ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 липня 2022 року м. Київ № 640/17149/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у адміністративній справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс»
доГоловного управління Держпродспоживслужби в Київській області
проскасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області (далі - відповідач), в якому просило суд скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», № 77 від 07.06.2021 Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс» задоволено повністю, вирішено:
скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», № 77 від 07.06.2021 Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області шляхом їх безспірного списання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс» сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 22 700 грн.
До канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява представника ТОВ «СВП Плюс» - директора Крутогіна К.В. від 19.01.2022 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 147239,90 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2022 призначено заяву представника ТОВ «СВП Плюс» - директора Крутогіна К.В. про ухвалення додаткового рішення до розгляду у судовому засіданні на 05.07.2022.
Від Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якому вказано на неспівмірність заявленого розміру витрат, оскільки доводи адвоката у цій судові справі будувались на аналізі законодавства та власному баченні. Будь-яких обчислень та розрахунків адвокатом не проводилось, матеріали справи містять малу кількість документів, що потребували вивченню адвокатом. Отже, заявлений розмір гонорару у 147239,90 грн є необґрунтованим та неспівмірним з проведеною роботою по цій адміністративній справі.
У вказану дату представник відповідача був присутній, клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу підтримав, проти подальшого розгляду заяви у порядку письмового провадження не заперечував.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за його відсутності.
Згідно ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 5 ст. 143 КАС України передбачено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд відмічає, що у позовній заяві вказано на орієнтовний розмір судових витрат у справі, однак представником позивача заяви щодо подання доказів, що підтверджують розмір понесених витрат, після ухвалення рішення суду до закінчення судових дебатів на виконання вимог ч. 7 ст. 139 КАС України не подано.
Таким чином, за відсутності відповідної заяви наданий до заяви про ухвалення додаткового рішення акт приймання-передачі надання правової допомоги від 18.01.2022 № 1/18/01/22 відповідно до Договору від 20.07.2019 № 019/07 судом до уваги не приймається.
Частиною 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем надано заяву про зменшення судових витрат на правничу допомогу, в якому відповідач зазначив, що клопотання про відшкодування витрат не підлягає задоволенню в повній мірі, враховуючи, що доводи адвоката у цій судові справі будувались на аналізі законодавства та власному баченні. Будь-яких обчислень та розрахунків адвокатом не проводилось, матеріали справи містять малу кількість документів, що потребували вивченню адвокатом.
У відповідності до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
В силу ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи представником позивача на підтвердження понесених витрат надано суду лише Договір № 019/07 від 20.07.2019 про надання правової (правничої) допомоги, що укладений між ТОВ «СВП Плюс» та адвокатом Гур'євою О.С.
Пунктами 4.1. - 4.2. Договору визначено, що вартість надання правової допомоги Адвоката за цим договором визначається, виходячи із суми позовних вимог у справі, ціни позову, обсягу накладених штрафних санкцій, що оскаржуються, при цьому витрати Адвоката на розгляд справи підлягають окремому відшкодуванню (у тому числі витрати на забезпечення явки свідків у судові засідання, витрати на безпосередню явку Адвоката у судові засідання) якщо інше не буде прямо узгоджено Сторонами.
Сторони встановлюють, що розмір гонорару Адвоката за відповідну справу становить 5 % від ціни позову або 5 % від суми накладених штрафних санкцій, що оскаржуються у такій справі.
Враховуючи, що предметом спору було оскарження постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», № 77 від 07.06.2021 на суму 2944798,23 грн, то сума гонорару адвоката за договором становить 147239,91 грн.
Суд відмічає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень позивача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Суд відмічає, що процесуальні документи у справі (позовна заява, заява про забезпечення позову, відповідь на відзив, заява про ухвалення додаткового рішення) подано представником ТОВ «СВП Плюс» - Крутогіним К.В., в той час як під час розгляду справи проведено всього три судових засідання за участі адвоката Гур'євої О.С. Інші відомості щодо обсягів наданих адвокатом Гурє'вою О.С. правової допомоги у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, з огляду на заперечення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також будь-яких інших доказів понесення позивачем відповідних витрат, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «СВП Плюс» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 147239,90 грн.
Керуючись статтями 132, 139, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Заяву представника ТОВ «СВП Плюс» - директора Крутогіна К.В. «Про ухвалення додаткового рішення» від 19.01.2022 - залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).
Суддя К.С. Пащенко