83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.07.10 р. Справа № 39/143
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Морщагіної Н.С., при секретарі Бахрамовій А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (представник ОСОБА_2, довіреність від 23.03.10 року), до Донецької міської ради (представник Снєгірьов О.М., довіреність 01/13-6427 від 06.11.08 року) за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 (представник до судового засідання не з'явився) про:
ь виділення в натурі нежитлового приміщення загальною площею 59,9 м2, що розташоване в будинку АДРЕСА_1 Пролетарського району міста Донецька та припинення права спільної часткової власності на нього;
ь визнання за суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 права власності в рівних долях по 50/100 частки на нежитлове приміщення загальною площею 59,9 м2, що розташоване в будинку АДРЕСА_1 Пролетарського району міста Донецька, -
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (далі - Підприємець) звернувся до суду з позовом до Донецької міської ради (далі - Рада) про виділення в натурі нежитлового приміщення загальною площею 59,9 м2, що розташоване в будинку АДРЕСА_1 Пролетарського району міста Донецька (далі - Приміщення), про припинення права спільної часткової власності на нього та про визнання за Підприємцем та ОСОБА_4 (далі - Громадянин) права власності в рівних долях по 50/100 частки на Приміщення.
Позовні вимоги Підприємця ґрунтуються на невизнанні відповідачем права власності Підприємця та Громадянина на Приміщення з огляду на самовільність перепланування та реконструкції вказаної нерухомості.
Представник Підприємця в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник Ради в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що позивач провадив реконструкцію та будівництво спірної нерухомості без дозвільних документів на спорудження, без введення у експлуатацію тощо.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Громадянина до судового засідання не з'явився, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання, письмових заперечень проти заявлених вимог не надав.
В порядку статей 41-42 ГПК України судом призначено та проведено судову будівельну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
1. Чи відповідає приписам чинних будівельних норм та правил об'ємно-планувальні та конструктивні рішення нежитлового приміщення загальною площею 59,9 м2, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 Пролетарського району міста Донецька?
2. Чи існує технічна можливість виділення в натурі нежитлове приміщення загальною площею 59,9 м2, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 Пролетарського району міста Донецька?
Згідно висновку судового експерта Донецького обласного бюро судових експертиз № 53 від 02.07.10 року, Приміщення перебуває у задовільному технічному стані, придатне до подальшої експлуатації, є нежитловим, об'ємно-планувальні та конструктивні рішення цієї нерухомості відповідають умовам ДБН, причому виділ в натурі Приміщення - технічно можливий та фактично проведений.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для належної правової оцінки спірних правовідносин сторін.
Вислухавши у судовому засіданні представників Підприємця та Ради, дослідивши висновки судового експерта та експерта-будівельника, матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Підприємця підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно договору дарування № 5903 від 24.11.04 року між продавцем ОСОБА_7 та покупцями Підприємцем та Громадянином, Підприємцю та Громадянину належить право спільної власності в рівних частинах на 50/100 частину житлового будинку площею 108,8 м2 з надвірними спорудами від номером АДРЕСА_1 (далі - Об'єкт).
Право власності Підприємця та Громадянина на 50/100 частину вказаного Об'єкту виникло з моменту державної реєстрації правочину дарування - з 13.12.04 року, що підтверджено витягом з державного реєстру правочинів № 5822417.
Таким чином, виходячи зі змісту норм статей 204, 316-317, 328 ЦК України - Підприємець та Громадянин є добросовісними набувачами та власниками 50/100 частини Об'єкту, отриманої на підставах, що прямо передбачені договором дарування та не заборонені законом.
Технічний стан Об'єкту не дозволяв експлуатувати його у якості житлового, внаслідок чого власники здійснили його переобладнання та реконструкцію у нежитлове Приміщення, про що свідчить висновок Донецького обласного бюро судових експертиз № 53 від 02.07.10 року, згідно якого Приміщення є нежитловим, реконструкція не потягла порушень несучих конструкцій будівлі, вимоги БНіП, санітарних та протипожежених правил Приміщення відповідає. Згідно висновку спеціаліста-будівельника ДП „Експертно-технічний центр” ПП „Інноваційна науково-технічна експертна компанія” від 20.04.10 року № ТО-172/02192-2010 стан Приміщення є задовільним, відповідає БНіП, наразі зміна цільового призначення Приміщення виконана без порушень.
Виходячи з норм частини 2 статті 7 Житлового кодексу Української РСР, непридатні для проживання жилі приміщення, у тому числі Приміщення, мають переобладнуватися для використання в інших цілях.
Статус спірної нерухомості як нежитлового приміщення, витікає з висновку Донецького обласного бюро судових експертиз № 53 від 02.07.10 року, за змістом якого цільовим призначенням Приміщення не може бути проживання громадян. Вказане в порядку частини 4 статті 4 Житлового кодексу Української РСР означає, що Приміщення у будь-якому разі не відноситься до житлового фонду і за висновком суду є нежитловим.
З огляду на наведене, означене право власності Підприємця та Громадянина на самовільно реконструйоване Приміщення виникло на законних підставах, тому суд вважає безсумнівною наявність у позивача права власності на спірну нерухомість. Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 ЦК України, за висновком суду є властивим Приміщенню, оскільки за матеріалами справи Приміщення розташоване на земельній ділянці, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення. Технічний паспорт на Приміщення № 4015, виданий органами державної реєстрації в порядку Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, означає, що БТІ здійснено технічну інвентаризацію саме нерухомого майна (Приміщення).
За змістом статей 364 та 367 ЦК України допускається домовленість сторін щодо порядку розподілення в натурі часток у спільній частковій власності. Право Підприємця на виділення власної частки майна із спільної власності є імперативним. Технічна можливість та фактичне проведення поділу часток підтверджені висновком судового експерта Донецького обласного бюро судових експертиз № 53 від 02.07.10 року.
Співвласники Об'єкту ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не заперечують проти реконструкції Об'єкту, переведення Приміщення у нежитловий фонд з подальшим використанням його у якості магазину з окремим входом, на що вказують нотаріально посвідчені заяви № 135 від 09.02.05 року та № 136 від 09.02.05 року.
З урахуванням вищезазначеного, а також через відсутність доведених та обґрунтованих суперечностей між співвласниками Об'єкту та Приміщення щодо порядку використання складових частин нерухомості в Об'єкті, суд вважає можливим задовольнити вимоги позовної заяви щодо виділення Приміщення як окремого об'єкту нерухомості, з припиненням часткової спільної власності на Об'єкт, на підставі норм статті 364 ЦК України.
У відповідності до статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Підприємець та Громадянин можуть вимагати усунення будь-яких порушень їх права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами статті 392 ЦК України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності. Згідно правової позиції, висловленої у поточному спорі, відповідач Рада вважає Приміщення самовільно реконструйованим, тому суд доходить висновку, що невжиття відповідачем дієвих заходів щодо фактичної легітимізації речових прав на Приміщення є неправомірним через порушення тим самим статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Жовнір проти України від 29.06.04 року) закріплює засади поваги до права власності і забороняє позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених принципами міжнародного права. В силу статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадане судове рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права для національного суду.
Предметом доказування у справах про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва є низка обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення такого спору по суті, зокрема, це особа, яка є фактичним власником спірної нерухомості, відсутність порушень прав третіх осіб на означене майно, відповідність споруди чинним приписам будівельних норм та правил, можливість подальшої безпечної експлуатації об'єкту та, нарешті, наявність у позивача речових прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомості. У справі № 39/143 зазначений предмет доказування доведений відповідними доказами, причому аналіз вищезазначених доказів дозволяє суду зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими, достовірними, як кожний доказ окремо, так і у взаємному зв'язку в їх сукупності. Вони є логічними та послідовними, узгоджуючись між собою.
Вказане Приміщення до моменту його реконструкції не було будинком, спорудою чи іншим окремо розташованим об'єктом. Згадане нежитлове Приміщення розташоване в Об'єкті та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до статті 42 ЗК України, прибудинкова територія встановлюється для будинку чи будівників та не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секції, квартир тощо). Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень, а також їх наймачам, в натурі та їх окреме використання не допускається.
Таким чином, власники житлових та нежитлових приміщень, що розташовані в житловому будинку, є фактичними користувачами земельної ділянки, на якій розташовано сам будинок. Зазначена земельна ділянка в даному випадку використовується для експлуатації будинку (Об'єкту) спільно всіма власниками вбудованих приміщень.
З огляду на наведене, відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Підприємця, як особу, з вини якої виник спір, оскільки первинним підґрунтям виникнення спору є неотримання відповідних дозволів на реконструкцію Об'єкту.
На підставі наведених норм національного матеріального права, керуючись ст.ст.1, 2, 22, 30, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Задовольнити позов у повному обсязі.
Виділити в натурі нежитлове приміщення загальною площею 59,9 м2, що розташоване в будинку АДРЕСА_1 Пролетарського району міста Донецька та припинення права спільної часткової власності на нього.
Визнати за суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності в рівних долях по 50/100 частки на нежитлове приміщення загальною площею 59,9 м2, що розташоване в будинку АДРЕСА_1 Пролетарського району міста Донецька.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя