ф
29 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 240/7466/19
адміністративне провадження № К/9901/1495/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 (суддя Лавренчук О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 (колегія у складі суддів Сторчака В.Ю., Граб Л.С., Іваненко Т.В.)
у справі № 240/7466/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просила:
- визнати неправомірними рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 25.01.2019, про відмову в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати відповідача призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із захворюванням і смертю чоловіка, ОСОБА_2 , пов'язаного із захистом Батьківщини.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано п. 2 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №6 від 25.01.2019, про відмову в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , дружині померлого ОСОБА_2 ;
- зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.09.2018 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. 11.01.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2020 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про смерть, виданого 21.11.2017 Новоград-Волинським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
6. Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть №488, виданого 20.11.2017 Комунальним закладом "ЦПМСД" м. Новоград-Волинського Житомирської області, захворювання та причина смерті ОСОБА_2 пов'язане із захистом Батьківщини.
7. ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
8. 20.09.2018 ОСОБА_1 звернулась до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з смертю чоловіка ОСОБА_2 .
9. Розглянувши подані документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, дійшла висновку про відмову, оскільки сержант у відставці ОСОБА_2 на день смерті не був військовослужбовцем. Смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , а згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.04.2017 № 94 ОСОБА_2 виключено зі списків частини 13.04.2017. Отже на час смерті він не був військовослужбовцем.
10. Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, позивач звернулася до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що їй, як члену сім'ї військовослужбовця, має бути призначено та виплачено згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу, оскільки її покійний чоловік ОСОБА_2 отримав захворювання ще при службі в Збройних силах України і його смерть настала у зв'язку із захистом Батьківщини.
12. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 761/18099/15-а, дійшов висновку, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби незалежно від часу звільнення з військової служби.
Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
14. Суд першої інстанції зазначив про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.09.2018 про виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
16. Скаржник зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення зі служби, запроваджена Законом України від 06.09.2018 № 2522-VІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності з 13.10.2018.
Таким чином, до 13.10.2018, коли набрав чинності Закон № 2522-VІІІ, у членів сім'ї померлих, які не були військовослужбовцями на день смерті, не виникало права на отримання одноразової грошової допомоги за цією підставою.
З урахуванням конституційного принципу дії нормативно-правових актів у часі (ст. 58 Конституції України) відсутні підстави для застосування цієї норми (ст. 16 Закону у новій редакції) до правовідносин 2017 року.
17. 10.03.2020 позивач подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та зазначає наступне.
19. Відповідач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки, у членів сім'ї померлих, які не були військовослужбовцями на день смерті, не виникало права на отримання одноразової грошової допомоги.
20. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
21. Зокрема у постановах від 06.02.2018 у справі №761/18099/15-а, від 28.01.2020 у справі №2240/2957/18, від 28.02.2020 у справі №820/6689/17, від 10.08.2020 у справі №295/14571/17, від 13.05.2020 у справі №489/4898/16-а, від 30.06.2021 у справі №240/11497/19, Верховний Суд зазначив наступне:
«Згідно із частиною першою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктами 1, 2 частини другої цієї статті Закону визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби чи мали місце в період її проходження незалежно від часу звільнення з військової служби.
Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Норми статті 16 Закону №2011-XII у зв'язку із складністю їх конструкції допускають неоднозначне трактування, внаслідок чого і виник спір. Проте, на переконання суду інше тлумачення вказаної норми, ніж зазначене судом, не відображало б мети законодавця при прийнятті цього закону.
Якби законодавець пов'язував право сім'ї на допомогу лише з фактом смерті (загибелі) особи, яка була військовослужбовцем на час смерті, він би обмежився запровадженням норм про наявність відповідного права у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Натомість, закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби чи проходження військової служби. Отже, можна зробити висновок, що в такому випадку допомога призначається незалежно від часу звільнення з військової служби.»
22. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається та, відповідно який спростовує доводи скаржника.
23. Суди встановили, що захворювання, яке стало причиною смерті, безпосередньо пов'язане з виконанням ОСОБА_2 обов'язків військової служби та захисту Батьківщини.
24. За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач є особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім'ї військовослужбовця не залежить від наявності останнього на момент смерті статусу військовослужбовця, а безпосередньо пов'язане із наявністю зв'язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час виконанням ним обов'язків військової служби.
25. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
26. За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
27. Судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 240/7466/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя Н.В. Коваленко