від 18.05.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №10303 від 20.05.2021 на суму 5000,00 грн; п/д №10337 від 20.05.2021 на суму 5000,00 грн.

ДП "ЖЛГЗ" у всіх 45 платіжних дорученнях у призначенні платежу зазначив "за товари зг.дог. № 762 від 20.09.2019" /т. 2 а.с. 116-160/.

Залишок заборгованості ДП "ЖЛГЗ" за поставлений товар згідно з умовами Договору поставки № 762 від 20.09.2019 складає 2 860 000,00 грн (3 082 486,07 грн - 222 486,07 грн).

Отже несплата ДП "ЖЛГЗ" заборгованості за поставлений товар слугувала підставою для звернення ДП "Укрспирт" до суду з позовом про стягнення 2860000,00 грн основного боргу, нарахованих за період прострочення з 22.05.2021 до 22.10.2021 - 191580,82 грн пені, 37202,73 грн інфляційних втрат та 36200,55 грн 3% річних.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що до звернення ДП "Укрспирт" з цим позовом до суду між сторонами спору велась переписка щодо виконання умов Договору поставки № 762 від 20.09.2019.

Так ДП "ЖЛГЗ" у листі від 14.05.2021 № 05-233 зазначає, що більшість продукції (лікеро-горілчана продукція, вина, товари кондитерської та бакалійної групи, жувальні гумки тощо) на поставку якої оформлені видаткові накладні на загальну суму 3082486,07 грн до ДП "ЖЛГЗ" від ДП "Укрспирт" не надходило. Цим накладним може частково відповідати лише придатний до реалізації товар отриманий ДП "ЖЛГЗ" від ДП "Укрспирт" 30.08.2019 на загальну суму 482222,30 грн, оплату якого здійснено на суму 197486,07 грн. ДП "ЖЛГЗ" вважає, що Договір поставки № 762 від 20.09.2019 має ознаки фіктивності, оскільки метою його укладення були не правові наслідки, обумовлені договором, а легалізація нестачі товарів ДП "Укрспирт" /т. 1 а.с. 41/.

На спростування доводів ДП "ЖЛГЗ" щодо фіктивності Договору поставки № 762 від 20.09.2019, а отже й удаваності господарських операцій між сторонами щодо їх реального виконання, ДП "Укрспирт" доводить, що суттєвим фактом у встановленні дійсних обставин справи має значення місце поставки товару.

Зокрема ДП "Укрспирт" вказує, що місцем поставки товару за видатковими накладними від 21.10.2019 № УСУ0000059 та № УСУ0000060 було складське приміщення № 130 по вул. Віскозна, 17 у м.Києві відповідно до укладеного з ТОВ "Альянс УПК" договору № 3-П від 01.01.2019 про надання комплексу логістичних послуг /т. 2 а с. 183/. Окрім того інші адреси поставки товару, які вказані у видаткових накладних, є адресами фірмових магазинів алкоголю ДП "Укрспирт" під брендом " Національний продукт" у м. Києві по вул. Харківське шосе, 19, вул. Стеценка, 19, вул. Микільсько-Слобідська, 2в, вул. Кудряшова, 18а, вул. Єреванська, 9/2, вул. Житомирська, буд. 16 та у м. Новоград-Волинський по вул.Шолом-Алейхема. Зазначені обставини підтверджено договорами оренди нежитлових приміщень, укладених ДП "Укрспирт" з їх власниками /т. 2 а.с. 187-188/.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 10.01.2022 зобов'язував сторони надати оригінали товарно-транспортних накладних за період від 21.10.2019 по 25.11.2019 щодо перевезення товару з м. Києва до м. Житомира за видатковими накладними за період від 21.10.2019 по 25.11.2019 /т. 2 а.с. 173/.

ДП "Укрспирт" зазначив про неможливість надання товарно-транспортних накладних на перевезення товару з Києва до м. Житомира. ДП "ЖЛГЗ" вимоги ухвали суду від 10.01.2022 у цій частині не виконав.

ДП "ЖЛГЗ" у відповідності зі ст. 180 ГПК України подало зустрічну позовну заяву, у якій оспорює дійсність Договору поставки №762 від 20.09.2019, укладеного від імені державного підприємства його керівником Мікаеляном Г.Л. (витяг з ЄДР станом на 20.09.2019), оскільки вважає його фіктивним. Фіктивність оспорюваного договору ДП "ЖЛГЗ" вбачає у тому, що видаткові накладні на отримання товару від ДП " ЖЛГЗ" підписано Куракіним А.Д. на підставі довіреності від 11.10.2019, тоді як товар, який частково відповідає цим накладним, надійшов до ДП "ЖЛГЗ" 30.08.2019 без оформлення між сторонами договірних відносин. Факт отримання товарів саме 30.08.2019 підтверджується наказом про відрядження № 67 "г" від 27.08.2019, товарно-транспортною накладною №Р50 на автомобіль, подорожнім листом № 208 від 30.08.2021 та відповідними записами у Книзі виїзду автотранспорту ДП "ЖЛГЗ" від 30.08.2019.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення - скасувати в частині стягнутої суми пені та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у стягненні пені, виходячи з наступного.

Згідно з ч.5 статті 203 Кодексу, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Це загальне правило конкретизоване у статті 234 ЦК України, вказуючи на недійсність правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (п.4.9 постанова ВПВС від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Судом встановлено, що Договір поставки №762 від 20.09.2019 створив для його сторін правові наслідки.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована рішенням суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, мають безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (постанова ВПВСвід 23.05.2018 у справі № 916/5073/15).

Водночас якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено (постанови ОП КГС у складі ВС від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 та від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (постанова ВПВС від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц).

ДП "ЖЛГЗ" у зустрічній позовній заяві оспорює дійсність Договору поставки №762 від 20.09.2019 , укладеного від імені державного підприємства його керівником Мікаеляном Г.Л. (витяг з ЄДР станом на 20.09.2019), оскільки вважає його фіктивним. Фіктивність оспорюваного договору державне підприємство вбачає у тому, що видаткові накладні на отримання товару від ДП "ЖЛГЗ" підписано Куракіним А.Д., який діяв на підставі довіреності від 11.10.2019, тоді як товар, який частково відповідає цим накладним, надійшов до ДП "ЖЛГЗ" 30.08.2019 без оформлення між сторонами договірних відносин. Факт отримання товарів саме 30.08.2019 підтверджується наказом про відрядження № 67 "г" від 27.08.2019, товарно-транспортною накладною №Р50 на автомобіль, подорожнім листом № 208 від 30.08.2021 та відповідними записами у Книзі виїзду автотранспорту ДП "ЖЛГЗ" від 30.08.2019. Водночас ДП "ЖЛГЗ" ухилилось від встановлення обставин отримання товару у період з 21.10.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 3082486,07 грн за 31 ( тридцять однією) видатковою накладною саме на підставі Договору поставки №762 від 20.09.2019, який оплачений державним підприємством на суму 222486,07 грн, про що доводить зміст призначення платежу у 45 платіжних дорученнях, оформлених ДП "ЖЛГЗ" шляхом проведення судової економічної експертизи. Окрім того, ДП "ЖЛГЗ" не спростувало доводи ДП "Укрспирт" про те, що державне підприємство використало відповідні податкові накладні ДП "Укрспирт" в бухгалтерському обліку при формуванні податкового кредиту. Твердження ДП "ЖЛГЗ" про безтоварність поставки матиме негативні наслідки для державного підприємства, оскільки такі події є підставою для застосування штрафних санкцій органами державної податкової служби.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач за зустрічним позовом ДП "ЖЛГЗ" не довів наявність основних ознак фіктивного правочину, за якими можна оцінити фіктивність Договору поставки № 762 від 20.09.2019, зокрема, наявність умислу у діях начальника управління комерційної політики ДП "Укрспирт" Черхавого М.Р., який діяв на підставі довіреності № 05-12/11 від 05.12.2018 при підписанні оспорюваного договору поставки від імені продавця товару.

Суб'єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству (ст. 19 ГК України).

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 1, 2 ст. 67 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Договір поставки № 762 від 20.09.2019 відповідає наведеним вимогам, оскільки сторони договору погодили предмет, ціну та строк дії договору.

Частинами третьою, восьмою статті 19 ГК України передбачено, що обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (продавцем) на постачання товарів на користь другої сторони (продавця), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (постанова ВПВС від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Отже наявні у справі податкові накладні, виписані ДП «Укрспирт» по факту постачання товару ДП «ЖЛГЗ» та на користь останнього, підтверджують дійсність Договору поставки № 762 від 20.09.2019, оскільки вказана поведінка постачальника засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків /т. 1 а.с. 146-249, т. 2 а.с. 1-55/.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першрї інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним Договору поставки № 762 від 20.09.2019.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (част. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статусі постачальника товару може бути як його безпосередній виробник, так і суб'єкт господарювання, який придбав цей товар у виробника або інших суб'єктів господарювання.

Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі Договору поставки №762, укладеного 20.09.2019 між ДП "Укрспирт" (продавець) та ДП "ЖЛГЗ" (покупець), у якому продавцем виступив постачальник товару, а не його виробник.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Суд встановив, що ДП "Укрспирт" передав у власність ДП "ЖЛГЗ" товар на загальну суму 3082486,07 грн за 31 (тридцять однією) видатковою накладною через уповноважену на отримання товару від ДП "ЖЛГЗ" особу - представника за довіреністю від 11.10.2019 Куракіна А.Д.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Пунктом 3.2 Договору поставки № 762 від 20.09.2019 сторони узгодили порядок оплата за поставлений товар - протягом 60 календарних днів з дати поставки товару покупцеві.

ДП "ЖЛГЗ" оплату за поставлений товар здійснило частково на суму 222486,07 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, то позовні вимоги про стягнення 2860000,00 грн заборгованості підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 37 202,73 грн інфляційних втрат та 36 200,55 грн 3 % річних за період прострочення з 22.05.2021 по 22.10.2021.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки порушення відповідачем ДП "ЖЛГЗ" зобов'язання по оплаті поставленого товару має місце, тому позовні вимоги про стягнення за період прострочення з 22.05.2021 по 22.10.2021 - 37 202,73 грн інфляційних втрат та 36 200,55 грн 3 % річних є підставними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача ДП «Укрспирт» перевіреним судом та визнаним вірним.

Щодо вимог про стягнення 191 580,82 грн пені за період прострочення з 22.05.2021 по 22.10.2021.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3 Договору поставки № 762 від 20.09.2019 сторони погодили, що за порушення грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.2020 у справі № 910/17753/18, від 20.08.2020 у справі № 902/959/19; від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 ).

У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (правові позиції ВС/КГС у постановах від 20.08.2020 у справі № 902/959/19, від 09.03.2021 у справі № 924/441/20).

При цьому умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18).

У постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20 Верховний Суд дійшов висновку, що хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість строку нарахування пені, але перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки сторони у Договорі поставки № 762 від 20.09.2019 домовились, що пеня нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання, до періоду нарахування пені застосовується правило ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме - нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з розрахунком позивача розрахунок пені здійснено не щодо кожної окремої поставки товару у період з 21.10.2019 по 25.11.2019, а щодо усіх разом за період прострочення з 22.05.2021 по 22.10.2021.

З урахуванням ст. 612 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 3.2 Договору поставки № 762 від 20.09.2019, яким визначено порядок оплати - протягом 60 календарних днів з дати поставки товару покупцеві, нарахування пені повинно проводитися за періоди за видатковими накладними:

-від 21.10.2019, строк оплати за якими 20.12.2019 - за період з 21.12.2019 по 21.06.2020;

-від 22.10.2019, строк оплати за якими 23.12.2019 - за період з 24.12.2019 по 24.06.2020;

-від 23.10.2019, строк оплати за якими 23.12.2019 - за період з 24.12.2019 по 24.06.2020;

-від 01.11.2019, строк оплати за якими 31.12.2019 - за період з 01.01.2020 по 01.07.2020;

-від 07.11.2019, строк оплати за якими 06.01.2020 - за період з 07.01.2020 по 07.07.2020;

-від 11.11.2019, строк оплати за якими 10.01.2020 - за період з 11.01.2020 по 11.07.2020;

-від 15.11.2019, строк оплати за якими 14.01.2020 - за період з 15.01.2020 по 15.07.2020;

-від 20.11.2019, строк оплати за якими 20.01.2020 - за період з 21.01.2020 по 21.07.2020;

-від 25.11.2019, строк оплати за якими 24.01.2020 - за період з 25.01.2020 по 25.07.2020.

Отже нарахування ДП «Укрспирт» пені за період прострочення з 22.05.2021 по 22.10.2021 суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України, тому у стягненні 191 580,82 грн пені слід відмовити.

Натомість суд першої інстанції помилково перевірив розрахунок пені позивача на суму 191580,82 грн та встановив, що обґрунтований розмір пені складає більшу суму, аніж заявив до стягнення позивач, оскільки період її нарахування невірно визначений позивачем і матеріали справи не містять заяв позивача про зменшення/збільшення позовних вимог, у яких останній просив суд стягнути пеню за період прострочення, визначений у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та умов п. 3.2 Договору поставки № 762 від 20.09.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Житомирської області від 12.05.2022 у справі № 906/1155/21 необхідно скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у позові про стягнення 191 580,82 грн пені - відмовити. Здійснити новий розподіл судових витрат (судового збору за подання первісного позову).

На підставі ст.129 ГПК України на скаржника покладається судовий збір за подання апеляційної скарги.