83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.07.10 р. Справа № 39/154
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Морщагіної Н.С., при секретарі Бахрамовій А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (представник ОСОБА_2, довіреність від 18.05.10 року), до Донецької міської ради (представник Снєгірьов О.М., довіреність 01/13-6427 від 06.11.08 року) про визнання за позивачем права власності на підвальне приміщення спортивно-оздоровчого клубу з добудовою літ.А1-1 загальною площею 436,7 м2, що розташоване по АДРЕСА_1 у Київському районі міста Донецька, -
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (далі - Підприємець) звернувся до суду з позовом до Донецької міської ради (далі - Рада) про визнання права власності Підприємця на підвальне приміщення спортивно-оздоровчого клубу з добудовою літ.А1-1 загальною площею 436,7 м2, що розташоване по АДРЕСА_1 у Київському районі міста Донецька (далі - Приміщення).
Позовні вимоги Підприємця ґрунтуються на необхідності легалізації нерухомого майна, що було реконструйовано на земельній ділянці, яка передана Радою у користування, без отримання повного пакету дозвільної документації на будівництво. Через відсутність законодавчого регулювання порядку приймання до експлуатації об'єктів самочинного будівництва та неможливість реалізувати свої права щодо вказаного майна, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Представник Підприємця в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні тим, які були викладені в позовній заяві, а також надав суду для огляду оригінали документів, копії яких залучені до матеріалів справи.
Представник Ради в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що спірне майно було реконструйовано на земельній ділянці комунальної форми власності, без отримання належного дозволу на реконструкцію нерухомості та на проведення будівельних робіт. За наведених обставин новостворений об'єкт містобудування вважається самочинним будівництвом, що в свою чергу тягне за собою певні правові наслідки.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та висновки спеціаліста-будівельника, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Підприємця підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Між позивачем та продавцем Представництвом Фонду державного майна України в Донецькій області було укладено договір купівлі-продажу підвального приміщення № д-178 від 10.04.03 року, відповідно до якого позивач отримав у власність підвальне приміщення площею 334,7 м2, що розташоване по АДРЕСА_1 в місті Донецьку (далі - Об'єкт). Право на об'єкт є зареєстрованим 12.06.03 року в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно під номером 509070, про що свідчить витяг № 806089 від 18.06.03 року
Окрім того, позивачем та виконавчим комітетом Ради 30.12.04 року було укладено договір 6277 № Ф-26345/2004 щодо оренди з 10.04.03 року земельної ділянки під Об'єктом.
Таким чином, виходячи зі змісту норм статей 204, 316-317, 328 ЦК України, а також в силу презумпції правомірності правочину - Підприємець є добросовісним набувачем та власником Об'єкту, отриманого на підставах, що передбачені договором купівлі-продажу та не заборонені законом.
За власних суб'єктивних підстав, через тривалий час оформлення необхідної технічної документації, позивач приступив к проведенню будівельних робіт з реконструкції Об'єкту без отримання дозволу на початок проведення будівельних робіт. Водночас, Підприємець отримав низку погоджень на реконструкцію Об'єкту, про що свідчать:
· висновок Головного управління містобудування та архітектури Ради від 06.05.06 року № 01/17-1760;
· експертний висновок територіального управління державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області від 19.06.07 року № 07 В 07 0025 00.00 0788 П;
· висновок Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції від 22.06.07 року № 547/07;
· висновок Донецької обласної служби Української державної інвестиційної експертизи від 17.10.07 року № 1655/1.
Окрім того, мешканцями будинку АДРЕСА_1 в місті Донецьку надано згоду на переобладнання підвального приміщення.
Внаслідок реконструкції Об'єкт зазнав певних змін, внаслідок чого утворилося Приміщення. Всі вказані роботи були проведені позивачем господарським способом та за власні кошти у відповідності з вимогами чинних державних будівельних норм, правил протипожежної безпеки, охорони праці, санітарних норм, тощо.
По закінченню будівельних робіт позивач звернувся до КП «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька» для проведення технічної інвентаризації реконструйованого майна. Означений орган провів технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна та виготовив технічний паспорт на нього № 2/22634 з відміткою про самовільне переоблаштування. За наведених фактичних обставин, керуючись чинним законодавством України щодо правових наслідків самочинного будівництва та за відсутності іншої можливості набути право власності на вказані об'єкти нерухомого майна, позивач був змушений звернутися до суду з цим позовом до Донецької міської ради, як до органу, до чиїх повноважень належить розпорядження землями в межах міста Донецька та надання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок.
Відповідно до приписів статей 317, 320 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Оскільки будівельні роботи були проведені позивачем господарським способом без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйований об'єкт нерухомого майна вважається таким, що побудований самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, пов'язані з самочинним будівництвом об'єктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.
Відповідно до приписів зазначеної статті, будівля, споруда та інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за власником (користувачем) земельної ділянки чи за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.
Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого та самочинно реконструйованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку. Чинне законодавство встановлює, що для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розв'язання справи, а саме - встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у встановленому законом порядку земельної ділянки.
Інформації стосовно претензій майнового чи немайнового характеру з боку третіх осіб до позивача сторонами надано не було. Спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні позивача.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в якості обґрунтування своїх вимог та заперечень. Відповідачем не було доведено, що спірне майно порушує законні права відповідача чи третіх осіб.
Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише його визнання в судовому порядку. Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.
До моменту розгляду справи Донецька міська рада, до компетенції якої відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та її виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, не здійснювала жодних дій та не приймала жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформувала його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.
В матеріалах справи містяться висновки ДП „Експертно-технічний центр” ПП „Інноваційна науково-технічна експертна компанія” від 29.03.09 року № ТО-206/01528-2009 та Донецького обласного бюро експертиз № 46/1 від 30.06.10 року, відповідно до якого конструктивні рішення Приміщення, яке розташоване у підвальному поверсі по АДРЕСА_1 в Київському районі міста Донецька, знаходиться в задовільному технічному стані (стан ІІ), Приміщення відповідає вимогам чинної нормативно-технічної документації та не має обмежень щодо його використання. На думку експертів, обстежена нерухомість придатна до подальшого використання за цільовим призначенням.
Зазначені висновки з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, можуть свідчити про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшого безпечного користування будівлею за її функціональним призначенням за умови додержання положень чинного законодавства.
При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.
Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.
Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійсню відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 ЦК України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, стаття 321 ЦК України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.
На час розгляду справи позивач відкрито володіє майном, що утворилося в результаті реконструкції архітектурного об'єкту, який розташовано по АДРЕСА_1 в Київському районі міста Донецька. Право позивача на вказане майно не спростовується жодною особою, але не може бути визнано та зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведених будівельних робіт.
Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним об'єктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм. Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України.
З огляду на наведене, причиною виникнення спору є самовільна, без отримання повного пакету всіх відповідних дозвільних документів реконструкція Підприємцем Приміщення, а також протиправне невизнання відповідачем права власності Підприємця на цю нерухомість.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача, оскільки первинним підґрунтям спору є вина позивача у неповному проведенні дій щодо отримання відповідних дозволів на реконструкцію нерухомості.
На підставі означених норм матеріального права, ст.ст.1, 2, 22, 30, 33, 34, 36, 41-43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Задовольнити позов у повному обсязі.
Визнати право власності суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на підвальне приміщення спортивно-оздоровчого клубу з добудовою літ.А1-1 загальною площею 436,7 м2, що розташоване по АДРЕСА_1 у Київському районі міста Донецька.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя