Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 серпня 2022 року Справа№200/3010/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , через представника, адвоката Мендрика Дмитра Олександровича, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не виплати позивачу пенсії з 5 квітня 2016 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити позивачу нарахування та виплату пенсії з 5 квітня 2016 року та виплатити заборгованість.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Донецької області як отримувач пенсії по інвалідності.
Виплату пенсії припинено.
У позові зазначено, що позивач не є внутрішньо-переміщеною особою.
Позивач вважає, що не виплата їй пенсії є порушенням гарантованого Конституцією України права на соціальний захист (а.с. 1-6).
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 1 квітня 2015 року, є внутрішньо переміщеною особою.
Після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб з 1 квітня 2016 виплату пенсії було призупинено.
Призупинення пенсії здійснено на підставі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», якою передбачено, що у разі неповідомлення про повернення до покинутого місця проживання приймається рішення про скасування дії довідки на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання. Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця проживання є дані, отримані з відповідних державних реєстрів та в результаті обміну інформацією з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Відповідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1566/11846, заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Із заявою про поновлення виплати пенсії позивач не зверталась.
Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 та виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
У зв'язку з вищевикладеним, підставою для відновлення виплати пенсії є особиста заява особи, яка звертається за поновленням пенсії до територіального управління Пенсійного фонду України, де зареєстровано її постійне місце проживання на контрольованій території України відповідно до довідки внутрішньо переміщеної особи з доданими до неї необхідними документами та надання заяви про відкритій рахунок в AT «Ощадбанк».
Також відповідач зазначає про порушення позивачем строку звернення до суду із даним позовом, встановленого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 38-39).
Ухвалою суду від 23 лютого 2022 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу десятиденного строку з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: належного доказу на підтвердження сплати судового збору за подання даного позову у розмірі 992,40 грн (а.с. 25-26).
Ухвалою суду від 30 травня 2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 32).
Ухвалою суду від 24 червня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про витребування додаткових доказів по справі та постановлення ухвали про обов'язковість особистої участі позивача у судовому засіданні для надання пояснень по справі в режимі відеоконференції (а.с. 42).
Суд зазначає, що ухвалою суду від 30 травня 2022 року відповідачу було запропоновано надати суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, та всі письмові і електронні документи, що підтверджують заперечення проти позову.
23 червня 2022 року судом отримано відзив на позов, разом із цим жодних документів на підтвердження зазначеного у відзиві, зокрема копій матеріалів з пенсійної справи позивача, до відзиву додано не було.
Станом на 31 серпня 2022 року такі документи до суду не надійшли.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно приписів ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач […] повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.
Згідно ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Враховуючи зазначене суд вирішує справу на підставі наявних матеріалів.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має інвалідність 3 групи, має право на отримання пенсії по інвалідності (довічно), що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 та довідкою МСЕК від 26 листопада 2013 року Серія 10 ААВ № 475497 (а.с. 9- 17).
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, є органом державної влади та належним відповідачем у даній справі (а.с. 45).
Як встановлено судом пенсія позивачу призначена з 26 листопада 2013 року (а.с. 21).
З 1 квітня 2015 року позивач перебуває на обліку у відповідача (його структурного підрозділу) та отримує пенсію по інвалідності (зв.бік а.с. 38).
Суд зазначає, що доказів на підтвердження наявності у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи, як про це зазначає відповідач, суду не надано; з рішення Управління ПФУ в м. Дружківка № 914230177226 від 16 лютого 2020 року «Про перерахунок пенсії» (роздрукованого з кабінету позивача в системі ПФУ) вбачається, що в графі «особливості» вказано: «ТЕСТ - ВПО не зареєстрована» (93) (а.с. 18).
Відповідно до пояснень відповідача виплату пенсії позивачу було призупинено з квітня 2016 року на підставі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», якою передбачено, що у разі неповідомлення про повернення до покинутого місця проживання приймається рішення про скасування дії довідки на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання. Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця проживання є дані, отримані з відповідних державних реєстрів та в результаті обміну інформацією з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (зв.бік а.с. 38).
За поясненням відповідача належного рішення щодо припинення виплати позивачу пенсії управлінням не приймалось (зв.бік а.с. 38).
Будучи не згодною із припиненням виплати їй пенсії позивач звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом суд зазначає наступне.
Відповідно до норм частин 1 та 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Згідно ст. 1 Закону України № 1058-IV від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
За своєю правовою природою пенсія є єдиним (або основним) джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).
Згідно з практикою Європейського Суду з Прав Людини, пенсія підпадає під захист ст. 1 Протоколу 1 (право власності). Зокрема, у своїй практиці ЄСПЛ інтерпретує поняття майно дуже широко, та зараховує до нього рухоме і нерухоме майно, а також майнові і немайнові інтереси. Неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що позбавлення особи майна є втручанням у право власності особи (зокрема, у справах Andrejeva v. Latvia (App. № 55707/00, § 77) Stummer v. Austria (App. № 37452/02, § 82),ЄСПЛ підтвердив, що принципи, які застосовуються у справах щодо порушення ст. 1 Протоколу 1, поширюються на пенсії). Якщо чинне законодавство держави передбачає пенсійні виплати, це повинно розглядатись як таке, що генерує майновий інтерес (Carson and Others v. the United Kingdom, App. № 42184/05, § 64, Lakicervic and others v. Monte).
У справі Muller v. Austria (App. 5879/72) на той час Європейська комісія з прав людини встановила, що коли особа робить обов'язкові внески до Пенсійного фонду, в неї виникає право власності на частку цього фонду.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, наведеної в його рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (справа 1-13/2013) і № 9-рп/2013 (справа № 1-18/2013), неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями256та257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
На підставі аналізу положення ч. 1 ст. 122 КАС України в системному зв'язку з положенням ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а також враховуючи наведені вище правової позиції Конституційного Суду України та практику Європейського Суду з Прав Людини, суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з нарахуванням, розрахунком та виплатою пенсії за минулий час може бути подано без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Відповідно, позивачем не було пропущено строк звернення до суду із даним позовом.
При прийнятті рішення по суті спору суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV).
Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ, Закон України "Про пенсійне забезпечення") пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
Як вже зазначалось судом доказів на підтвердження наявності у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи, на чому наполягає відповідач, суду не надано; а рішення Управління ПФУ в м. Дружківка № 914230177226 від 16 лютого 2020 року «Про перерахунок пенсії» (роздрукованого з кабінету позивача в системі ПФУ) містить відмітку «ТЕСТ - ВПО не зареєстрована» (93) (а.с. 18).
Крім цього, частиною 1 ст. 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Суд зауважує, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи. Реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби, як то: доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Тобто, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
На переконання суду прийняття Закону № 1706-VII спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, а не на звуження їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Виходячи з приписів ст.ст. 44, 77, 79, 80 КАС України, беручи до уваги встановлені судом обставини суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності припинення (призупинення) виплати позивачу з 1 квітня 2015 року пенсії.
Суд зауважує, що частина 1 ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, вільний вибір місця проживання.
Аналогічні положення передбачені ч. 1 ст. 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382- IV).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1382-IV вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Проаналізувавши наведене вище суд приходить до висновку про неправомірність припинення (призупинення) виплати позивачу пенсії з квітня 2016 року.
Враховуючи зазначене, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання неправомірними дій структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з припинення (призупинення) виплати позивачу пенсії з квітня 2016 року.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату позивачу пенсії з 5 квітня 2016 року та зобов'язання виплатити заборгованість, суд зазначає таке.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4).
Виплата пенсії за минулий час врегульована положенням ст. 46 Закону № 1058-IV.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Верховний суд України 6 жовтня 2015 року ухвалив постанову по справі № 608/1189/14-а, де зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право (право на отримання пенсії).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року по справі № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Пунктом 15 Порядку № 365 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365» установлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року, у справі № 640/18720/18 визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365» в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.
Керуючись ст. 245 КАС України, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії позивачу та сплатити виниклу заборгованість за період з квітня 2016 року по дату поновлення виплати пенсії.
Разом із цим суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2016 року № 167 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України були внесені зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі:
1. У постанові Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» пункт 1 викладено в новій редакції, відповідно до якої виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України . Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором; починаючи з 1 липня 2016 року виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсій-ного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України ;
2. У Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 734 , викладено пункт 27 Порядку в наступній редакції: Уповноважені банки за письмовими запитами органів Пенсійного фонду, органів праці та соціального захисту населення і Мінфіну зобов'язані подавати інформацію про зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів та про їх закриття. Обмін інформацією між Мінфіном та АТ Ощадбанк щодо здійснення пенсійних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється на підставі укладеного між Мінфіном та АТ Ощадбанк договору про взаємодію .
Також пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2016 року № 167доручено Публічному акціонерному товариству Державний ощадний банк України забезпечити до 1 липня 2016 року відкриття поточних рахунків та видачу платіжних карток за зверненням відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї постанови внутрішньо переміщених осіб, які не обслуговуються в публічному акціонерному товаристві Державний ощадний банк України , і не пізніше ніж з 1 серпня 2016 року розпочати за зверненням клієнтів за власний рахунок виготовлення та обмін існуючих платіжних карток на платіжні картки, які одночасно є пенсійним посвідченням, із зазначенням графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.
Метою визначення виплати пенсій внутрішньо-переміщеним особам виключно через рахунки в АТ "Державний ощадний банк України" є збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення; забезпечення виплати пенсійних і соціальних допомог; недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат.
Отже, починаючи з 1 липни 2016 року виплата пенсії, що призначена внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
Суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України № 167 було оскаржено в судовому порядку в частині приписів починаючи з 1 липня 2016 р. виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України .
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2017 року у справі № 826/11272/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
За наслідками касаційного перегляду (постанова від 25 вересня 2018 року) Верховний Суд залишив без змін зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції та вказав, що у справі № 826/11272/16 зазначено, що Кабінет Міністрів України, приймаючи оспорюванні зміни до Постанови № 637, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки будь-яких обмежень прав громадян, зокрема, вільно переміщених осіб, пов'язаних із соціальними виплатами, не встановлено, також не вбачається також і не відповідність вказаної постанови вимогам Конституції України.
Отже, пенсійні виплати мають сплачуватись (перераховуватись) внутрішньо переміщеним особам на банківській рахунок такої особи, відкритий в ПАТ "Державний ощадний банк України".
Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи, разом із цим зареєстрованим місцем проживання позивача є: смт. Олександрівка Мар'їнського району Донецької області, яке віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне визначити порядок виконання цього рішення шляхом поновлення виплати пенсії та виплати заборгованості на рахунок позивача, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».
Щодо клопотання позивача про необхідність допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми пенсії за один місяць, суд зазначає, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи, що в межах даної справи судом не розглядались позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Як вбачається з квитанції № ID 6360-5462-3410-6649 від 20 травня 2022 року позивач при поданні даного адміністративного позову сплатила судовий збір у розмірі 992,00 грн (а.с. 30).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 12, 72-78, 90, 94, 139, 244-246, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з припинення (призупинення) виплати ОСОБА_1 пенсії з квітня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії шляхом перерахування пенсійних виплат на її банківській рахунок, відкритий в ПАТ "Державний ощадний банк України".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з квітня 2016 року по дату поновлення поточної виплати пенсії шляхом перерахування цієї заборгованості на її банківській рахунок, відкритий в ПАТ "Державний ощадний банк України".
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна