ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 липня 2022 року м. Київ №640/34486/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомАкціонерного товариства «Укртранснафта»
до Головного управління ДПС у Сумській області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
встановив:
Акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просило:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 29 червня 2021 року №450818280901;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 29 червня 2021 року №450918280901;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 29 червня 2021 року №451018280901.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий орган провів фактичну перевірку позивача, при цьому не зазначивши в наказі на проведення перевірки посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення такої перевірки, чим порушено процедуру проведення перевірки. Крім того, за наслідками проведеної перевірки податковий орган дійшов хибних висновків про перевищення ліміту отримання пального протягом року, що на думку відповідача, призводить до виникнення у позивача обов'язку зареєструвати акцизний склад в системі електронного адміністрування пального. Також є помилковими висновки контролюючого органу про те, що позивачем не обладнано два резервуари для пального рівнемірами-лічильниками пального та не зареєстровано зазначені рівнеміри-лічильники та витратоміри-лічильники в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі. Як наслідок, відповідачем протиправно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими до позивача за виявлені порушення застосовані грошові зобов'язання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано у встановлений у даній ухвалі термін надати відзив на позовну заяву.
У відзиві на адміністративний позов відповідач заперечував проти доводів позивача та вказував на відповідність висновків перевірки фактичним обставинам справи, підтвердженим зібраними доказами. За результатами вивчення податкової інформації контролюючим органом встановлено, що АТ ««Укртранснафта» у 2020 році здійснено придбання пального (без врахування придбаного пального в роздрібній мережі) в кількості 1 294 980,99 л (1 294,9 м3), що перевищує визначені підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України граничні обсяги отримання пального в розмірі 1000 м3, та є умовою для визначення місця провадження діяльності зі зберігання пального за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Лебединська, 21, як акцизного складу. Окрім того звернуто увагу на те, що позивачем в подальшому було здійснено реєстрацію акцизного складу та відповідних рівнемірів та витратомірів, що підтверджується заявою про реєстрацію платником акцизного податку або спирту етилового та/або акцизних складів, реєстраційний номер 9227969976 від 10 серпня 2021 року (квитанція №2) та довідкою про розпорядника акцизного складу, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, рівнеміри та витратоміри, реєстраційний номер 9241947254 від 22 серпня 2021 року (квитанція №2). Щодо процедури проведення перевірки, то відповідач наголосив на допуску позивачем посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що, на думку відповідача, є підтвердженням правомірності наказу №814-кп.
У відповідь на відзив представника відповідача, представник позивача зауважив зокрема, що реєстрація 10 серпня 2021 року товариства платником акцизного податку з реалізації пального та реєстрація 11 серпня 2021 року акцизних складів пального, витратомірів та рівномірів пального на них, зумовлена зміною у діяльності підприємства, а саме прийняттям в управління частини магістрального нафтопроводу «Самара - Західний напрямок» терміном на 5 років, а не висновками, викладеними в акті про результати фактичної перевірки від 31 травня 2021 року №2764/А/18-28-09-01/31570412.
Крім того, представник позивача наголосив, що з рядом контрагентів як постачальників позивачу пального, взаємовідносини у 2020 році у позивача були відсутні. Отже висновки податкового органу є необ'єктивними. Щодо відносин з господарюючими суб'єктами ДП «ПРОПАН», ТОВ «НАДЕЖДА РІТЕЙЛ 2017», ТОВ «ЮГСИНТЕЗ», то позивачем придбавався у них скраплений газ та хімреактиви, що спростовує виявлені відповідачем порушення перевищення позивачем ліміту отримання пального протягом року.
Також позивач зазначив, що придбане пальне у кількості 285 841 л було залито постачальниками безпосередньо до паливних баків морських буксирів товариства і використовувалось виключно для забезпечення діяльності цих буксирів, а відтак паливні баки буксирів не є акцизним складом у розумінні норм підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи та просив позов задовольнити.
Представник відповідача, який бажав брати участь у режимі відеоконференції у приміщенні Сумського окружного адміністративного суду, у судове засідання не прибув, про що було повідомлено працівником зазначеного суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд за згодою присутнього у судовому засіданні представника позивача, вирішив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження. Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, Акціонерне товариство «Укртранснафта» утворено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 червня 2001 року №256-р «Про утворення ВАТ «Укртранснафта» внаслідок реорганізації шляхом злиття ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (м. Львів) та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (м. Кременчук).
Акціонерне товариство «Укртранснафта» як великий платник податків обліковується за основним місцем обліку в Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. За неосновним місцем обліку - в інших органах ДПС як платник окремих податків.
Наказом Головного управління ДПС у Сумській області №814-кп від 18 травня 2021 року «Про проведення фактичної перевірки», керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, на підставі підпунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» та інших нормативно-правових актів, з метою здійснення функцій щодо контролю за дотриманням вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, обігу та транспортування підакцизних товарів, ухвалено провести фактичну перевірку місця провадження діяльності за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Лебединська, 21, господарську діяльність в якому здійснює Акціонерне товариство «Укртранснафта» (код ЄДРПОУ 31570412).
На підставі направлення на проведення фактичної перевірки №1080/н/18-28-09-01 від 18 травня 2021 року з 19 травня 2021 року тривалістю 10 діб, посадовими особами контролюючого органу Головного управління ДПС у Сумській області проведено фактичну перевірку Акціонерного товариства «Укртранснафта» за місцем проведення діяльності за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Лебединська, 21, про що складено Акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів від 31 травня 2021 року №2764/а/18-28-09-01/31570412.
Перевіркою встановлено:
-відсутність реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального, чим порушено підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України;
-необладнання двох резервуарів для пального рівнемірами-лічильниками пального та відсутність реєстрації зазначених рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, чим порушено підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України;
-відсутність реєстрації витратоміра-лічильника пального в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, чим порушено підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України;
-зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії, чим порушено частину першу статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».
Не погодившись із змістом та висновками, викладеними в Акті перевірки від 31 травня 2021 року №2764/а/18-28-09-01/31570412, позивачем подані заперечення до Головного управління ДПС у Сумській області, на що Головне управління ДПС у Сумській області листом від 25 червня 2021 року №955/12/18-28-08-01-13 повідомило позивача, що заперечення залишені без задоволення, а висновки акту фактичної перевірки - без змін.
В подальшому:
- за відсутність реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Сумській області від 29 червня 2021 року №450818280901 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 000 000,00 грн.;
- за необладнання двох резервуарів для пального рівнемірами-лічильниками пального та відсутність реєстрації зазначених рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Сумській області від 29 червня 2021 року №450918280901 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 40 000,00 грн.;
- за відсутність реєстрації витратоміра-лічильника пального в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Сумській області від 29 червня 2021 року №451018280901 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 20 000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.
За наслідками розгляду скарги позивача Державна податкова служба України податкові повідомлення-рішення від 29 червня 2021 року №450818280901, №450918280901 та №451018280901 залишила без змін, а скаргу - без задоволення, про що винесла рішення від 05 листопада 2021 року №25164/6/99-00-06- 3-01-06 про результати розгляду скарги.
З огляду на вказане, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесених на підставі цього акту спірних рішень на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.
Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (ПК України)).
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).
У підпункті 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
У відповідності до підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (пункт 86.1 статті 86 ПК України).
Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
В свою чергу, суд зауважує на тому, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18.
Позивач вказує, що відповідачем у наказі на проведення перевірки не зазначена конкретна підстава для такої перевірки.
Утім в наказі про проведення фактичної перевірки зазначено, що остання проводиться метою здійснення функцій щодо контролю за дотриманням вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, обігу та транспортування підакцизних товарів, ухвалено провести фактичну перевірку місця провадження діяльності за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Лебединська, 21, господарську діяльність в якому здійснює Акціонерне товариство «Укртранснафта».
Відсутність інших відомостей, на думку суду, не вплинуло на суть перевірки і на зміст прийнятих за наслідками такої перевірки рішень.
Тому, суд не вважає відсутність інших (додаткових) відомостей у наказі на проведення фактичної перевірки - порушенням процедури проведення перевірки та самостійною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Так, за відсутність реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального, чим порушено підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Сумській області від 29 червня 2021 року №450818280901 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 000 000,00 грн.
За необладнання двох резервуарів для пального рівнемірами-лічильниками пального та відсутність реєстрації зазначених рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Сумській області від 29 червня 2021 року №450918280901 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 40 000,00 грн.
За відсутність реєстрації витратоміра-лічильника пального в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Сумській області від 29 червня 2021 року №451018280901 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 20 000,00 грн.
Перевіркою встановлено, що АТ «Укртранснафта» зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП, СЕ).
АТ «Укртранснафта» отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, реєстраційний номер 18190414202000292, термін дії з 06.03.2020 до 06.03.2025) адреса місця зберігання: Сумська обл., м. Суми, вул. Лебединська, буд. 21. Загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального 40 000,00 л.
На території місця зберігання пального розташована контейнерна АЗС (КАЗС), яка складається з резервуару типу РГС-25 №0122-1/18 ємністю 25,0 куб.м для дизельного палива; резервуару типу РГС-15 №0122-2/18 ємністю 15,0 куб.м для бензину А-92; паливороздавальної колонки типу ПРК Nova-1 КЕД номер №991, яка має два об'ємних лічильника.
КАЗС використовується АТ «Укртранснафта» для заправки власного автомобільного транспорту.
Як зазначено в Акті перевірки від 31 травня 2021 року №2764/а/18-28-09-01/31570412, вибірковим вивченням акцизних накладних форми «П», зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлено, що позивач протягом 2020 року придбав пальне в загальній кількості 1 502 276,61 л приведених до температури 15 0С. Постачальниками пального в 2020 році були: АТ «МАКРОХІМ», ДП «Пропан», ПП «ОККО КОНТРАКТ», ТзОВ «ОККО РІТЕЙЛ», ТОВ «БРИСТОН», «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС», ТОВ «ЗІРА-КОНСАЛТ», ТОВ «НАДЕЖДА РІТЕЙЛ 2017», ТОВ «ОККО-ДРАЙВ», ТОВ «ОККО-СХІД», ТОВ «ПОДІЛЛЯНАФТОЗБУТ», ТОВ «ЮГСИНТЕЗ».
Утім, як наголосив позивач, з посиланням на наявну у справі довідку за підписом генерального директора та бухгалтера підприємства №19-00/8/5750-21 від 23 листопада 2021 року, і не спростував відповідач, саме у 2020 році з такими контрагентами як: АТ «МАКРОХІМ», ТзОВ «ОККО РІТЕЙЛ», ТОВ «ЗІРА-КОНСАЛТ», ТОВ «ОККО-ДРАЙВ», ТОВ «ОККО-СХІД», ТОВ «ПОДІЛЛЯНАФТОЗБУТ» господарські відносини у позивача були відсутні і пальне у цих контрагентів позивач не придбавав.
Отже, навіть з огляду на цю обставину, не відповідає дійсності придбання позивачем у 2020 році пального саме в кількості 1 502 276,61 л від зазначених в Акті перевірки контрагентів.
Крім того, у ДП «ПРОПАН» позивачем у 2020 році було придбано скраплений газ у кількості 84 кг, а у ТОВ «НАДЕЖДА РІТЕЙЛ 2017» - 420 кг (у матеріалах справи наявні первинні документи - копії рахунків та видаткових накладних) для виконання зварювально-монтажних робіт об'єктів магістральних нафтопроводів, а не паливо.
ТОВ «ЮГСИНТЕЗ» у 2020 році здійснювало постачання позивачу хімреактивів (680 кг етиленгліколя та загалом 33,50 кг вазеліну, дифенілкарбазиду, гексану, лимонної та оцтової кислоти), а не палива.
Вказана обставина також спростовує придбання позивачем у 2020 році пального в загальній кількості 1 502 276,61 л від зазначених в Акті перевірки контрагентів.
Згідно з даними бухгалтерського обліку (реєстру поставок палива, рахунків та видаткових накладних на підтвердження об'ємів поставки палива) позивач у 2020 році придбав пального (дизпалива, моторних бензинів) для власних потреб саме у кількості 996 758 л у ПП «ОККО КОНТРАКТ», «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС», ТОВ «БРИСТОН».
Крім того, придбане позивачем у 2020 році пальне у кількості 285 841 л було залито постачальниками ПП «ОККО КОНТРАКТ» та «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» безпосередньо до паливних баків морських буксирів: буксиру «Укртранснафта» та буксиру «Львів», що обслуговують морський нафтовий термінал «Південний», що входить до складу Товариства та підтверджується реєстрами поставок палива, рахунками та видатковими накладними.
Згідно з Класифікаційними свідоцтвами №311-10181-19 та №311-01329-20 та Специфікацій виробника ГАХК «Черноморский судостроительний завод» кожен з буксирів має паливні баки загальною місткістю по 153,4 куб.м і додаткових ємностей (резервуарів) для зберігання пального немає.
Підпунктом 14.1.6. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
Не є акцизним складом пересувним у відповідності з підпунктом 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу:
транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;
паливний бак транспортного засобу.
З огляду на зазначене, суд погоджується з позивачем, що обсяг пального, яким було заправлено паливні баки в буксирах, не можуть бути враховані до обсягу отриманого пального в ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Згідно з положеннями частини першої статті 15 вказаного Закону суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Законом №391-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» внесено зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», якими встановлено, що суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, для отримання ліцензії у заяві зазначають виключно призначення про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.
З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що паливні баки буксирів є пересувними ємностями, не мають прив'язки до конкретно визначеного місця (території), паливо в цих ємностях використовується лише для роботи (діяльності) такого буксиру, а відтак не є акцизним складом у розумінні пунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і не повинен реєструватися як такий, а отже відсутнє порушення позивачем норм підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.
За нормами підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.
Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
З зазначених правових норм вбачається, що обов'язок встановлення витратомірів-лічильників і рівномірів-лічильників та їх реєстрація пов'язується виключно з приміщеннями або територіями, які є акцизними складами.
З огляду на те, що матеріалами справи не підтверджується придбання позивачем пального у 2020 році з перевищенням 1000 куб.м, а отже відсутністю необхідності реєстрації акцизного складу за адресою Сумська обл., м. Суми, вул. Лебединська, буд. 21, відповідно відсутній у позивача обов'язок щодо встановлення витратомірів-лічильників і рівномірів-лічильників та їх реєстрація.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За наслідками оцінки наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності у позивача порушень вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 29 червня 2021 року №450818280901, №450918280901, №451018280901 є протиправними та підлягають скасуванню судом.
При цьому, твердження відповідача щодо того, що позивачем в подальшому було здійснено реєстрацію акцизного складу та відповідних рівнемірів та витратомірів, що підтверджується заявою про реєстрацію платником акцизного податку або спирту етилового та/або акцизних складів, реєстраційний номер 9227969976 від 10 серпня 2021 року (квитанція №2) та довідкою про розпорядника акцизного складу, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, рівнеміри та витратоміри, реєстраційний номер 9241947254 від 22 серпня 2021 року (квитанція №2), а відтак вказане, на думку відповідача, підтверджує висновки контролюючого органу, - спростовані доводами позивача.
Так, як зауважив позивач, 30 червня 2021 року за результатами проведеного конкурсу Товариство уклало з Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів договір управління частиною магістрального нафтопродукту «Самара-Західний напрямок» терміном на 5 років. Договір управління майном від 30 червня 2021 року б/н зареєстровано в Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків 05 липня 2021 року за №1653, та присвоєно податковий номер 770002507.
З метою забезпечення експлуатації частини магістрального нафтопроводу «Самара-Західний напрямок» Кабінетом Міністрів України видано розпорядження від 07 липня 2021 року №717-р «Деякі питання регулювання управління та експлуатації арештованого майна (частини магістрального нафтопродуктопроводу "Самара - Західний напрямок", що пролягає територією України)», яким доручено Міністерству фінансів, Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів, Державній митній службі, Державній фіскальній службі, Державній службі з питань праці, Антимонопольному комітету, Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Національному агентству з акредитації, Державному агентству водних ресурсів на час дії зазначеного договору в межах компетенції, зокрема: видати у місячний строк акціонерному товариству "Укртранснафта" ліцензії та документи дозвільного характеру, необхідні для забезпечення експлуатації частини магістрального нафтопродуктопроводу "Самара - Західний напрямок" (у тому числі, але не виключно: дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та дозволи на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; дозволи на спеціальне водокористування; дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами), а також рішення щодо відкриття митного складу для зберігання нафтопродуктів для об'єктів частини магістрального нафтопродуктопроводу "Самара - Західний напрямок".
На провадження вказаної діяльності та відповідно до положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» позивачем отримано ліцензії: - на право зберігання пального від 05 серпня 2021 року №17040414202100122 та від 09 серпня 2021 року №06270414202100131; - на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі від 05 серпня 2021 року №990514202100053 та від 09 серпня 2021 року №990514202100055.
Таким чином, у зв'язку зі змінами у діяльності підприємства (прийняття в управління часини магістрального нафтопродуктопроводу "Самара - Західний напрямок") 10 серпня 2021 року позивача зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального, а 11 серпня 2021 року позивачем зареєстровано акцизні склади пального, витратоміри та рівноміри пального на них.
При цьому, позивачем зауважено, що КАЗС за адресою Сумська обл., м. Суми, вул. Лебединська, буд. 21 присвоєно унікальний номер акцизного складу - 1017459, інформація щодо діяльності якого міститься в Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового ДПС України.
Отже, необхідність реєстрації позивачем акцизного складу зумовлена зміною в діяльності підприємства.
Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи позивача та відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15000,00 грн. згідно платіжного доручення №0000104048 від 15 листопада 2021 року, у розмірі 2270,00 грн. згідно платіжного доручення №0000104050 від 15 листопада 2021 року та у розмірі 2270,00 грн. згідно платіжного доручення №0000104049 від 15 листопада 2021 року.
З урахуванням вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 242- 246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Акціонерного товариства «Укртранснафта» задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 29 червня 2021 року №450818280901, №450918280901, №451018280901.
Стягнути на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код ЄДРПОУ 31570412) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ ВП 43995469) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 19540,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко