Ухвала
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 213/3794/20
провадження № 61-7243ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Позов обґрунтований тим, що вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2017 року, який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано не винним та виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК України (в редакції 1960 року) у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого частиною другою статті 141 КК України (в редакції 1960 року).
Відповідно протоколів обшуку, складених слідчим прокуратури Саксаганського району м. Кривого Рогу від 22 вересня 2000 року та 25 вересня 2000 року в межах кримінальної справи №53009063 за місцем проживання позивача та ОСОБА_2 (знайома позивача), а також в гаражі ОСОБА_2 № 298 було проведено обшук, в ході якого вилучено та приєднано до кримінальної справи, в якості речових доказів, належні позивачу меблі, які він купив в магазині « Мальва » у гр. ОСОБА_3 за 956 882,00 грн, що еквівалентно 33 693,05 доларів США. Меблі було втрачено на досудовому слідстві. Крім того, відповідно до протоколу обшуку від 25 вересня 2000 року з квартири позивача за адресою: АДРЕСА_1 , були вилучені меблі, які взагалі не було приєднано до матеріалів кримінальної справи №53009063.
ОСОБА_1 просив стягнути з державного бюджету України завдану майнову шкоду в розмірі 836 828,00 грн.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що під час розгляду справи не знайшов підтвердження факт належності меблів саме позивачу ОСОБА_1 , тому суди відмовили у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
ОСОБА_1 27 липня 2022 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме: вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи.
Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 08 серпня 2022 року подано уточнену касаційну скаргу, у якій ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, так як існує різниця між цивільним та кримінальним судочинством, а саме: їх абсолютно роз'єднує питання про специфіку порушення процесу до порядку виконання відповідних актів судів.
Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).
Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення. ОСОБА_1 не обґрунтовує передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. ОСОБА_1 не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині. Тому ОСОБА_1 не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат