ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 липня 2022 року м. Київ № 640/30406/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про скасування податкової вимоги,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить:
скасувати вимогу Головного управління ДПС у місті Києві до ОСОБА_1 від 10.11.2020 року №Ф-3120-17 про сплату боргу з єдиного внеску в розмірі 54552,82 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач не здійснював підприємницьку діяльність та був звільнений від сплати єдиного внеску у період, за який нараховано борг (недоїмку), оскільки з 17.08.2015 року по теперішній час проходив військову службу у лавах Збройних Сил України у зв'язку з плановою мобілізацією та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції м. Торецьк Донецької області.
За таких обставин, вважає вимогу про сплату боргу від 10.11.2020 року №-3120-17 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2020 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
14.05.2021 року Головним управлінням ДПС у м.Києві подано до суду відзив на позовну заяву просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м.Києві як фізична особа-підприємець з 21.03.2005 року до 08.12.2020. Водночас, фізичні особи - підприємці, призвані до Збройних Сил України у зв'язку з мобілізацією, на особливий період, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, на весь строк їх військової служби звільняються від сплати єдиного внеску, проте фізичні особи - підприємці, прийняті на військову службу за контрактом, до яких належить позивач, не звільняються від його сплати за себе. Вважають дії податкового органу правомірними.
Згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом допущено заміну відповідача Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 17.02.2005 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 20740000000001482.
За даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 загальна заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 54552,82 грн. станом на 30.11.2020 року.
Головним управління ДПС у м. Києві на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 року №Ф-3120-17 єдиного внеску в розмірі 54552,82 грн.
Подана 20.11.2019 року позивачем скарга про скасування вказаної вимоги про сплату боргу (недоїмки), однак рішення по розгляду скарги не одержав.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 року №Ф-3120-17 суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Як передбачено ч.3 ст.39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі не провадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.
Водночас, порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).
Фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до положень п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ, є платниками єдиного внеску.
В силу приписів п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Поряд з цим, 08.06.2014 року набрав чинності Закон України від 20.05.2014 року №1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" (далі - Закон №1275-VII), яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено п.9-2, відповідно до якого під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року N 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", та протягом усього особливого періоду.
Під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" для платників єдиного внеску, визначених у статті 4 цього Закону, призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм статті 25 цього Закону.
Підставою для такого зупинення є копія військового квитка або копія документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, яка подається до органів доходів і зборів цим державним органом протягом десяти днів після її мобілізації.
Аналогічні приписи містяться також в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року №508/26953, у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 року №393).
Зокрема, п.7 розділу ІV вказаної Інструкції визначено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники, визначені підпунктами 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, якщо вони не є роботодавцями.
Таким чином, за змістом наведених норм звільняються від нарахування та сплати єдиного внеску під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску - фізичні особи-підприємці, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби.
При цьому, на думку суду, для настання передбачуваних наслідків, а саме: звільнення від виконання обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ, визначальним є те, що особа призвана на військову службу під час мобілізації або ж залучена до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, при цьому не є роботодавцем. Аналогічний правовий висновок за результатами трактування наведених вище норм права викладений в тексті ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.10.2017 року у справі №817/66/17.
Як вбачається з довідки №749/4354 від 26.11.2020 року виданої в/ч НОМЕР_1 та наявної в матеріалах справи, майор ОСОБА_1 з 17.08.2015 року був мобілізований до лав Збройних Сил України, де з 17.08.2015 року проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 , а з 01.11.2017 по даний час у військовій частині НОМЕР_1 . Військова служба ОСОБА_1 з 17.08.2015 року не переривалась.
Отже, встановлені судом обставини і системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про належність позивача, як фізичної особи-підприємця без найманих працівників, до категорії осіб, які звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених п.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зокрема щодо своєчасного нарахування, обліку та сплати єдиного внеску, на весь строк його військової служби, а відтак спростовує наявність у відповідача підстав для виставлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.
Водночас, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивач не звільняється від сплати єдиного внеску як фізична особа-підприємець, оскільки проходить військову службу за контрактом, враховуючи встановлений у спірних правовідносинах факт призову позивача на військову службу під час мобілізації, внасідок чого нарахування податків і зборів не здійснюється до закінчення особливого періоду або до прийняття рішення про демобілізацію.
Так згідно ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Тобто законодавством віднесено до проходження військової служби період служби за контрактом або за призовом.
Таким чином позивач який розпочав проходження військової служби за призовом з 17.08.2015 року та проходить її і на час розгляду справи за контрактом, виконав вимоги п.7 розділу ІV вищевказаної Інструкції та мав справедливі очікування щодо звільнення від виконання своїх обов'язків платника ЄСВ, не будучи роботодавцем.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога від 10.11.2020 року №Ф-3120-17 про сплату боргу з єдиного внеску в розмірі 54552,82 грн. є необґрунтованою, винесеною без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути відповідача сплачений ним судовий збір у розмірі 840.80 грн.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 10 листопада 2020 року № Ф-3120-17 про сплату боргу в сумі 54552,82 грн..
3.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська