ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20 липня 2010 р. Справа № П-24/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі Андріїв Л. Я., за участю представника позивача Каблака А. Я. і представника відповідача Корназі Н. Т., у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом прокурора м. Калуша Івано-Франківської області в інтересах держави через Міністерство палива та енергетики України в особі Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" в особі Виробничої філії Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" "Калуська Теплоелектроцентраль" про стягнення 3 870 167 грн 79 коп. з комунального підприємства "Водотеплосервіс".
Прокурор м. Калуша Івано-Франківської області звернувся до господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави з позовом про стягнення з КП "Водотеплосервіс" на користь ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" 3 870 167 грн 79 коп., з яких 3 699 444 грн 79 коп. - основний борг за договором купівлі-продажу теплової енергії, 124 702 грн 21 коп. - пеня, 27 770 грн 26 коп. - інфляційні втрати, 18 250 грн 53 коп. - три проценти річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань, згідно умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, відповідач повністю не оплатив реалізовану йому позивачем теплову енергію, внаслідок чого утворився борг в сумі 3 699 444 грн 79 коп. У зв'язку із наявністю цього боргу, згідно пунктів 3.2 і 4.3 Договору, відповідачу було нараховано 124 702 грн 21 коп. пені, а на підставі положень ст. 625 ЦК України - 27 770 грн 26 коп. інфляційних втрат і 18 250 грн 53 коп. три проценти річних.
Ухвалою від 11 червня 2010 р. суд порушив провадження у справі № П-24/26.
01 липня 2010 р., відповідач надав суду відзив на позов (а. с. 22), в якому зазначив про безпідставне звернення до суду прокурора, оскільки жодних правовідносин між відповідачем та Міністерством палива та енергетики України не було. Крім того, відповідач зазначив про відсутність умов договору щодо його обов'язку оплачувати деаеровану воду, і про те, що додатки до цього Договору не були належним чином погоджені.
Того ж дня, від прокурора надійшло уточнення прохальної частини позовної заяви відповідно до положень, зазначених у п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 28 липня 1994 р. № 02-5/492 "Про участь у судовому процесу відособлених підрозділів юридичних осіб" (а. с. 24).
15 липня 2010 р., відповідач надав доповнення до відзиву (а. с. 61), в яких навів свій контррозрахунок пені та процентів річних.
Того ж дня, від позивача надійшло заперечення на відзив (а. с. 62), в якому позивач навів свої доводи на спростування викладених у відзиві заперечень відповідача.
20 липня 2010 р., від позивача також надійшло заперечення на доповнення до відзиву (а. с. 67), до якого долучено уточнений розрахунок позовних вимог.
До початку розгляду справи від прокурора м. Калуша Івано-Франківської області суд отримав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В судовому засіданні представник позивача просив суд прийняти уточнення позовних вимог і задовольнити позов прокурора. Суд прийняв уточнення позивача. Представник відповідача суду пояснив, що наявність основного боргу перед позивачем на указану в позові суму відповідач визнає, а що стосується нарахованих позивачем пені, річних та інфляційних втрат - заперечує з підстав, які викладені у відзиві та доповненні до відзиву.
В засіданні судом оголошувалась перерва згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України 01 липня 2010 р. і 15 липня 2010 р., відповідно.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
14 жовтня 2009 р., між КП "Водотеплосервіс" (покупець) і ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 69-юр/44/9-88 (а. с. 6), відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов'язується продавати (передавати) покупцю теплову енергію з теплофікаційною водою (все разом - теплова енергія), яка виробляється виробничо-структурним підрозділом - Виробничою філією "Калуська теплоелектроцентраль" продавця, в потрібних покупцю обсягах відповідно до умов цього Договору, а покупець зобов'язується купляти (приймати) теплову енергію в потрібних йому обсягах відповідно до умов цього Договору та температурного графіку подачі теплоносія на житловий масив м. Калуша при розрахунковій температурі зовнішнього повітря - 21 градус С, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1, 1а), та своєчасно і в повному обсязі оплачувати її вартість відповідно до умов цього Договору та виконувати інші умови, передбачені цим Договором.
Згідно п. 3.1 Договору, його орієнтовна ціна складає 18 114 842 грн з ПДВ. Зокрема, сторони визначили відповідну ціну, яку покупець платить за 1 Гкал теплової енергії, яка поставляється для населення, за 1 Гкал теплової енергії, яка поставляється для бюджетних установ, а також за 1 тонну технічної води у разі підживлення мережі технічною водою тощо.
Відповідно до умов п. 3.2 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, в якому здійснюється поставка теплової енергії. Оплата за теплову енергію здійснюється покупцем у такому порядку: до 10 числа розрахункового періоду 34 % від вартості замовленого місячного обсягу; до 20 та до 30 (31) числа розрахункового періоду по 33 % від вартості замовленого місячного обсягу; остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться покупцем за показаннями фактично спожитої теплової енергії згідно даних акту прийому-передачі обсягів теплової енергії на розрахунковий рахунок не пізніше 9 днів після закінчення відповідного розрахункового періоду згідно виставленого рахунку.
За умовами п. 8.1 Договору, він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині продажу теплової енергії до 15 квітня 2010 р., а в частині проведення розрахунків за неї - до повного виконання покупцем взятих на себе зобов'язань.
Виконання своїх обов'язків, як передбачено у п. 8.3 Договору, сторони розпочинають після його погодження Калуським міським головою, з керівником ДПЗД "УКІНТЕРЕНЕРГО" та Міністерством палива та енергетики.
14 жовтня 2009 р., укладений між сторонами договір було погоджено Калуським міським головою, а 15 і 23 жовтня 2009 р. - директором ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" і Міністерством палива та енергетики, відповідно.
11 січня 2010 р., сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу теплової енергії № 69-юр/44/9-88 від 14 жовтня 2010 р. (а. с. 12), згідно якої було викладено у новій редакції п. 3.1 цього договору, зокрема, в тій частині, що стосується цін на теплову енергію та технічну воду.
Належним чином виконавши свої договірні зобов'язання, позивач у березні і квітні 2010 р. передав відповідачу теплову енергію на загальну суму 3 876 173 грн 67 коп., що підтверджується даними актів приймання-передачі обсягів теплової енергії від 31 березня 2010 р. (а. с. 14) і від 09 квітня 2010 р. (а. с. 17), даними власного письмового підтвердження відповідача (а. с. 15, 18) та даними виставлених позивачем рахунків-фактур (а. с. 16, 19). Крім того, зазначені обставини також підтвердив суду у своїх поясненнях і представник відповідача.
В свою чергу, відповідач передану позивачем теплову енергію прийняв, однак, в порушення узятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами Договором оплатив її лише частково в сумі 176 728 грн 88 коп., внаслідок чого утворився борг відповідача перед позивачем на суму 3 699 444 грн 79 коп.
Тож, предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача 3 699 444 грн 79 коп. боргу, що підлягав оплаті відповідачем на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії.
Згідно положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно положень статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Враховуючи, що сума основного боргу відповідача за теплову енергію відповідає фактичним обставинам справи, встановленим у ході її розгляду, а також визнається відповідачем, позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 699 444 грн 79 коп. основного боргу слід задовольнити.
У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, на підставі пунктів 4.3 і 3.2 Договору, прокурор просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. Так, згідно зробленого позивачем уточненого арифметично правильного розрахунку (а. с. 69) відповідачу нараховано 102 748 грн 23 коп. пені. Така вимога вбачається обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Крім того, на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, прокурор також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати й річні. Відповідно до зробленого позивачем уточненого арифметично правильного розрахунку (а. с. 69) відповідачу було нараховано 27 770 грн 26 коп. інфляційних втрат і 15 037 грн 50 коп. три проценти річних. Ці вимоги на переконання суду також є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Що стосується викладених у відзиві на позов та доповненні до відзиву заперечень відповідача стосовно безпідставного звернення прокурором до суду із цим позовом, відсутності у договорі умов про обов'язок відповідача оплачувати деаеровану воду, необґрунтоване нарахування пені та річних тощо, суд вважає необхідним зазначити таке.
Згідно вимог ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
За змістом положень ст. 9 Закону України "Про теплопостачання", завданням державного управління в сфері теплопостачання як одного із необхідних елементів безпеки людини є забезпечення надійності теплопостачання.
Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в паливно-енергетичному комплексі та у сфері теплопостачання є Міністерство палива та енергетики України, це передбачено ст. 11 згаданого Закону та відповідним Положенням про Міністерство палива та енергетики України, затвердженого постановою КМУ від 02 листопада 2006 р.
Тож, прокурор м. Калуша Івано-Франківської області при зверненні до господарського суду Івано-Франківської області у даному випадку обґрунтовано зазначив у своїй позовній заяві Міністерство палива та енергетики України як центральний орган виконавчої влади, на який покладено функцію здійснення державної політики в галузі паливно-енергетичного комплексу і теплопостачання.
За наведених обставин, суд погодився з позицією прокурора про необхідність в даному випадку захисту інтересів держави, зокрема, з урахуванням того, що ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" є державним підприємством, що засноване на державній власності згідно наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 15 січня 1993 р. та постановою КМУ від 05 березня 2008 р. віднесене до сфери управління Міністерства палива та енергетики України, і непогашення заборгованості за теплову енергію у тому числі ставить під загрозу енергетичну безпеку України.
Щодо деаерованої або технічної води суд звертає увагу на згадані вище умови п. 1.1 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, де визначено, що в цьому Договорі під терміном "теплова енергія" сторони розуміють - теплову енергію з теплофікаційною водою. При цьому, у п. 3.1 Договору сторони визначили відповідні ціни на технічну (деаеровану) воду на випадок підживлення мережі технічною водою, оскільки в процесі постачання теплофікаційної води відбувається втрата в мережі технічної води. Тож, доводи відповідача про відсутність визначення у договорі його обов'язку оплачувати деаеровану (технічну) воду суперечать встановленим фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам. У зв'язку з цим, необґрунтованим вбачається й наведений відповідачем у доповненні до відзиву контррозрахунок пені та річних.
В решті, безпідставними є й твердження відповідача про необхідність відповідного погодження додатків до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії з Калуським міським головою, керівником ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" і Міністерством палива та енергетики України, оскільки це суперечить умовам п. 8. 3 цього Договору.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, суд стягує з відповідача в доход бюджету.
Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд
позов задовольнити;
стягнути з комунального підприємства "Водотеплосервіс" (77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Окружна, 8; ідентифікаційний код 32364207) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85; ідентифікаційний код 19480600): 3 699 444 (три мільйони шістсот дев'яносто дев'ять тисяч чотириста сорок чотири) грн 79 коп. основного боргу, 102 748 (сто дві тисячі сімсот сорок вісім) грн 23 коп. пені, 27 770 (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят) грн 26 коп. інфляційних втрат, 15 037 (п'ятнадцять тисяч тридцять сім) грн 50 коп. три проценти річних.
В доход державного бюджету з комунального підприємства "Водотеплосервіс" (77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Окружна, 8; ідентифікаційний код 32364207) стягнути 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн державного мита (отримувач - УДК м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 20568100, банк отримувача - ГУДК України в Івано-Франківській області, р/р 31113095700002, МФО 836014, код платежу 22090200).
В доход державного бюджету з комунального підприємства "Водотеплосервіс" (77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Окружна, 8; ідентифікаційний код 32364207) стягнути 236 (двісті тридцять шість) грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (отримувач - Державний бюджет м. Івано-Франківська, ідентифікаційний код 20568100, банк отримувача - ГУДК України в Івано-Франківській області, р/р 31212264700002, МФО 836014, код платежу 22050000).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя І. В. Ткаченко
Виготовлено в АС "Діловодство суду" рішення підписане 22 липня 2010 р.
22.07.2010