ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 липня 2022 року м. Київ № 640/17928/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДПС у м. К), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.11.2017 №14/26-55-13-02 про виключення з реєстру платників податків єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та зобов'язати внести відповідний запис до реєстру платників єдиного податку про скасування такого рішення;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві (код за ЄДРПОУ 44116011) поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку третьої групи без ПДВ з 30.09.2017.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення від 02.11.2017 №14/26-55-13-02 про виключення із реєстру платників єдиного податку стосовно позивача було прийняте контролюючим органом без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, та водночас є таким, що прийняте всупереч встановленому чинним законодавством порядку та способу. Позивач вважає, що Головне управління ДФС у м. Києві не мало право приймати оскаржуване рішення до моменту проведення відповідної перевірки, як то визначено нормами п. 299.11 ст. 299 ПК України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/17928/21 за вказаним позовом та дану справу призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, у п. 6 резолютивної частини цієї ухвали суд витребував у відповідача ряд доказів на обґрунтування правомірності прийнятого рішення від 02.11.2017 №14/26-55-13-02 про виключення з реєстру платників єдиного податку.
На виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі представник позивача подав до суду відзив на позовну заяву, в тексті якого позивач заперечував проти задоволення позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтував тим, що упродовж періоду з 05.02.2015 по 30.09.2017 ОСОБА_1 перебував на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування 3-ої групи (зі ставкою 5%). Рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.11.2017 №14/26-55-13-02 ФОП ОСОБА_1 було виключено з реєстру платників єдиного податку на підставі п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України та з врахуванням пп. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього ж Кодексу (а саме у зв'язку із наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів). Вказане рішення від 02.11.2017 №14/26-55-13-02 було направлено платнику поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0101121614554, яке повернулося 08.12.2017 без вручення з причини «за закінченням встановленого строку зберігання». Таким чином, оскільки до Реєстру платників єдиного податку були внесені відповідні дані на підставі рішення від 02.11.2017 №14/26-55-13-02, то з 01.10.2017 ФОП ОСОБА_1 вважається таким, що перебуває на загальній системі оподаткування, діяльність та звітність на якій регламентована ст. 177 Податкового кодексу України. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача подав до суду копію оскаржуваного рішення разом із доказами надсилання такого рішення на податкову адресу ОСОБА_1 , копію довідки структурного підрозділу ГУ ДФС у м. Києві від 02.11.2017 вих. №2239/26-55-13-02.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається зі змісту долученої до позовної заяви копії витягу з Реєстру платників єдиного податку вих. №1089/2655-17-05-21 від 17.07.2015 та з тексту відзиву на позов, ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, перебував на податковому обліку в до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві як суб'єкт господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності 3-ої групи.
Упродовж періоду з 01.04.2017 по 19.04.2021 ФОП ОСОБА_1 подавав до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДПС у мм. Києві податкові декларацій платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за звітні періоди півріччя 2017 року, 3-и квартали 2017 року та 2017 рік, 1-й квартал 2018 року, півріччя 2018 року, 3-и квартали 2018 року і 2018 рік, 1-ий квартал 2019 року, півріччя 2019 року, 3-и квартали 2019 року і 2019 рік, 1-ий квартал 2020 року, півріччя 2020 року, 3-и квартали 2020 року і 2020 рік, 1 квартал 2021 року.
Разом з тим, 02.11.2017 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийняте рішення за №14/26-55-13-02 про виключення із реєстру платників єдиного податку. За змістом цього Рішення податковий орган вирішив виключити ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 30.09.2017 з підстави, визначеної п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України з урахуванням пп. 8 п. 298.2.3 ст. 298 цього ж Кодексу, а саме «Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та строки:
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів».
В якості документів, що підтверджує наявність підстави для виключення ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку визначено довідку про наявність податкового боргу від 02.11.2017 №2239/26-55-13-02 (за текстом якої станом на 02.11.2017 податковий борг платника з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, становив 2 377,94 грн.), складеної на підставі даних картки особового рахунку платника.
Вказане рішення від 29.12.2015 №190 було надіслане на поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та повернулось 08.12.2017 неврученим з причини «за закінченням встановленого строку зберігання».
У тексті позовної заяви ОСОБА_1 пояснив суду, що про обставини виключення його з Реєстру платників єдиного податку, а також про обставини прийняття тв зміст рішення від 02.11.2017 №14/26-55-13-02 йому було невідомо до моменту отримання листів-повідомлень ГУ ДПС у м. Києві щодо відмов у прийняття податкових декларацій платника єдиного податку за звітні періоди 2019 - 2020 років, а також отримання від ГУ ДПС у м. Києві разом із супровідним листом від 12.05.2021 вих. №48810/6/26-15-24-17-24 копії такого рішення.
Вважаючи вказане рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Зокрема, гл. 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлені правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
За змістом норм п. 291.2 і 291.3 ст. 291 ПК України (тут та надалі в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
У свою чергу положеннями абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України передбачено, що платник єдиного податку зобов'язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Згідно з абз. 1 п. 299.11. статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналізуючи зміст наведених норм Кодексу Верховний Суд під час перегляду в порядку касаційного провадження подібних спорів сформував правову позицію про те, що: «підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.» (постанови Касаційного суду від 15.05.2018 у справі №813/676/17, від 14.07.2021 у справі №808/224/18).
Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали суд встановив, що рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку (вих від 02.11.2017 №14/26-55-13-02) було прийнято контролюючим органом не на підставі акта за наслідками проведеної перевірки за фактом наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, як це передбачено п. 299.11 ст. 299 ПК України, а на підставі доповідної записки структурного підрозділу ГУ ДФС у м. Києві. Доказів на підтвердження протилежного відповідач до суду не подав.
З огляду на що суд встановив, що контролюючим органом не було проведено перевірки з питань своєчасної сплати позивачкою узгоджених сум грошових зобов'язань (камеральної перевірки), внаслідок чого не було встановлено відповідним актом перевірки наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, не було зафіксовано документально дату виникнення та строку наявності податкового боргу як передумови для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Натомість в обгрунтування наявності підстав для прийняття ДПІ у Печерському р-ні ГУ ДФС у м. Києві оспорюваного рішення відповідач надав уповноваженому представнику позивача (адвокату) разом із супровідним листом від 21.05.2021 вих. №48810/6/26-15-24-17-24 копію довідки структурного підрозділу від 02.11.2017 вих. №2239/26-55-13-02. За змістом останньої, управління оподаткування фізичних осіб згідно карток особових рахунків встановило, що ФОП ОСОБА_1 мав заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (а саме станом на 01.04.2017 - 1 115,69 грн., 01.05.2017 - 1 115,69 грн., 01.06.2017 - 1 115,69 грн., 01.07.2017 - 1 115,69 грн., 01.08.2017 - 1 115,69 грн., 01.09.2017 - 2377,69 грн., 30.09.2017 - 2 377,94 грн.
У контексті з наведеним суд зазначає, що в ході судового розгляду справи відповідач всупереч вимог суду не подав до матеріалів справи належних доказів на підтвердження факту наявності у ОСОБА_1 правомірно сформованого податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів за період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (як то засвідчений витяг з інтегрованої картки платника відповідного податку за 2017 рік).
Водночас позивач долучив до матеріалів позову засвідчені копії наступних документів:
- Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №159509475 від 14.03.2019, зі змісту якої вбачається, що зареєстрований в 2012 році за ОСОБА_1 об'єкт житлової нерухомості - квартира загальною площею 151,6 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 , був ним відчужений на користь іншої фізичної особи на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26.12.2012, про що до Реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений відповідний реєстраційний запис від 31.03.2013 за №18327;
- рішення Державної податкової служби України від 17.07.2020 №22890/6/99-00-06-02-04-06 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 14.06.2017 №9126-06 і від 26.03.2018 №0014622-5313-2650. За змістом цього рішення, в ході розгляду скарги платника (позивача) ДПС України встановило наступне: відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ОСОБА_1 відсутня квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 151,60 кв.м. Проте він був власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 151,60 кв.м., - яку відповідно до договору купівлі-продажу відчужено іншій особі 26.12.2012. З урахуванням наведеного ДПС України дійшло висновку про те, що ОСОБА_1 не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вищезазначений об'єкт у 2016 - 2017 роках, з огляду на що задовольнило скаргу платника та скасувало оспорювані податкові повідомлення-рішення. При цьому, ДПС України зауважило, що дані інтегрованої картки платника (позивача) з названого податку були приведені у відповідність до наведених обставин.
Проаналізувавши зміст цих документів суд дійшов висновку, що такі свідчать про відсутність у період 2017 року правових підстав для формування в інтегрованій картці платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, (позивача) реальних сум недоїмки (боргу) по сплаті такого податку.
Таким чином, враховуючи все вищенаведене суд зазначає, що контролюючий орган при прийнятті рішення від 02.11.2017 №14/26-55-13-02 про виключення з реєстру платників єдиного податку діяв усупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а тому зазначене рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання ГУ ДПС у м. Києві (відокремленого підрозділу ДПС України) вчинити певні дії (а саме: зобов'язати внести до Реєстру платників єдиного податку відомості про скасування оскаржуваного рішення та водночас поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку 3-ої групи, починаючи з 30.09.2017), то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною третьою ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
В ході розгляду даної справи по суті суд дійшов висновку про протиправність прийнятого податковим органом рішення про виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку з 30.09.2017 та, як наслідок скасував таке рішення.
У контексті з наведеним суд враховує те, що за змістом п. 19-3.1 ст. 19-3 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики виконує інші функції, передбачені законом.
Відповідно до п. 7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).
У свою чергу, п. 1 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затверджене наказом ДПС України від 12.11.2020 № 643, передбачено, що Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Згідно зі ст. 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
До реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку: 1) найменування суб'єкта господарювання, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку у паспорті); 2) податкова адреса суб'єкта господарювання; 3) місце провадження господарської діяльності; 5) ставка єдиного податку та група платника податку; 6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; 7) дата реєстрації; 8) види господарської діяльності; 9) дата анулювання реєстрації.
У разі зміни відомостей, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 299.7 цієї статті, вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку в день подання платником відповідної заяви.
Тобто, відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки рішення від 02.11.2017 №14/26-55-13-02 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку є протиправним, то повним, всебічним та об'єктивним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку 3-ої групи та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Наявною у матеріалах справи копією квитанції від 15.06.2021 №0.0.2161365373.1 підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 під час звернення до суду із цим позовом сплатила судовий збір у сумі 4 540,00 грн. Таким чином, враховуючи розмір заявлених і задоволених на користь ОСОБА_1 позовних вимог, суд дійшов висновку про присудження на його користь судових витрат по сплаті судового збору у сумі 2 270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районв Головного управління ДФС у м. Києві від 02.11.2017 №14/26-55-13-02 про виключення із реєстру платників єдиного податку.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку третьої групи починаючи з 30.09.2017.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок