про повернення касаційної скарги
29 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/29854/20
адміністративне провадження № К/990/18322/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року (суддя Бокатова Я.А.) та
постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року (колегія у складі суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П., Оксененка О.М.)
у справі № 640/29854/20
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський",
про визнання дій протиправними, стягнення грошових коштів.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд ГВФО; відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного повернення вкладів;
- стягнути з Фонду ГВФО грошові кошти у розмірі 380 тис. грн, з яких: 360 тис. грн - пеня за прострочення грошового зобов'язання; 20 тис. грн - відшкодування моральної шкоди.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26.11.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2022, відмовив у задоволенні позову.
12.07.2022 ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, що 18.07.2022 надійшла до Верховного Суду, у якій, із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та норм процесуального права, просила скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2022, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Верховний Суд ухвалою від 29.07.2022 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 ст. 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
15.08.2022 ОСОБА_1 подала заяву, у якій просить відкрити касаційне провадження без сплати судового збору, покликаючись на те, що звільнена від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-XII).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 160/15864/20 відступила від правової позиції щодо поширення ч. 3 ст. 22 Закону № 1023-XII на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 817/649/16, та дійшла нового висновку, що дія зазначеної статті «не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Фонд не підпадає під категорію фінансової установи, яка під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Отже, на фізичних осіб - вкладників комерційних банків під час дії тимчасової адміністрації не поширюється дія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав».
ОСОБА_1 на підтвердження підстав для звільнення її від сплати судового збору покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц. У зазначені постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при зверненні до суду з позовом про стягнення з Фонду майнової відповідальності за договором банківського вкладу позивач як споживач фінансових послуг звільняється від сплати судового збору за ч. 3 ст. 22 Закону № 1023-XII не тільки при поданні позовної заяви, а й на наступних стадіях цивільного процесу.
Така правова позиція є подібною тій, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 817/649/16, проте не зазначена у постанові від 08.09.2021 у справі № 160/15864/20 як така, від якої Велика Палати Верховного Суду здійснила відступ.
Суд звертає увагу, що згідно з усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, сформульованої у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, «<…> незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».
Останньою правовою позицію щодо застосування ч. 3 ст. 22 Закону № 1023-XII у питанні сплати судового збору, сформульована у постанові від 08.09.2021 у справі № 160/15864/20, відповідно до якої фізичні особи - вкладники комерційних банків не звільняються від сплати судового збору при зверенні до суду із позовом до Фонду ГВФО, подання апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення.
Суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 , що заявлені нею у цій справі вимоги не стосуються спору, який виникає між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, оскільки неустойка, яку позивачка просить стягнути з відповідача, безпосередньо пов'язана з діями Фонду ГВФО щодо виплати їй грошових коштів за вкладом, як і вимога щодо відшкодування моральної шкоди.
Слід зауважити, що ОСОБА_1 не позбавлялася права заявити клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати з підстав, визначених Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Щодо покликання скаржниці на порушення доступу до правосуддя слід зазначити, що сплата судового збору за подання касаційної скарги є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) «<…> право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя».
У справі, що розглядається, Суд в ухвалі від 29.07.2022 про залишення касаційної скарги без руху роз'яснив ОСОБА_1 , що у такому разі вона не звільняється від сплати судового збору при поданні касаційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2022.
Проте ОСОБА_1 в установлений Судом строк не усунула недоліки касаційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення заяви без руху).
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За викладений обставин, Суд уважає, що ОСОБА_1 слід повернути касаційну скаргу, що не перешкоджає останній реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у межах розумного строку та у порядку, встановленому КАС України.
Керуючись ст. 330, 332 КАС України, Суд,-
1. Повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі № 640/29854/20.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя А.А. Єзеров