ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 липня 2022 року м. Київ № 640/16322/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі- позивач /ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати неправомірними та скасувати податкову вимогу №10227-10 від 17.02.2020р. та рішення про опис майна в податкову заставу №10227-10 від 17.02.2020р винесені Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані вимога та рішення прийняті на підставі необґрунтованого висновку відповідача про наявність у позивача податкового боргу, який виник у зв'язку із несплатою грошових зобов'язань з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібною торгівлею підакцизних товарів у сумі 5286,00 та земельного податку з фізичних осіб в сумі 38697,79 грн. Зазначив, що заборгованість з акцизного податку була погашена наступного дня 18.02.2020 року. Борг зі сплати ПДВ за березень 2020 року був сплачений лише 17.06.2020року, затримка сплати зобов'язання сталась у зв'язку з оголошенням карантину згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Податковий борг із земельного податку з фізичних осіб виник у результаті несплати у граничний термін грошового зобов'язання, визначеного ГУ ДФС ум. Києві податковим повідомленням-рішенням від 13.08.2014 року № 1753-15 у сумі 38159,63 грн. та пені у сумі 538,16 грн., що виникла з причини несвоєчасної сплати грошового зобов'язання визначеного ГУ ДФС у м. Києві від 14.08.2013 № 010591703. Вважає, що відповідач пред'явив вимогу по зобов'язанню за яким спливли строки давності. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки у відповідача відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення боргу після спливу 1095 днів з моменту виникнення боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2020 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Незважаючи на отримання відповідачем ухвали суду та позовної заяви з додатками, останнім не надано до суду відзиву на позовну заяву.
Суд розглядає справу за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у місті Києві сформовано податкову вимогу №10227-10, згідно якої станом на 16 лютого 2020 року сума податкового боргу позивача становить 43983,79 грн., з якого: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібною торгівлею підакцизних товарів в розмірі 5286,00 та земельний податок з фізичних осіб в розмірі 38697,79 грн
Також, 17.02.2020 року відповідачем прийнято рішення про опис майна в податкову заставу №10227-10, на підставі якого вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - ОСОБА_1 .
Незгода позивача із вказаними рішеннями від 17 лютого 2020 року зумовили його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
У свою чергу, згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно пункту 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України).
Крім того, розділом ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 р. №610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 р. за №902/30770 передбачено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. Протягом періоду оскарження суми грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.
Враховуючи вищевказане та виходячи з аналізу вищенаведених норм, підставою для формування та направлення контролюючим органом податкової вимоги платнику податків є встановлення відповідної обставини, зокрема, платником податків не сплачено узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відтак, за чинним податковим законодавством податкова вимога надсилається податковим органом платнику податків у разі несплати ним податкового боргу, тобто узгодженого податкового зобов' язання.
Згідно вимог ч.1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 1445 від 18.02.2020 року вбачається, що 18.02.2020 року позивачем погашено заборгованість з сплати акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібною торгівлею підакцизних товарів у сумі 5286,00грн.
Дані обставини підтверджуються у рішенні №18883/6/99-00-13-05-06 від 12.06.20 року про результати розгляду скарги позивача від 01.04.2020 року, де відповідач зазначає про погашення позивачем податкового боргу з акцизного податку в розмірі 5286,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивача відсутній борг зі сплати акцизного податку, а отже податкова вимога та рішення про опис майна в цій частині підлягає скасуванню.
Стосовно заборгованості позивача зі сплати земельного податку суд зазначає таке.
З наявного в матеріалах справи рішення відповідача №18883/6/99-00-13-05-06 від 12.06.20 року вбачається, що податковий борг виник у результаті несплати в граничний строк грошового зобов'язання, визначеного ГУ ДФС у м. Києві податковим повідомленням-рішенням від 13.08.2014 року №1753-15 в розмірі 38 159,63 грн. та пені в розмірі 538,16 грн., що виникла з причин несвоєчасної сплати грошового зобов'язання, визначеного ГУ ДФС у м. Києві ППР від 14.08.2013 року № 010591703.
При цьому, згідно пункту 95.1. статті 95 ПК України (в редакції на час звернення позивача до суду), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Відповідно до пункту 87.11. статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Пункт 101.1 статті 101 ПК України визначає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
Судом встановлено, що податкові зобов'язання, які самостійно визначені платником податку в деклараціях з податку за землю, та набули статусу податкового боргу ще у 2013, 2014 роках.
При цьому, строк погашення суми боргу сплив у 2017 році, а тому контролюючий орган не мав права у 2020 році надсилати позивачу вимогами про погашення нарахованої на суму податкового боргу, погашену після спливу 1095 денного строку з дня його виникнення.
Таким чином, оскільки в межах спірних відносин сплата земельного податку здійснена поза межами 1095 днів, а сам борг набув статусу безнадійного, а тому підлягає списанню і не міг пред'являтись до погашення.
Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду у справі № 807/2097/16 від 06.02.2018 року.
Відповідно до пунктів 88.1, 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п. 89.2 ст. 89 ПК України).
Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8 ст. 89 ПК України).
Відповідно до підпунктів 93.1.1, 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
У свою чергу, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті (п. 93.2 ст. 93 ПК України).
Судом фактично встановлено обставини відсутності у податкового органу права нараховувати позивачу грошових зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2013-2014 рік та виносити -рішення про опис майна в податкову заставу.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вимогами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач відзиву до суду не надав, правомірності прийнятого оспорюваного рішення не довів.
Водночас, згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані вимога та рішення є такими, що підлягають скасуванню у зв'язку з протиправністю їх складення/прийняття.
Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У розумінні частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість винесених ним оскаржуваних вимоги та рішення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №10227-10 від 17.02.2020р. та рішення про опис майна в податкову заставу №10227-10 від 17.02.2020р винесені Головним управлінням ДПС у м. Києві.
3.Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 942 (дві тисячі дев'ятсот сорок дві) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська