ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 липня 2022 року м. Київ № 640/20939/21
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом ОСОБА_1
до Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якій просить:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від заробітної плати нині працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу без обмеження граничного розміру пенсії протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 липня 2021 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від заробітної плати нині працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового на підставі довідки про заробітну плату працюючого народного депутата України, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України №9-1-12/1065 від 16.06.2021, без обмеження граничного розміру пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з липня 2007 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про статус народного депутата України" у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. Позивач зазначає, що 16.06.2021 року Управлінням справами Апарату Верховної Ради України йому надано довідку про заробітну плату працюючого народного депутата України №9-1-12/1065 внаслідок чого звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії без обмежень максимального розміру на підставі вказаної довідки. Проте, відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії за віком призначеної згідно Закону України "Про статус народного депутата України" , оскільки вказаним законом, на час звернення позивача із заявою, не передбачено проведення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати народного депутата. З таким рішенням позивач не погоджується, стверджує, що протиправною відмовою у перерахунку пенсії відповідачем грубо порушено його конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення та вказує, що право на отримання пенсії у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати та без обмежень її максимального розміру, як і право на її перерахунок у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого народного депутата України, було надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі чинного на той час законодавства, а отже таке право не може бути обмежено чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
09.09.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що на момент коли , як вважає Позивач, виникло право на перерахунок пенсії, в законодавстві відсутні норми, які б регламентували умови та порядок проведення такого перерахунку, то в Управління відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії Позивачу. Вважають, що діяли в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавство.
Позивач 08.09.2021 направи на адресу суду відповідь на відзив позивача, в якому повністю заперечує доводи відповідача та вважає їх необґрунтованими. Просив задоволити його позовні вимоги..
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач був народним депутатом України 2-го ,3-го та 4-го скликань. Обіймаючи посаду народного депутата України обирався членом комітетів Верховної Ради України. У період з 07.04.2005р .по 05.06.2006 обраний членом комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва., що підтверджується записами у трудовій книжці.
З 25.07.2007 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про статус народного депутата України" в редакції яка діяла на час призначення пенсії, у розмірі 90 % місячної заробітної плати працюючого народного депутата на момент призначення пенсії, що не заперечується сторонами.
Судом встановлено, що Управлінням справами Апарату Верховної Ради України позивачу видано довідку про заробітну плату працюючого народного депутата України №9-1-12/1065 від 16.06.2021, відповідно до якої заробітна плата працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України станом на 01.06.2021 становить : посадовий оклад - 22700,00 грн., надбавка за інтенсивність праці - 22700,00 грн.,
25.06. 2021 року позивач звернувсь до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України "Про статус народного депутата України", у редакції чинній станом на день призначення пенсії, без встановлення обмежень максимального розміру пенсії із збереженням проценту нарахування пенсії на момент її призначення у розмірі 90% заробітної плати, із збереженням індексації пенсії на підставі довідки Управлінням справами Апарату Верховної Ради України №9-1-12/1065 від 16.06.2021.
Листом від 06.07.2021 №2600-0307-8/108923, відмовив позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим народним депутатам України з 01.07.2021. Підставою відмови зазначено, що Законом України "Про статус народного депутата" не передбачено проведення перерахунків пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати народного депутата.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 22 Загальної декларації прав людини встановлено, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч. 1ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень визначає Закон України "Про статус народного депутата України".
Відповідно до ч.12 ст.20 Закону України "Про статус народного депутата України" (в редакції, що діяла станом на час призначення позивачу пенсії) при досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу. Нарахування пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком та по інвалідності збільшується на один відсоток наведеного вище заробітку, але не більше ніж до 90 (включно) відсотків зазначеного заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії.
У разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали зазначені обставини.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28.12.2014, пунктом 28 якого визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій народним депутатам України визначаються Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015р. №213-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності 28.03.2015, визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів", «Про статус народного депутата України", «Про Кабінет Міністрів України", «Про судову експертизу", «Про Національний банк України", «Про службу в органах місцевого самоврядування", «Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
11.10.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017, яким було внесено зміни до ч. 12 ст. 20 Закону України "Про статус народного депутата України", а абз. 3 ч. 6 ст. 20 вказаного закону було виключено. Згідно вказаних змін, пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Положеннями статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд погоджується з позивачем, що нова редакція положень ст. 20 Закону України "Про статус народного депутата України" суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа народних депутатів, яким пенсія призначена до набрання чинності вказаних законів.
У своєму рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008, Конституційний Суд України вказав, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України).
Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Також, Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.
Із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій слідує, що зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Таким чином, внесені зміни повинні стосуватись саме порядку призначення пенсії у разі реалізації особами права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch v. the United Kingdom", № 44277/98, п. 37).
У справах "Стек та інші проти Сполученого Королівства", "Пічкур проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.
У практиці ЄСПЛ напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності "суспільний інтерес"; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою ЄСПЛ не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить "особистий та надмірний тягар" для особи.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Слід зазначити, що судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі поданих документів, зокрема довідок щодо розміру посадового окладу за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час здійснення перерахунку, а також довідок про отриману заробітну плату та сплачені з неї податки з основного місця роботи. При цьому, згідно положень ч. 12 ст. 20 Закону, такий перерахунок має здійснюватись без обмеження граничного розміру пенсії..
При цьому, належним і ефективним способом захисту порушеного права, враховуючи ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КАС України, є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача, виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 КАС України, тобто, зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії позивача на підставі поданих документів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанціями від 09.08.2021.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,суд
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від заробітної плати нині працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу без обмеження граничного розміру пенсії протиправними;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 липня 2021 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від заробітної плати нині працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу на підставі довідки про заробітну плату працюючого народного депутата України, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України №9-1-12/1065 від 16.06.2021, без обмеження граничного розміру пенсії.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська