83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
06.07.10 р. Справа № 39/165
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Морщагіної Н.С., при секретарі Бахрамовій А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький бетонний завод «Фрегат» (представник Смаргон О.О., довіреність від 16.06.10 року), до Донецької міської ради (представник Снєгірьов О.М., довіреність 01/13-6427 від 06.11.08 року) про визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомості, які розташовано по вулиці Шахтарів Донбасу 1 в Куйбишевському районі міста Донецька, а саме:
ь адміністративну будівлю літ.К-1 загальною площею 323,9 м2;
ь будівлю цеху залізобетонних виробів літ.П-1 площею 2'732,4 м2 з прибудовою літ.П'-1 площею 139,9 м2;
ь будівлю складу цементу літ.2В-1 загальною площею 429,6 м2;
ь будівлю гаражу літ.2Н-1 загальною площею 792,2 м2;
ь будівлю прохідної літ.Р-2 загальною площею 85,3 м2;
ь побутове приміщення № 3 літ.С-1 загальною площею 13,1 м2;
ь бетонно-змішувальний вузол-2 літ.2А-2 загальною площею 221,1 м2;
ь бетонно-змішувальний вузол-4 літ.2Б-2 загальною площею 163,1 м2;
ь бетонно-змішувальний вузол-3 літ.2З-4 загальною площею 307,2 м2;
ь будівлю розмивки бетону літ.2Г-1 загальною площею 66,3 м2;
ь будівлю котельні літ.И-1 загальною площею 605,9 м2;
ь замощення (І, ІІ, ІІІ);
ь підпорну стіну (ІV);
ь навіс (Е);
ь електрощитову (Ж);
ь побутові приміщення №№ 1, 2 (2Д), -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецький бетонний завод «Фрегат» (далі - Підприємство) звернувся до суду з позовом до Донецької міської ради (далі - Рада) про визнання права власності Підприємства на нерухоме майно, розташоване в місті Донецьку по вулиці Шахтарів Донбасу 1 в Куйбишевському районі - адміністративну будівлю літ.К-1 загальною площею 323,9 м2, будівлю цеху залізобетонних виробів літ.П-1 площею 2'732,4 м2 з прибудовою літ.П'-1 площею 139,9 м2, будівлю складу цементу літ.2В-1 загальною площею 429,6 м2, будівлю гаражу літ.2Н-1 загальною площею 792,2 м2, будівлю прохідної літ.Р-2 загальною площею 85,3 м2, побутове приміщення № 3 літ.С-1 загальною площею 13,1 м2, бетонно-змішувальний вузол-2 літ.2А-2 загальною площею 221,1 м2, бетонно-змішувальний вузол-4 літ.2Б-2 загальною площею 163,1 м2, бетонно-змішувальний вузол-3 літ.2З-4 загальною площею 307,2 м2, будівлю розмивки бетону літ.2Г-1 загальною площею 66,3 м2, будівлю котельні літ.И-1 загальною площею 605,9 м2, замощення (І, ІІ, ІІІ), підпорну стіну (ІV), навіс (Е), електрощитову (Ж) та побутові приміщення №№ 1, 2 (2Д) (далі - Приміщення).
Позовні вимоги Підприємства ґрунтуються на необхідності легалізації нерухомого майна, що було збудовано на земельній ділянці, що передана Радою у користування, без отримання дозвільної документації на будівництво. Через відсутність законодавчого регулювання порядку приймання до експлуатації об'єктів самочинного будівництва та неможливість реалізувати свої права щодо вказаного майна, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Представник Підприємства в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні тим, які були викладені в позовній заяві, а також надав суду для огляду оригінали документів, копії яких залучені до матеріалів справи.
Представник Ради в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що спірне майно було збудовано на земельній ділянці, що належить йому на праві користування, без отримання дозволу на будівництво та дозволу на проведення будівельних робіт. За наведених обставин новостворений об'єкт містобудування вважається самочинним будівництвом, що в свою чергу тягне за собою певні правові наслідки.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та висновки спеціаліста-будівельника, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Підприємця підлягає задоволенню виходячи з наступного.
27.12.04 року між покупцем позивачем та продавцем колективним підприємством „Донецький завод залізобетонних конструкцій” було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі нотаріуса за № 14571, відповідно до якого позивач отримав у власність цілісний майновий комплекс, що розташований по вулиці Шахтарів Донбасу 1 в Куйбишевському районі міста Донецька (далі - Об'єкт). Договір 28.12.04 року зареєстровано у Державному реєстрі правочинів за № 418037, речові права позивача на Об'єкт № 8457731 зареєстровані належним чином, видане свідоцтво про право власності СВЕ № 315483 від 27.01.05 року.
На підставі рішення Ради № 21/100 від 18.07.08 року між орендарем позивачем та орендодавцем Радою 02.09.08 року за № 12089 було укладено договір користування земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 4,3312 га (кадастрові номери складових частин ділянки №№ 1410137400:00:020:0126, 1410137400:00:020:0124 та 1410137400:00:020:0125), що розташована по вулиці Шахтарів Донбасу 1 в Куйбишевському районі міста Донецька - для експлуатації існуючих будівель та споруд.
Таким чином, виходячи зі змісту норм статей 204, 316-317, 328 ЦК України, а також в силу презумпції правомірності правочину - Підприємство є добросовісним набувачем та власником Об'єкту, отриманого на підставах, що передбачені договором купівлі-продажу та не заборонені законом.
За власних суб'єктивних підстав, через тривалий час оформлення необхідної технічної документації, позивач приступив к проведенню будівельних робіт з реконструкції та добудови Об'єкту без отримання дозволу на будівництво та дозволу на початок проведення будівельних робіт. Всі вказані роботи були проведені позивачем господарським способом та за власні кошти у відповідності з вимогами чинних державних будівельних норм, правил протипожежної безпеки, охорони праці, санітарних норм, тощо.
По закінченню будівельних робіт з реконструкції Об'єкту у Приміщення позивач звернувся до КП «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька» для проведення технічної інвентаризації збудованого майна. Означений орган провів технічну інвентаризацію об'єкту нерухомого майна та виготовив новий технічний паспорт на нього. За наведених фактичних обставин, керуючись чинним законодавством України щодо правових наслідків самочинного будівництва та за відсутності іншої можливості набути право власності на вказані об'єкти нерухомого майна, позивач був змушений звернутися до суду з цим позовом до Донецької міської ради, як до органу, до чиїх повноважень належить розпорядження землями в межах міста Донецька та надання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок.
Відповідно до приписів статей 317, 320 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Оскільки будівельні роботи були проведені позивачем господарським способом без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйований об'єкт нерухомого майна вважається таким, що побудований самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, пов'язані з самочинним будівництвом об'єктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.
Відповідно до приписів зазначеної статті, будівля, споруда та інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за власником (користувачем) земельної ділянки чи за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.
Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого та самочинно реконструйованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку. Чинне законодавство встановлює, що для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розв'язання справи, а саме - встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у встановленому законом порядку земельної ділянки.
Інформації стосовно претензій майнового чи немайнового характеру з боку третіх осіб до позивача сторонами надано не було.
Спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні позивача. За змістом рішення Ради № 21/100 від 18.07.08 року виділена Підприємству ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Статтею 19 ЗК України передбачено вичерпний перелік категорій земель відповідно до їх цільового призначення. Відповідно до статей 65-66 ЗК України, до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Враховуючи, що реконструйоване нерухоме майно за своєю суттю та функціональним призначенням є промисловими спорудами, що можуть бути розташовані на землях промисловості. За наведених обставин, суд вважає що позивачем не було порушено положень чинного законодавства щодо цільового використання земельних ділянок.
Відповідно до статті 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в якості обґрунтування своїх вимог та заперечень. Відповідачем не було доведено, що спірне майно порушує законні права відповідача чи третіх осіб.
Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише його визнання в судовому порядку. Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.
До моменту розгляду справи Донецька міська рада, до компетенції якої відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та її виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, не здійснювала жодних дій та не приймала жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформувала його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.
В матеріалах справи містяться висновки АТЗТ „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція” від грудня 2009 року, відповідно до якого конструкції будівель Приміщень, розташованих по вулиці Шахтарів Донбасу 1 в Куйбишевському районі міста Донецька, знаходяться в нормальному (стан І) технічному стані, відповідають вимогам чинної нормативно-технічної документації в сфері архітектурного проектування, та не мають обмежень щодо їх використання. На думку експертів, обстежені будівлі придатні до подальшого використання.
Зазначені висновки з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, можуть свідчити про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшого безпечного користування будівлею за її функціональним призначенням за умови додержання положень чинного законодавства.
При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.
Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.
Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійсню відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 ЦК України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, стаття 321 ЦК України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.
На час розгляду справи позивач відкрито володіє майном, що утворилося в результаті реконструкції архітектурного об'єкту, який розташовано по вулиці Шахтарів Донбасу 1 в Куйбишевському районі міста Донецька. Право позивача на вказане майно не спростовується жодною особою, але не може бути визнано та зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведених будівельних робіт.
Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним об'єктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм. Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України.
З огляду на наведене, причиною виникнення спору є самовільна, без відповідних дозвільних документів реконструкція Підприємством Приміщення, а також протиправне невизнання відповідачем права власності Підприємства на цю нерухомість.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача, оскільки первинним підґрунтям спору є вина позивача у неповному проведенні дій щодо отримання відповідних дозволів на будівництво та реконструкцію нерухомості.
На підставі означених норм матеріального права, ст.ст.1, 2, 22, 30, 33, 34, 36, 41-43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Задовольнити позов у повному обсязі.
Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький бетонний завод «Фрегат» на об'єкти нерухомості, які розташовано по вулиці Шахтарів Донбасу 1 в Куйбишевському районі міста Донецька, а саме:
ь адміністративну будівлю літ.К-1 загальною площею 323,9 м2;
ь будівлю цеху залізобетонних виробів літ.П-1 площею 2'732,4 м2 з прибудовою літ.П'-1 площею 139,9 м2;
ь будівлю складу цементу літ.2В-1 загальною площею 429,6 м2;
ь будівлю гаражу літ.2Н-1 загальною площею 792,2 м2;
ь будівлю прохідної літ.Р-2 загальною площею 85,3 м2;
ь побутове приміщення № 3 літ.С-1 загальною площею 13,1 м2;
ь бетонно-змішувальний вузол-2 літ.2А-2 загальною площею 221,1 м2;
ь бетонно-змішувальний вузол-4 літ.2Б-2 загальною площею 163,1 м2;
ь бетонно-змішувальний вузол-3 літ.2З-4 загальною площею 307,2 м2;
ь будівлю розмивки бетону літ.2Г-1 загальною площею 66,3 м2;
ь будівлю котельні літ.И-1 загальною площею 605,9 м2;
ь замощення (І, ІІ, ІІІ);
ь підпорну стіну (ІV);
ь навіс (Е);
ь електрощитову (Ж);
ь побутові приміщення №№ 1, 2 (2Д), -
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя