ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 липня 2022 року м. Київ № 640/28698/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування відсоткового показника у розмірі 50 відсотків до перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювати ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із 80 відсотків до 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 05 листопада 2021 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії, а відсотковий розмір пенсії визначено з урахуванням норм, які були чинними на час проведення перерахунку.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
У зв'язку із зміною розміру та складових суддівської винагороди, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 03 липня 2020 року щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої долучила довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26 червня 2020 року № 619.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 липня 2020 року позивачеві відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
У подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року у справі № 640/24230/20, яке набрало законної сили 19 квітня 2021 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з зазначеною вище довідкою, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
На виконання зазначеного рішення пенсійним органом проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Проте, при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зменшено його відсоткове значення із 80 відсотків до 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
На час виходу позивача у відставку був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).
Наразі, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі за текстом - Закону № 1402-VІІІ).
Так, частинами першою, п'ятою статті 120 Закону № 2453 передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Відповідно до частини третьої статті 141 Закону № 2453, у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 1-8/2016, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 25 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до частини третьої статті 22 Основного Закону України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 визначено, що принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Суд зауважує, що відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається відповідно до законодавства, яке діяло на час виходу судді у відставку.
Оскільки позивач вийшла у відставку (у 2016 році) відповідно до норм Закону № 2452, то положення пункту 25 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 не підлягають застосуванню при визначенні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд враховує, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII не встановлено вимог щодо проведення перерахунку відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям, які вийшли у відставку до прийняття такого Закону та не уповноважено територіальні органи Пенсійного фонду України на проведення такого перерахунку.
Більш того, рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 у справі №1-15/2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 також не містить вимог зобов'язального характеру щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року у справі № 640/24230/20. Водночас, зазначеним судовим рішення не встановлено нового відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача.
Водночас, суд зазначає, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці змінною величиною є лише розмір довічного грошового утримання, тоді як відсоткове значення розміру довічного грошового утримання, яке обчислювалося під час його призначення, залишається незмінним.
Отже, при проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, його розмір повинен обчислюватися, виходячи із відсоткового розміру довічного грошового утримання судді, право на яке особа набула на час виходу у відставку, і такий відсотковий розмір не залежить від подальших законодавчих змін.
Таким чином, здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не мало правових підстав для зменшення відсоткового розміру такого утримання з 80% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки не уповноважене до цього законодавчо та рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 у справі №1-15/2018. Так само, не зобов'язував відповідача до перегляду відсоткового розміру довічного грошового утримання позивача і суд при прийнятті рішення від 23 лютого 2021 року у справі № 640/24230/20.
Суд зауважує, що внаслідок безпідставного зменшення відсоткового розміру довічного грошового утримання позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві допущено втручання у конституційні гарантії незалежності судді.
Конституційний Суд України у рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 вказав, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.
У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що під час проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу з 19 лютого 2020 року відповідачем безпідставно застосовано відсотковий розмір щомісячного довічного грошового забезпечення, передбачений частиною третьою статті 142 Закону №1402, а відтак - протиправно змінено відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача з 80% до 50% від суддівської винагороди працюючого судді.
З метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 80% суддівської винагороди судді, який працює па відповідній посаді.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування відсоткового показника у розмірі 50 відсотків до перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювати ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Аверкова