83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
06.07.10 р. Справа № 39/166
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Морщагіної Н.С., при секретарі Бахрамовій А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (представляє інтереси особисто, паспорт НОМЕР_1) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (представляє інтереси особисто, паспорт НОМЕР_2) про визнання права власності Підприємця на нежитлове приміщення загальною площею 27,3 м2, що складається з кабінету площею 25,6 м2 та санвузлу площею 1,7 м2, зазначене у технічному паспорті під літерою А-5 на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_2, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець) звернувся до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - Орендар) про визнання права власності Підприємця на нежитлове приміщення загальною площею 27,3 м2, що складається з кабінету площею 25,6 м2 та санвузлу площею 1,7 м2, зазначене у технічному паспорті під літерою А-5 на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_2 (далі - Приміщення). Позовні вимоги Підприємця ґрунтуються на невизнанні відповідачем права власності Підприємця на Приміщення з огляду на самовільність перепланування вказаної нерухомості. Означені дії відповідача, на думку позивача, порушують речові права позивача на Приміщення, оскільки Підприємець не в змозі використовувати Приміщення у власній підприємницькій діяльності, тобто обмежується право користування Приміщенням, як складова частина права власності.
Представник Підприємця в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник Орендаря заперечив проти позову, зазначивши, що у Підприємця відсутні правовстановлюючі документи на Приміщення.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Підприємця підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В порядку, передбаченому статтями 655-697 та 717-730 ЦК України, 24.02.10 року між продавцем громадянином ОСОБА_3, а також покупцем Підприємцем укладено договір № 247 щодо купівлі-продажу квартири 22 площею 28,4 м2 в будинку 109 по вулиці Університетській міста Донецька (далі - Об'єкт). Означений договір згідно статей 657 та 719 ЦК України укладено у письмовій формі та посвідчено приватним нотаріусом.
В порядку статей 209-210 ЦК України та згідно вищезазначеного договору, право власності Підприємця на Об'єкт виникло з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу - з 24.02.10 року, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру прав на нерухоме майно № 8274093.
Таким чином, виходячи зі змісту норм статей 316-317, 328, 334 ЦК України - Підприємець є добросовісним набувачем та власником Об'єкту, отриманого на підставах, що передбачені договором та не заборонені законом, що підтверджується витягом з Державного реєстру права власності на нерухоме майно № 25530320 від 10.03.10 року.
Позивач самочинно здійснив перебудову існуючого Об'єкту внаслідок чого утворилося Приміщення, яке перестало бути житловим, про що свідчать технічний паспорт комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації міста Донецька” (далі - Бюро) № 7/16516 від 21.05.10 року, будівельно-технічний висновок Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНБАСАРТПРОЕКТ” за результатами технічного обстеження будівельний конструкцій квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та експертне дослідження № 10/98 будівельно-технічної спеціалізації, проведене судовим експертом Виробничої фірми „Науктехпроект” Ігнатьковим В.М., згідно яких Приміщення перебуває у хорошому технічному стані, не відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 „Житлові будівлі” і має експлуатуватися лише як нежитлове приміщення.
Виходячи з норм частини 2 статті 7 Житлового кодексу Української РСР, непридатні для проживання жилі приміщення, у тому числі Об'єкт, переобладнуються для використання в інших цілях. З огляду на наведене, Підприємець, з метою реалізації власних прав на користування Об'єктом, проживання у якому на теперішній час є неможливим, а також в порядку реалізації права на свободу підприємницької діяльності, передбаченого статтями 41-42 Конституції України і статтями 317-319 ЦК України, здійснив переобладнання Об'єкту у Приміщення. Зокрема, позивачем самочинно переобладнано вже існуючу нерухомість. Ідентифікація цього нового об'єкту нерухомості Приміщення, а також відповідність Приміщення існуючим санітарним, вогнетривким та будівельним нормам та правилам, факт доброго стану Приміщення, та факт непогіршення стану несучих конструкцій будинку внаслідок перебудови - визначені низкою документів, у тому числі експертним дослідженням № 10/98 будівельно-технічної спеціалізації, проведеним судовим експертом Виробничої фірми „Науктехпроект” Ігнатьковим В.М. та технічним паспортом Бюро з інвентаризаційної справи № 7/16516.
З огляду на наведене, означене право власності Підприємця на Приміщення виникло на законних підставах, тому суд вважає безсумнівною наявність у позивача права власності на спірну нерухомість. Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 ЦК України, за висновком суду є властивим Приміщенню, оскільки за матеріалами справи Приміщення розташоване на земельній ділянці, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення. Технічний паспорт на Приміщення № 7/16516 від 21.05.10 року, виданий органами державної реєстрації в порядку Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, означає, що Бюро здійснено технічну інвентаризацію саме нерухомого майна (Приміщення).
Статус спірної нерухомості як нежитлового приміщення, витікає з будівельно-технічного висновку Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНБАСАРТПРОЕКТ” за результатами технічного обстеження будівельний конструкцій квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, експертного дослідження № 10/98 будівельно-технічної спеціалізації, проведеного судовим експертом Виробничої фірми „Науктехпроект” Ігнатьковим В.М. та технічного паспорту Бюро з інвентаризаційної справи № 7/16516, за змістом яких цільовим призначенням Приміщення не може бути проживання громадян. Вказане в порядку частини 4 статті 4 Житлового кодексу Української РСР означає, що Приміщення у будь-якому разі не відноситься до житлового фонду і за висновком суду є нежитловим.
У відповідності до статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Підприємець може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами статті 392 ЦК України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.
Оскільки згідно змісту позовних вимог та наданих матеріалів, Орендар вважає Приміщення самовільно реконструйованим згідно норм статті 376 ЦК України, що унеможливлює прийняття його в експлуатацію, суд доходить висновку, що позивач мав право звертатися до суду за захистом свого права власності, оскільки порушується право Підприємця щодо використання Приміщення у підприємницькій діяльності, як елемент речового права власності.
Жодних доказів порушення в процедурі переобладнання Об'єкту у Приміщення чиїхось законних прав та охоронюваних законом інтересів або будівельно-санітарних норм - суду не надано. Навпаки, відповідно до письмових заяв від 30.04.10 року та 03.06.10 року власників суміжних квартир №№ 21 та 26 будинку АДРЕСА_2, останні будь-яких претензій до позивача, у зв'язку з реконструкцією Об'єкту у Приміщення та переведення Приміщення у нежитловий фонд, не мають.
З огляду на наведене, причиною виникнення спору є невизнання відповідачем права власності та права на користування нежитловим Приміщенням за позивачем.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача, оскільки первинним підґрунтям спору є вина позивача у непроведенні дій щодо отримання відповідних дозволів на будівництво та переобладнання Приміщення.
На підставі ст.41-42 Конституції України, ст.ст.181, 202, 316-317, 328, 331, 334, 376, 383, 392, 655-697, 717-730 ЦК України, ст.ст.4, 7 ЖК УРСР, ст.ст.1, 2, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Задовольнити позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності Підприємця на нежитлове приміщення загальною площею 27,3 м2, що складається з кабінету площею 25,6 м2 та санвузлу площею 1,7 м2, зазначене у технічному паспорті під літерою А-5 на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_2.
Визнати право власності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 27,3 м2, що складається з кабінету площею 25,6 м2 та санвузлу площею 1,7 м2, зазначене у технічному паспорті під літерою А-5 на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_2.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя